Постанова
від 31.05.2023 по справі 567/1508/19
ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 567/1508/19 Головуючий у 1 інстанції: Назарук В. А. Провадження № 22-ц/802/381/23 Доповідач: Данилюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Данилюк В. А.,

суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я.,

секретаря Трикош Н. І.,

з участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Острозька міська рада Рівненської області, про визнання заповіту недійсним та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування, за апеляційними скаргами представника позивача ОСОБА_3 адвоката Чернова Володимира Володимировича та представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Огойка Андрія Анатолійовича на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 01 квітня 2022 року,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2019 року в суд звернувся ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Вельбівненська сільська рада Острозького району Рівненської області про визнання заповіту недійсним. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є сином ОСОБА_5 , яка 11.03.2011 року склала заповіт, за яким все належне їй майно заповіла в рівних частках йому та відповідачу - його сестрі і після смерті матері 25.09.2019 року від неї дізнався, що іншим заповітом мати заповіла все своє майно ОСОБА_4 , що й було підтверджено після його звернення до Нетішинської державної нотаріальної контори. Вважав, що заповіт від імені ОСОБА_6 , складений 14.06.2019 року та посвідчений Вельбівненською сільською радою Острозького району Рівненської області за №22, не був підписаний спадкодавцем, а є підробленим, а тому не відповідає її волі. При цьому позивач постійно проживав з матір`ю і вона будь-якого волевиявлення щодо зміни попереднього заповіту не озвучувала, будь-хто зі службовців органу місцевого самоврядування для посвідчення заповіту до неї не приходив і сама вона Вельбівненську сільську раду не відвідувала.

Заперечуючи проти позову, у березні 2020 року ОСОБА_4 подала зустрічний позов про усунення ОСОБА_3 , який є особою з інвалідністю 2 групи та має право на обов`язкову частку у спадщині не залежно від змісту заповіту, від права на спадкування після смерті матері щодо спадщини, до складу якої входять житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 1,87 га, земельна ділянка площею 0,13 га та земельна ділянка площею 1,27 га, додатково зазначивши, що 27.07.2019 ОСОБА_3 завдав матері удару, внаслідок якого вона впала з висоти власного зросту та отримала закритий перелом лівого стегна.

Зазначала, що у лікувальному закладі для матері було накладено гіпсову лангету, у зв`язку з чим вона стала нездатною до самообслуговування та потребувала постійної сторонньої допомоги, яку їй надавала вона шляхом постійного догляду, приготуванні їжі та годуванні матері, виклику медичної допомоги та придбання ліків з 27.07.2019 року по 23.09.2019 року, вимушено змінивши спосіб свого життя. разом з тим позивач, проживаючи в будинку матері, не виявляв будь-якого інтересу до здоров`я матері, не надавав їй жодної допомоги, хоча вона, перебуваючи у безпорадному стані, такої допомоги потребувала, а навпаки 05.08.2019 року та 15.09.2019 року чинив відповідачу перешкоди у доступі до матері. У зв`язку з такими діями ОСОБА_3 вона змушена була для надання допомоги матері звертатися за фізичною та іншою допомогою до сторонніх осіб.

Вважала, що ОСОБА_3 навмисно, будучи усвідомленим та зобов`язаним утримувати матір, уникав виконання такого обов`язку, маючи можливість його виконати, а тому має бути усунутий від права на спадкування.

Звертала увагу, що заповіт матері від 14.06.2019 року було посвідчено за її місцем проживання на прохання спадкодавця, яка у зв`язку з хворобою не могла з`явитися до органу сільського самоврядування, і відповідав її волі.

Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 01 квітня 2022 року первісний позов задоволено:

Визнано недійсним заповіт від імені ОСОБА_6 , посвідчений 14 червня 2019 року Вельбівненською сільською радою Острозького району Рівненської області, зареєстрований у реєстрі за №22.

Зустрічний позов задоволено:

ОСОБА_7 від права на спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнуто із ОСОБА_4 на користь держави 768, 40 гривень судового збору.

Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 900 гривень витрат на проведення судової почеркознавчої експертизи.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 840, 80 гривень судового збору.

Додатковим рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 22 квітня 2022 року стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 7 207, 62 гривні витрат на проведення судової почеркознавчої експертизи та 15 750 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 4 250 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з рішенням суду, представниками позивача адвокатом Черновим В. В. та відповідача адвокатом Огойком А. А. подано апеляційні скарги.

Представник ОСОБА_3 , вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, що полягало у неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права, просив скасувати його в частині задоволення зустрічного позову, ухваливши нове про відмову ОСОБА_4 у задоволенні її вимог.

Обґрунтовуючи її, зазначалося про неврахування судом правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 19 травня 2020 року у справі №453/968. Зокрема, вказувалося, що відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України має значення сукупність обставин, а саме ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування. Натомість допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_4 підтвердили, що вони надавали необхідну допомогу спадкодавцю, що свідчить про відсутність потреби у її наданні позивачем. Більше того, він був обмежений у наданні допомоги внаслідок свого фізичного стану.

Не погоджувався із твердженнями суду про підставність вимог зустрічного позову, адже за змістом поданих позивачкою доказів вбачається, що причиною травми ОСОБА_6 був нещасний випадок, показання свідків стосовно позивача є непослідовними і упередженими, а той факт, що спадкодавець мешкала у частині житлового будинку ОСОБА_3 , а не відповідача, вказує про комфортність у побуті та відсутність вчинення щодо неї будь-яких протиправних дій.

Вважає, що суд зробив помилковий висновок про те, що ОСОБА_4 вимушено змінила свій спосіб життя, постійно доглядала за спадкодавцем, що полягало у приготуванні їжі, годуванні, наданні гігієнічної допомоги, виклику у разі необхідності швидкої допомоги, купівлі ліків за рекомендаціями лікарів. Між тим, відповідач не працювала, жила виключно за рахунок пенсії матері, з якої і купувала медичні препарати та здійснювалася оплата комунальних послуг, продукти для приготування їжі використовувалися з підсобного господарства, яке вів позивач. Щодо гігієнічних процедур, то їх здійснення було зручнішим відповідачу через те, що вона однакової статі із ОСОБА_6 , тоді як ОСОБА_3 має тривалий розлад здоров`я, є інвалідом другої групи, що обмежує його можливості у моториці рук і відповідно певним чином унеможливлювало догляд за спадкодавцем.

Тому в задоволенні зустрічного позову слід було відмовити.

У поданому відзиві представник відповідача адвокат Огойко А. А., вважаючи оскаржуване рішення в частині задоволення зустрічного позову законним та обгрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 без змін.

На обґрунтування апеляційної скарги представник ОСОБА_4 посилався на помилковість висновку суду про те, що складання та посвідчення заповіту відбулося із порушенням вимог закону, зокрема, що спадкодавець особисто не вчиняла запису в оспорюваному заповіті щодо того, що вона прочитала його зміст, а тому цей правочин не відповідав волі ОСОБА_6 .. З огляду на порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та застосування норм матеріального права, які не підлягали до застосування, просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову, ухваливши нове про відмову у визнанні заповіту недійсним і залишивши в решті без змін.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката Чернова Володимира Володимировича залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 адвоката Огойка Андрія Анатолійовича задоволено.

Скасовано рішення Острозького районного суду Рівненської області від 01 квітня 2022 року в частині визнання недійсним заповіту, складеного ОСОБА_6 14 червня 2019 року і посвідченого секретарем Вельбівненської сільської ради Острозького району Рівненської області (зареєстровано в реєстрі за №22), та стягнення із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 900 гривень витрат за проведення судової почеркознавчої експертизи, а також із ОСОБА_4 на користь держави 768, 40 гривень судового збору.

Скасовано додаткове рішення Острозького районного суду Рівненської області від 22 квітня 2022 року в частині стягнення із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 7 207, 62 гривень витрат за проведення судової почеркознавчої експертизи та 15 750 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

ОСОБА_3 відмовлено в позові до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Острозька міська рада Рівненської області, про визнання заповіту недійсним.

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

07 вересня 2022 року ОСОБА_4 звернулася до суду апеляційної інстанції з заявою про стягнення зі ОСОБА_3 на її користь судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року відмовлено ОСОБА_4 у прийнятті додаткової постанови.

Постановою Верховного Суду України від 15 лютого 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_3 , подану представником ОСОБА_1 , задоволено частково.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року в частині позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Касаційну скаргу ОСОБА_4 , подану представником ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року задоволено. Ухвалу Рівненського апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Отже, рішення Острозького районного суду Рівненської області від 01 квітня 2022 року в частині первісного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Острозька міська рада Рівненської області, про визнання заповіту недійсним апеляційним судом, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, не переглядається, оскільки в цій частині апеляційна скарга ОСОБА_4 задоволена, рішення скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові, і Верховний Суд у цій частині постанову Рівненського апеляційного суду залишив без змін.

Таким чином колегією суддів переглядається рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову та заява відповідачки за зустрічним позовом про стягнення судових витрат, пов`язаних з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2 , приходить до висновку, що апеляційна скарга представника відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_3 адвоката Чернова Володимира Володимировича підлягає до задоволення, а рішення суду Острозького районногосуду Рівненськоїобласті від01квітня 2022року вданій справів частинізустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 проусунення відправа наспадкування доскасування з ухваленням нового рішення, виходячи з такого.

З матеріалів справи встановлено наступні обставини.

27 вересня 2019 року приватним нотаріусом Острозького районного нотаріального округу Рівненської області Тишкун Ж. Я. після смерті ОСОБА_6 було заведено спадкову справу № 184/2019.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є спадкоємцями першої черги після смерті їх матері ОСОБА_6 за законом.

11 березня 2011 року ОСОБА_6 заповіла у рівних частках ОСОБА_3 та ОСОБА_4 все своє нерухоме і рухове майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і все те, що належатиме їй на день смерті і на що вона за законом матиме право. Цей заповіт посвідчено секретарем Вельбівненської сільської ради Острозького району Рівненської області того ж дня і зареєстровано в реєстрі за № 33.

У подальшому, 14 червня 2019 року спадкодавець склала новий заповіт, яким на випадок своєї смерті розпорядилася все належне їй майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що належатиме їй на день смерті та що за законом матиме право передати за заповітом на користь ОСОБА_4 . Заповіт посвідчено секретарем Вельбівненської сільської ради Острозького району Рівненської області того ж дня і зареєстровано в реєстрі за № 22.

Встановлено, що сторони у справі є дітьми ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 81 рік. Спадкодавцю відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належав житловий будинок АДРЕСА_1 , а згідно із державним актом на право власності на земельні ділянки серії НА № 030019 їй належали три земельні ділянки загальною площею 3,27 га, які знаходяться на території Вельбівненської сільської ради Рівненського району (Острозька міська територіальна громада) Рівненської області.

ОСОБА_6 проживала в будинку АДРЕСА_1 та померла у віці 81 рік. З пояснень сторін та показань свідків у судовому засіданні встановлено, що на час смерті зі ОСОБА_6 у належному їй житловому будинку проживали її дочка та син.

На час смерті ОСОБА_6 була непрацездатною за віком та отримувала пенсію, розмір якої на день смерті становив 2 168,46 грн. та який перевищував дохід як дочки, так і сина.

Показаннями свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та медичними документами з`ясовано, що ОСОБА_6 27 липня 2019 року отримала закритий перелом шийки лівого стегна і у зв`язку з цим у медичному закладі їй було накладено гіпсову лангету.

Із листа комунального підприємства «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Рівненської обласної ради № 297 від 20 лютого 2020 року, карт виїзду швидкої медичної допомоги та журналу викликів вбачається, що в період після отримання зазначеної травми ОСОБА_6 неодноразово потребувала надання термінової медичної допомоги, яка забезпечувалась саме ОСОБА_4 ..

У позивача ОСОБА_3 наявна інвалідність ІІ групи, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 , виписками-епікризами та довідкою МСЕК.

Частиною першою статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (частина перша статті 1217 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки, а відповідно до частини першої статті 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Оскільки у цій справі встановлено, що від імені ОСОБА_6 було складено заповіти від 11 березня 2011 року та 14 червня 2019 року, то спадкування після смерті ОСОБА_6 здійснюється за заповітом.

Оскільки ОСОБА_3 є інвалідом ІІ групи за загальним захворюванням, то він в силу вимог статті 1241 ЦК України має право на обов`язкову частку незалежно від змісту заповіту.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Позбавлення особи права спадкувати це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача.

Відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Крім того, спадкодавець допомоги потребував саме від спадкоємця-відповідача, за умови отримання її від інших осіб, чи мав цей спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

При цьому відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 17 березня 2020 року у справі № 676/6852/17 (провадження № 61-17477св19), від 02 березня 2020 року у справі № 133/1625/18 (провадження № 61-1419св20), від 19 лютого 2020 року у справі № 205/5168/18 (провадження № 61-18878св19), від 19 червня 2019 року у справі № 491/1111/15-ц (провадження № 61-14655св18), від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18).

Відповідно до частини першої, третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з наявності в матеріалах справи належних та допустимих доказів, які свідчать про те, що ОСОБА_3 ухилився від надання допомоги спадкодавцеві, яка через похилий вік та тяжку хворобу перебувала у безпорадному стані і потребувала від нього такої допомоги, що є підставою для усунення від права на спадкування.

При цьому, із сукупності встановлених обставин та наданих доказів не вбачається, що спадкодавець ОСОБА_5 потребувала допомоги саме від сина ОСОБА_3 , за умови, що допомогу матері надавала дочка ОСОБА_4 , що знайшло своє підтвердження під час розгляду справи.

Так допитані свідки повідомляли суду, що вони спільно в різних проявах та з огляду на наявний досвід надавали допомогу ОСОБА_6 , а сам ОСОБА_3 був обмежений у наданні такої допомоги в силу свого фізичного стану. Крім того, судом не було враховано, що ОСОБА_6 все-таки проживала у тій частині будинку, у якій проживав її син і не вчиняла дій, які свідчили про її бажання жити іншій частині будинку з її дочкою.

При цьому судом першої інстанції не було враховано правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 19 травня 2020 року у справі №453/968. Зокрема, вказувалося, що відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України має значення сукупність обставин, а саме ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування. Натомість допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_4 підтвердили, що вони надавали необхідну допомогу спадкодавцю, що свідчить про відсутність потреби у її наданні позивачем. Більше того, він був обмежений у наданні допомоги внаслідок свого фізичного стану.

Акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду за ОСОБА_6 від 08 листопада 2019 року, на який покликалася відповідачка як на доказ надання допомоги і здійснення догляду виключно відповідачем, було складено після смерті спадкодавця, він не містить інформації про проживання під час перебування у безпорадному стані з 27 липня 2019 року по 24 вересня 2019 року разом із ОСОБА_6 також і позивача, а тому не може бути належним та допустимим доказом на підтвердження вимог за зустрічним позовом.

ОСОБА_3 посилався на те, що у силу своїх можливостей він вирощував продукцію у будинковолодінні, яка використовувалась позивачкою для приготування їжі для їх матері, яка жила разом з ним, дані твердження не спростовані позивачкою.

Не заслуговують на увагу також твердження позивачки за зустрічним позовом про вчинення неправомірних дій відповідачем ОСОБА_3 щодо матері, оскільки вони не підтверджуються належними доказами.

Зокрема, відповідно до медичної документації, долученої до матеріалів справи, вбачається, що сама потерпіла посилалась на те, що вона впала у літній кухні і викликали швидку, на неправомірність дій, що призвели до такого випадку, не посилалась.

Таким чином, колегія суддів вважає висновок суду про неправомірні дії ОСОБА_3 щодо матері та вчинення ним дій, які були направлені на створення перешкод в наданні допомоги ОСОБА_6 дочкою, таким, що не відповідають обставинам справи.

Отже, висновок суду першої інстанції про встановлення таких обставин, які б давали підстави для усунення від права на спадкування за законом ОСОБА_3 , який є інвалідом другої групи з обмеженими можливостями, і що він навмисно ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, яку мав надавати саме він, і яку його матері надавала його сестра, та для застосовування такого крайнього заходу з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача, не підтверджується належними та допустимими доказами, не ґрунтується на встановлених обставинах справи та нормах матеріального та процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга представника відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_3 адвоката Чернова Володимира Володимировича підлягає задоволенню,рішення судупершої інстанціїпідлягає в частині зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, з урахуванням положень ст.141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати підлягають відшкодуванню.

За ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Щодо судового збору вирішено питання при перегляді рішення апеляційним судом в частині первісного позову.

Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, то колегія суддів враховує наступне.

13 квітня 2022 року позивачем ОСОБА_3 було подано клопотання про компенсацію витрат на правничу допомогу, додано договір від 12 березня 2022 року про надання правової допомоги, акт прийому передачі виконаних робіт від 04 квітня 2022 року, згідно з яким розмір таких витрат становить 15750 грн.

7 вересня 2022 року представником відповідача за первісним позовом адвокатом Огойком А .А. подано заяву про надання доказів на підтвердження розміру судових витрат, у якій зазначено, що в апеляційній скарзі ОСОБА_4 та у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 відповідачкою було заявлено вимогу про стягнення витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. До заяви було додано договір про надання правничої допомоги від 17.05.2022 року, а також акт прийому передачі послуг від 06 вересня 2022 року згідно з яким розмір таких витрат становить 14250 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються :

1)у разі задоволення позову на відповідача;

2)у разі відмови в позові на позивача;

3)у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що у задоволенні первісного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 було відмовлено, а також відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , то витрати на правову допомогу у розмірі 50% від сплачених сум підлягають стягненню відповідно: зі ОСОБА_4 як позивачки за зустрічним позовом на користь ОСОБА_3 як відповідача за зустрічним позовом у сумі 7875грн. (50% від 15750 грн., а зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 як позивача за первісним позовом 7125 грн. (50% від 14250 грн.).

Згідно з ч. 10 ст. 141 ЦПК України у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином, суд стягує зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на відшкодування судових витрат різницю між сумами, що підлягають стягненню зі сторін на користь один одного, що становить 750 грн. (7875грн. 7125грн.).

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_3 адвоката Чернова Володимира Володимировича задовольнити.

Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 01 квітня 2022 року в даній справі в частині зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування скасувати.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування відмовити.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 750 (сімсот п`ятдесят) грн. різниці відшкодованих судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12 червня 2023 року.

Головуючий

Судді :

СудВолинський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення31.05.2023
Оприлюднено14.06.2023
Номер документу111463213
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них за заповітом

Судовий реєстр по справі —567/1508/19

Ухвала від 31.08.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Коломієць Ганна Василівна

Ухвала від 19.07.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Коломієць Ганна Василівна

Постанова від 31.05.2023

Цивільне

Волинський апеляційний суд

Данилюк В. А.

Постанова від 31.05.2023

Цивільне

Волинський апеляційний суд

Данилюк В. А.

Ухвала від 31.03.2023

Цивільне

Волинський апеляційний суд

Данилюк В. А.

Ухвала від 10.03.2023

Цивільне

Волинський апеляційний суд

Данилюк В. А.

Ухвала від 02.03.2023

Цивільне

Рівненський апеляційний суд

Майданік В. В.

Постанова від 15.02.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Хопта Сергій Федорович

Ухвала від 31.01.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Хопта Сергій Федорович

Ухвала від 29.11.2022

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Бурлаков Сергій Юрійович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні