Рішення

від 12.06.2023 по справі 922/1378/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2023м. ХарківСправа № 922/1378/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Іванії К.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Куп`янської окружної прокуратури Харківської області(вул. Харківська, 7, м. Куп`янськ, Харківська область, 63701) в інтересах держави, в особі Дворічанської селищної ради Харківської області (62702, Харківська область, Дворічанський район, смт. Дворічна, вул. Слобожанська 8 Куп`янського району) до 1-ого відповідача Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, 21, поверх 8-9, м. Харків, 61165) , 2-ого відповідача Мосєєвої Кристини Павлівни ( АДРЕСА_1 ) , 3-ого відповідача Фермерського господарства "Фруктове+" (36014,Полтавська область, м.Полтава,вул.Соборності,72,оф 301 ) за участю Харківської обласної прокуратури ( 61024, м. Харків, вул. Студентська.5) про визнання недійсними договорів за участю представників:

прокурора - Клейн Л.В.(посвід(№0072868 від 01.03.2023)

позивача - ( Дворічанської селищної ради Харківської області ) - не з`явився

першого відповідача -Моргун М.Ю.( в порядку самопредставництва)

другого відповідача - Данко В.В.(ордер№ АН№1081084871 від 01.11.2022 року)

третього відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Керівник Куп`янської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Дворічанської селищної ради Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до 1-ого відповідача Головне управління Держгеокадастру у Харківській області ,2-ого відповідача Мосєєвої Кристини Павлівни ,3-ого відповідача Фермерського господарства "Фруктове+", в якій просить суд :

1. Прийняти позовну заяву до розгляду, визнати поважними причини пропуску позовної давності та поновити строк звернення до суду.

2. Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області № 398-СГ від 23.02.2015 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду».

3. Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області № 396-СГ від 23.02.2015 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду».

4. Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області № 397-СГ від 23.02.2015 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду».

5. Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області №399-СГ від 23.02.2015 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду».

6. Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області № 510-СГ від 11.03.2015 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду».

7. Визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області №4674-СГ від 22.12.2015 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду».

8. Визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області № 4673-СГ від 22.12.2015 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду».

9. Визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області № 4671-СГ від 22.12.2015 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду».

10. Визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області №4731-СГ від 23.12.2015 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду».

11. Визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області №270-СГ від 16.01.2016 «Про надання в оренду земельної ділянки».

12. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 27.02.2015 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 , з кадастровим номером 6321886000:03:000:0199, площею 55,5265 га, вартістю 1 382 736,13 грн;

13. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 27.02.2015 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській областіта Мосєєвою Кристиною Павлівною, з кадастровим номером 6321882500:02:000:0203, площею 28,2394 га, вартістю 647 077,96 грн;

14. Визнати недійсними договір оренди земельної ділянки, укладений 27.02.2016 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 , з кадастровим номером 6321882500:04:000:0208, площею 12,5712 га, вартістю 384 240,88 грн;

15. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 27.02.2016 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 , з кадастровим номером 6321886000:03:000:0200, площею 15,8133 га, вартістю 407 952,35 грн;

16. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 27.02.2015 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 , з кадастровим номером 6321886000:03:000:0198, площею 72,9166 га, вартістю 1 973 396,96 грн;

17. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 25.03.2015 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 , з кадастровим номером 6321882500:05:000:0078, площею 47,5876 га, вартістю 1 090 637,42 грн;

18. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 25.03.2015 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 , з кадастровим номером 6321882500:06:000:0097, площею 18,0149 га, вартістю 399 659,15 грн;

19. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 25.03.2015 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 , з кадастровим номером 6321882500:06:000:0096, площею 47,1218 га, вартістю 1 098 996,73 грн;

20. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 25.03.2015 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 , з кадастровим номером 6321882500:06:000:0095 площею 9,0093 га, вартістю 204 633,89 грн;

21. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 , з кадастровим номером 6321882500:01:000:0264, площею 13,7969 га, вартістю 355 457,73 грн;

22. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 , з кадастровим номером 6321882500:03:000:0036, площею 19,5209 га, вартістю 225 993,05 грн;

23. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 28.12.2015 між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 , з кадастровим номером 6321882500:03:000:0035 площею 7,0000 га, вартістю 218 124,00 грн;

24. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 , з кадастровим номером 6321855100:08:000:0165 площею 26,1150 га, вартістю 348 814,50 грн;

25. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 27.02.2017 між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 , з кадастровим номером 6321885000:04:000:0329, площею 7,1441 га вартістю 564 070,03 грн;

26. Зобов`язати ОСОБА_1 та ФГ «Фруктове+» повернути у віддання держави в особі Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області земельні ділянки:

площею 55,5265 га, кадастровий номер 6321886000:03:000:0199;

площею 28,2394 га, кадастровий номер 6321882500:02:000:0203;

площею 12,5712 га, кадастровий номер 6321882500:04:000:0208;

площею 15,8133 га, кадастровий номер 6321886000:03:000:0200;

площею 72,9166 га, кадастровий номер 6321886000:03:000:0198;

площею 47,5876 га, кадастровий номер 6321882500:05:000:0078;

площею 18,0149 га, кадастровий номер 6321882500:06:000:0097;

площею 47,1218 га, кадастровий номер 6321882500:06:000:0096;

площею 9,0093 га, кадастровий номер 6321882500:06:000:0095;

площею 13,7969 га, кадастровий номер 6321882500:01:000:0264;

площею 19,5209 га, кадастровий номер 6321882500:03:000:0036;

площею 7,0000 га, кадастровий номер 6321882500:03:000:0035;

площею 26,1150 га, кадастровий номер 6321855100:08:000:0165;

площею 7,1441 га, кадастровий номер 6321885000:04:000:0329.

Судовий збір стягнути з відповідачів за таким реквізитами: Харківська обласна прокуратура, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800.

Ухвалою суду від 29.08.2022 позовну заяву Керівника Куп`янської окружної прокуратури Харківської області залишено без руху. Прокуратурі встановлено строк протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали суду усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду доказів направлення позовної заяви та доданих до неї документів на адресу Дворічанськьої селищної ради Харківської області, 2-ого відповідача ОСОБА_1 , 3-ого відповідача Фермерського господарства "Фруктове+" (за місцезнаходженням або електронну адресу з накладанням електронно-цифрового підпису).

На виконання вимог ухвали Господарського суду Харківської області від 29.08.2022, прокуратура 15.09.2022 направив заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій надав докази направлення позовної заяви та доданих до неї документів на адресу Дворічанськьої селищної ради Харківської області, 2-ого відповідача ОСОБА_1 , 3-ого відповідача Фермерського господарства "Фруктове+" (за місцезнаходженням або електронну адресу з накладанням електронно-цифрового підпису).

Ухвалою господарського суду від 19.09.2022 року, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №922/1378/22. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Почати підготовче провадження і призначити підготовче засідання "17" жовтня 2022 р. о 11:00.

17.10.2022 підсумкове судове засідання не відбулось у зв`язку з тим у приміщенні Господарського суду Харківської області, була відсутня електроенергія. Судові засідання, що мали бути проведені в цей проміжок часу 17.10.2022 не відбулися з незалежних від суду причин , про що складено акт про відсутність електроенергії.

Ухвалою господарського суду від 17.10.2022 року, підготовче засідання відкласти відкладено на "02" листопада 2022 р. о 11:00.

В судовому засіданні 02.11.2022 постановлено протокольну ухвалу, якою продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; відкладено підготовче засідання до "14" грудня 2022 р. о(б) 11:00.

В порядку ст.ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені на наступне судове засідання ухвалами від 02.11.2022.

12.12.2022 року від представника другого відповідача ОСОБА_1 , через канцелярію суду (вх.№16065) надійшло клопотання про зупинення розгляду справи до моменту офіційної деокупації села Ягідне, Куп`янського району Харківської області та проведення там стабілізаційних заходів уповноваженими державними органами України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.12.2022 р. у справі №922/1378/22 частково задоволено клопотання представника другого відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі №922/1378/22. Провадження по справі зупинено до моменту офіційного оприлюднення інформації про деокупацію села Ягідне, Куп`янського району Харківської області .

Не погодившись з ухваленим судом першої інстанції судовим рішенням, заступник керівника Харківської обласної прокуратури, звернувся до Східного апеляційного господарського суду зі скаргою та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права, зокрема, статей 227 та 228 Господарського процесуального кодексу України. Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати , справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постановою Східного апеляційного Господарського суду від 14.02.2023 року, Апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.12.2022 у справі № 922/1378/22 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.12.2022 у справі №922/1378/22 скасовано.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 , про зупинення провадження у справі №922/1378/22 відмовлено.

Справу №922/1378/22 08 травня 2023 року повернуто до Господарського суду Харківської області для продовження розгляду.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.05.2023 року, продовжено розгляд справи № 922/1378/22 в підготовчому провадженні. Призначено підготовче засідання на 10 травня 2023 р. о 10:30 год.

В судовому засіданні 10.05.2023 постановлено протокольну ухвалу, якою закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні по суті на 15.05.2023 о 15:00 год.

12.05.2023 року від представника ОСОБА_1 (2-ого відповідача), через канцелярію суду (вх.№11898) надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник другого відповідача , зокрема наголошує на тому, що відповідачем 2 та Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області на підставі наказів, що вказані вище було укладено договори оренди землі. Відповідно до п.14 Договору Земельна ділянка передана в оренду для ведення фермерського господарства. Згідно з відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно цільове призначення земельних ділянок загальною площею 380,3775 Га зазначено: для ведення фермерського господарства. Договори оренди землі (за яким орендарем визначено громадянку ОСОБА_1 ) пройшли відповідну державну реєстрацію, що були вчинені за правилами на час вчинення цих правочинів, містять всі істотні умови та відповідають Типовому договору оренди землі. Факт передачі земельних ділянок в оренду закріплено відповідними актами приймання-передачі. Крім того, Відповідачем 2 з метою правомірного використання земельних ділянок, наданих для ведення фермерського господарства було створена юридична особа Фермерське господарства «Фруктове+» (код ЄДРПОУ 44268763) Вказана юридична особа була створена з метою ведення фермерського господарства відповідно до вимог чинного законодавства України. Крім того, Рішенням засновника ФГ «Фруктове +» від 25 червня 2021 №2 Відповідач 2 прийняв рішення про передачу у користування Фермерського Господарства «ФРУКТОВЕ+» (код ЄДРПОУ 44268763), з метою ведення фермерського господарства земельні ділянки в тому числі і ті які є предметом цієї позовної заяви. Аналізуючи вищевикладені норми законодавства України, вважаю, що порядок створення фермерського господарства включає два основні етапи: набуття засновником права на земельну ділянку для ведення фермерського господарства; державна реєстрація фермерського господарства,

Також представник другого відповідача наголошує на тому, що громадянка ОСОБА_1 , не порушила вимог діючого законодавства України, оскільки вона створила нове фермерське господарство «ФРУКТОВЕ+» (код ЄДРПОУ 44268763) на базі земельних ділянок, що є предметом цього позову, дотримавшись таким чином вимог закону України «Про фермерське господарство», та інших нормативно-правових актів. Таким чином, вважаю, що в діях Відповідачі 2 відсутні порушення вимог чинного земельного законодавства України, а також в діях ГУ Держгеокадастру у Харківській області при видачі оспорюваних наказів та наданні у строкове користування Відповідачу 2 земельних ділянок.

Крім того , відповідач 2 вважає, що позивачем було пропущено строк для подання цієї позовної заяви в інтересах держави. Просить суд застосувати наслідки пропуску строку позовної давності у вигляді відмови у позові, що передбачено ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Протокольною ухвалою від 15.05.2023 року, оголошено перерву в судовому засіданні по суті до 06.06.2023 року.

22.05.2023року від представника прокуратури, через канцелярію суду (вх.№12870/23) надійшла відповідь на відзив другого відповідача, в якому представник прокуратури , зокрема, вказує на те, що ОСОБА_1 у наданих ГУ Держземагентства у Харківській області та ГУ Держгеокадастру у Харківській області заявах про надання в оренду для ведення фермерського господарства земельних ділянок не обґрунтувала розмірів земельних ділянок, необхідності отримання таких великих площ земельних ділянок, не зазначила самі перспективи діяльності фермерського господарства. Вказані документи взагалі були додані лише до заяви від 13.01.2016. При цьому, наявне обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахування перспектив діяльності фермерського господарства не дає можливості визначити необхідний розмір земельної ділянки та перспективи діяльності фермерського господарства, тобто є таким, що не необгрунтований.

Також, прокурор зазначає, що ОСОБА_1 , при зверненні з заявами про надання в оренду земельних ділянок, не підтверджено наявності в неї необхідної матеріально-технічної бази для обробітку такої площі землі (найманих працівників, сільськогосподарської техніки тощо). Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ГУ Держгеокадастру у Харківській області під час розгляду заяв ОСОБА_1 не перевірено можливість самостійно нею та працею найманих працівників вести фермерську діяльність, чи мала (має) вона власну техніку для обробітку землі, ресурси для залучення найманих працівників чи оренди сільськогосподарської техніки, чи мала ОСОБА_1 потенційних контрагентів, ресурси які вона може на договірних засадах залучити для ведення фермерського господарства, а також загалом, чи зможе потенційний орендар проводити діяльність на наданій земельній ділянці.

Таким чином, на переконання прокурора, Головне управління Держземагентства (Держгеокадастру у Харківській області не пересвідчилося в дійсності волевиявлення ОСОБА_1 на створення фермерського господарства з метою вироблення товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації для отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення Фермерського господарства, не перевірив, чи матиме можливість фермерське господарство, створене заявником, обробляти орендовані землі, чи буде досягнута законна мета оренди земельних ділянок, тобто чи насправді виникли та існують законні сподівання на здійснення майнового права - оренду землі, чи є такті сподівання практичними в своїй реалізації.

Протокольною ухвалою від 06.06.2023 року, оголошено перерву в судовому засіданні по суті до 12.06.2023 року.

12.06.2023 року від представника Харківської обласної прокуратури, через канцелярію суду (вх.№14900) надійшли додаткові пояснення, вказані пояснення долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 12.06.2023 представник прокуратури підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Присутні у судовому засіданні 12.06.2023 представники першого та другого відповідачів проти позову заперечували та просили суд відмовити в його задоволенні.

Другим відповідачем до суду також була подана заява про застосування строку позовної давності до позовних вимог прокурора.

Представник другого відповідача також підтримав заяву про застосування строку позовної давності до позовних вимог та просив її задовольнити.

Представник третього відповідача у судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представники позивача у судове засідання не з`явились; про причину неявки суд не повідомив; про час та місце судового засідання був повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, відповідно до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі відповідно до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутні в судовому засіданні представники прокуратури,першого та другого відповідачів погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами відповідно до ст. 74 ГПК України.

За ст. 219 ГПК України, рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 12.06.2023, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Щодо правомірності представництва інтересів держави у суді прокуратурою судом встановлено таке.

Суд виходить з того, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі (рішення Конституційного Суду України у від 01.04.2008 № 4-рп/2008).

Законом України за №1401-VIII від 02.06.2016 «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, п. 3 ч. 1, якої передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної економічної інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не підлягають точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Надмірна формалізація «інтересів держави» може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 по справі №806/1000/17).

Прокурор набуває право на реалізацію своїх функцій, визначених законом, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є належною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захист або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

У справах за позовами прокурорів, заявлених в інтересах держави в особі уповноважених органів, позивачами є відповідні уповноважені органи, а прокурор у таких справах здійснює представництво їх інтересів в суді. Статус позивача прокурор набуває лише у випадках, коли звертається з позовом в інтересах держави у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду (постанова ВСУ від 21.02.2018 у справі № 553/3280/16-а).

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, з спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження процесуальної дії (відповідні функції).

Згідно з ч. ч. 3, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Ч. 4 ст. 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до вимог ч. З ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

За правилами статей 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно- правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 80 Земельного кодексу України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права користування на майно.

У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/WestAllianceLimited» проти України» від 23 січня 2014 року) також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України та Положення про територіальні органи Держгеокадастру, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 29.09.2016 №333, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області як територіальний орган Держгеокадастру є органом, уповноваженим державою здійснювати функції щодо розпорядження земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення на території області.

Поряд з тим, згідно з ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до абз. 8 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 10.09.2014 №442 ліквідовано Державну інспекцію сільського господарства, а функції із здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів покладено на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр).

Згідно з Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Держгеокадастр реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до пп.30 п.4 Положення про Положення про територіальні органи Держгеокадастру, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 29.09.2016 №333, Головне управління Держгеокадастру в області здійснює державний нагляд (контроль) в агропромисловому комплексі у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області затверджене наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 №308.

Згідно п.п.13п.4 Положення, вказане управління, відповідно до покладених на нього завдань, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Харківської області.

Крім того, відповідно до вимог п.п.30 п.З вищевказаного Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд у частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладення цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотримання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотримання вимог земельного законодавства органами державної влади, органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них.

З огляду на вищевикладене, відповідачем у справі є Головне управління Держгеокадастру у Харківській області.

Таким чином, враховуючи факт, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру в особіГоловного управління Держгеокадастру у Харківській області є відповідачем у справі, а тому прокурор звертається з цим позовом в інтересах держави в особі Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області, оскільки відповідно до п.п. 2 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 №1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин» на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру покладено обов`язки щодо передачі з 17.11.2020 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність відповідно до ст. 117 Земельного кодексу України.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оспорювані земельні ділянка відносяться до земель комунальної власності Дворічанської селищної ради, згідно акту приймання - передачі нерухомого майна від 17.11.2020, який укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та Дворічанською селищною радою).

Таким чином, прокуратура звертається в інтересах держави в особі Дворічанської селищної ради Куп янського району Харківської області.

Куп`янською окружною прокуратурою листами №60-1536вих-22 від 04.06.2021 та №60-734вих-22 від 09.02.2022 повідомлено Дворічанську селищну раду Куп янського району Харківської області, як власника вказаних земельних ділянок, про виявлені порушення вимог земельного законодавства при передачі земельних ділянок в оренду ОСОБА_1 та запропоновано самостійно вжити заходи щодо усунення виявлених порушень, в тому числі в судовому порядку.

Дворічанська селищна рада Куп`янського району Харківської області листами №04-22/1354 від 09.06.2021 та №04-27/516 від 21.02.2022 повідомила Куп`янську окружну прокуратуру про те, що фактів порушення норм земельного законодавства при передачі в оренду для ведення фермерського господарства земельних ділянок ОСОБА_1 не вбачає, заходи цивільно- правового характеру сільською радою не вживались та не планується.

Відсутність претензійно-позовної роботи з відповідачами у справі свідчить про нездійснення уповноваженими державними органами покладених на них законом обов`язку із захисту державних інтересів.

Враховуючи викладене, у прокурора наявні підстави для звернення до суду з відповідним позовом на захист порушених інтересів держави.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.

20.02.2015 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держземагентства у Харківській області із завою про надання в оренду для ведення фермерського господарства земельної ділянки державної форми власності сільськогосподарського призначення площею 55,5265 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Токарівської сільської ради Дворічанського району Харківської області, кадастровий номер 6321886000:03:000:0199.

Окрім цього, 20.02.2015 ОСОБА_1 подано ще три заяви щодо отримання земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства загальною площею 129,5405 га, а саме земельних ділянок: площею 28,2394 га із кадастровим номером 6321882500:02:000:0203, площею 12,5712 га із кадастровим номером 63218825000:04:000:0208, які розташовані за межами населених пунктів Кутьківської сільської ради Дворічанського району, Харківської області, площею 15,8133 га із кадастровим номером 6321886000:03:000:0200, площею 72,9166 га із кадастровим номером 6321886000:03:000:0198, які розташовані за межами населених пунктів на території Токарівської сільської ради Дворічанського району Харківської області.

У своїх заявах ОСОБА_1 зазначила, що вона своїм правом на отримання земельної ділянки безоплатно у власність для введення фермерського господарства у межах норм, визначених ст. 121 Земельного кодексу України, не скористалася.

До заяв додано проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, Витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки та оригінали документів, на підставі яких використовується земельні ділянки.

Наказами Головного управління Держземагентства у Харківській області № 398-СГ від 23.02.2015, №396-СГ від 23.02.2015, №397-СГ від 23.02.2015 та №399-СГ від 23.02.2015 затверджено документацію із землеустрою на земельні ділянки та надано ОСОБА_1 в оренду вищевказані земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 185,067 га для ведення фермерського господарства.

Пунктами 4.3. наказів передбачено, що земельні ділянки необхідно використовувати за цільовим призначенням, з дотриманням вимог статей 95, 96, 103 Земельного кодексу України, Законів України «Про оренду землі», «Про фермерське господарство» та інших нормативно-правових актів.

У подальшому, на підставі зазначених наказів, 27.02.2015 між Управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 укладені договори оренди зазначених земельних ділянок, строком на 49 років, які 27.02.2015 зареєстровані реєстраційною службою Дворічанського районного управління юстиції Харківської області.

Окрім цього, 02.03.2015 ОСОБА_1 повторно звертається до ГУ Дежземагенства у Харківській області з завою про надання в оренду для ведення фермерського господарства земельних ділянок державної форми власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства загальною площею 121,7336 га, які розташовані за межами населеного пункту на території Кутьківської сільської ради Дворічанського району Харківської області, а саме наступних земельних ділянок: площею 47,5876 га з кадастровим номером 6321882500:05:000:0078; площею 18,0149 га з кадастровим номером 6321882500:06:000:00097; площею 47,1218 га з кадастровим номером 6321882500:06:000:0096, площею 9,0093 га із кадастровим номером 6321882500:06:000:0095.

У своїй заяві ОСОБА_1 зазначила, що вона своїм правом на отримання земельної ділянки безоплатно у власність для введення фермерського господарства у межах норм, визначених ст. 121 Земельного кодексу України, не скористалася.

До заяви відповідачем додано проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, Витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки та оригінали документів, на підставі яких використовується земельні ділянки.

Наказом Головного управління Держземагентства у Харківській області №510-СГ від 11.03.2015 затверджено документацію із землеустрою на земельні ділянки та надано ОСОБА_1 в оренду вищевказані земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення площею 121,7336 га для ведення фермерського господарства.

Пунктами 4.3. наказу передбачено, що земельні ділянки необхідно використовувати за цільовим призначенням, з дотриманням вимог статей 95, 96, 103 Земельного кодексу України, Законів України «Про оренду землі», «Про фермерське господарство» та інших нормативно-правових актів.

У подальшому, на підставі зазначеного наказу, 25.03.2015 між Управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 укладені договори оренди зазначених земельних ділянок, строком на 49 років, які 26.03.2015 зареєстровано реєстраційною службою Дворічанського районного управління юстиції Харківської області.

Окрім цього, 17.12.2015 ОСОБА_1 повторно звертається до ГУ Дежгеокадастру у Харківській області з заявами про надання в оренду для ведення фермерського господарства земельних ділянок державної форми власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства загальною площею 40,3178 га, які розташовані за межами населеного пункту на території Кутьківської сільської ради Дворічанського району Харківської області, а саме наступних земельних ділянок: площею 13,7969 га із кадастровим номером 6321882500:01:000:0264; площею19,5209га з кадастровим номером 6321882500:03:000:0036; площею 7га з кадастровим номером 6321882500:03:000:0035.

У своїх заявах ОСОБА_1 зазначила, що вона своїм правом на отримання земельної ділянки безоплатно у власність для введення фермерського господарства у межах норм, визначених ст. 121 Земельного кодексу України, не скористалася.

До заяв додано проекти землеустрою щодо відведення земельної та Витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки.

Наказами Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №4674-СГ, №4673-СГ, №4671-СГ від 22.12.2015 затверджено документацію із землеустрою на земельні ділянки та надано ОСОБА_1 в оренду вищевказані земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (рілля) загальною площею 40,3178 га для ведення фермерського господарства.

Пунктами 4.3. наказів передбачено, що земельні ділянки необхідно використовувати за цільовим призначенням, з дотриманням вимог ст. 96 Земельного кодексу України, Законів України «Про фермерське господарство», «Про оренду землі» та інших нормативно-правових актів.

У подальшому, на підставі зазначених наказів, 28.12.2015 між Управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 укладені договори оренди зазначених земельних ділянок, строком на 49 років, які 29.01.2016 зареєстровано реєстраційною службою Дворічанського районного управління юстиції Харківської області.

Окрім цього, 18.12.2015 ОСОБА_1 повторно звертається до ГУ Дежгеокадастру у Харківській області з заявою про надання в оренду для ведення фермерського господарства земельної ділянки державної форми власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства площею26,1150 га, з кадастровимномером

6321855100:08:000:0165, яка розташована за межами населених пунктів на території Дворічанської селищної ради Дворічанського району Харківської області.

У своїй заяві ОСОБА_1 знову ж таки зазначила, що вона своїм правом на отримання земельної ділянки безоплатно у власність для введення фермерського господарства у межах норм, визначених ст. 121 Земельного кодексу України, не скористалася.

До заяви додано проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №4731 -СГ від 23.12.2015 затверджено документацію із землеустрою та надано ОСОБА_1 в оренду вищевказану земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (рілля) площею 26,1150 га для ведення фермерського господарства.

Пунктом 4.3. наказу передбачено, що земельну ділянку необхідно використовувати за цільовим призначенням, з дотриманням вимог ст. 96 Земельного кодексу України, Законів України «Про фермерське господарство», «Про оренду землі» та інших нормативно-правових актів.

У подальшому, на підставі зазначеного наказу, 08.06.2016 між Управлінням Держгеокадкастру у Харківській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, строком на 49 років, який 23.06.2016 зареєстровано реєстраційною службою Дворічанського районного управління юстиції Харківської області.

Окрім цього, 13.01.2016 ОСОБА_1 повторно звертається до ГУ Дежгеокадастру у Харківській області з заявою про надання в оренду для ведення фермерського господарства земельної ділянки державної форми власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства площею 7,1441 га з кадастровим номером 6321885000:04:000:0329, яка розташована за межами населених пунктів Рідкодубівської сільської ради Дворічанського району Харківської області.

У своїй заяві ОСОБА_1 знову ж таки зазначила, що вона своїм правом на отримання земельної ділянки безоплатно у власність для введення фермерського господарства у межах норм, визначених ст. 121 Земельного кодексу України, не скористалася.

До заяв додано проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №270-СГ від 16.01.2016 надано ОСОБА_1 в оренду вищевказану земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (рілля) площею 7,1441 га для ведення фермерського господарства.

Пунктом 3.3. наказу передбачено, що земельну ділянку необхідно використовувати за цільовим призначенням, з дотриманням вимог ст. 96, 103 Земельного кодексу України, Законів України «Про оренду землі», «Про фермерське господарство» та інших нормативно-правових актів.

На підставі зазначеного наказу, 08.06.2016 між Управлінням Держгеокадкастру у Харківській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, строком на 49 років, який 23.06.2016 зареєстровано реєстраційною службою Дворічанського районного управління юстиції Харківської області.

В подальшому, 24.06.2021 ОСОБА_1 створено Фермерське господарство «Фруктове+» (код ЄДРПОУ 44268763).

Окрім цього, 25.06.2021 Відповідачем-2 прийнято рішення про передачу у користування новоствореному фермерському господарству «Фруктове+» земельних ділянок, в т.ч. і тих, які є предметом позову.

Разом з цим, ОСОБА_1 у наданих ГУ Держземагентства у Харківській області та ГУ Держгеокадастру у Харківській області заявах про надання в оренду для ведення фермерського господарства земельних ділянок не обґрунтувала розмірів земельних ділянок, необхідності отримання таких великих площ земельних ділянок, не зазначила самі перспективи діяльності фермерського господарства.

Вказані документи взагалі були додані лише до заяви від 13.01.2016.

При цьому, наявне обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахування перспектив діяльності фермерського господарства не дає можливості визначити необхідний розмір земельної ділянки та перспективи діяльності фермерського господарства, тобто є таким, що не необґрунтований.

Також, встановлено, що ОСОБА_1 , при зверненні з заявами про надання в оренду земельних ділянок, не підтверджено наявності в неї необхідної матеріально-технічної бази для обробітку такої площі землі (найманих працівників, сільськогосподарської техніки тощо).

Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ГУ Держгеокадастру у Харківській області під час розгляду заяв ОСОБА_1 не перевірено можливість самостійно нею та працею найманих працівників вести фермерську діяльність, чи мала (має) вона власну техніку для обробітку землі, ресурси для залучення найманих працівників чи оренди сільськогосподарської техніки, чи мала ОСОБА_1 потенційних контрагентів, ресурси які вона може на договірних засадах залучити для ведення фермерського господарства, а також загалом, чи зможе потенційний орендар проводити діяльність на наданій земельній ділянці.

Головне управління Держземагентства (Держгеокадастру) у Харківській області не пересвідчилося в дійсності волевиявлення ОСОБА_1 на створення фермерського господарства з метою вироблення товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації для отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства, не перевірив, чи матиме можливість фермерське господарство, створене заявником, обробляти орендовані землі, чи буде досягнута законна мета оренди земельних ділянок, тобто чи насправді виникли та існують законні сподівання на здійснення майнового права - оренду землі, чи є такі сподівання практичними в своїй реалізації.

В той же час, передані в оренду 14 земельних ділянок загальною площею 380,3775 га, кадастрові номери:6321886000:03:000:0198, 6321886000:03:000:0200, 6321882500:02:000:0203, 6321882500:04:000:0208, 6321886000:03:000:0199, 6321855100:08:000:0165, 6321882500:03:000:0035, 6321882500:03:000:0036, 6321882500:01:000:0264, 6321885000:04:000:0329, 6321882500:05:000:0078, 6321882500:06:000:0097, 6321882500:06:000:0096 та 6321882500:06:000:0095 відповідно до інформації, отриманої з Публічної кадастрової карти України (http://map.land.gov.ua/kadastrova-karta), розташовані не єдиним масивом, а на значній відстані одна від одної.

Окрім цього, як передбачено ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство» після одержання засновником державного акту на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації, фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

В свою чергу, наказом Головного управління Держземагентства у Харківській області М2158-СГ від 10.09.2014 ОСОБА_1 надано в оренду земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, загальною площею 94,1313 га, з кадастровими номерами: 6323782000:02:000:0356, 6323782000:03:000:0667,323782000:02:000:0357,6323782000:03:000:0669, 6323782000:04:000:0231, для ведення фермерського господарства.

Окрім цього, наказом Головного управління Держземагентства у Харківській області №2182-СГ від 12.09.2014 ОСОБА_1 надано в оренду земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, загальною площею 163,0497га, з кадастровими номерами:6321885000:02:000:0249, 6321885000:02:000:0251, 63321885000:02:000:0247,6321886000:02:000:0287, 6321886000:02:000:0284, 63321886000:02:000:0283, 6321886000:02:000:0278, 6321886000:02:000:0288, 6321886000:02:000:0281, для ведення фермерського господарства.

Крім того, наказом Головного управління Держземагентства у Харківській області М2937-СГ від 05.11.2014 ОСОБА_1 надано в оренду земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, загальною площею 284,4772га, з кадастровими номерами: 6321882500:02:000:0198, 6321882500:01:000:0261, 321882500:01:000:0262, 6321882500:03:000:0031, 6321882500:04:000:0207, 6321882500:02:000:0199, 6321882500:03:000:0032, 6321882500:03:000:0033, 6321882500:03:000:0034, 6321882500:02:000:0200, 6321882500:02:000:0201, для ведення фермерського господарства.

На підставі зазначених наказів, між Управлінням Держземагентства у Харківській області та Мосєєвою КП. укладені договори оренди зазначених земельних ділянок, строком на 49 років.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 є засновником та керівником фермерського господарства «Ягідка+», яке створено 19.07.2012, та фермерського господарства «Фруктове», яке створено 04.11.2014, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зроблено відповідний запис, тобто до прийняття наказів про передачу в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Тож, ОСОБА_1 отримала земельні ділянки загальною площею 380,3775 га для ведення фермерського господарства, які вже існували на той час та засновником і керівником яких є остання.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач (прокурор) в обґрунтування вимог вказує на ОСОБА_1 , звертаючись до ГУ Держземагентства у Харківській області (ГУ Держгеокадастру у Харківській області) з відповідними заявами про надання в оренду земельних ділянок державної форми власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, умисно приховала інформацію щодо створення нею фермерських господарств «Ягідка+» та «ФРУКТОВЕ» з метою отримання в користування земельних ділянок без проходження процедури земельних торгів.

Таким чином, на переконання прокурора, накази Головного управління Держземагентства у Харківській області № 398-СГ, №396-СГ, №397-СГ від 23.02.2015, №399-СГ від 23.02.2015, №510-СГ від 11.03.2015 та ГУ Держгеокадастру у Харківській області №4674-СГ, № 4673-СГ, № 4671-СГ від 22.12.2015, №4731-СГ від 23.12.2015 та №270-Сг від 16.01.2016 про передачу у користування ОСОБА_1 земельних ділянок для ведення фермерського господарства без проходження процедури земельних торгів грубо порушують вимоги ст. 134 ЗК України та позбавляють державу можливості реалізувати право оренди вказаних земельних ділянок на більш вигідних умовах з урахуванням засад конкурентного ринку, чим підриває основи національної безпеки та її фінансової стабільності.

Такі обставини, на думку прокуратури, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим прокурор звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Розглядаючи вимогу прокурора про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 398-СГ, №396-СГ, №397-СГ від 23.02.2015, №399-СГ від 23.02.2015, №510-СГ від 11.03.2015 та ГУ Держгеокадастру у Харківській області №4674-СГ, № 4673-СГ, № 4671-СГ від 22.12.2015, №4731-СГ від 23.12.2015 та №270-Сг від 16.01.2016 "Про визнання незаконним та скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Харківській області «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду», суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Питання надання земельних ділянок державної або комунальної власності в оренду для створення фермерських господарств регулюється Земельним кодексом України та Законом України "Про фермерське господарство" в редакціях, що діяли на час виникнення спірних правовідносин. З огляду на положення статей 22, 31, 93 та 124 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди.

За правилом статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 134 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться в разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Стаття 123 Земельного України регулює загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах цей Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний кодекс України - загальним.

Отже, порядок передачі земельних ділянок в оренду громадянам для ведення фермерського господарства станом на час видання спірних наказів був врегульований ст. 123 ЗК України, з урахуванням вимог Закону України "Про фермерське господарство".

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 зазначила, що позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність наказів ГУ Держгеокадастру без заявлення вимог про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі рішення, за умови їх невідповідності закону, не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані. Подібні висновки також викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 зазначила, що вимога про визнання наказів ГУ Держземагентства незаконними та їх скасування не є ефективним способом захисту, оскільки задоволення такої вимоги не призвело би до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою, а тому ця вимога не є нерозривно пов`язаною з вимогою про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

За таких обставин суд вважає відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Харківській області, оскільки позовні вимоги про визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Харківській області за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані.

Щодо позовних вимог прокурора про визнання недійсними договорів оренди земель та зобов`язання ОСОБА_1 та ФГ «Фруктове+» повернути у віддання держави в особі Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області земельні ділянки.

Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 22 Земельного кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Статтею 31 Земельного кодексу України встановлено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Частинами 1, 2 статті 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Частинами 1, 3 статті 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно із частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Відповідно до частин 2, 3 статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, стаття 123 Земельного кодексу України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу. Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.

Разом з тим Верховний Суд зазначає, що відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України "Про фермерське господарство", який є спеціальним нормативно-правовим актом.

Частинами 1, 2, 4 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики. Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельних ділянок розробляється за рахунок Українського державного фонду підтримки фермерських господарств. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

Таким чином, спеціальний Закон України "Про фермерське господарство" визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 Земельного кодексу України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 Земельного кодексу України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України.

Отже, при вирішенні спору про правомірність надання та використання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок, визначений статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" як спеціальною щодо статті 123 Земельного кодексу України. Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.

За змістом статей 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною 1 статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Разом з тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою без проведення земельних торгів. Такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду України від 03.02.2016 у справі № 6-2902цс15, від 11.05.2016 у справі № 6-2903цс15, від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16 та постановах Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 924/863/17, від 14.11.2018 у справі № 314/3881/15-ц, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

Громадянці України Мосєєвій Кристині Павлівні як фізичній особі, на підставі наказів Головного управління Держземагенства було затверджено проекти землеустрою земельних ділянок та було надано в оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства загальною площею 380,3775 Га. Відповідачу 1 надано в оренду земельні ділянки для створення фермерського господарства згідно з частиною 2 статті 134 Земельного кодексу без порушення чинного законодавства, яке діяло в часі.

Відповідно до приписів ч. 1 ст, 93 Земельного кодексу України, за якою право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідної орендареві для провадження підприємницької діяльності та іншої діяльності (в даному випадку як вбачається для ведення фермерського господарства).

Між Відповідачем 2 та Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області на підставі наказів, що вказані вище було укладено договори оренди землі. Відповідно до п.14 Договору Земельна ділянка передана в оренду для ведення фермерського господарства. Згідно з відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно цільове призначення земельних ділянок загальною площею 380,3775 Га зазначено: для ведення фермерського господарства. Договори оренди землі (за яким орендарем визначено громадянку Мосєєву Кристину Павлівну) пройшли відповідну державну реєстрацію, що були вчинені за правилами на час вчинення цих правочинів, містять всі істотні умови та відповідають Типовому договору оренди землі. Факт передачі земельних ділянок в оренду закріплено відповідними актами приймання-передачі

Крім того, Відповідачем 2 з метою правомірного використання земельних ділянок, наданих для ведення фермерського господарства було створена юридична особа Фермерське господарства «Фруктове+» (код ЄДРПОУ 44268763) Вказана юридична особа була створена з метою ведення фермерського господарства відповідно до вимог чинного законодавства України. Крім того, Рішенням засновника ФГ «Фруктове +» від 25 червня 2021 №2 Відповідач 2 прийняв рішення про передачу у користування Фермерського Господарства «ФРУКТОВЕ+» (код ЄДРПОУ 44268763), з метою ведення фермерського господарства земельні ділянки в тому числі і ті які є предметом цієї позовної заяви. Аналізуючи вищевикладені норми законодавства України, суд вважає, що порядок створення фермерського господарства включає два основні етапи: набуття засновником права на земельну ділянку для ведення фермерського господарства; державна реєстрація фермерського господарства.

У відповідності до вимог чинного законодавства (на момент виникнення спірним правовідносин), що регулює земельні відносини, а саме: Закону України "Про оренду землі" та вимог Земельного кодексу України укладені спірні договори для ведення фермерського господарства. Сторонами договору досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договорів оренди, здійснена державна реєстрація спірних договорів.

Господарський суд констатує, що заява про надання спірної земельної ділянки для ведення фермерського господарства складається в довільній формі; при зверненні із такими заявами відповідач володів достатнім рівнем знань та навиків для ведення фермерського господарства; будь-яких доказів щодо використання землі не за призначенням чи з порушенням технологічних процесів не надано.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції чинній на моменту укладання договорів оренди землі) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За приписами пункту 1 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", в державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом. Таким чином, до кола повноважень державного реєстратора входить дослідження документів на предмет їх відповідності вимогам законодавства, визначення факту виникнення в заявника речового права на нерухоме майно або ж його обтяження, а також встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно тощо.

Як зазначалось раніше, відповідно до ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Статтями 210 - 211 ЗК України визначено, що наслідком укладання угод з порушенням законодавства є визнання такої угоди судом недійсною.

Статтями 203, 228 ЦК України передбачено, що правочини не можуть суперечити цивільно-правовому законодавству, не повинні бути спрямовані на порушення інтересів і пошкодження майна держави, територіальної громади, незаконним заволодінням ним.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницькою та іншої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 5, ст. 13, 14 Закону України "Про оренду землі" орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).

Підставою для визнання недійсними укладених договорів оренди прокурор зазначив, що наявність рішення уповноваженого органу про надання земельної ділянки є обов`язковою передумовою укладення договору оренди землі, що перебуває у державній і комунальній власності. Визнання недійсним рішення, на підставі якого укладено договір оренди землі, є підставою для визнання недійсним такого договору.

Таким чином, підставою визнання недійсними договорів оренди прокурор визначає те, що оспорювані правочини укладено на підставі наказів ГУ Держземагентства у Харківській області та ГУ Держгеокадастру у Харківській області, які на думку прокурора підлягають визнанню недійсними, то договори оренди землі, в силу вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, також підлягають визнанню недійсними.

Враховуючи, що суд, за результатами розгляду справи дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Харківській області, оскільки позовні вимоги про визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Харківській області за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані, вимоги прокурора про визнання недійсними договорів оренди землі задоволенню не підлягають.

Враховуючи відмову у задоволенні позовної вимоги щодо визнання недійсними договорів оренди землі, укладених ГУ Держгеокадастру у Харківській області та відповідачем 2 , положення ч. 1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі", на які посилається прокурор, не підлягають застосуванню щодо вимоги про повернення земельних ділянок.

Щодо заяви другого відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин 1 та 5 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права із зазначенням в якості додаткової підстави для відмови в задоволенні позову спливу позовної давності, не відповідає вимогам закону.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 372/1036/15-ц.

Таким чином, оскільки судом не встановлено порушень законодавства з боку відповідачів, тож суд відмовляє у позові з підстав його необґрунтованості, а не з підстав пропущення строку позовної давності.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на прокуратуру.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Куп`янська окружна прокуратура Харківської області (вул. Харківська, 7, м. Куп`янськ, Харківська область, 63701).

Позивач - Дворічанська селищна рада Харківської області (62702, Харківська область, Дворічанський район, смт. Дворічна, вул. Слобожанська 8 Куп`янського району).

Перший відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, 21, поверх 8-9, м. Харків, 61165).

Другий відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

Третій відповідач-Фермерське господарство "Фруктове+" (36014,Полтавська область, м.Полтава,вул.Соборності,72,оф 301 ).За участю Харківської обласної прокуратури ( 61024, м. Харків, вул. Студентська.5).

Повне рішення складено "13" червня 2023 р.

СуддяО.О. Присяжнюк