Рішення
від 31.05.2023 по справі 366/848/20
ІВАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 366/848/20

Провадження № 2/366/15/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2023 смт. Іванків

Іванківський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Слободян Н.П.,

секретаря судового засідання Німченко Н.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача Навроцького Д.М. ( в режимі відеоконференції),

представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Норочевського О.О.,

представника відповідача Кобилянського В.А.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Іванків цивільну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «НИВА» до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, ОСОБА_1 , Фермерського господарства «ПОЛІССЯ 2016», Фермерського господарства «ПОЛІССЯ-АГРО 2018», Фермерського господарства «Інноваційні Аграрні Технології», Поліська селищна рада Вишгородського району Київської області, про визнання недійсними й скасування рішень, визнання договорів оренди землі недійсними, скасування записів про державну реєстрацію прав оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Позивач, СТОВ «Нива», звернувся в суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (на час ухвалення рішення зазначена установа має назву «Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області»), ОСОБА_1 , Фермерського господарства «ПОЛІССЯ 2016», Фермерського господарства «ПОЛІССЯ-АГРО 2018», Фермерського господарства «Інноваційні Аграрні Технології» про визнання недійсними й скасування рішень, визнання договорів оренди землі недійсними, скасування записів про державну реєстрацію права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

09.03.2023, з урахуванням актуальної правової позиції ВС, представник позивача змінив частину позовних вимог ( п.10 вимог позовної заяви).

Остаточно позовні вимоги полягають у тому, що позивач просив:

Визнати незаконним Наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області від 03.03.2014 № КИ/3223556100:13:002/000015435 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Красятицької селищної ради Київської області та передачу ОСОБА_1 в оренду на 49 років земельної ділянки площею 102,3218 га, кадастровий номер 3223584400:13:002:0001, цільове призначення для ведення фермерського господарства.

Визнати незаконним Наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області від 03.03.2014 № КИ/3223584400:12:002/000015434 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Красятицької селищної ради Київської області та передачу ОСОБА_1 в оренду на 49 років земельної ділянки площею 109,4330 га, кадастровий номер 3223584400:12:002:0002, цільове призначення для ведення фермерського господарства.

Визнати недійсним договір оренди від 01.08.2014 б/н земельної ділянки площею 102, 3218 га, кадастровий номер 3223584400:13:002:0001, цільове призначення для ведення фермерського господарства, укладений між ГУ Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_1 .

Визнати недійсним договір оренди від 01.08.2014 б/н земельної ділянки площею 109,433 га, кадастровий номер 3223584400:12:002:0002, цільове призначення для ведення фермерського господарства, укладений між ГУ Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_1 .

Визнати недійсним договір суборенди земельної ділянки кадастровий номер 3223584400:13:002:0001 площею 102,3218 га від 31.05.2018 б/н, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Полісся 2016».

Визнати недійсним договір суборенди земельної ділянки кадастровий номер 3223584400:12:002:0002 площею 109,433 га від 31.05.2018 б/н, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Полісся 2016».

Визнати недійсним договір суборенди земельної ділянки кадастровий номер 3223584400:12:002:0002 площею 109,433 га від 16.10.2018 б/н, укладений між ФГ «Полісся 2016» та ФГ «Полісся-Агро 2018».

Визнати недійсним договір суборенди земельної ділянки кадастровий номер 3223584400:13:002:0001 площею 102,3218 га від 03.01.2020 б/н, укладений між ФГ «Полісся 2016» та ФГ «Інноваційні Аграрні Технології».

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, які прийняті:

1)Державним реєстратором права на нерухоме майно Реєстраційної служби Іванківського міжрайонного управління юстиції Київської області Ковальовою Аліною Олексіївною за № 15552996 від 03.09.2014 про державну реєстрацію права оренди щодо земельної ділянки площею 102,3218 га, кадастровий номер 3223584400:13:002:0001, цільове призначення для ведення фермерського господарства (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 445259332235) та припинити право оренди ОСОБА_1 (РКОКПП НОМЕР_1 ) та вказану земельну ділянку;

2)Державним реєстратором права на нерухоме майно Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Київської області, ОСОБА_2 за №41482239 від 07.06.2018 про державну реєстрацію суборенди землі щодо земельної ділянки площею 102,3218 га, цільове призначення для ведення фермерського господарства (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 445259332235) та припинити право суборенди Фермерського господарства «Полісся 2016» (код ЄДРПОУ 40818421) на вказану земельну ділянку;

3)Державним реєстратором права на нерухоме майно Реєстраційної служби Іванківського міжрайонного управління юстиції Київської області Ковальовою Аліною Олексіївною за № 15578307 від 04.09.2014 про державну реєстрацію права оренди щодо земельної ділянки площею 109,433 га, кадастровий номер 3223584400:12:002:0002, цільове призначення для ведення фермерського господарства (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 446118932235) та припинити право оренди ОСОБА_1 (РКОКПП НОМЕР_1 ) та вказану земельну ділянку;

4)Державним реєстратором права на нерухоме майно Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Київської області, ОСОБА_2 за №41486216 від 07.06.2018 про державну реєстрацію суборенди землі щодо земельної ділянки площею 109,433 га, цільове призначення для ведення фермерського господарства (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 446118932235) та припинити право суборенди Фермерського господарства «Полісся 2016» (код ЄДРПОУ 40818421) на вказану земельну ділянку;

5)Державним реєстратором права на нерухоме майно Комунального підприємства «Бізнес-Центр «Поліське» Київської області, ОСОБА_3 за №44190074 від 22.11.2018 про державну реєстрацію суборенди землі щодо земельної ділянки площею 109,433 га, цільове призначення для ведення фермерського господарства (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 446118932235) та припинити право суборенди Фермерського господарства «Полісся-Агро 2018» (код ЄДРПОУ 40818421) на вказану земельну ділянку.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 27.04.2020.

Рух справи

23.04.2020 Позивач, СТОВ «НИВА» до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , ФГ «ПОЛІССЯ 2016», ФГ «ПОЛІССЯ-АГРО 2018», ФГ «Інноваційні Аграрні Технології про визнання недійсними й скасування рішень, визнання договорів оренди землі недійсними, скасування записів про державну реєстрацію прав оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ( т.1, а.с.1-33).

Справа згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд судді Гончарука О.П.

27.04.2020 суддею задоволено заяву про забезпечення позову ( т.1 а.с.143-144).

08.05.2020 у справі відкрите провадження, вирішено справу розглядати у порядку загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначене на 23.06.2020 ( т.1, а.с.148-149).

15.05.2020 надійшло клопотання представника відповідача, ОСОБА_4 про скасування заходів забезпечення позову ( т.1 а.с.155-156). 15.05.2020 заява прийнята до провадження, розгляд якої призначений на 23.06.2023 ( т.1, а.с. 163).

14.05.2020 надійшла апеляційна скарга представника відповідача, адвоката Норочевського О.О. на ухвалу суду про забезпечення позову. ( т.2.а, а.с.42-43), яка, ухвалою апеляційної інстанції від 30.09.2020 залишена без задоволення ( т.2а, а.с.77-83).

22.06.2020 надійшов відзив на позов від представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Норочевського О.О. та його ж клопотання про закриття провадження у справі, оскільки вважав, що справа має розглядатися у порядку господарського судочинства. ( т.2, а.с.1-2, 100-101).

23.06.2020 надійшов відзив на позов від відповідача, до ГУ Держгеокадастру у Київській області ( т.2, а.с.108-112).

23.06.2020 підготовче судове засідання відкладене за клопотанням представника позивача, на 30.07.2020, яке у свою чергу, відкладене за клопотанням представників позивача та відповідача на 18.08.2020.

11.08.2020 надійшло письмове заперечення представника позивача на клопотання про закриття провадження у справі ( т.2, а.с.166-168).

18.08.2020 провадження ухвалою суду провадження у справі закрите, позивачу роз`яснене його право на звернення з таким позовом до суду господарської юрисдикції, скасовано заходи забезпечення позову, визначені в ухвалі Іванківського районного суду від 27.04.2020 ( т.2, а.с.185-188).

22.09.2020 року надійшла апеляційна скарга на зазначену ухвалу суду ( а.с.203-212).

20.10.2020 апеляційна скарга залишена без руху, надано строк для усунення недоліків ( т.2, а.с.228-229).

28.10.20-20 представником позивача подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження ( т.2, а.с.237-239), .

30.10.2020 у справі відкрите апеляційне провадження ( т.2, а.с.241-242).

09.12.2020 постановою Київського апеляційного суду апеляційна скарга задоволена, ухвала суду першої інстанції від 18.08.2020 скасована, справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду. ( т.3, а.с.35-40).

31.12.2020 справа надійшла до Іванківського районного суду та згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи передана на розгляд судді Ткаченку Ю.В. (т.3, а.с.58).

01.03.2021 протоколом передачі судової справи раніше визначеному судді справа передана для продовження судового розгляду судді Гончаруку О.П. ( т.3 , а.с.63).

10.03.2021 надійшла заява про відвід судді Гончаруку О.П. від представника позивача ( т.3, а.с.65,66).

Ухвалою від 12.03.2021 судді Гончарук О.П. прийняв справу до свого провадження (т.3, а.с.69-70), підготовче судове засідання призначене на 01.06.2021.

26.05.2021 надійшла заява представника позивача про відвід судді Гончарука О.П. (т.3, а.с.79-81) та клопотання про доручення доказів ( т.3. а.с.82-83).

Ухвалою від 11.0-5.2021 заява про відвід суддею Гончаруком О.П. визнана необґрунтованою, розгляд цього питання передано іншому судді ( т.3, а.с.123-124), ухвалою від 28.07.2021 заява про відвід судді задоволена ( т.3, а.с. 129).

Протоколом авторозподілу від 29.07.2021 справа передана на розгляд судді Слободян Н.П. (т.3, а.с 131-132) .

29.07.2021 справа прийнята до провадження суддею та призначене підготовче судове засідання на 15.09.2021 ( т.3, а.с.139), яке було відкладене за клопотанням представника відповідача , адвоката Норочевського О.О. на 19.10.2021, і, в свою чергу, за клопотанням представника позивача на 18.11.2021, на 17.12.2021

18.10.2021 надійшло клопотання представника позивача про витребування доказів (т.3, а.с. 183-184), яке, ухвалою від 19.10.2021 задоволене ( т.3, а.с.189-190).

04.11.2021 на виконання ухвали надійшли витребувані докази з відділу в Іванківському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області) та 07.12.2021 з Вишгородської РДА Київської області .

16.12.2021 надійшла заява представника позивача про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Поліської селищної ради ( т.5, а.с.9-11), яка ухвалою від 17.12.2021 задоволена ( т.5, а.с.22).

17.12.2021 підготовче судове засідання відкладене на 28.01.2022 у зв`язку з неявкою сторін, яке, в свою чергу відкладене на 17.032.2022.

27.01.2022 та 16.02.2022 надійшли клопотання представника позивача про проведення судової земельно-технічної експертизи ( т.5, а.с.43-46, 64-65).

17.02.2022, клопотання задоволено, у справі призначено судову земельно-технічну експертизу ( т.5, а.с.94-95).

Ухвалою від 19.07.2022 провадження у справі поновлено для вирішення клопотання експерта ( т.5, а.с.105) та ухвалою від 25.07.2022клопотання експертів задоволене (т .5а.с.125), провадження у справі зупинене.

01.08.2022 на виконання ухвали представником позивача надано суду документи, а 17.08.2022 з Київського інституту землеустрою також надійшли витребувані документи.

18.11.2022 надійшов лист з експертної установи про складення експертного висновку, та повідомлено про те, що оплата вартості експертизи здійснена частково ( т.5, а.с.188).

09.01.2023 у справі відновлене провадження, підготовче судове засідання призначене на 14.02.2023 ( т.5, а.с.189), яке, за клопотанням представника відповідача Калініченка П.В., відкладене на 13.03.2023, на 06.04.2023.

17.01.2023 до суду надійшов висновок експертів ( т.5, а.с.191-214).

09.03.2023 надійшло клопотання представника позивача про залучення до участі у справі Поліської селищної ради у якості співвідповідача ( т.6, а.с. 1-4) та доручення доказів ( т.6, а.с.28-30).

Ухвалами від 13.03.2023 Поліську селищну раду залучено до участі у справі у якості співвідповідача ( т.6, а.с.60), прийнято заяву про уточнення позовних вимог ( а.с.61, т.6).

03.04.2023 представник позивача, адвокат Норочевський П.В., подав до суду клопотання про застосування строків позовної давності ( а.с.74-78, т.6).

06.04.2023 ухвалою суду підготовче судове засідання закрите, розгляд справи по суті призначений на 12.05.2023 (а.с. 95-96, т.6).

27.04.2023представником позивача, адвокатом Навроцьким Д.М. подано до суду заперечення на клопотання про застосування строків позовної давності ( а.с.105-108,т.6).

12.05.2023 оголошено перерву, наступне судове засідання призначене на 31.05.2023.

Узагальнені доводисторін

Позивач свої вимоги, які підтримані його представником у судовому засіданні, обґрунтовує наступним.

Колективне сільськогосподарське підприємство «Нива»(далі КСП«Нива»/Позивач») було створене у 1994 році на базі колишнього колгоспу «Нива».

На підставі Рішення ІХ сесії ХХІІІ скликання Красятицької сільської ради Поліського району Київської області від 24.12.1999 року №б/н (далі «Рішення») Колективному сільськогосподарському підприємству «Нива»було надано у постійне користування земельну ділянку площею 401,2 га, цільове призначення для товарного сільськогосподарського виробництва (копія рішення додається).

22.02.2000 року на підставі вищевказаного Рішення КСП«Нива» було видано Державний акт серії ІІ-КВ №003420 (далі «Державний акт») про право постійного користування на земельну ділянку площею 401,2га, цільове призначення для товарного сільськогосподарського виробництва, який було зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею з №2. Будь-яких рішень про припинення права постійного користування Позивача, скасування Рішення чи скасування Державного акту Красятицькою селищною радою Поліського району Київської області не приймалося.

03.12.1999 року відповідно до Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора України»були встановлені заходи щодо реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно, зокрема, шляхом сприяння керівникам і спеціалістам колективних сільськогосподарських підприємств, що реформуються, у реорганізації зазначених підприємств і створенні на їх базі приватних формувань.

На виконання зазначеного Указу Президента, КСП«Нива» 03.12.1999 року Загальними зборами засновників КСП прийняте рішення про реорганізацію підприємства (пункт 1 Протоколу) та формування підприємства правонаступника (пункт 2 Протоколу), а 22.02.2000 року на Установчих зборах закінчено процедуру реорганізації шляхом перетворення та зміни організаційної правової форма на «Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю». Цими ж зборами затверджено новий статут Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» (далі «СТОВ»Нива/Позивач»).

24.02.2000 року СТОВ«Нива» зареєстроване у РДА Поліського району Київської області та видане Свідоцтво від 24.02.2000 року, реєстраційний номер 004.

Відповідно до п. 2.1. Статуту СТОВ«Нива» у редакції від 2000 року «ТОВ створюється в процесі реорганізації та є юридичним правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства КСП«Нива».

З часу реорганізації СТОВ«Нива», яке є повним правонаступником КСП«Нива»,було і залишається постійним користувачем земельної ділянки площею 401,2га, цільове призначення для товарного сільськогосподарського виробництва.

У жовтні 2019 року, розробляючи технічну документацію щодо інших земельних ділянок, під час дослідження Публічної кадастрової карти та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі «ДРРПНМ») позивачу стало відомо про те, що ГУ Держгеокадастру було прийнято ряд рішень у формі Наказів про надання в оренду земельних ділянок, які входять до складу масиву земель, які належать Позивачу на праві постійного користування згідно Державного акту.

З отриманих адвокатом інформаційних довідок ДРРПНМ позивачу стало відомо про утворення нових земельних ділянок з наступними кадастровими номерами 3223584400:13:002:0001, 3223584400:12:002:0002, 3223584400:12:002:0003, які входять до масиву земель СТОВ«Нива», площею 401,2 га та перебувають у постійному користуванні останнього. Тобто, ГУ Держгеокадастру всупереч вимогам земельного законодавства України, без припинення чи належного вилучення земельних ділянок із постійного користування та перевищуючи свої повноваження передав земельні ділянки, які входять до складу масиву земель, які належать Позивачу на праві постійного користування в оренду.

У відповіді ГУ Держгеокадастру у Київській області від 18.12.2019 року №29-10-0.222-16632/2-19, на адвокатський запит, зазначено таке:

- на підставі Наказу ГУДержземагентства у Київській області від 28.11.2013 року №КИ/3223556100:13:002/00009564 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, розташованих на території Красятицької селищної ради Поліського району Київської області, орієнтовною площею 102,3218 га із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, а 03.03.2014 року видано Наказ ГУ Держземагентства у Київській області №КИ/3223556100:13:002/000015435 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, розташованих на території Красятицької селищної ради Поліського району Київської області та надано в оренду на 49 років земельну ділянку площею 102,3218 га, кадастровий номер 3223584400:13:002:0001, цільове призначення «для ведення фермерського господарства». 01.08.2014 року між ГУ Держземагентсвом у Київській області та ОСОБА_1 укладається договір оренди зазначеної земельної ділянки з цільовим призначенням «для ведення фермерського господарства».

- на підставі Наказу ГУ Держземагенства у Київській області від 28.11.2013 року №КИ/3223556100:12:002/00009565 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, розташованих на території Красятицької селищної ради Поліського району Київської області, орієнтовною площею 109,4330 га із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, а 03.03.2014 року видано Наказ ГУ Держземагентсвом у Київській області приймається №КИ/3223584400:12:002/000015434 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, розташованих на території Красятицької селищної ради Поліського району Київської області та надано в оренду на 49 років земельну ділянку площею 109,4330 га, кадастровий номер 3223584400:12:002:0002, цільове призначення «для ведення фермерського господарства». 01.08.2014 року між ГУ Держземагентсвом у Київській області та ОСОБА_1 укладається договір оренди № б/н земельної ділянки площею 109,4330 га, кадастровий номер 3223584400:12:002:0002, з цільовим призначенням «для ведення фермерського господарства».

Земельна ділянка з кадастровим номером 3223584400:12:002:0003, площею 11,3617 га, цільове призначення для ведення фермерського господарства, розташована в Київській області, Поліський район, Красятицька селищна рада була зареєстрована у ДРРПНМяк державна власність.

Згідно інформації з ДРРПНМ після укладення договорів оренди на земельні ділянки 3223584400:13:002:0001 3223584400:12:002:0002, ОСОБА_1 укладено договори суборенди земельних ділянок:

-31.05.2018 року ОСОБА_1 уклав договір суборенди земельної ділянки 3223584400:13:002:0001 та 3223584400:12:002:0002 на підставі договору суборенди №б/н із Фермерським господарством «Полісся 2016» (Код ЄДРПОУ 40818421) строком на 45 років.

-03.01.2020 рокуФГ«Полісся» 2016 укладає наступний договір суборенди №б/н земельної ділянки з кадастровим номером 3223584400:12:002:0001 із Фермерським господарством «Інноваційні Аграрні Технології» строком дії 7 років року.

ГУ Держгеокадастру у Київській області прийняло рішення у формі наказів про передачу земельних ділянок в оренду ОСОБА_1 з порушенням вимог норм чинного законодавства України та без урахування наявності права постійного користування СТОВ»Нива» на земельні ділянки, що призвело до порушення прав Позивача.

Порушене право (право постійного користування) Позивача на земельні ділянки підлягає судовому захисту шляхом визнання незаконними наказів ГУ Держгеокадастру у Київській області, визнанням недійсними договорів оренди та суборенди земельних ділянок, скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень, які прийняті на їх підставі державними реєстраторами.

Відповідач ОСОБА_1 свої запереченняпроти позову,викладені увідзиві тапідтримані усудовому засіданні, обґрунтовуєнаступним.

Позивачем не надано доказів, що спірні земельні ділянки на 2014 рік належать йому на праві постійного користування, так як переважна більшість земель, які перебували у постійному користуванні КСП «Нива» перейшла у приватну власність громадян, а частина, нерозподілених та не витребуваних земельних ділянок. Належним доказом є проект землеустрою з виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок кленам КСП «Нива».

Позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду. Той факт, що Позивач був обізнаний з можливим порушенням його прав оспорюваними наказами та договорами підтверджується тим, що реєстрація права оренди відбулася 03-04.09.2014, а 08.09.2016 було створене ФГ «Полісся-2016, яке весь час свого існування здійснювало прямо чи опосередковано (через суборенду) обробіток спірних земельних ділянок. Враховуючи їх розмір, позивач не міг не звернути на це увагу.

Відповідач ОСОБА_1 , просив застосувати до позовних вимог строки позовної давності та відмовити позивачу у позові.

Представник відповідача, ФНг Полісся 2016», ОСОБА_5 , не визнавши позов, свої заперечення обґрунтував недоведеністю правонаступництва СТОВ після КМП, оранням ненажежного способу захисту та пропуском строку позовної давності.

Відповідач ГУ Держгеокадастру у Київській області свої запереченняпроти позову,викладені увідзиві напозов, обґрунтовуєнаступним.

КСП «Нива» рішенням Красятицької сільської ради від 24.12.1999 було надано у постійне користування земельну ділянку площею 401,2 на з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва». Відповідний Державний акт датований 22.02.2000. Позивач стверджує, що він є правонаступником цього КСП, однак, на Установчих зборах КСП «Нива» 22.02.2000 закінчується процедура реорганізації шляхом перетворення та змінюється організаційно-правова форма на сільськогосподарське товариства з обмеженою відповідальністю. Тобто, на момент видачі Державного акту, КСП «Нива» вже по факту не існувало. Наказами ГУ Держгеокадастру в Київській області від 28.11.2013 земельні ділянки передані в оренду ОСОБА_1 , а в подальшому були укладені договори суборенди. Тобто, більш як 6 років і орендному користуванні третіх осіб перебувало більш як земель, переданих в постійне користування КСП «Нива» відповідно до Державного акту на право постійного користування землею, однак це не залишалось непоміченим Позивачем по справі.

З 03.03.2024 (дати видачі Наказів ГУ Держгеокадастру про затвердження проектів землеустрою про відведення земельних ділянок в оренду), Позивач зобов`язаний був знати про стан майнових прав і тому з цієї дати починається перебіг позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

Крім того, оспорювані Накази ГУ є ненормативними актами, які вичерпали свою дію фактом їх виконання. Скасування/визнання недійсним цих Наказів не породжує наслідків для користувачів земельних ділянок.

Функції державної реєстрації прав на земельні ділянки не належать до повноважень ГУ Держгеокадастру, тому, в частині вимог щодо скасування реєстрації, відсутній належний відповідач, який уповноважений здійснювати ведення Державного реєстру прав.

На підставі викладеного, відповідач, ГУ Держгеокадастру у Київській області, просив відмовити у задоволенні позову.

Позивач у письмових запереченнях на заяву про застосування строків позовної давності зазначив, що моментом, коли він довідався про порушення своїх прав оспорюваними договорами оренди, є березень 2019, коли на замовлення Позивача стали розробляти Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) СТОВ «Нива» для ведення сільськогосподарського товарного виробництва згідно Державного акту на право колективної власності на землю серії КВ № 000001 площею 5,1081 га. Оскільки зазначена земельна ділянка знаходилася в межах земель, які передані КСП «Нива», у т.ч. на праві постійного користування, то під час розроблення проектної документації та присвоєння кадастрового номеру, Позивачу і стало відомо про те, що на частині земельної ділянки, яка перебуває у його постійному користуванні, було присвоєно кадастрові номери та сформовано нові земельні ділянки. Після цього, 29.10.2019 Позивач звернувся до адвоката та отримав інформацію із ДРРПНМ про реєстрації прав на земельні ділянки, які були сформовані в межах земельної ділянки площею 401,2 га, яка перебувала у його постійному користуванні згідно зазначеного вище Державного акту на право постійного користування землею. Цей Державний акт, як і рішення, на підставі якого він виданий, не визнаний невинним, незаконним і не скасовувався.

Крім того, оспорюваними наказами ГУ Держгеокадастру фактично вилучено лише частину земельної ділянки.

Крім того, будь-яких доказів, що відповідач ОСОБА_1 з 2014 по 2016 рік здійснював обробіток спірних земельних ділянок, ним не надано, як не надано і доказів, що суборендатори здійснювали такий обробіток з 2016 ( моменту створення ФГ «Полісся-2016). Договори суборенди укладені, відповідно, у 31.05.2028, 16.10.2018,03.01.2020. З позов в суд Позивач звернувся 23.04.2021. А тому Позивачем строк позовної давності не пропущений, навіть з урахуванням гіпотетичної можливості дізнатися про порушення своїх прав особами під час обробітку суборенда торами спірних земельних ділянок.

Крім того, оскільки дії щодо передачі спірних земельних ділянок в оренду вчинялися ГУ Держгеокадастру без повідомлення та участі Позивача, спірні накази приймались без його відома і він не був стороною спірних правочинів (договорів оренди землі), то отримати самостійно інформацію Позивач не міг. Копії цих договорів отримані Позивачем на адвокатський запит 18.12.2019.

Відповідач, Поліська селищна рада Вищгородського району Київської області, звертаючись до суду з листом 14.02.2023 зазначили, що просять справу розглядати без їх участі, із справою ознайомлені, заперечень не мають ( т.5, а.с.239)

Інші відповідачі у судове засіданні не з`явились. Про день і час слухання справи повідомлялись належним чином. Клопотань, заяв, заперечень не подали.

Фактичні обставини, встановлені судом

Колективне сільськогосподарське підприємство «Нива»(далі КСП«Нива»/Позивач») було створене у 1994 році на базі колишнього колгоспу «Нива» (т.1 а.с.53-63). Зазначений факт сторонами не оспорюється.

У розділі VІІІ Статуту КСП «Нива» під назвою «Ліквідація реорганізація підприємства» передбачено, що «ліквідація та реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства проводяться за рішенням загальних зборів його членів, чи за рішенням суду або арбітражного суду. Підприємство ліквідується при визнанні його банкрутом та в інших випадках, передбаченим законодавством України (п.8.1). Підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України ( п.8.2). При перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права та обов`язки колишнього підприємства ( п.8.4). ліквідація підприємства здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється загальними зборами членів підприємства, ліквідація може проводитися самим підприємством, в особі його органу управління. Загальні збори членів підприємства або суд, арбітражний суд, які прийняли рішення про ліквідацію підприємства, встановлюють порядок і строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторів, який не може бути меншим двох місяців з моменту оголошення про ліквідацію.

На підставі Рішення ІХ сесії ХХІІІ скликання Красятицької сільської ради Поліського району Київської області від 24.12.1999 року №б/н (далі «Рішення») ( т.1 а.с. 48) Колективному сільськогосподарському підприємству «Нива»було надано у постійне користування земельну ділянку площею 401,2 га, цільове призначення для товарного сільськогосподарського виробництва. З технічної документації по виготовленню державних актів на право колективної власності та постійного користування землею КСП «Нива» в межах Красятицької сільської ради Поліського району Київської області виготовлено за договором № 310 від 11.06.1999 за замовленням Київського обласного управління земельних ресурсів ( т.5, а.с. 142-182).

22.02.2000 року на підставі вищевказаного Рішення, КСП«Нива» було видано Державний акт серії ІІ-КВ №003420 (далі «Державний акт») про право постійного користування на земельну ділянку площею 401,2га, цільове призначення для товарного сільськогосподарського виробництва, який було зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею з №2. ( т.1 а.с.49-52,64-66) Будь-яких рішень про припинення права постійного користування Позивача, скасування Рішення чи скасування Державного акту Красятицькою селищною радою Поліського району Київської області не приймалося.

Відповідно до Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора України»від 03.12.1999 були встановлені заходи щодо реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно, зокрема, шляхом сприяння керівникам і спеціалістам колективних сільськогосподарських підприємств, що реформуються, у реорганізації зазначених підприємств і створенні на їх базі приватних формувань.

На виконання зазначеного Указу Президента від 03.12.1999 було проведено 22.02.2000 Загальні збори КСП «Нива» з наступним порядком денним:

1.Прийняття рішення щодо реорганізації та визначення загального терміну її проведення.

2.Формування підприємства правонаступником, та затвердження установчих документів, статут.

3.Розгляд та затвердження складу комісії з інвентаризації земель та майна.

4.Розгляд та затвердження учасників зборів правонаступника КСП ( т.1, а.с.67-69).

Загальними зборами засновників КСП прийняте рішення про реорганізацію підприємства (пункт 1 Протоколу) та формування підприємства правонаступника (пункт 2 Протоколу), а на Установчих зборах закінчено процедуру реорганізації шляхом перетворення та зміни організаційної правової форма на «Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю». Цими ж зборами затверджено новий статут - статут Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» (далі «СТОВ»Нива/Позивач») ( т.1, а.с.70-82). Відповідно до п. 2.1. Статуту СТОВ«Нива» у редакції від 2000 року «ТОВ створюється в процесі реорганізації та є юридичним правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства КСП«Нива», а у в п. 4.2 зазначено, що «ТОВ в порядку правонаступництва несе відповідальність по боргових зобов`язаннях КСП». Про правонаступництво СТОВ після реорганізації КСП «Нива» зазначено і в Установчому договорі СТОВ «Нива» ( т.4, а.с.94-100)

24.02.2000 року СТОВ«Нива» зареєстроване у РДА Поліського району Київської області та видане Свідоцтво від 24.02.2000 року, реєстраційний номер 004 ( т.1, а.с.70).

Загальними зборами СТОВ «Нива» 28.01.2013, 11.07.2014 та 02.09.2015 затверджувались нові редакції Статуту СТОВ ( т.4, а.с.138-148, 178-188, т.1, а.с.83-94).

У жовтні 2019 року, розробляючи технічну документацію щодо інших земельнихділянок, під час дослідження Публічної кадастрової карти та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі «ДРРПНМ») позивачу стало відомо про те, що ГУ Держгеокадастру було прийнято ряд рішень у формі Наказів про надання в оренду земельних ділянок, які входять до складу масиву земель, які належать Позивачу на праві постійного користування згідно Державного акту зазначеного вище. ( т.3, а.с.177-181).

У зв`язку з цим адвокатом зробив відповідні адвокатські запити, на які отримав відповідь від Красятицької селищної ради за № 1.7.2 510 від 28.11.2019 про те, що рішення про припинення права постійного користування сільською радою не приймались ( т.1, а.с.96), від ГУ Держгеокадастру у Київській області № 29-10-0.222-16632/2-19 від 18.12.2019 про те, що в архіві відділу в Іванківському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області обліковується другий примірник Державного акту на право постійного користування землею КСП «Нива» серії Кв № 003420. Документація із землеустрою у відділі відсутня. Інформація про скасування (припинення) права постійного користування КСП «Нива» (СТОВ «Нива», про скасування державного акта, про вилучення земельної ділянки або частини земельних ділянок в ГУ відсутня. Також повідомлено про те, що в ГУ обліковуються Накази ГУ Держземагантства у Київській області про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, затвердження такої документації та передачу в оренду земельної ділянки, а також договори оренди. Надано копії цих документів ( т.1, а.с.99-117)

28.11.2013 Наказом ГУДержземагентства у Київській області №КИ/3223556100:13:002/00009564 ( т.1. а.с. 100) ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, розташованих на території Красятицької селищної ради Поліського району Київської області, орієнтовною площею 102,3218 га із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, а 03.03.2014 року видано Наказ ГУ Держземагентства у Київській області №КИ/3223556100:13:002/000015435 ( т.1, а.с.101) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, розташованих на території Красятицької селищної ради Поліського району Київської області та надано в оренду на 49 років земельну ділянку площею 102,3218 га, кадастровий номер 3223584400:13:002:0001, цільове призначення «для ведення фермерського господарства». 01.08.2014 року між ГУ Держземагентсвом у Київській області та ОСОБА_1 укладається договір оренди зазначеної земельної ділянки з цільовим призначенням «для ведення фермерського господарства». ( т.1, а.с. 102-108). Державна реєстрація земельної ділянки здійснена 18.09.2013 ( т.3, а.с.84-90)

28.11.2013 Наказом ГУ Держземагенства у Київській області від 28.11.2013 року №КИ/3223556100:12:002/00009565 ( т.1, а.с.109) ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, розташованих на території Красятицької селищної ради Поліського району Київської області, орієнтовною площею 109,4330 га із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, а 03.03.2014 року видано Наказ ГУ Держземагентсвом у Київській області №КИ/3223584400:12:002/000015434 ( т.1, а.с.110) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, розташованих на території Красятицької селищної ради Поліського району Київської області та надано в оренду на 49 років земельну ділянку площею 109,4330 га, кадастровий номер 3223584400:12:002:0002, цільове призначення «для ведення фермерського господарства». 01.08.2014 року між ГУ Держземагентсвом у Київській області та ОСОБА_1 укладається договір оренди № б/н земельної ділянки площею 109,4330 га, кадастровий номер 3223584400:12:002:0002, з цільовим призначенням «для ведення фермерського господарства». ( т.1, а.с.111-117). Державна реєстрація земельної ділянки здійснена 19.09.2013 ( т.3, а.с.91-98)

Згідно з висновком експертів за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 17287/22-41 від 04.11.2022 земельні ділянки з кадастровими номерами 3223584400:13:002:0001 та площею 102.3218 га та 3223584400:12:002:002 площею 109.4330 га, цільове призначення для ведення фермерського господарства, які були передані в оренду ОСОБА_1 накладаються на Ділянки, відповідно 18 та 21 з масиву земельних ділянок загальною площею 401.2 га, які розташовані на території Красятицької селищної ради Поліського району Київської області (наразі Поліської селищної ради Вишгородського району Київської області), цільове призначення для товарного сільськогосподарського виробництва та належали КСП «Нива» на праві постійного користування згідно Державного акту серії ІІ-КВ № 003420 від 22.02.2000 року. Площа накладання складає відповідно 102,2303 га і 109.3576 га. Зазначені земельні ділянки утворилися із земельних ділянок 18 та 21 земель загальною площею 401.2 га.

Межі масиву земельних ділянок Державного акту серії ІІ-КВ № 003420 визначені в Технічній документації по виготовленню державних актів колективної власності та постійного користування землею колективного сільськогосподарського підприємства «Нива» в межах Красятицької сільської ради Поліського району Київської області, яка була розроблена Київським відділенням Інституту землеустрою Української академії аграрних наук в 1999 році з інвентарним номером LIX/1-19 .

Відповідно до Технічної документації 1999 загальна площа земель, що плануються передати в колективну власність становить 2910.7 га, з них земель загального користування 259.1 га, що розташовані в 13 ділянках, а також загальна площа земель, що планується передати у постійне користування складає 401.2 га, що розташовані в ділянках 14-22. ( т.5, а.с. 193-213).

-31.05.2018 року ОСОБА_1 уклав договіри суборенди земельної ділянки 3223584400:13:002:0001 та 3223584400:12:002:0002 на підставі договору суборенди №б/н із Фермерським господарством «Полісся 2016» (Код ЄДРПОУ 40818421), державна реєстрація створення якого проведена 08.09.2016 ( т.2, а.с.18-20) строком на 45 років. (т.6, а.с.31-34, 35-38)

При цьому, 16.10.2018 року ФГ«Полісся» 2016 укладає наступний договір суборенди №17/02 земельної ділянки з кадастровим номером 3223584400:12:002:0002 із Фермерським господарством «ПОЛІССЯ-АГРО 2018» строком дії до 16.10.2021 року (т.6, а.с.45-49). Додатковим договором про внесення змін до Договору суборенди № 17/02 від 16.10.2018 сторони узгодили новий строк дії договору: на 45 років, до 01.08.2063 ( т.6, а.с. 50

-03.01.2020 рокуФГ«Полісся» 2016» укладає наступний договір суборенди №б/н земельної ділянки з кадастровим номером 3223584400:12:002:0001 із Фермерським господарством «Інноваційні Аграрні Технології» строком дії 7 років(т.6, а.с.39-44).

Право власності територіальної громади Поліської селищної ради на земельні ділянки 3223584400:13:002:0001 та 3223584400:12:002:0002 зареєстроване 11.05.2021 ( т.6, а.с.6-11).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до п.1, 2, 10 ч.2 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу зокрема шляхом визнання права, визнання правочину недійсним та визнання незаконним рішення органу державної влади.

Частиною 3 ст. 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:а) визнання прав;в) визнання угоди недійсною; г)визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Щодо правонаступництва та збереження права постійного користування земельними ділянками після реорганізації

КСП «Нива»було створене у 1994 році на базі колишнього колгоспу «Нива». Місцезнаходження підприємства с. Красятичі Поліського району Київської області. Підприємство є правонаступником реорганізованого колгоспу (п.1.1, 1.7 статуту КСП«Нива»у редакції 1994 року (а.с.54, т.1).

Відповідно до вимог ст. 22 ЗК України у редакції від 22.06.1993 року (яка діяла на момент спірних правовідносин) право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Частиною 1 ст. 23 ЗК України у редакції від 22.06.1993 року (яка діяла на момент спірних правовідносин) право постійного користування підтверджується державним актом, який видається і реєструється районними радами народних депутатів.

На підставі Рішення ІХ сесії ХХІІІ скликання Красятицької сільської ради Поліського району Київської області від 24.12.1999 року №б/н КСП «Нива»було надано у постійне користування земельну ділянку площею 401,2 га, цільове призначення для товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.48, т.1).

22.02.2000 року на підставі зазначеного Рішення КСП«Нива» було видано Державний акт серії ІІ-КВ №003420 про право постійного користування на земельну ділянку площею 401,2га, цільове призначення для товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 49-53, т.1)., який було зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №2 (а.с. 64-66, т.1).

Згідно із положеннями п. 3.1 - 3.5 наказу Державного комітету по земельних ресурсах № 28 від 15.04.1993 року державні акти на право постійного користування землею видаються і реєструються тією сільською, селищною, міською, районною Радою народних депутатів, яка прийняла рішення про передачу земельної ділянки у власність або надання її у постійне користування. Державні акти про право постійного користування на землю підлягають реєстрації у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею (громадянами) за формою згідно додатку №3.

З наведеного слідує, що право постійного користування на землю відповідно до законодавства, яке діяло у момент виникнення спірних відносин (1994-2000 роки), виникало після видачі і реєстрації державного акту про право постійного користування у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею (громадянами).

Право постійного користування КСП «Нива» на земельну ділянку площею 401,2 га, цільове призначення для товарного сільськогосподарського виробництва було належним чином зареєстрованим згідно вимог законодавства України на момент виникнення правовідносин, та підтверджується Державним актом про право постійного користування ІІ-КВ №003420 від 22.02.2000 року, який зареєстрований у книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею на території Поліської районної ради народних депутатів під номером 2.

Будь-якихрішень проприпинення правапостійного користуванняПозивача,скасування Рішеннячи скасуванняДержавного актуКрасятицькою сільськоюрадою Поліськогорайону Київськоїобласті неприймалося.Тобто,це право є належним чином зареєстрованим, підтвердженим належними документами, є чинним, не скасованим/припиненим та не оспореним.

На виконання Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора України» від 03.12.1999 року КСП«Нива» були проведені загальні збори КСП «Нива».

З наданої суду виписки з протоколу загальних зборів ( а.с.67-69, т.1) вбачається, що на цих зборах вирішувалося питання щодо реорганізації підприємства, формування підприємства-правонаступника, затвердження установчих документів, статуту, а також прав правонаступника КСП. Так, голова КСП звернувся до загальних зборів і зазначив, що В результаті реорганізації колгоспу «4-річчя Жовтні» Поліського району Київської області,10.08ю1992 року було створене КСП «Нива». Тепер відповідно до Указу Президента України від 03 грудня 1999 року нам потрібно ПЕРЕІМЕНУВАТИ наше КСП в СТОВ, яке буде його правонаступником». Далі зазначено: «Вирішили: оголосити про ліквідацію колективного с/г підприємства згідно Указу Президента України…» Проте, наступне речення: «На праві рішення загальних зборів від 22.02.2000 року вважати правонаступником КСП СТОВ «Нива». Цими ж зборами обрали інвентаризаційну комісію.

З аналізу зазначених формулювань слідує, що члени КСП під словом «Ліквідувати» мали на увазі саме «реорганізацію» шляхом перетворення у «СТОВ», оскільки зазначили про правонаступництво СТОВ після КСП. Зазначене могло мати місце через юридичну необізнаність у термінах «переіменування», «ліквідація» і «реорганізація».

Ліквідаційна комісія, як це було передбачено Статутом КСП «Нива» на випадок ліквідації підприємства, не створювалась, а була створена «інвентаризвційна комісія».

Це свідчить про наявність обставин, які засвідчують волевиявлення членів КСП на прийняття рішення про реорганізацію підприємства шляхом перетворення, яке (КСП) того ж дня (22.02.2000) шляхом проведення реєстрації Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою визнане державою постійним землекористувачем. (Відповідне волевиявлення на оформлення права постійного користування було оформлене заявкою ще у середині 1999 року.

Крім того, відразу, 22.02.2000 року, відбулися Установчі збори, де закінчена процедура реорганізації КСП: затверджується новий статут Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива», де чітко зазначено, що ТОВ створюється в процесі реорганізації та є юридичним правонаступником КСП «Нива» (п.2.1 Статуту), навіть банківські реквізити залишились тими ж.

Згідно ч.3 ст. 31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) «підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з реєстру». Є очевидним, що таке виключення не могло відбутися у день проведення загальних зборів членів КСП. А тому, твердження відповідача (ГУ Держгеокадастру) про те, що на момент видачі державного акту про право постійного користування земельною ділянкою КСП не існувало, не відповідає дійсності.

24.02.2000 року проведена державна реєстрація СТОВ«Нива» Поліською РДА Київської області та видане Свідоцтво від 24.02.2000 року, реєстраційний номер 004.

Суд бередо увагите,що намомент 24.02.2000,ст.27ЗК України(редакції,чинній натой час)було передбачено,що правокористування земельноюділянкою чиїї частиноюприпиняється уразі припиненнядіяльності підприємства(п.3ч.1ст.27).Припинення правакористування у випадках, передбачених пунктами 1-8 частини першої та частиною третьою цієї статті, провадиться у межах населених пунктів відповідною Радою народних депутатів, за межами населених пунктів - сільською, селищною, районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є

район, Радою народних депутатів, а у випадку, передбаченому пунктом 9 частини першої цієї статті, - за рішенням Ради народних депутатів, що має право вилучати земельні ділянки.

Як зазначено вище Красятицькою сільською радою таке рішення не прийнялось відносно земель, які перебували у постійному користуванні КСП «Нива» згідно зазначеного вище Державного акту.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції України і законів держави.

ЗК України, прийнятий 25.10.2001 року, визначає право постійного користування земельною ділянкою як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (частина 1 статті 92 Земельного кодексу України). Підстави припинення права користування земельними ділянками наведено у статті 141 цього Кодексу.

Державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право. При цьому положення про обов`язок переоформити право користування земельною ділянкою у відповідний строк, передбачений у пункті 6 Перехідних положень ЗК України, визнано неконституційним на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 (у справі № 1-17/2005) за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками).

Конституційний Суд України вказав на наступне:

- пункт 6 Перехідних положень Кодексу зобов`язує громадян та юридичних осіб переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на земельні ділянки. При переоформленні права постійного користування у довгострокову оренду її строк визначається «відповідно до закону», що є неконкретним у зв`язку з невизначеністю цього закону, як і закону, який встановив би порядок переоформлення;

- Конституційний Суд України вважає, що встановлення обов`язку громадян переоформити земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди до 1 січня 2008 року потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до вимог частини другої статті 14, частини другої статті 41 Конституції України. У зв`язку з відсутністю визначеного у законодавстві відповідного механізму переоформлення громадяни не в змозі виконати вимоги пункту 6 Перехідних положень Кодексу у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження Верховною Радою України цього строку;

- громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Зважаючи на положення частини 1статті 141 Земельного кодексу України, прийняття рішення про перетворення КСП припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення юридичної особи, допускається лише у випадку, коли припинення такої особи виключає правонаступництво (зазначену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 21.02.2011 у справі N 21-3а11, у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі N 911/4065/16, від 21.05.2018 у справі N 922/1017/17, від 31.10.2018 у справі N 916/1776/17; від 10.10.2018 у справі N 907/916/17).

Отже, право користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку, не втрачається внаслідок його не переоформлення підприємством, а зберігається за ним до приведення прав і обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства, у тому числі за правонаступником такого землекористувача.

Як зазначено вище, волевиявлення членів КСП було спрямоване саме на перетворення (його директор взагалі на загальних зборах розповідав їм про те, що підприємство треба просто «переіменувати»).

За приписамистатті 152 Земельного кодексу Українидержава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що СТОВ «Нива» є правонаступником КСП «Нива», до якого перейшло право постійного користування земельною ділянкою площею 401,2 га, цільове призначення для товарного сільськогосподарського виробництва, яке підтверджене належними документами. Позивач є належним користувачем права якого порушені та підлягають захисту. Право постійного користування Позивача на земельну ділянку є чинним, не припиненим та не оспореним.

Щодо незаконності Наказів ГУ Держгеокадастру про затвердження проектів землеустрою та передання земельних ділянок в оренду ОСОБА_1 .

Частиною 1 ст.13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українивід 14 січня 2015 р. № 15 визначено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Київській області, яке затверджене наказом Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 року № 308 (у редакції наказу Держгеокадастру від 20.02.2020 № 53) Головне управління Держгеокадастру у Київській області (далі Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане (п. 1 Положення).

Головне управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та Постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, дорученнями Прем'єр-міністра України, наказами Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, дорученнями Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, його першого заступника та заступників, наказами Держгеокадастру, дорученнями Голови Держгеокадастру та його заступників, актами місцевої державної адміністрації та органів місцевого самоврядування, а також цим Положенням (п. 2 Положення).

Завданнями ГУ Держгеокадастру у Київській області є: дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу)земельних ділянок, внесення вносить у встановленому порядку до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотання щодо: припинення права користування земельною ділянкою відповідно до закону (п. 4 Положення).

Статтями 15-1 та 15-2 ЗК України визначено, що до повноважень Держгеокадастру, як центрального орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин належить розпорядження земельним ділянками державної форми власності та дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Відповідно ч.2 ст.116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно приписів ч.4 ст.122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності.

Відповідно до ч.1 ст. 92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Факт видачі 22.02.2000 рокуКрасятицькою сільською радою на підставі рішення Красятицької ради народних депутатів від 24.12.1999КСП«Нива» державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №003420, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 2, підтверджено належними доказами. Докази визнання недійсним та його скасування відсутні.

Відповідно до ст. 141 ЗК України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

Відповідно до п. в ст. 141 ЗК України, підставою припинення права користування земельною ділянкою є припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

Наведені приписи слід розуміти таким чином, що припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво.

Як встановлено статтею 149 ЗК України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

У разі відсутності згоди землекористувача з вилученням земельної ділянки, питання вирішується в судовому порядку (частина 10 статті 149 ЗК України).

Тобто, з вищенаведеного слідує, що законодавцем правомірність вилучення відповідним органом земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні, а відтак, і прийнятого у зв`язку з цим рішення, поставлена в залежність від наявності згоди землекористувача.

При цьомуПозивач згоди на вилучення, наданої на підставі рішення Красятицькоїсільської ради народних депутатів від 24.12.1999року в постійне користування земельної ділянки площею 401,2 га, не надавав, а ГУ Держгеокадастру у Київській області будь-яких рішень про вилучення чи припинення права постійного користування не приймав.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005, яким визнано неконституційним пункт 6 Прикінцевих положень Земельного кодексу України від 25.10.2001, право постійного користування земельними ділянками є безстроковим, і у позивача відсутній обов`язок здійснювати переоформлення зазначеного Державного акту.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно зі статтею 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

В ч. 1 ст. 155 ЗК України зазначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

З наведеного слідує, що ГУ Держгеокадастру у Київській області при прийняті Наказу №КИ/3223584400:13:002/00015435 від 03.03.2014 року та Наказу №КИ/3223584400:12:002/00015434 від 03.03.2014 року про затвердження проектів землеустрою та передання в оренду ОСОБА_1 не врахувало наявність діючого права постійного користування Позивача на земельні ділянки, чим порушило його право постійного користування та прийняло відповідні Накази всупереч вимогам ст. 19 Конституції України, ст.15, 122, 141, 149 ЗК України без припинення чи вилучення майна у Позивача, а відтак акти, які порушують права особи щодо володіння, користування належною їй земельною ділянкою підлягають визнанню недійсним.

Щодо недійсності договору оренди земельних ділянок укладених між ГУДержгеокадастру у Київській області та ОСОБА_1 .

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом «Про оренду землі» (далі Закон № 161-XIV).

Згідно із частиною першою статті 1 Закону № 161-XIV оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За приписами статті 4 цього Закону орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (стаття 5 Закону №161-XIV).

Згідно із частиною першою статті 27 Закону № 161-XIV орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (абзац четвертий частини другої статті 24 Закону № 161-XIV).

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхомвизнання угоди недійсною (пункт «в» частини третьої статті 152 ЗК України).

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Аналіз положень указаних норм законодавства свідчить про те, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права.

При цьому факт правомірності володіння та користування майном є достатньою підставою для відповідної особи для звернення за захистом цього права. Крім того, позивачем за цим позовом може бути особа, законний інтерес або право якої порушено.

Відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсним оспорюваного договору оренди та повернення земельної ділянки позивачу.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У частині третій зазначеної статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Стаття 236 ЦК України передбачає, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Відповідно до частини першої ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Разом з тим відповідно до вимог ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відтак, договори оренди землі від 01.08.2014 року, укладені між ГУ Держгеокадастру у Київській області є недійсними, оскільки в момент їх вчинення ГУ Держгеокадастру у Київській областіне було додержано вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України, зокрема ГУ Держгеокадастру у Київській області не мав повноважень на передання земельних ділянок в оренду без їх попереднього вилучення чи припинення права постійного користування Позивача.

Щодо недійсності договорів суборенди земельних ділянок укладених між ОСОБА_1 , ФГ«ПОЛІССЯ 2016», ФГ«ПОЛІССЯ-АГРО 2018» та ФГ«Інноваційні Аграрні Технології»

Відповідно до п. 31 Договорів оренди від 01.08.2014 року Орендар ОСОБА_1 мав право на передання земельних ділянок в суборенду без згоди ГУ Держгеокадастру у Київській області, але з його повідомленням.

Так, під час підготовки до подання позовної заяви, адвокатом Жадобіним В.І. в інтересах Позивача було направлено до ГУ Держгеокадастру у Київські області адвокатський запит 18/11-5 від 18.11.2019 року (копія додається), у якому адвокатом запитувалася інформація щодо погодження передання земельних ділянок у суборенду ФГ«ПОЛІССЯ 2016» таФГ«ПОЛІССЯ-АГРО-2018» (п. 2.9, .2.10 адвокатського запиту).

ГУ Держгеокадастру у Київській області надано відповідь від 18.12.2019 року №29-10-0.222-16632/2-19, у якій зазначено, що вказана інформація відсутня.

Таким чином, передання земельних ділянок в суборенду ФГ«ПОЛІССЯ 2016», ФГ«ПОЛІССЯ-АГРО-2018» та ФГ «Інноваційні аграрні Технології» КалініченкомП.В. відбулося із порушенням умов договору оренди землі від 01.08.2014 року, а ОСОБА_1 не мав достатніх повноважень щодо передання спірних земельних ділянок в суборенду, оскільки правочин (договір) на підставі якого останнім набуто право оренди є недійсним.

Щодо скасування записів про реєстрацію права оренди та суборенди за Відповідачем-2, Відповідачем-3, Відповідачем-4, Відповідачем-5 у ДРРПНМ

У зв`язку із прийняттям ГУ Держгеокадастру у Київській області оскаржуваних Наказів про надання дозволу на розробку проектів землеустрою, їх затвердження й передання в оренду земельних ділянок, у складі земельних ділянок Позивача згідно Державного акту про право постійного користування утворилося три земельні ділянки із присвоєними костровими номерами: 3223584400:13:002:0001 (площа 102.3218 га); 3223584400:12:002:0002 (площа 109.433 га);3223584400:12:002:0003 (площа 11.3617 га).

01.08.2014 року між ГУ Держземагентсвом у Київській області та ОСОБА_1 укладається договір оренди № б/н земельної ділянки площею 102,3218 га, кадастровий номер 3223584400:13:002:0001, цільове призначення для ведення фермерського господарства.

03.09.2014 року було зареєстровано право оренди, державним реєстратором Ковальовою Аліною Олексіївною, номер запису про інше речове право 6879640, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 15552996.

01.08.2014 року між ГУ Держземагентсвом у Київській області та ОСОБА_1 укладається договір оренди № б/н земельної ділянки площею 109,4330 га, кадастровий номер 3223584400:12:002:0002, цільове призначення для ведення фермерського господарства.

04.09.2014 року зареєстровано право оренди, державним реєстратором Ковальовою Аліною Олексіївною, номер запису про інше речове право 6892157, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 15578307.

Згідно інформації з ДРРПНМ після укладення договорів оренди на земельні ділянки 3223584400:13:002:0001 3223584400:12:002:0002, ОСОБА_1 укладає договори суборенди земельних ділянок.

Так, 31.05.2018 року ОСОБА_1 уклав договір суборенди земельної ділянки 3223584400:13:002:0001 та 3223584400:12:002:0002 на підставі договору суборенди №б/н із Фермерським господарством «Полісся 2016» (Код ЄДРПОУ 40818421) строком на 45 років.

05.06.2018 року, зареєстровано право суборенди, державним реєстратором Гутніченко Майєю Валеріївно, номер запису про інше речове право 26503827, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 41482239.

При цьому 16.10.2018 року ФГ«Полісся» 2016 укладає наступний договір суборенди №17/02 земельної ділянки з кадастровим номером 3223584400:12:002:0002 із Фермерським господарством «ПОЛІССЯ-АГРО 2018» строком дії до 16.10.2021 року.

20.11.2018 року, зареєстровано право суборенди, державним реєстратором Фещенко Іриною Миколаївною, номер запису про інше речове право 29052660, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 44190074.

03.01.2020 рокуФГ«Полісся» 2016 укладає наступний договір суборенди №б/н земельної ділянки з кадастровим номером 3223584400:12:002:0001 із Фермерським господарством «Інноваційні Аграрні Технології» строком дії 7 роківроку.

11.02.2020 року, зареєстровано право суборенди, державним реєстратором Тютюном Дмитром Сергійовичем, номер запису про інше речове право 35474896, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 51123883.

Вказані записи про право оренди Відповідача-2 та права суборенди Відповідача-3, Відповідача-4 та Відповідача-5 підлягають скасуванню, виходячи з наступного.

Правовідносини, пов`язані з реєстрацією права оренди на земельні ділянки Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 № 1952-IV.

Так, спеціальним законом, яким врегульовано відносини, пов`язані з орендою землі є Закон України «Про оренду землі» (далі «Закон №161-XIV»).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У розумінні статті 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі», орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки, як передбачено ч. 5 ст. 6 України «Про оренду землі» підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Вказана норма повністю кореспондується з приписами п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» №1952.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК України, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Частиною 4 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

Аналізуючи вищевказані норми суд дійшов висновку, що право особи на оренду земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації відповідного права на підставі договору оренди землі.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 № 1952 визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єктів цих прав.

Згідно п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право постійного користування та право оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

При цьому з огляду на ч.5 ст.12 Закону відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно з абз.3 ч.6 ст.12 Закону вилучення будь-яких документів або частин Державного реєстру прав не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Підставою для реєстрації права власності, у відповідності до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» є: договори, укладені у порядку, встановленому законом; свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видані відповідно до вимог цього Закону; свідоцтва про право власності, видані органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державні акти на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішення судів, що набрали законної сили; інші документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, подані органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Частина перша статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» встановлює, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно з частиною другою цієї статті передбачено, що перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

В силу вимог пункту 6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 25.12.2015р. №1127 (надалі - Порядок) державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Відповідно до частин першої - четвертої, сьомої та одинадцятої статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» визначено, що заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом. Реєстрація заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості їх надходження. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються: оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку. Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не приймається у разі відсутності документа, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

За змістом частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» визначено, що державний реєстратор, зокрема встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» записи до Державного реєстру прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі зміни ідентифікаційних даних суб`єкта права, відомостей про об`єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом «в» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав.

У разі якщо помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб, зміни до Державного реєстру прав вносяться на підставі відповідного рішення суду.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Системний аналіз викладених положень законодавства дає підстави для висновку, що право володіння і користування відповідною земельною ділянкою законодавець пов`язує з фактом укладення договору оренди та з фактом реєстрації права оренди, що виникає на підставі такого договору.

При цьому, відповідні права та обов`язки, що випливають із договору оренди земельної ділянки виникають у сторін з моменту державної реєстрації права оренди.

Тобто, право володіння і користування відповідною земельною ділянкою законодавець пов`язує не з фактом укладення договору оренди, а з фактом реєстрації права оренди, що виникає на підставі такого договору.

Виходячи із вищевикладеного, суб`єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб`єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається.

Відповідно до пп.5 п. 4 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 р. №1141 (далі за текстом Порядок №1141) ведення Державного реєстру прав передбачає: внесення змін до записів Державного реєстру прав, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, скасування записів Державного реєстру прав.

Пунктом 38 Порядку №1141 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що державний реєстратор вносить зміни до записів Державного реєстру прав у разі допущення технічної помилки; зміни відомостей про нерухоме майно, право власності та суб`єкта цього права, інші речові права та суб`єкта цих прав, обтяження прав на нерухоме майно та суб`єкта цих прав, що містяться у Державному реєстрі прав, які не пов`язані з проведенням державної реєстрації прав.

При цьому, відповідно до абз.6 п.1.2 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 р. №3502/5, (чинного на час виникнення спірних правовідносин) (далі за текстом Порядок №3502) технічна помилка описка, друкарська, граматична, арифметична помилка.

Водночас, згідно з п. 41 Порядку №1141 державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється державним реєстратором за заявою, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін`юст.

Для внесення записів про скасування державної реєстрації прав державний реєстратор вносить до відповідного розділу Державного реєстру прав такі відомості:

1) підстава для скасування державної реєстрації прав: назва документа; дата видачі документа; номер документа; ким виданий (оформлений) документ; додаткові відомості про документ;

2) реєстраційний номер, дата та час реєстрації заяви, на підставі якої вносяться записи про скасування державної реєстрації прав;

3) підстава для внесення записів про скасування державної реєстрації прав: назва рішення; дата формування рішення; індексний номер рішення;

4) прізвище, ім`я та по батькові державного реєстратора;

5) найменування органу державної реєстрації прав або найменування нотаріальної контори, назва нотаріального округу.

У результаті внесення записів про скасування державної реєстрації прав у відповідному розділі Державного реєстру прав державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав.

Згідно з п.1.3 Порядку №3502 рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав приймає державний реєстратор прав на нерухоме майно, яке оформлює за допомогою Державного реєстру прав у двох примірниках.

У разі прийняття рішення державним реєстратором органу державної реєстрації прав один примірник рішення орган державної реєстрації прав видає або надсилає рекомендованим листом заінтересованій особі особисто або уповноваженій нею особі, а другий державний реєстратор долучає до реєстраційної або облікової справи.

На підставі п.1.5 Порядку №3502 документи, що подаються для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав, повинні відповідати вимогам, встановленим законом, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.2.6 Порядку №3502 для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу.

Виходячи із системного аналізу вказаних законодавчих норм, вбачається, що законодавець розрізняє дії щодо внесення змін до записів та щодо скасування державної реєстрації прав. Водночас, підставою для прийняття державним реєстратором рішення про скасування державної реєстрації прав може бути лише рішення суду.

Отже, вказані підстави для скасування державної реєстрації речового права визначені чинним законодавством є виключними і розширеному тлумаченню не підлягають. При цьому, державний реєстратор як суб`єкт владних повноважень, законодавчо не наділений правом щодо перегляду власного рішення, що узгоджується з принципом належного урядування.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) (далі «Конвенція») «Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».

Вирішуючи питання про застосування статті 13 Конвенції, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Аманн проти Швейцарії» (Заява N 27798/95 п.88) зазначено, що стаття 13 Конвенції вимагає, щоб кожен, хто вважає себе потерпілим внаслідок заходу, який, на його думку, суперечив Конвенції, мав право на засіб правового захисту у відповідному національному органі для вирішення свого спору, а в разі позитивного вирішення - для одержання відшкодування шкоди. Однак, це положення не вимагає безумовного досягнення вирішення спору на користь заявника.

Разом з тим, сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії» і «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах («Онер`їлдіз проти Туреччини»).

Як зазначено у справі BlackClawsonLtd. v. PapierwerkeAG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

При цьому, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 01 липня 2003 року по справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень при вчиненні спірних дій, діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дій (прийняття рішення), без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.

Аналогічна позиція висловлена у ПостановіВПВС від 20.11.2019 № 802/3/18-а (11-474апп19):http://reyestr.court.gov.ua/Review/86435729, Постанова ВПВС від 20.11.2019 № 802/3/18-а (11-474апп19):http://reyestr.court.gov.ua/Review/86435729.

Відтак, реєстраційні записи про право оренди ОСОБА_1 та право суборенди ФГ«ПОЛІССЯ 2016», ФГ«ПОЛІССЯ-АГРО 2018» та ФГ «Інноваційні Аграрні Технології» підлягають скасуванню.

Щодо обрання належного способу захисту

Упостанові від 19 грудня 2022 року у справі № 359/3951/17Верховний Суд надав правову оцінку належності відповідача у спорі про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Верховний Суд, зокрема, зауважив, що державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, поданої зацікавленою особою. Відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.

У постанові КГС ВС від 23.06.2020 у справі № 922/2589/19 звернуто увагу на те, що «Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі №922/1830/19 зазначила, що позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність наказів ГУ Держгеокадастру без заявлення вимог про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі рішення, за умови їх невідповідності закону, не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані.

Аналіз висловленої правової позиції свідчить про те, що звернення до суду з вимогою до відповідача про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування рішення про таку реєстрацію є належним способом захисту.

Верховний суд у постанові від 31.05.2023 у справі № 635/5911/18 підтвердив зазначену позицію та вказав, що «Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина першастатті 21 ЦК України).

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (див., зокрема: постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року в справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21)».

Крім того, у цій постанові ВС звертав увагу на таке:

«У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18).

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі) (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 21 грудня 2021 року в справі № 148/2112/19 (провадження № 61-18061св20).

ВЦК Українизакріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного».

У справі, що розглядається:

позивач просив визнати незаконними, тобто недійсними, Накази ГУ , які прийняті без урахування узгодженням з ним, як правонаступником КСП «Нива», без дотримання встановленого порядку припинення права постійного користування, не повідомили про прийняття такого рішення;

для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третястатті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».

Нікчемний правочин (частина другастатті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх відповідачів. Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21).

Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (див. постанову Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року в справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18)».

Звернення до суду з вимогою про скасування державної реєстрації земельної ділянки за третіми особами, фактично вказує на її витребування шляхом скасування державної реєстрації земельних ділянок за їх реальними власниками/користувачами.

Позивач вважає, і це підтвердив у судовому засіданні його представник,у з цими доводами погоджується суд, що задоволенням зазначених вимог фактично буде скасовано підставу, на якій відповідачі вважають своє користування спірними земельними ділянками таким, що відбувається відповідно до чинного законодавства, відповідно подальше користування ними з боку відповідачів буде незаконним. А тому може бути припиненим у добровільному порядку. Тому, позивач і вважає, що заявлення вимоги про витребування земельних ділянок є передчасним у даному випадку. Скасування зазначених вище наказів, рішень та визнання недійсними договорів дасть можливість позивачу завершити реєстрацію свого права постійного користування землею на підставі чинного Державного акту.

Щодо заяви відповідачів про застосування строків позовної давності

Відповідно достатті 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно зчастиною першою статті 261 ЦК Україниперебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

При цьому позивач повинен довести той факт, що він не міг довідатись про порушення свого цивільного права, а відповідач, навпаки, що інформацію щодо порушеного права позивач мав можливість отримати раніше.

Заяви відповідачів/їх представників про застосування позовної давності обґрунтовані тим, що Позивач міг дізнатися про порушення свого права, ще у 2014 році, коли було прийнято рішення про передачу земельних ділянок в оренду та реєстрацію права оренди за Відповідачем ОСОБА_1 (03-04.09.2014), оскільки дані ДРРПНМ були відкритими, або ж з часу початку обробітку земельної ділянки, іншою особою, зважаючи на її розміри.

При цьому, Відповідач ОСОБА_1 вказує, що він особисто та через утворені в подальшому юридичні особи та за рахунок суборенди землі її постійно обробляв.

Позивач, стверджуючи, що ним не пропущено строк звернення до суду з позовною заявою, послався на таке.

Щодо моменту, з якого Позивачу стало відомо про порушення свого права та неможливості дізнатися про порушення своїх прав раніше

Звертаючись до суду 23.04.2020 року у позовній заяві Позивач вказав на дату, коли йому стало відомо про порушення свого права, а саме 29.10.2019 року, коли ним було отримано Інформаційні довідки із ДРРПНМ, копії яких додані до матеріалів справи. Саме з цієї дати Позивачу стало відомо про особу, яка порушує його права та про порушення свого права.

Раніше Позивач не мав об`єктивної інформації про порушення та не мав можливості дізнатися інформацію про особу, яка порушує його права, оскільки:

СТОВ «НИВА»,є правонаступникомКСП «НИВА»,якому напідставі РішенняКрясятицької сільськоїради Поліськогорайону Київськоїобласті від24.12.1999року (9сесія 23скликання)було переданоу колективнувласність іпостійне користуванняземельні ділянки:у колективнувласність 2910,7га земель,у постійнекористування 401,2га землі,право наякі посвідченоДержавними актамивід 22.02.2000.Право постійногокористування якепосвідчувалося державнимактом єчинним,ніким нескасованим. Позивач, маючи оригінал державного акту, дій по перереєстрації не вчиняв, оскільки чинне законодавство цього не вимагало, а, навпаки, визнавало ці права згідно ЗК України.

Земля, яка перебувала у колективній власності, була розпайована серед членів КСП (копії документів про розпаювання, наявні в матеріалах справи), а землю, яка залишилася, згідно чинного законодавства Позивач почав оформлювати на себе.

У березні 2019 року на замовлення Позивача ФОП ОСОБА_6 було розроблено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) СТОВ «НИВА» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно Державного акту на право колективної власності на землю серія КВ №000001 площею 5,1081 га .

Оскільки земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно Державного акту на право колективної власності на землю серія КВ №000001 площею 5,1081 га знаходилася в межах земель, які були передані КСП «НИВА», у тому числі на праві постійного користування, то під час розроблення проектної документації та присвоєння кадастрового номеру, Позивачу стало відомо про те, що на частину землі, яка перебуває у його постійному користуванні було присвоєного кадастрові номери та сформовано нові земельні ділянки.

Саме у цей момент Позивач довідався, про ймовірне порушення своїх прав на землю, яка перебувала у постійному користуванні згідно Державного акту на право постійного користування землі ІІ-КВ №003420 від 22.02.2000 року.

Згідно даних Публічної кадастрової карти, Позивач довідався про кадастрові номери, які були сформовані в межах земельної ділянки площею 401,2 га, яка перебувала у його постійному користуванні згідно Державного акту на право постійного користування землі ІІ-КВ №003420 від 22.02.2000 року.

Після цього 29.10.2019 року Позивач звернувся до адвоката Жадобіна В.І. та отримав таку ж інформацію із ДРРПНМ про реєстрації прав на земельні ділянки, які були сформовані у межах земельної ділянки площею 401,2 га, яка перебувала у його постійному користуванні.

Державний акт, як і рішення на підставі якого він був виданий, у судовому порядку нечинним, незаконним не визнавалися, не скасовувалися й у 2014 році, на момент прийняття оскаржуваних рішень ГУ Держгеокадастру у Київській області про передачу в оренду були дійсними.

Жодних рішень про припинення права постійного користування компетентними органами не ухвалювалося.

Разом з тим, не зважаючи на це ГУ Держгеокадастру у Київській області без будь- якого повідомлення постійного користувача, без припинення його права постійного користування, скасування чи вилучення державного акту згідно діючого на той момент законодавства, вчинив дії спрямовані на передання частини земельних ділянок із загальної площі земель (401,2 га), що перебували у постійному користуванні Позивача, в оренду ОСОБА_1 .

При цьому станом на 2014 рік (момент формування земельних ділянок) Позивачу не було відомо про ці дії та про особу, якій такі земельні ділянки були передані в оренду. До Позивача ніхто не звертався та не повідомляв його про це.

Тому, об`єктивно Позивач не міг дізнатися про порушення свого права постійного користування, оскілки земельні ділянки вибули із володіння та користування останнього без його волі та без його будь-якого повідомлення. Крім того, було вилучено не усю земельну ділянку, а лише її частину.

Навіть, якщо припустити, що у 2014 році реєстр речових прав на нерухоме майно був відкритий, то для отримання інформації про зареєстровані права потрібно було знати або кадастровий номер земельної ділянки або РНОКПП/Код ЄДРПОУ особи, що була користувачем землі. Але, оскільки дії по передачі земельних ділянок вчинялися без відома Позивача, останній не міг би отримати цю інформацію із ДРРПНМ самостійно.

Щодо тверджень відповідача ОСОБА_1 про те, що ним здійснювався обробіток земельних ділянок через ФГ «Полісся-2016» та опосередковано через суборенду

Вказуючи на можливий момент отримання Позивачем інформації про те, що частина його землі обробляється іншою особою ще у 2016 році Відповідач ОСОБА_1 у заяві зазначає і «08.09.2016 року було створено ФГ «Полісся-2016», яке увесь час свого існуванні, здійснювало пряме або опосередковано (через суборенду) обробіток спірно земельних ділянок. Враховуючи значний розмір кожної з них, Позивач просто не міг не звернути увагу на це».

Як слідує із змісту заяви, строк позовної давності має бути застосованим із вересня 2014 року, тобто з моменту реєстрації права оренди за ОСОБА_1 . При цьому останній зазначає, що начебто обробіток землі почався у вересні 2016 року, з моменту створення ФГ «Полісся-2016».

Разом з тим, такі твердження ОСОБА_1 є необґрунтованими, оскільки:

Як зазначаєсам Відповідач ОСОБА_1 ,обробіток земліпочався неу 2014році,а тільки у 2016 році, з моменту створення ФГ «Полісся-2016».

Тобто, Позивач теоретично міг би дізнатися про порушення свого права, побачивши користувача землі на полі, під час здійснення обробітку землі. Однак, будь-яких осіб які б здійснювали обробіток спірних земельних ділянок не було. Жодних доказів того, що Відповідач ОСОБА_1 самостійно здійснював обробіток землі у період з 2014 року до 2016 року (моменту створення ФГ «Полісся-2016») не надано, як не надано доказів такого обробітку самим ФГ «Полісся-2016».

Згідно інформаційної довідки із ДРРПНМ від 29.10.2019 року №186617117, копія якої наявна в матеріалах справи, спірні земельні ділянки були передані в суборенду ФГ «Полісся-2016» лише 05.06.2018 року згідні договорів суборенди землі №б/н від 31.05.2018 року.

Подальша суборенда земельних ділянок відбувалася 20.11.2018 року (на ФГ «Полісся-Агро 2018»), 11.02.2020 року (на ФГ «Інноваційні Аграрні Технології».).

Тобто,якщо навітьі припустити,що Позивачміг бидовідатися пропорушення своїхправ узв`язкуз тим,що іншіособи,суборендарі,використовують йогоземельні ділянки,помітити технікупід часпроведення підготовчихробіт,або помітизасівання земельнихділянок,їх обробітокта/абозбирання врожаю,то Позивачміг би дізнатися про це лише починаючи із 05.06.2018 року, коли спірні земельні ділянка були дійсно передані у користуванні (суборенду), зокрема ФГ «Полісся-Агро 2018».

Разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження реального обробітку, використанні спірних земельних ділянок у цей період, у тому числі суборендарями, не надано.

У зв`язкуз цимстрок позовноїдавності,якщо йогообраховувати змоменту обробіткуземлі суборендарямисплив би05.06.2021року.А Позивачзвернувся досуду зазахистом своїхправ 23.04.2020 року.

А тому, Позивачем строк позовної давності не пропущений.

Суд погоджується із зазначеними доводами позивача і приходить до висновку, що строк позовної давності не пропущений позивачем.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову сплачено 22.04.2020 судовий збір загальною сумою 19969 грн. ( 1051 грн. за заяву про забезпечення позову та 18918 грн. безпосередньо за позовні вимоги).

На момент подання позову мінімальний розмір судового збору, який сплачувався позивачем-юридичною особою становив 2102 грн. за кожну вимогу та 1051 грн. за заяву про забезпечення позову.

Враховуючи пропорційність задоволених позовних вимог суд враховує таке:

Перші дві позовні вимоги щодо незаконності наказів про затвердження проектів землеустрою стосується відповідача ГУ Держгеокадастру в Київській області, тому стягненню з останнього на користь позивача підлягає 2102 грн. + 2102 грн.= 4204 грн.

Вимоги щодо визнання недійсним договорів оренди між ГУ Держгеокадастру в Київській області та ОСОБА_1 стосуються цих двох суб`єктів, тому за двома вимогам з кожного з них підлягає стягненню на користь позивача по 2102 грн. ( по від сплаченого судового збору за кожною вимогою).

Вимоги щодо визнання недійсним договорів оренди між ОСОБА_1 та ФГ «Полісся 2016» стосуються цих двох суб`єктів, тому за двома вимогам з кожного з них підлягає стягненню на користь позивача по 2102 грн. ( по від сплаченого судового збору за кожною вимогою).

Вимоги щодо визнання недійсним договорів оренди між ФГ «Полісся 2016» та ФГ «Полісся-Агро 2018» стосуються цих двох суб`єктів, тому з них підлягає стягненню на користь позивача по 1051 грн. ( по від сплаченого судового збору за кожною вимогою).

Вимоги щодо визнання недійсним договорів оренди між ФГ «Полісся 2016» та ФГ «Інноваційні аграрні технології» стосуються цих двох суб`єктів, тому з них підлягає стягненню на користь позивача по 1051 грн. ( по від сплаченого судового збору за кожною вимогою).

Забезпечення позову у даному випадку стосувалось орендарів/суборендарів, тому сплачений за це судовий збір сумі 1051 грн. має бути стягнутий пропорційно з ОСОБА_1 (350,34х2=700,68 грн.), ФГ «Полісся 2016» (350,34х2=700,68 грн.), ФГ «Полісся-Агро 2018» (350,34 грн.) та ФГ «Інноваційні аграрні технології» (350,34 грн.)

На підставі викладеного, керуючись 77-81, 89, 95, 115, 141, 247, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «НИВА» до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, ОСОБА_1 , Фермерського господарства «ПОЛІССЯ 2016», Фермерського господарства «ПОЛІССЯ-АГРО 2018», Фермерського господарства «Інноваційні Аграрні Технології», третя особа без самостійних вимог Поліська селищна рада Вишгородського району Київської області, про визнання недійсними й скасування рішень, визнання договорів оренди землі недійсними, скасування записів про державну реєстрацію прав оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, задовольнити.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, які прийняті:

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 27.04.2020, а саме:

- арешт, накладений на земельні ділянки 3223584400:13:002:0001 (площа 102.3218 га); 3223584400:12:0022:0002 (площа 109.433 га); 3223584400:12:002:0003 (площа 11.3617 га), та заборону вчинення реєстраційних дій щодо перетворення, поділу, об`єднання з іншими земельними ділянками, земельних ділянок з кадастровим номером 3223584400:13:002:0001; 3223584400:12:0022:0002; 3223584400:12:002:0003;

- заборону ГУ Держгеокадастру у Київській області розпоряджатись, змінювати цільове призначення земельних ділянок з кадастровими номерами 3223584400:13:002:0001; 3223584400:12:0022:0002; 3223584400:12:002:0003, здійснювати їх перетворення, поділ, об`єднання з іншими земельними ділянками, окрім записів щодо поновлення права постійного користування СТОВ «Нива»;

- Заборону будь-яким державним реєстраторам вносити записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень записи про реєстрацію права оренди чи суборенди на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223584400:13:002:0001; 3223584400:12:0022:0002; 3223584400:12:002:0003, окрім записів щодо поновлення права постійного користування СТОВ «Нива».

Стягнути на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «НИВА» сплачені суми судового збору:

З Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області 7357 грн.,

з ОСОБА_1 4904,68 грн.,,

з Фермерського господарства «ПОЛІССЯ 2016» 4904,68 грн.,

з Фермерського господарства «ПОЛІССЯ-АГРО 2018» 2452,34 грн.,,

з Фермерського господарства «Інноваційні Аграрні Технології» 350,34 грн.

Повний текст рішення складено 20.06.2023.

Повне найменування сторін, їх місцезнаходження та інша інформація, згідно з вимогами п.4 ч.5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «НИВА» (код ЄДРПОУ 30163779, 07053, Київська область Вишгородський район, смт. Красятичі;

Відповідачі:

Головне управління Держгеокадастру у м.Києві та Київській області (03115, м. Київ, вул.. Серпова, 3/14);

ОСОБА_1 ( РНОЛПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

Фермерське господарство «ПОЛІССЯ 2016» (КОД ЄДРПОУ 40818421, 07053, Київська область, Вишгородський район, вул. Жовтнева, 10);

Фермерське господарство «ПОЛІССЯ-АГРО 2018» (код ЄДРПОУ 42524944, 07211, Київська область Вишгородський район, вул. Центральна, 145);

Фермерське господарство «Інноваційні Аграрні Технології» (код ЄДРПОУ 42725837, 08325, Київська область Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, 24 кв.39) ;

Третя особа без самостійних вимог:

Поліська селищна рада Вишгородського району Київської області ( код ЄДРПОУ 04361723, 07053, Київська область Вишгородським район, смт. Красятичі, вул.

Воздвиженська, 81) .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійст. 358 ЦПК України.

Суддя Н.П.Слободян


Суд	Іванківський районний суд Київської області
Дата ухвалення рішення	31.05.2023
Оприлюднено	22.06.2023
Номер документу	111669171
Судочинство	Цивільне
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них: що виникають з договорів оренди

Журба Сергій Олександрович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 31.05.2023 по справі 366/848/20ІВАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —366/848/20

Рішення
від 31.05.2023 по справі 366/848/20
ІВАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ