Постанова

від 16.05.2023 по справі 911/1725/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2023 р. Справа№ 911/1725/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Скрипки І.М.

секретар судового засіданні: Бендюг І.В.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 16.05.2023,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в результаті відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Прогрес Буд"

на рішення

Господарського суду Київської області

від 12.12.2022

у справі №911/1725/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія"

до 1) Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних виробів"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Прогрес Буд"

Про стягнення 255 853,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст первісних та зустрічних позовних вимог

У вересні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Завод залізобетонних виробів» та Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Прогрес Буд» про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості в розмірі 255 853,81 грн.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконання відповідачем-1 зобов`язань щодо оплати за спожиту електричну енергію за період з жовтня 2021 року по червень 2022 року за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг споживачу №420009845 від 01.01.2019. Вимоги до відповідача-2 виникли на підставі договору поруки від 10.03.2021 №11/10-1826.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.12.2022 у справі № 911/1725/22 позов задоволено повністю.

На підставі рішення суду з Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних виробів" та Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Прогрес Буд" підлягає солідарному стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" 157 422,42 грн основного боргу.

На підставі рішення суду з Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних виробів" підлягає стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" 98 431,39 грн основного боргу, 2 657,13 грн судового збору.

На підставі рішення суду з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Прогрес Буд" підлягає стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" 1 180,67 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що обставини наявності заборгованості у відповідача-1 перед позивачем належним чином доведено і в той же час відповідачем-1 не спростовано.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "БК "Прогрес Буд" звернулося до суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення у солідарному порядку з відповідача-2 на користь позивача 157422,42 грн основного боргу та 1180,67 грн судового збору, прийняти нове рішення, яким у позові в згаданій частині відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, неповністю з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до такого:

- строк дії договору поруки закінчив свою дію до моменту пред`явлення вимоги позивачем;

- позивач не надав докази укладення договору на постачання електроенергії між позивачем та відповідачем, а також не підтвердив належними доказами суми заборгованості.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, Товариством з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" подано відзив, у якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем-1 не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Явка представників у судове засідання

Представник відповідача-1 в судове засідання 16.05.2023 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(«Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

З огляду на викладене, оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача-1.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Положеннями Закону України «Про ринок електричної енергії» та приписами Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 (далі - ПРРЕЕ), регламентовані взаємовідносини, що виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії.

Закон України «Про ринок електричної енергії» визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №429 від 14.06.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» є електропостачальником, який отримав ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії.

Відповідно до п. 1.2.15 ПРРЕЕ укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку). На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами. Електропостачальники зобов`язані повідомляти оператора системи розподілу (передачі) про укладення та припинення договору із споживачем в установленому цими Правилами порядку. При переході права власності (користування) на об`єкт до нового власника (користувача) переходять права та обов`язки за договорами, укладеними відповідно до цих Правил.

Пунктом 3.1.5 ПРРЕЕ встановлено, що електропостачальник розміщує у відкритому доступі форму відповідного договору, який пропонується споживачам для укладення. До договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відповідний електропостачальник має розробити з урахуванням вимог законодавства публічні комерційні пропозиції та розмістити їх на власному офіційному веб-сайті, про що повідомити Регулятора.

Згідно з п. 3.1.7 ПРРЕЕ, договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається у паперовій формі. При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформлюються у паперовій формі та підписуються обома сторонами.

Як встановлено судом, до 01 січня 2019 року постачання електричної енергії на об`єкт за адресою Київська область, Бориспільський район, м. Бориспіль, вул. Запорізька 14, здійснювалось на підставі договору про постачання електричної енергії, який був укладений між ПрАТ «Київобленерго» як постачальником та ПАТ «Завод залізобетонних виробів» як споживачем.

ПрАТ «Київобленерго», яке в подальшому було перейменовано в ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», є ліцензіатом з розподілу електричної енергії.

Відповідно до пунктів 4, 5 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 №312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» (в редакції станом на дату прийняття) оператора системи розподілу було зобов`язано:

- у період з дати отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії до 01 грудня 2018 року укласти договори про надання послуг з розподілу електричної енергії, які укладаються зі споживачем, з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані на території діяльності ОСР.

- протягом двох років з дати набрання чинності Правилами оформити за всіма об`єктами споживачів універсальної послуги паспорт точки розподілу за формою, встановленою Правилами. Оформлені паспорти точок розподілу є невід`ємною частиною договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії та згодою споживача універсальної послуги на надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах, визначених у паспорті точки розподілу.

З дати набрання чинності договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії ОСР надає послуги комерційного обліку споживачам.

Відповідно до пункту 6 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 №312 до укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, який укладається зі споживачем, договірні відносини між споживачем та суб`єктом господарювання, що провадить діяльність з розподілу електричної енергії на підставі ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами (або ОСР як правонаступником за договорами про користування електричною енергією та договорами про постачання електричної енергії), урегульовуються окремими положеннями діючих договорів про користування електричною енергією або договорів про постачання електричної енергії (у частині взаємовідносин споживача і електророзподільної організації), які не суперечать вимогам чинного законодавства у сфері електроенергетики. Зокрема сторони керуються вимогами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) з питань потужності, якості електроенергії, окремих процедурних питань тощо.

У разі виникнення суперечності між нормами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) та нормами законодавства про електроенергетику сторони керуються вимогами чинного законодавства.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, на виконання постанови НКРЕКП від 26.10.2018 №1268 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих не побутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» покладається виконання функції універсальної послуги на закріпленій території, ПрАТ «Київобленерго» були передані ТОВ «Київська обласна ЕК» дані про споживача, у форматі «xls».

Тобто, споживач ПАТ «Завод залізобетонних виробів» у відповідності до укладеного договору з ПрАТ «Київобленерго» перебував в останнього на обліку як малий непобутовий споживач, а перевищення обсягів споживання ПАТ «Завод залізобетонних виробів» понад узгоджену договірну норму оплачувались додатково, зокрема, відповідачем-2.

Пунктом 13 розділу ХVІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що з метою забезпечення надійного та безперервного постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам відокремлення оператора системи розподілу, кількість приєднаних споживачів до системи розподілу якого перевищує 100 тисяч, здійснюється з урахуванням вимог цього пункту, а саме:

- суб`єкт господарювання, створений у результаті здійснення заходів з відокремлення з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам, у строк не пізніше ніж 12 місяців з дня набрання чинності цим Законом зобов`язаний в установленому порядку отримати ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії;

- упродовж чотирьох років з 1 січня 2019 року такий електропостачальник, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії виконує функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території, яка визначається як область, міста Київ та Севастополь, Автономна Республіка Крим, на якій до відокремлення провадив свою діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом вертикально інтегрований суб`єкт господарювання;

- фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Згідно положень зазначеного вказаного Закону, споживачем є фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач-1 протягом вересня 2021 року - червня 2022 року споживав електроенергію за договором із постачальником ліцензіатом ТОВ «Київська обласна ЕК».

Послуги з розподілу електроенергії та послуги комерційного обліку відповідачу надавались ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» (до зміни назви ПрАТ «Київобленерго» (код 23243188).

ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» надало позивачу ТОВ «Київська обласна ЕК» дані про фактичний обсяг розподіленої електроенергії для потреб споживача ПАТ «Завод залізобетонних виробів» за ЕІС-кодом точки обліку 62Z052850444536Q, 62Z8864971417711, 62Z527569879442Е, які відображені у довідці від 12.07.2022 №20-1-184, з яких вбачається, що споживач з січня 2019 року по червень 2022 року здійснював споживання електроенергії, постачальником якої був ліцензіат ТОВ «Київська обласна ЕК».

З огляду на викладене, споживач ПАТ «Завод залізобетонних виробів» в силу вищенаведених норм законодавства у вказаний період споживав електроенергію, що постачав позивач, відтак приєднався до умов публічного договору про постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до вказаного договору:

- за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно із умовами цього договору (пункт 2.1);

- інформація про діючу ціну/орієнтовну ціну на електричну енергію постачальника має бути розміщена на офіційному веб-сайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до дати її застосування із зазначенням порядку її формування, але не раніше дати затвердження регулятором такої ціни/складових такої ціни (пункт 5.3);

- ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії (пункт 5.4);

- розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (пункт 5.6);

- оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку (пункт 5.7).

Згідно з пунктами 4.1, 4.12, 4.14, 4.17 ПРРЕЕ, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (в редакції, чинній у спірний період), розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.

Розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується:

- протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем;

- протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем;

- в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було виставлено відповідачу-1 рахунки-фактури за спожиту електричну енергію та, відповідно, сформовано акти прийняття-передавання електричної енергії на загальну суму 275 465,06 грн, а саме:

- рахунок-фактура за спожиту електричну енергію №6427421984 від 30.09.2021 та акт №А-6427421984 від 30.09.2021 на суму 0,00 грн.;

- рахунок-фактура за спожиту електричну енергію №6526968190 від 31.10.2021 та акт №А-6526968190 від 31.10.2021 на суму 10 962,71 грн.;

- рахунок-фактура за спожиту електричну енергію №6577248567 від 30.11.2021 та акт №А-6577248567 від 30.11.2021 на суму 166 070,96 грн.;

- рахунок-фактура за спожиту електричну енергію №6578486448 від 31.12.2021 та акт №А-6578486448 від 31.12.2021 на суму 12 182,24 грн.;

- рахунок-фактура за спожиту електричну енергію №6925426741 від 31.01.2021 та акт №А-6925426741 від 31.01.2021 на суму 86 249,15 грн.;

- рахунок-фактура за спожиту електричну енергію №5021041222 від 28.02.2022 та акт №А-5021041222 від 28.02.2022 на суму 3 443,84 грн.;

- рахунок-фактура за спожиту електричну енергію №5022156474 від 31.03.2022 та акт №А-5022156474 від 31.03.2022 на суму 3 897,84 грн.;

- рахунок-фактура за спожиту електричну енергію №5003615084 від 30.04.2022 та акт №А-5003615084 від 30.04.2022 на суму 4 142,81 грн.;

- рахунок-фактура за спожиту електричну енергію №5005024756 від 31.05.2022 та акт №А-5005024756 від 31.05.2022 на суму 3 945,31 грн.;

- рахунок-фактура за спожиту електричну енергію №5007761470 від 31.07.2022 та акт №А-5007761470 від 31.07.2022 на суму мінус 15 429,80 грн.

Споживач зобов`язаний оплатити прийняту енергію, що випливає із змісту частини першої статті 275 ГК України за фактом споживання та виставлення рахунку у будь-якому випадку не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем споживання.

Суд враховує, що згідно розрахунку позивача, наведеного в позовній заяві, який підтверджено доданими учасниками справи до матеріалів справи документами, за відповідачем-1 станом на вересень 2021 рахувалася переплата в розмірі 35,25 грн, крім того, відповідач-1 здійснив оплату на суму 19 576,00 грн згідно платіжного доручення №@2PL670350 від 17.11.2021, яка була зарахована в оплату електроенергії, спожитої у спірний період. Інші платіжні доручення свідчать про проведення оплати за спожиту електроенергію, спожиту за попередні періоди, які не є предметом розгляду у справі.

Тобто, стан розрахунків за спожиту електроенергію за спірний період виглядає наступним чином:

Період споживанняСума до сплати, грнФактично сплачено, грнОсновний борг (накопичувальним підсумком), грнвересень 2021 35,25 жовтень 202110 962,71 10 927,46листопад 2021166 070,96 19 576,00157 422,42грудень 202112 182,24 169 604,66січень 202286 249,15 255 853,81лютий 20223 443,84 259 297,65березень 20223 897,84 263 195,49квітень 20224 142,81 267 338,30травень 20223 945,31 271 283,61червень 202215429,80 255 853,81і заборгованість відповідача-1 перед позивачем за фактично спожиту електричну енергію за період з жовтня 2021 року по червень 2022 року становить 255 853,81 грн.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує, що свої зобов`язання за договором виконує в повному обсязі та належним чином, постачає (продає) відповідачу-1 електричну енергію, а останній натомість, всупереч п.1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії», п. 5.5.5. ПРРЕЕ, а також умовам укладеного між сторонами договору не здійснює сплату за фактично спожиту електричну енергію, в результаті чого у ПАТ «Завод залізобетонних виробів» за період з жовтня 2021 року по червень 2022 року виникла перед позивачем заборгованість за використану активну електроенергію в сумі 255 853,81 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, доказів здійснення відповідачем-1 оплати за договором в розмірі більшому, ніж визнає та доводить суду позивач, суду не подано, в тому числі і на вимогу пункту 6 ухвали Господарського суду міста Києва від 22.09.2022 про відкриття провадження, яка набрала законної сили та є обов`язковою для виконання на всій території України.

Відтак, судом встановлено, що відповідач-1 взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної сплати вартості використаної електричної енергії не виконав, в обумовлені строки вартість електричної енергії за вказаним договором не сплачував, у зв`язку з чим за ним рахується прострочена заборгованість перед позивачем в розмірі 255 853,81 грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 10.03.2021 між позивачем (кредитором) та ТОВ «БК «Прогрес Буд» (поручителем) було укладено договір поруки за №11/10-1826 (далі - договір поруки), за умовою п. 1 якого ТОВ «БК «Прогрес Буд» в порядку та на умовах, визначених цим Договором поручається перед кредитором за виконання боржником (ПАТ «Завод залізобетонних виробів») його обов`язку за основним договором (Договором №420009845 від 01.01.2019) щодо оплати вартості електричної енергії та інших платежів, передбачених договором №420009845. У разі порушення боржником обов`язку за основним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до п. 5 договору поруки поручитель зобов`язується виконати за боржника обов`язок останнього перед кредитором шляхом оплати заборгованості за електричну енергію за основним договором - активну електричну енергію, перевищення договірних величин - на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

Даний договір укладено 10.03.2021, набрав чинності з моменту його підписання та діяв до 31.12.2021 (п. 8 договору поруки).

Так, вказує позивач, поручителем у вересні 2021 року було сплачено за відповідача 120 731,37 грн боргу за використану активну електричну енергію та 97 468,63 грн за перевищення договірної величини.

Разом з тим, спожита за період з жовтня 2021 року по червень 2022 року електрична енергія не сплачувалась.

У зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №420009845 від 01.01.2019 та поручителем за договором поруки №11/10-1826 від 10.03.2021, позивач просить солідарно стягнути заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 255 853,81 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського Кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк як передбачено договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи, її фактичними обставинами встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір постачання (закупівлю) електричної енергії.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (частина 1 статті 691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено вище, в період з жовтня 2021 року по червень 2022 року позивач поставив на об`єкт відповідача-1 електричну енергію на загальну суму 275106,23 грн.

Водночас, відповідач-1 за отриману електроенергію розрахувався частково, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість у розмірі 255 853,81 грн, доказів оплати якої суду не надано.

Крім того, як зазначалось вище, з метою забезпечення виконання зобов`язань за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №420009845 від 01.01.2019, 10.03.2021 між ТОВ «Київська обласна ЕК» (кредитор) та ТОВ «БК «Прогрес Буд» (поручитель) було укладено договір поруки, яким сторони погодили наступне:

- в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником його обов`язку за основним договором щодо оплати вартості електричної енергії та інших платежів, передбаченого п. 2 цього Договору (п. 1.1);

- у разі порушення боржником обов`язку за основним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 1.2);

- під основним договором в цьому договорі розуміють Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №420009845 від « 01» січня 2019 р., укладений між кредитором (в основному договорі іменується «Постачальник» та Публічним акціонерним товариством «Завод залізобетонних виробів» (надалі іменується «Боржник») (в основному договорі іменується «Споживач») (п. 2.1);

- зобов`язанням, що забезпечене порукою по цьому договору є:

заборгованість боржника перед кредитором, що виникла внаслідок невиконання боржником умов основного договору (п. 3.1);

поточна оплата за електроенергію та заборгованість, що виникає у боржника перед кредитором при виконанні основного договору у повному обсязі (п. 3.2);

- поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник згідно з основним договором та чинним законодавством України в загальному обсязі, що не перевищує розмір 1 000 000 гривень (один мільйон гривень) (п. 4.1);

- поручитель зобов`язується виконати за боржника обов`язок останнього перед кредитором шляхом оплати заборгованості за електричну енергію за основним договором: активну електричну енергію, перевищення договірних величин на поточний рахунок із спеціальним режимом використання кредитора (п. 5.1);

- поручитель зобов`язується виконувати зобов`язання боржника, передбачені цим договором в порядку та в строки, що визначені основним договором (п. 5.2);

- кредитор має право вимагати у поручителя виконання ним зобов`язань боржника за основним договором в порядку та в строки, передбачені основним договором (п. 6.1);

- у випадку невиконання/неналежного виконання поручителем його обов`язків за цим Договором, кредитор має право застосовувати міри відповідальності до боржника, передбачені основним договором (п. 6.2);

- кредитор зобов`язаний на вимогу поручителя передавати останньому документи, що підтверджують вимоги до боржника (при наявності - завірену копію основного договору, копії рахунків за період заборгованості, при наявності - акти звірок взаємних розрахунків) (п. 6.3);

- цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до « 31» грудня 2021 р., але не довше, ніж протягом строку дії основного договору (п. 8.1);

- поручитель ознайомлений з текстом основного договору (п. 9.1).

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель зобов`язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно зі статтею 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, за умовами договору поруки невиконання зобов`язань боржником за основним договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №420009845 від 01.01.2019, є підставою для виникнення солідарного обов`язку у поручителя у повному обсязі відповідати перед кредитором за вказаними зобов`язаннями в межах строку дії договору поруки. При цьому форма письмової вимоги ані законом, ані договором поруки не встановлена, у зв`язку з чим вказана вимога може бути пред`явлена у тому числі шляхом подання позовної заяви до суду.

Приписами частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Так, пунктом 8.1 договору поруки встановлено строк дії поруки, а саме, до 31.12.2021.

Пунктом 3.1 договору поруки передбачено, що зобов`язанням, яке забезпечене порукою по цьому договору є заборгованість боржника перед кредитором, що виникла внаслідок невиконання боржником умов основного договору.

Тобто, поручитель солідарно із боржником відповідає за прострочені зобов`язання з оплати за постачання електричної енергії, що виникли внаслідок невиконання боржником умов основного договору, в період дії договору поруки, а саме з 10.03.2021 по 31.12.2021.

Відтак, поручитель з межах заявленого позивачем періоду (вересень 2021 року - червень 2022 року), несе солідарний обов`язок з оплати заборгованості боржника перед кредитором, що виникла внаслідок невиконання боржником умов основного договору, прострочення за якою настало в межах строку дії договору поруки (до 31.12.2021), а саме за жовтень та листопад 2021 року.

Тобто, із врахуванням часткової оплати, за актом №А-6526968190 від 31.10.2021 та за актом №А-6577248567 від 30.11.2021 виник солідарний обов`язок боржника та поручителя оплатити заборгованість в 157 457,67 грн, строк оплати якої настав до закінчення строку поруки 31.12.2022.

Слід також звернути увагу на ту обставину, що з долучених позивачем платіжних доручень про здійснення оплати відповідачем-1 та відповідачем-2 за електроенергію (за попередній період, який не є спірним), вбачається в призначенні платежу, що оплата здійснюється згідно рахунку, тобто відповідачем-1 отримувались від позивача рахунки на оплату за використану електроенергію та не заперечувався факт споживання електроенергії та, відповідно, існування договірних відносин щодо постачання електричної енергії.

Відтак, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що відповідачем-1 не заперечувався факт споживання електричної енергії, яку він оплачував, відтак, у відповідності до п. 1.2.15 ПРРЕЕ договір є укладеним, шляхом оплати виставлених рахунків та споживання будь-якого обсягу електричної енергії.

Крім того, у тексті договору поруки №11/10-1826 від 10.03.2021 (пункт 9.1), укладеного між позивачем ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» та відповідачем-2 ТОВ «БК Прогрес Буд», відображено, що поручитель ознайомлений з текстом основного договору.

В пункті 2.1 договору поруки зазначено, що під основним договором в цьому договорі розуміють договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №420009845 від 01.01.2019.

Слід звернути увагу, що відповідач-2 заперечує стосовно відповідності тексту договору про постачання електричної енергії, який надано позивачем суду в якості додатку до позову, тому тексту договору, що зазначений в договорі поруки як основний договір, при цьому апелянт не надав суду текст договору №420009845 від 01.01.2019 з яким він ознайомлювався та який за його словами відрізняється від наданого позивачем. За вказаних обставин, вказані аргументи відповідача-2 правильно відхилено судом першої інстанції.

Підлягає відхиленню як недоведене посилання відповідача-2 про не врахування позивачем платежу в жовтні 2011 року у сумі 19 576,00 грн, з огляду на ненадання такого платіжного доручення до матеріалів справи. Платіжне доручення від 17.11.2021 на вказану суму 19 576,00 грн, яке додано до матеріалів справи, у розрахунку позовних вимог позивачем та судом враховано.

Щодо аргументів відповідача-2 про відсутність в матеріалах справи доказів отримання відповідачем-1 рахунків на оплату за спожиту електроенергію, відсутності підписаних відповідачем-1 актів приймання-передавання електричної енергії, та не настання у зв`язку з цим строку оплати спірної заборгованості, слід зазначити наступне.

Порядок оплати за електричну енергію встановлюється договором та згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком №3 до цього договору.

Так, згідно з пунктом 5.10 договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Також обраною відповідачем комерційною пропозицією встановлений порядок оплати на умовах попередньої оплати - 100 % вартості договірного обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період, що має бути сплачена до дати початку розрахункового періоду та остаточного розрахунку, який проводиться за фактично відпущену електроенергію.

Як було зазначено вище, ПРРЕЕ визначають, що плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Пунктом 5.8 договору передбачено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Відповідно до п. 4.14 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018, платіжні документи (рахунки) на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах електропостачальника через персональну сторінку споживача на веб-сайті електропостачальника або електронною поштою, факсимільним зв`язком, поштовим зв`язком, кур`єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу.

Разом з тим, споживач не був позбавлений можливості самостійно отримати рахунки-фактури для їх своєчасної оплати у спосіб, визначений п. 4.14 вказаних Правил.

Судом першої інстанції також обґрунтовано відхилено посилання ТОВ «БК «Прогрес Буд» відносно того, що позивачем не підтверджено обсяги спожитої електроенергії, оскільки в матеріалах справи відсутні докази належності точок комерційного обліку: 62Z052850444536Q, 62Z8864971417711, 62Z527569879442Е відповідачу-1. Належність точок комерційного обліку: 62Z052850444536Q, 62Z8864971417711, 62Z527569879442Е підтверджується довідкою ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» від 12.07.2022 №20-1-184, з якої вбачається, що споживач ПАТ «Завод залізобетонних виробів» з січня 2019 року по червень 2022 року здійснював споживання електроенергії за даними точками комерційного обліку, постачальником якої був ліцензіат ТОВ «Київська обласна ЕК».

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» про солідарне стягнення з Публічного акціонерного товариства «Завод залізобетонних виробів» та Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Прогрес Буд» 157 422,42 грн основного боргу за жовтень-листопад 2021 року.

Стосовно решти заборгованості судом першої інстанції обґрунтовано встановлено відсутність солідарного обов`язку відповідача-2, у зв`язку з чим з Публічного акціонерного товариства «Завод залізобетонних виробів» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» підлягає стягненню 98 431,39 грн основного боргу.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 12.12.2022 у справі № 911/1725/22 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Враховуючи ви ще викладене та керуючись статтями керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Прогрес Буд" на рішення Господарського суду Київської області від 12.12.2022 у справі № 911/1725/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 12.12.2022 у справі № 911/1725/22 залишити без змін.

Матеріали справи №911/1725/22 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 16.06.2023 після виходу колегії суддів з відпустки.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

І.М. Скрипка