Ухвала

від 23.06.2023 по справі 918/393/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 918/393/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Вронська Г. О., Кондратова І. Д.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Рівненської області

у складі судді Романюка Р. В.

від 14.12.2022 та

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Грязнов В. В., Бучинська Г. Б., Розізнана І. В.

від 14.03.2023

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод Майстер"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод Майстер Рівне", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: Комунальне підприємство "Реєстраційний центр" Висоцької сільської ради Дубровицького району Рівненської області, Приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Матвійчук Олександр Сергійович, Приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Самсонюк Олена Анатоліївна

про визнання недійсними рішень загальних зборів та скасування рішень державного реєстратора,

ВСТАНОВИВ:

10 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Рівненської області від 14.12.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 у справі № 918/393/22, а також з клопотаннями про звільнення від сплати судового збору або зменшення його розміру за подання касаційної скарги на вказані судові рішення та поновлення строку на касаційне оскарження.

Ухвалою від 08.05.2023 Верховний Суд відмовив ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору або зменшення його розміру за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Рівненської області від 14.12.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 у справі № 918/393/22; касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 14.12.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 у справі № 918/393/22 залишив без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржнику надано строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, шляхом:

- належного обґрунтування виключного випадку касаційного оскарження судових рішень у справі № 918/393/22, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України;

- надання Суду доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Рівненської області від 14.12.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 у справі № 918/393/22 у сумі 59 544,00 грн.

Скаржнику також роз`яснено, що у разі неусунення недоліків касаційної скарги у встановлений судом строк, така касаційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню скаржникові.

05 червня 2023 року від ОСОБА_1 на адресу Суду надійшли касаційна скарга на рішення Господарського суду Рівненської області від 14.12.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 у справі № 918/393/22 у новій редакції з обґрунтуванням виключного випадку касаційного оскарження та клопотання, в якому скаржник просить:

- звільнити його від сплати судового збору або відстрочити його сплату;

- прийняти касаційну скаргу до розгляду та відкрити касаційне провадження у справі № 918/393/22;

- надати додатковий термін для сплати судового збору за подання касаційної скарги (у випадку відмови у задоволення клопотання про звільнення або відстрочення сплати судового збору).

В обґрунтування поданого клопотання ОСОБА_1 посилається на неоднозначне застосування статті 8 Закону України "Про судовий збір" та ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 09.05.2023 у справі № 924/57/19.

Так, скаржник звертає увагу, що справа № 924/57/19 була передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини 3 статті 302 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судова колегія Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, викладених Касаційним цивільним судом в ухвалах від 16.02.2023 у справі № 608/2667/20, від 13.02.2023 у справі № 932/779/22, від 21.02.2023 у справі № 522/11079/21, від 08.12.2022 у справі № 757/34386/17-ц, в яких суд зазначив, що зі змісту статті 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що питання щодо можливості відстрочення сплати судового збору стосується тільки особи позивача у справі. Разом із тим у деяких випадках Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду вважав наявними підстави для відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції особі - відповідачу у справі (зокрема в ухвалах від 21.02.2018 у справі № 150/238/17, від 16.04.2018 у справі № 161/9998/17, від 27.04.2018 у справі № 758/13818/16-ц). Посилаючись на зазначене, ОСОБА_1 вважає, що в даному випадку суд має застосувати принцип рівності сторін, а тому повторно наголошує, що він вже тривалий час перебуває в тяжкому матеріальному становищі і вимушений повторно просити про звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (див. рішення суду від 28.10.1998 у справі "Ейрі проти Ірландії", серія А, № 32).

Суд підкреслює, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (див. рішення суду від 28.11.2006 у справі "Апостол проти Грузії", заява № 40765/02). При цьому, Суд в якості "законної мети" визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дію в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (див. рішення суду від 12.06.2007 у справі "Станков проти Болгарії", заява № 68490/01)

Верховний Суд зазначає, що законодавче закріплення судових витрат має на меті:

по-перше, відшкодування державі витрат, понесених на утримання судової системи і забезпечення її діяльності (саме у цьому проявляється компенсаційна функція інституту судових витрат);

по-друге: покладає певні витрати на тих, хто звертається до суду за захистом, що покликано дисциплінувати фізичних та юридичних осіб від подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань, забезпечуючи таким чином також процесуальну економію.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" було зазначено, що "право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотриманням вимог Конвенції залишається за Судом ("Голдер проти Сполученого Королівства" і "Z та інші проти Сполученого Королівства").

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно з частиною 2 статті 8 зазначеного вище Закону суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті.

Даний перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або зменшення чи звільнення від його сплати є вичерпним, а тому не допускається його розширення з ініціативи суду лише з урахуванням майнового стану сторони за відсутності умов, передбачених положеннями цього Закону.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" прямо передбачено право суду, зокрема, відстрочити сплату судового збору або зменшити його розмір, саме для позивача - фізичної особи, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 909/8/18, від 18.07.2022 у справі № 161/18983/20, від 04.05.2022 у справі № 947/30114/20).

Приписами частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені саме у постановах Верховного Суду, а не в ухвалах.

З огляду на таке, Суд відхиляє посилання ОСОБА_1 на ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 09.05.2023 у справі № 924/57/19. Водночас Суд звертає увагу, що цією ухвалою справа № 924/57/19 була повернута Великою Палатою Верховного Суду відповідній колегії Касаційного господарського суду для розгляду, оскільки правова підстава для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, передбачена частиною третьою статті 302 Господарського процесуального кодексу України, не знайшла свого підтвердження.

За таких обставин у Суду відсутні правові підстави для задоволення клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору, оскільки скаржник не є позивачем у справі, а тому приписи пункту 1 частини 1 та частини 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" на нього не поширюються.

З приводу надання додаткового терміну для сплати судового збору за подання касаційної скарги (у випадку відмови у задоволення клопотання про звільнення або відстрочення сплати судового збору) Суд зазначає, що частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що для усунення недоліків касаційної скарги Суд встановив йому максимальний 10-денний строк, встановлений Господарським процесуальним кодексом України. Втім за приписами частини 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Водночас у тих випадках, коли суду процесуальним законом надано право встановити строк в межах певного строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, суд не може продовжити строк понад встановлений Господарським процесуальним кодексом України (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16). Отже у Суду відсутні правові підстави надати ОСОБА_1 додатковий термін для сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що вимоги ухвали від 08.05.2023, якою касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 14.12.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 у справі № 918/393/22, зокрема, залишено без руху частково не виконані. Скаржником не сплачений судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Згідно із частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Відповідно до частини 5 статті 292 Господарського процесуального кодексу України питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Оскільки скаржником не усунуто недоліки у строк, зазначений в ухвалі Верховного Суду від 08.05.2023, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає поверненню.

У зв`язку з поверненням касаційної скарги, клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження не розглядається.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Рівненської області від 14.12.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 у справі № 918/393/22.

2. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про надання додаткового терміну для сплати судового збору за подання касаційної скарги.

3. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 14.12.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 у справі № 918/393/22 повернути.

4. Копію цієї ухвали, копію касаційної скарги, додані до скарги матеріали надіслати скаржнику; копію цією ухвали - іншим учасникам справи.

5. Оригінал касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді Г. О. Вронська

І. Д. Кондратова