Рішення

від 26.06.2023 по справі 240/22946/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2023 року м. Житомир справа № 240/22946/21

категорія 111030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 02.04.2021р., а саме:

- №0005923305, згідно якого ФОП ОСОБА_1 донараховано грошове зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 419439,49 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 104859,88 грн., всього на суму 524299,37 грн.;

- №0005913305, згідно якого ФОП ОСОБА_1 донараховано грошове зобов`язання з військового збору в сумі 34953,30 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 8738,33грн., всього на суму 43691,63грн.;

- №0005903305, згідно якого ФОП ОСОБА_1 донараховано грошове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 230734,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 57683,0грн., всього на суму 288417,00 грн.

В обґрунтування позову вказано, що ГУ ДПС у Житомирській області була проведена планова виїзна перевірка по питаннях дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2017 по 31.12.2019, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.11.2011 по 31.12.2019.

За результатами перевірки було складено акт за № 88/06-30-33-07/ НОМЕР_1 на підставі якого 02.04.2020 винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення, позивач вказує, що висновки контролюючого органу є безпідставними та необгрунтованими, а тому просить скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Відповідачем було подано відзив на позовну заяву за змістом якого він просив відмовити у задоволенні позову. В обгрунтування відзиву вказано, ФОП ОСОБА_1 завищено суму витрат за період з 01.01.2017 по 31.12.2019 в сумі 2 318 318,40 грн., при цьому не надано пояснення щодо структури витрат за перевіряємі періоди та первинні документи, які підтверджують факт використання паливно-мастильних матеріалів в господарській діяльності, придбаних у ТОВ "Вест Петрол Маркет" та ТОВ "Окко-Рітейл" згідно фіскальних чеків.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши подані сторонами письмові докази суд дійшов наступного висновку.

У ході судового розгляду встановлено, що ГУ ДПС у Житомирській області була проведена планова виїзна перевірка по питаннях дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2017 по 31.12.2019, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.11.2011 по 31.12.2019.

За результатами перевірки було складено акт за № 88/06-30-33-07/ НОМЕР_1 у якому контролюючий орган дійшов висновку про допущення позивачем наступних порушень:

- п. 177.2, 177.4.2, п. 177.4.3, пп.177.4.5, п.п.177.4.6 п. 177.4 ст. 177 ПК України, занизивши в періоді з 01.01.2017р. по 31.12.2019р. чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 2330219,4 грн., що призвело до заниження в періоді з 01.01.2017р. по 31.12.2019р. податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 419439,49 грн.;

- п.181.1 ст. 181, п. 183.1, п. 183.2, п,183.10 ст. 183, п.п. "а" п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.200.1 ст. 200, п.202.1 ст. 202 ПК України, а саме не реєстрація в обов`язковому порядку з 11.07.2019р. платником податку на додану вартість при перевищенні загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПКУ, нарахованого (сплачено) протягом останніх 12 календарних місяців, 1000000 грн. (без урахування податку на додану вартість), в результаті чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість, яке сплачується до державного бюджету, за період з 11.07.2018 по 31.12.2019 на загальну суму 230734,08 грн., в т.ч. за серпень 2018 у сумі 64000,0грн., за вересень 2018 року у сумі 10460,0 грн., за жовтень 2018р. у сумі 7761,28 грн., за січень 2019р. у сумі 1000,0 грн. за лютий 2019р. у сумі 10072,20 грн., за березень 2019р. у сумі 11479,0 грн., за квітень 2019р. у сумі 21917,60 грн., за травень 2019р. у сумі 25000,0 грн., за червень 2019р. у сумі 32552,5 грн., за липень 2019р. у сумі 28163,5 грн., за серпень 2019р. у сумі 18328,0 грн.;

- п.1 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а саме заниження в періоді з 01.01.2017р. по 31.12.2019р. суми чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7% з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та розміру мінімального страхового внеску, на загальну суму 6168,30 грн., в т.ч. за 2011рік в сумі 979,59 грн., за 2012р. в сумі 3044,58 грн., за 2013р. в сумі 820,66 грн., за 2014р. в сумі 845,30 грн., за 2015р. в сумі 478,17 грн.;

-п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162, п.п.163.1.1 п.163.1 ст. 163, п.п. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п.п. 1.1 та п.п.1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ, а саме заниження в періоді з 01.01.2017 по 31.12.2019 чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 2330219,40 грн., що призвело до заниження в даному періоді військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за результатами звітного періоду, в сумі 34953,30грн.

На підставі вказаного акту Головним управлінням ДПС у Житомирській області було винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0005923305, згідно якого ФОП ОСОБА_1 донараховано грошове зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 419439,49 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 104859,88грн., всього на суму 524299,37 грн.;

- №0005913305, згідно якого ФОП ОСОБА_1 донараховано грошове зобов`язання з військового збору в сумі 34953,30 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 8738,33грн., всього на суму 43691,63грн.;

- №0005903305, згідно якого ФОП ОСОБА_1 донараховано грошове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 230734,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 57683,0грн., всього на суму 288417,00 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Суд вважає за необхідне вказати, що не надає оцінку висновкам контролюючого органу викладеним у акті щодо того, що позивачем не було здійснено реєстрацію в обов`язковому порядку з 11.07.2019 платником податку на додану вартість при перевищенні загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПКУ, нарахованого (сплачено) протягом останніх 12 календарних місяців, 1000000 грн., оскільки це не є предметом судового оскарження.

Предметом даного судового розгляду є виключно податкові повідомлення-рішення від 02.04.2020 №0005923305, №0005913305, №0005903305, єдиною підставою для їх винесення слугував висновок контролюючого органу про неправомірність формування валових витрат, оскільки використання паливно-мастильних матеріалів не підтверджено у господарській діяльності позивача.

Відповідно до абзацу "в" підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 ПК України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, це витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Пунктом 138.2 статі 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до пункту 139.9 статті 139 ПК України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктами 177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України встановлено, що до витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать, зокрема: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

В розумінні підпункту 14.1.27 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно, згідно підпункту 14.1.36 названої статті господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, з врахуванням вимог пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, однією з умов для врахування витрат на придбання товарів (робіт, послуг) при визначенні оподатковуваного доходу платника є спрямованість таких операцій на одержання доходу (економічної вигоди), на підтвердження економічної доцільності та господарської мети понесених витрат та використання отриманих благ у власній господарській діяльності.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 Податкового кодексу України).

Отже, з аналізу норм податкового законодавства слідує, що фізична особа-підприємець має право включити до складу витрат відповідні суми, підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які безпосередньо пов`язані з отриманням доходів та господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця, і які підпадають під перелік витрат операційної діяльності.

У ході судового розгляду справи встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою підприємцем 26.06.2000, номер запису в ЄДРПОУ:23050170000012954.

Основним і єдиним видом діяльності за КВЕД є: вантажний автомобільний транспорт (основний) (49.41).

ФОП ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність по наданню послуг по перевезенню товарів вантажним автомобільним транспортом згідно договорів із замовниками, а саме:

- договорів-заявок на перевезення вантажів автомобільним транспортом №3 від 04.01.2018, №89 від 21.09.2017, №97 від 30.10.2017, №115 від 07.11.2017, №131 від 24.11.2017, №137 від 30.11.2017, №145 від 04.12.2017, №149 від 06.12.2017, №153 від 08.12.2017, №160 від 11.12.2017, №164 від 13.12.2017, №168 від 15.12.2017, №177 від 27.12.2017, №181 від 29.12.2017, з ПП "Імпак"; -договорів про надання транспортних послуг №30 від 20.01.2014 та № 20 від 19.12.2018 з Публічним акціонерним товариством "Житомирський маслозавод" (код ЄДРПОУ:00182863);

- договору про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні і транспортно-експетиторське обслуговування №1/10-18 від 01.10.2018р. з ТОВ "БН-Груп" (код ЄДРПОУ: 38287265).

На виконання вказаних договорів ФОП ОСОБА_1 здійснювалося перевезення товарів для замовників власним автотранспортом, а саме сідловим тягачем DAF FT ХТ д.з.н. НОМЕР_2 з причепом, який обладнаний холодильною установкою. В підтвердження наданих послуг ФОП ОСОБА_1 складалися акти виконаних робіт, відповідно до яких з ФОП ОСОБА_1 замовники проводили розрахунки шляхом перерахування коштів на його розрахунковий рахунок в безготівкому порядку.

Слід вказати, що відповідачем не заперечується факт наявності у позивача вантажного автомобільного транспорту необхідного для перевезення вантажів.

Також відповідачем не заперечується, що за умовами договорів перевезення вантажу ФОП ОСОБА_2 зобов`язувався доставити автомобільним транспортом надані йому замовниками послуг перевезень вантажі згідно товарно - транспортних накладних з місця відправлення до пункту призначення і передати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а замовники зобов`язувалися сплатити плату за перевезення вантажу, яка визначалася окремо по кожному маршруту та відображалася в договорі-заявці, що складалися сторонами договору на кожен рейс окремо.

В результаті виконання послуг з перевезення, на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 надійшло коштів 2393510,4 грн., а саме:

- за 2017 рік - 658485,00грн.;

- за 2018 рік - 1022801,4 грн. ;

- за 2019 рік - 712224,0 грн.

Згідно поданих податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2017-2019 роки, ФОП ОСОБА_1 до графи 5 "Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, реалізованих або використаних у виробництві продукції" було включено витрати з придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у господарській діяльності на загальну суму 2 339 863,0грн., в т.ч.:

- у 2017 році - 664459,0грн.;

- у 2018 році - 966925,4 грн.;

- у 2019 році-708479,0 грн.

Придбання дизельного пального та запасних частин для автомобіля, що використувався у господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 , безпосереднє перевезення вантажів (товарів) підтверджується фіскальними чеками, які ФОП ОСОБА_1 , як кінцевий споживач, отримував на АЗС ТОВ "Окко-Рітейл" та ТОВ "Вест Петрол Маркет" товарно-транспортними накладними, товарними чеками на придбання автозапчастин.

Розрахунок допустимих норм витрат палива за 2017-2019 роки проведений позивачем на підставі наказу Міністерства транспорту України від 10.02.1998 за №43 "Про затвердження норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті" (із змінами та доповненнями) та врегульовано в наказах ФОП ОСОБА_1 "Про норми витрат палива" №1 від 02.01.2017, №1 від 02.01.2018, "Про перехід на зимову норми витрати палива" №3 від 30.10.2017, №2 від 21.03.2018, "Про перехід на літню норму витрати пального" №2 від 21.03.2018, №2 від 27.03.2019.

З наявних у матеріалах справи копій товарно-транспортних накладних, які виписувалися на кожне транспортування вантажу за призначенням та актів виконаних робіт, актів списання товарів №2 від 31.12.2017р., №2 від 31.12.2018р. та №2 від 31.12.2019р. вбачається, що:

- за 2017 рік пробіг транспортного засобу, що складається з сідлового тягача та напівпричіпу, склав 52553,0 км, в результаті чого було заправлено 23470,0 л дизельного пального, допустима норма витрат на пальне у 2017році становила 22980,0 л, у той час, як було фактично витрачено 22980,0 л;

- за 2018 рік пробіг транспортного засобу склав 63570,0 км, в результаті чого було заправлено 28407,0 л дизельного пального, допустима норма витрат на пальне у 2018році становила 28585,57 л, у той час, як було фактично витрачено 28597,0 л;

- за 2019 рік пробіг транспортного засобу, склав 48250,0 км, в результаті чого було заправлено 21597,0 л дизельного пального, допустима норма витрат на пальне у 2019 році становила 20951,0 л, у той час, як було фактично витрачено 20946,03 л.

Слід також зазначити, що у актах виконаних робіт, які виписувались до кожної ТТН чітко відображено кілометраж, який було виконано.

Тобто фактично витрачено було пального в межах допустимих норм.

Обґрунтовуючи свою позицію відповідачі посилаються, що Головним управління ДПС у Житомирській області було надано ФОП ОСОБА_1 письмові запити від 27.01.2020 №1088/14/06-30-33-05 "Про надання інформації", від 17.02.2020 №1939/14/06-30-33-05 та від 03.03.2020 №2550/14/06-30-33-05 "Про надання інформації" з вимогою надати інформацію щодо структури витрат, а також надання підтверджуючих первинних документів, щодо віднесення до валових витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей за попередні звітні періоди, а саме: 2017-2019 роки.

Суд вважає за необхідне вказати, що відповідачем не деталізовано та конкретно не вказано, які саме документи має надати позивач.

Крім того, жодних зауважень до документів, на підставі яких було сформовано валові витрати, наданих позивачем при проведенні перевірки у контролюючого органу не було.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Щодо посилання відповідача на те, що позивачем не було надано акти списання ПММ, то суд зазначає наступне.

Відповідачем не заперечується, що позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування.

За приписами ч.1 ст.2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" у редакції чинні на час здійснення позивачем господарських операцій у 2017-2019 роках визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.

При цьому п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Аналіз наведених норм свідчить, що дія цього Закону не поширюється на таку категорію суб`єктів господарювання як фізичні особи - підприємці.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що у позивача відсутній обов`язок складати акти списання ПММ за кожною господарською операцією з перевезення.

Також судом враховується, що позивачем фактично було складено річні акти на списання ПММ, що підтверджується наявними у матеріалах справи їх копіями.

Використання паливно-мастильних матеріалів в господарській діяльності підтверджується документами, які є в матеріалах справи, зокрема: товарно-транспортні накладні; акти на списання запасних частин та ПММ; акти виконаних робіт, наявності автопарку в платника, рухом коштів по рахунках.

Враховуючи вказані обставини, позивач правомірно включив до валових витрат використання ТМЦ в сумі 2330219,40 грн. за 2017-2019 роки.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, про безпідставне донарахування контролюючим органом суму податкового зобов`язання по ПДВ за використання ТМЦ (ПММ) не в господарській діяльності на суму 230734,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 57683,00 грн., всього на суму 288417,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №0005903305 від 02.04.2020, а також податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 419439,49 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 104859,88 грн., всього на суму 524299,37 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №0005923305.

Що стосується податкового повідомлення-рішення №0005913305, згідно якого ФОП ОСОБА_1 донараховано грошове зобов`язання з військового збору в сумі 34953,30 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 8738,33 грн., всього на суму 43691,63 грн. суд зазначає наступне.

З матеріалів справи слідує, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства стосовно завищення витрат позивачем вмотивовано тим, що не всі валові витрати ФОП ОСОБА_1 підтверджені документально, а щодо нарахування позивачу сум військового збору, то такі рішення прийняті з підстав завищення витрат підприємця.

За приписами п.16.1, підрозділу 10, розділу XX ПК України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені п.162.1 ст.162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст.163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Отже об`єктом оподаткування військового збору є чистий оподатковуваний дохід.

Оскільки суд визнав безпідставним донарахування контролюючим органом суму податкового зобов`язання по ПДВ за використання ТМЦ (ПММ) не в господарській діяльності в сумі 3288417,00 грн. згідно винесеного податкового повідомлення-рішення №0005903305 від 02.04.2020, а також податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 524299,37 згідно податкового повідомлення-рішення №0005923305 від 02.04.2020, то відповідно нарахування позивачу суми військового збору є також безпідставними.

Така позиція суду ґрунтується на позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 822/2249/17 та від 15 листопада 2022 року у справі № 810/1334/16.

В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд погоджується з доводами позивача та не приймає до уваги додаткові докази та пояснення надані відповідачем, оскільки відповідач жодним чином не обґрунтував та не довів неможливість надання ним відповідних доказів у встановлений строк.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Суд враховує, що відповідачем не доведена, а позивачем спростована, правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Таким чином, з`ясувавши фактичні обставини справи та проаналізувавши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, Житомир,10003 код ВП 440967913) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 02.04.2020 №0005923305, згідно якого ФОП ОСОБА_1 донараховано грошове зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 524299,37 грн. в т.ч. 419439,49 грн. - донараховане податкове зобов`язання та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 104859,88грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 02.04.2020 №0005913305, згідно якого ФОП ОСОБА_1 донараховано грошове зобов`язання з військового збору на суму 43691,63грн. в т.ч. 34953,30 грн. донараховане податкове зобов`язання та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 8738,33грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 02.04.2020 №0005903305, згідно якого ФОП ОСОБА_1 донараховано грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 288417,00 грн. в т.ч. 230734,00 грн. донараховане податкове зобов`язання та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 57683,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева