Постанова
від 30.06.2023 по справі 495/63/17
КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 червня 2023 року

м. Київ

справа № 495/63/17

провадження № 61-3478 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,

Коломієць Г. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - Відділ освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Князюка О. В., Заїкіна А. П. від 04 жовтня 2022 року

за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про перегляд постанови апеляційного суду Одеської області від 18 вересня

2018 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування завданої моральної шкоди та за позовом ОСОБА_2 до Відділу освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних заяв та судових рішень суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Відділу освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, в якому просила суд: визнати незаконним і скасувати наказ

від 30 листопада 2016 року № 505-к «Про звільнення директора Долинівської школи І-ІІ ступеня ОСОБА_1 », виданого Відділом освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації; поновити її на роботі; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу

та 10 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

У січні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до Відділу освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, в якій просила суд: визнати незаконним і скасувати наказ

від 30 листопада 2016 року № 506-к «Про звільнення вчителя Долинівської школи І-ІІ ступеня ОСОБА_2 », виданого Відділом освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації; поновити її на роботі відповідно до спеціальності та кваліфікації вчителя української мови та літератури; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу й 10 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області

від 03 липня 2017 року вказані справи об`єднані в одне провадження.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області

від 21 листопада 2017 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволені частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ від 30 листопада 2016 року № 505-к, виданий Відділом освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації «Про звільнення директора Долинівської школи І-ІІ ступеня ОСОБА_1»; поновлено ОСОБА_1 на роботі в Долинівському загальноосвітньому навчальному закладі Білгород-Дністровського району Одеської області відповідно до спеціальності, кваліфікації та посади; зобов`язано Відділ освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації здійснити розрахунок і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу та 5 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Визнано незаконним та скасовано наказ від 30 листопада 2016 року № 506-к, виданий Відділом освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації «Про звільнення вчителя української мови та літератури Долинівської школи І-ІІ ступенів ОСОБА_2 »; поновлено ОСОБА_2 на роботі в Долинівському загальноосвітньому навчальному закладі Білгород-Дністровського району Одеської області відповідно до спеціальності та кваліфікації вчителя української мови та літератури; зобов`язано Відділ освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації здійснити розрахунок і виплатити

ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу та 5 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою апеляційного суду Одеської області від 18 вересня 2018 року апеляційну скаргу Відділу освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації задоволено, рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 листопада

2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову апеляційного суду Одеської області від 18 вересня 2018 року залишено без змін (провадження № 61-46025 св 18).

Короткий зміст заяви про перегляд постанови апеляційного суду Одеської області від 18 вересня 2018 року за нововиявленими обставинамита короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

У серпні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Одеського апеляційного суду із заявою про перегляд постанови апеляційного суду Одеської області від 18 вересня 2018 року за нововиявленими обставинами.

Заява мотивована тим, що 26 травня 2021 року П`ятий апеляційний адміністративний суд визнав протиправним та скасував рішення Маразліївської сільської ради від 25 липня 2016 року «Про припинення діяльності юридичних осіб шляхом ліквідації», яке було підставою для звільнення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 із займаних посад. Зазначали, що вказані обставини, на їх думку, є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами на підставі пункту 1 частини другої

статті 423 ЦПК України. Про постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року ОСОБА_2 дізналася 28 липня 2021 року,

а ОСОБА_1 - 09 червня 2021 року.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про перегляд постанови апеляційного суду Одеської області від 18 вересня 2018 року за нововиявленими обставинами відмовлено. Постанову апеляційного суду Одеської області від 18 вересня

2018 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що обставини, на які посилаються заявники як на нововиявлені, не є такими, оскільки вони не входять до переліку обставин, які передбачені статтею 423 ЦПК України. Суд зазначає, що ОСОБА_1 про протиправність рішення Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 25 липня 2016 року № 212-VII «Про припинення діяльності юридичних осіб шляхом ліквідації», у тому числі щодо Долинівської загальноосвітньої школи I-II ступеня Білгород-Дністровського району Одеської області, було відомо ще у вересні 2016 року, тобто до звернення до суду, судове рішення за яким переглядається за нововиявленими обставинами.

Суд апеляційної інстанції вказує, що постановою апеляційного суду Одеської області від 18 вересня 2018 року апеляційну скаргу відповідача задоволено, рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області

від 21 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовів. При цьому апеляційний суд виходив із того, що позовні вимоги є обґрунтованими, однак позови подані з пропуском строку звернення до суду, й поважність причин пропуску такого строку не підтверджена позивачами в установленому законом порядку та спростовується матеріалами справи. Тобто апеляційний суд вважав вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обґрунтованими і відмовив через пропуск строку звернення до суду з позовом, що є самостійною підставою відмови у позові, яка може застосовуватися лише до обґрунтованих вимог, тому встановлення апеляційним адміністративним судом у травні 2021 року протиправності рішення від 25 липня

2016 року № 212-VII «Про припинення діяльності юридичних осіб шляхом ліквідації» у даному випадку не впливає на висновок суду апеляційної інстанції і не є підставою для перегляду судового рішення апеляційного суду Одеської області від 18 вересня 2018 року за нововиявленими обставинами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Одеського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просять оскаржувану ухвалу апеляційного суду скасувати, справу передати на новий розгляд.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 березня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві

Мартєву С. Ю., судді, які входять до складу колегії: Сердюк В. В.,

Фаловська І. М.

На підставі службової записки секретаря Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Фаловської І. М., у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Мартєва С. Ю., касаційну скаргу

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Одеського апеляційного суду

від 04 жовтня 2022 року(провадження №61-3478 ск 23) передано на повторний автоматизований розподіл.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 березня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві Луспенику Д. Д., судді, які входять до складу колегії:

Коломієць Г. В., Гулько Б. І.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 31 березня 2023 року визнано наведені заявниками підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору за подання та розгляд касаційної скарги відмовлено. Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Одеського апеляційного суду

від 04 жовтня 2022 року залишено без руху для усунення недоліків касаційної скарги. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

У наданий судом строк ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надіслали матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової

палати Касаційного цивільного суду від 09 травня 2023 року клопотання

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено, й поновлено цей строк, відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 495/63/17 з Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

18 травня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норм права

у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі № 9901/230/20 (провадження № 11-452 заі 21) та у постанові Верховного Суду від 18 липня 2022 року у справі № 826/2212/17 (адміністративне провадження № К/9901/27853/21), в яких зазначено, що нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого судового рішення.

Вказують, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що обставини на які посилалися заявники як на нововиявлені, не є такими, так як вони не входять до переліку обставин, які передбачені статтею 423 ЦПК України,

є необґрунтовані, оскільки ухвалення постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду було 26 травня 2021 року, тобто після набрання законної сили постанови суду апеляційної інстанції від 18 вересня 2018 року, тому їм не було відомо обставин щодо юридичних фактів, вказаних у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року.

Вказують, що суд помилково розглянув справу у порядку цивільного судочинства, оскільки трудовий спір є публічно-правовим, повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства, так як вони були працівниками Відділу освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, посади, які вони займали, входили до структури та штатного розпису відділу, а навчальний заклад Долинівська загальноосвітня школа I-II ступеня Білгород-Дністровського району Одеської області - юридична особа, є їх безпосереднім місцем виконання посадових обов`язків. При цьому, вказують, що директор Долинівської загальноосвітньої школи I-II ступеня Білгород-Дністровського району Одеської області є посадовою особою суб`єкта публічного права.

Відзив на касаційну скаргу від учасника справи до суду не надходив.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального

кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтовується порушенням апеляційним судом норм процесуального права (абзац 6 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою

для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права,

а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої та другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Згідно з частиною четвертою статті 423 ЦПК Українине є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

У пунктах 3, 4, 5, 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» судам роз`яснено, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені

в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні,

що переглядається.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення,

є нововиявленими обставинами.

Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги.

Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 травня 2021 року у справі

№ 752/4995/17 (провадження № 14-41 цс 21) зазначила, що нововиявлені обставини треба підтверджувати фактичними даними (доказами), що

в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що вони можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, яку надав суд у такому рішенні.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В ухвалі Верховного Суду від 17 вересня 2021 року у справі № 370/1333/19 (провадження № 61-14603 зно 21) вказано, що одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоби, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу

є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення Європейського суду з прав людини

від 09 червня 2011 року у справі «Желтяков проти України»).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає наявність доказу, недоступного раніше, який однак міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (рішення Європейського суду з прав людини

від 18 листопада 2004 року у справі «Праведная проти росії»).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес

у безладний рух.

Відповідно до вимог частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, який, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови апеляційного суду Одеської області від 18 вересня 2018 року, вказав, що наведені заявниками підстави та обставини не є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України, оскільки ОСОБА_1 про протиправність рішення Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 25 липня 2016 року № 212-VII «Про припинення діяльності юридичних осіб шляхом ліквідації», у тому числі щодо Долинівської загальноосвітньої школи I-II ступеня Білгород-Дністровського району Одеської області, було відомо ще у вересні 2016 року, тобто до звернення до суду, судове рішення за яким переглядається за нововиявленими обставинами.

Також суд апеляційної інстанції вірно встановив, що постановою апеляційного суду Одеської області від 18 вересня 2018 року апеляційну скаргу відповідача задоволено, рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовів. При цьому апеляційний суд виходив із того, що позовні вимоги є обґрунтованими, однак позови подані з пропуском строку звернення до суду, поважність причин пропуску такого строку не підтверджена позивачами в установленому законом порядку та спростовується матеріалами справи. Тому встановлення апеляційним адміністративним судом у травні 2021 року протиправності рішення від 25 липня 2016 року № 212-VII «Про припинення діяльності юридичних осіб шляхом ліквідації» в даному випадку не впливає на висновок суду апеляційної інстанції і не є підставою для перегляду судового рішення апеляційного суду Одеської області від 18 вересня 2018 року за нововиявленими обставинами, так як не ці обставини були покладені в основу судового рішення.

Доводи заявників зводяться до бажання повторного перегляду вже вирішеної справи тільки з метою її нового слухання і вирішення. Проте це порушує принцип остаточності рішення суду (res judicata), оскільки підстав для перегляду судового рішення немає, права та обов`язки сторін уже вирішені (рішення Європейського суду з прав людини від 28 листопада 1999 року

у справі «Брумареску проти Румунії» та від 09 листопада 2004 року у справі «Науменко проти України»).

Посилання як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, є безпідставними, оскільки справи не є подібними та різні фактичні обставини. При цьому посилання на порушення судами юрисдикційності спору слід було заявляти і доводити при вирішенні справи по суті.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному судовому рішенні суду апеляційної інстанції, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом, а переоцінювати докази Верховний Суд не може в силу закону.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Оскільки касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення, розподіл судових витрат за подання відповідної касаційної скарги Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

СудКасаційний цивільний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення30.06.2023
Оприлюднено04.07.2023
Номер документу111939262
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них

Судовий реєстр по справі —495/63/17

Постанова від 30.06.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Луспеник Дмитро Дмитрович

Ухвала від 09.05.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Луспеник Дмитро Дмитрович

Ухвала від 31.03.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Луспеник Дмитро Дмитрович

Ухвала від 04.10.2022

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Таварткіладзе О. М.

Ухвала від 19.01.2022

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Таварткіладзе О. М.

Ухвала від 15.11.2021

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Таварткіладзе О. М.

Ухвала від 03.08.2021

Цивільне

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Боярський О. О.

Ухвала від 09.08.2021

Цивільне

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Боярський О. О.

Постанова від 17.02.2020

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Антоненко Наталія Олександрівна

Ухвала від 02.11.2018

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Антоненко Наталія Олександрівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні