Постанова

від 17.02.2020 по справі 495/63/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 495/63/17

провадження № 61- 46025 св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - Відділ освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на постанову апеляційного суду Одеської області від 18 вересня 2018 року в складі колегії суддів Сєвєрової Є. С., Ващенко Л. Г., Колеснікова Г. Я.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

05 січня 2017 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до Відділу освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації та просила визнати незаконним і скасувати наказ від 30 листопада 2016 року № 505-к Про звільнення директора Долинівської школи І-ІІ ступеня ОСОБА_2. , виданого Відділом освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, поновити її на роботі, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та 10 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

05 січня 2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Відділу освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації та просила визнати незаконним і скасувати наказ від 30 листопада 2016 року № 506-к Про звільнення вчителя Долинівської школи І-ІІ ступеня ОСОБА_1 , виданого Відділом освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, поновити її на роботі відповідно до спеціальності та кваліфікації вчителя української мови та літератури, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу й 10 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 липня 2017 року вказані справи об`єднані в одне провадження.

В обґрунтування своїх вимог позивачі зазначали, що працювали в Долинівській школі І-ІІ ступеня Одеської області та 30 листопада 2016 року звільнені з посад у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі пункту 1 частиин першої статті 40 КЗпП України.

Позивачі вказували, що роботодавець у порушення вимог статті 40 КЗпП України не запропонував їм вакантні посади та звільнив їх без згоди профспілкового комітету, а тому накази про звільнення є незаконними та підлягають скасуванню.

В обґрунтування причин пропуску строку на звернення до суду з даними позовами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначали, що фактично з наказами про звільнення вони ознайомилися й трудові книжки були їм видані 13 грудня 2016 року, а дата про ознайомлення 02 грудня 2016 року вказана ними в наказах у зв`язку з правовою необізнаністю.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 листопада 2017 року позови задоволені частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ від 30 листопада 2016 року № 505-к, виданий Відділом освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Про звільнення директора Долинівської школи І-ІІ ступеня ОСОБА_2. ; поновлено ОСОБА_2 на роботі в Долинівському загальноосвітньому навчальному закладі Білгород-Дністровського району Одеської області відповідно до спеціальності, кваліфікації та посади; зобов`язано Відділ освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації здійснити розрахунок і виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу та 5 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Визнано незаконним та скасовано наказ від 30 листопада 2016 року № 506-к, виданий Відділом освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Про звільнення вчителя української мови та літератури Долинівської школи І-ІІ ступенів ОСОБА_1. ; поновлено ОСОБА_1 на роботі в Долинівському загальноосвітньому навчальному закладі Білгород-Дністровського району Одеської області відповідно до спеціальності та кваліфікації вчителя української мови та літератури; зобов`язано Відділ освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації здійснити розрахунок і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу та 5 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що строк на звернення до суду з даними позовами пропущений ОСОБА_2 та ОСОБА_1 із поважних причин, а звільнення їх із посад здійснене роботодавцем із порушенням трудового законодавства, оскільки їм не запропоновані вакантні посади та не отримано згоди профспілки на їх звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою апеляційного суду Одеської області від 18 вересня 2018 року апеляційну скаргу відповідача задоволено, рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовів.

Апеляційний суд виходив із того, що позовні вимоги є обґрунтованими, однак позови подані з пропуском місячного строку, й поважність причин пропуску такого строку не підтверджена позивачами в установленому законом порядку та спростовується матеріалами справи, а тому наявні правові підстави для відмови в задоволенні позову в зв`язку з пропуском строку для звернення до суду з даними позовами.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

13 жовтня 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду Одеської області від 18 вересня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі позивачі просять скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Указують, що строк на звернення до суду з даним позовом вони не пропустили, оскільки фактично з наказами про звільнення ознайомилися 13 грудня 2016 року, а не 02 грудня 2017 року.

Відзив на касаційну скаргу

Відзив на дану касаційну скаргу від інших учасників до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 01 вересня 1995 року на підставі наказу № 248 по Білгород-Дністровському районному відділу освіти ОСОБА_2 переведено з посади вчителя української мови та літератури на посаду директора Долинівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступеня с. Долинівка Білгород-Дністровського району Одеської області.

14 серпня 2006 року на підставі наказу № 138-к ОСОБА_1 прийнята на посаду вчителя української мови та літератури Долинівської школи І-ІІ ступеня в с.Долинівка, Білгород-Дністровського району Одеської області.

Рішенням Маразліївської сільської ради від 25 липня 2016 №212- VII Про припинення діяльності юридичних осіб шляхом ліквідації була проведена процедура ліквідації навчальних закладів, припинена діяльність Долинівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступеня Білгород-Дністровського району Одеської області, яка є комунальною власністю територіальної громади Маразліївської сільської ради.

Наказом відділу освіти, науки, молоді та спорту Білгород- Дністровської районної державної адміністрації від 26 вересня 2016 року № 208/1-08 затверджена структура відділу освіти і науки Білгород-Дністровської районної державної адміністрації та проведено скорочення посад з подальшим вивільненням працівників шкільних та дошкільних навчальних закладів, розташованих на території Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

Згідно з наказом № 505-к Відділу освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 30 листопада 2016 року ОСОБА_2 02 грудня 2016 року звільнено з посади директора Долинівської школи І-ІІ ступеня, на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України в зв`язку з скороченням чисельності та штату працівників.

Згідно з наказом № 506-к Відділу освіти, науки, молоді та спорту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 30 листопада 2016 року ОСОБА_1 02 грудня 2016 року звільнено з посади вчителя української мови та літератури Долинівської школи І-ІІ ступеня, на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України в зв`язку з скороченням чисельності та штату працівників.

Роботодавець не звертався до профспілкового комітету з поданням про отримання згоди на звільнення вказаних осіб на підставі пунтку 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Вакантні посади в установленому законом порядку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не пропонувалися. Відомості про відсутність вакантих посад роботдавцем не надавалися.

Факт отримання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 трудових книжок позивачами не оспорювався та підтверджується записами в журналі видачі книжок.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає зазначеним вимогам закону.

Згідно з пунктом 1 частини першої, частиною другою статті 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірванні власником або уповноваженим ним органом у випадку змін організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з передбаченої пунктом 1 частини першої статті цієї статті підстави допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації (стаття 49-2 КЗпП України ).

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника; які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, і про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації; чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Роботодавець вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Так як обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 4 9-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

При вирішенні трудового спору щодо поновлення на роботі працівника, звільненого у зв`язку зі скороченням чисельності штату працівників, суд зобов`язаний перевірити наявність підстав для звільнення та дотримання відповідачем порядку вивільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу. Суд не вирішує питання щодо доцільності змін в організації виробництва і праці та наступного скорочення штату працівників, так як вирішення вказаних питань належить до виключної компетенції роботодавця (власника або уповноваженого ним органу).

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм матеріального права в тотожних правовідносинах викладена в постанові Верховного Суду від 07 серпня 2019 року в справі № 367/3870/16-ц (провадження № 61-38248св18).

Частиною першою статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Передбачені у положеннях статей 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін.

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

При цьому норми КЗпП України не містять вичерпного переліку причин, які можна вважати поважними при пропуску строку звернення до суду, вони враховуються у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

Як поважні причини пропуску строку, встановленого у частині першій

статті 233 КЗпП України, слід кваліфікувати такі, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

У разі пропуску передбачених статтею 233 КЗпП України строків звернення до суду про вирішення трудового спору суд з`ясовує не лише причини пропуску зазначеного строку, а й усі обставини справи, права та обов`язки сторін.

За необґрунтованості вимог суд відмовляє в позові з цих підстав без посилання на строки звернення до суду, оскільки вони стосуються захисту порушеного права. При обґрунтованості вимог і поважності причин пропуску строку звернення до суду суд поновлює пропущений строк на звернення за вирішенням трудового спору і вирішує його по суті.

У випадку пропуску строку без поважних причин суд наводить у рішенні мотиви, чому він вважає неможливим його поновити, та зазначає, що відмовляє в позові саме з цих підстав.

Аналогічна позиція щодо застосування норм матеріального права викладена в постанові Верховного Суду від 28 серпня 2019 року в справі № 541/73/18 (провадження № 61-10315св19).

Установивши, що роботодавець не повідомив позивачів про наступне вивільнення за два місяці, не запропонував їм вакантні посади, а також не звертався до профспілкового комітету для отримання згоди на звільнення працівників, суди зробили правильний висновок про обґрунтованість даного позову.

Правильним є висновок апеляційного суду, що факт видачі позивачам трудових книжок 02 грудня 2016 року підтверджується належними та допустими доказами, до суду вони звернулися 05 січня 2017 року, тобто з пропуском місячного строку на звернення з такими позовами, а обставини, на які позивачі посилаються як на поважну причину пропуску такого строку, не підтверджені в установленому законом порядку.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин і незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень- без змін.

Керуючись статтями 389, 400 , 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Одеської області від 18 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді : Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

М. М. Русинчук