Ухвала
07 липня 2023 року
м. Київ
справа № 940/390/23
провадження № 61-9524 ск23
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лазорко Роман Йосифович, на постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2023 рокупро забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь грошові кошти у розмірі 350 000,00 грн.
Одночасно з позовом ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення цього позову шляхом накладення арешту на належне ОСОБА_1 на праві приватної власності майно - земельну ділянку площею 2,881 га, розташовану на території Горошківської сільської ради Тетіївського району Київської області, яка передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224682000:03:002:0016, нормативно-грошова оцінка 90 718,78 грн; земельну ділянку площею 3,5288 га, розташовану на території Синьківської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області, яка передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 3525589900:02:000:0475, нормативно-грошова оцінка 33 035,93 грн та на інше майно і грошові кошти в межах суми позову, що становить 350 000,00 грн. Посилався на те, що невжиття таких заходів забезпечення позову суттєво ускладнить чи унеможливить ефективний захист, або поновлення його прав та інтересів за захистом яких він звернувся до суду.
Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 26 квітня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 30 травня 2023 року ухвалу Тетіївського районного суду Київської області від 26 квітня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задоволено частково.
Накладено арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , а саме: земельну ділянку площею 2,881 га, розташовану на території Горошківської сільської ради Тетіївського району Київської області, яка передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224682000:03:002:0016, нормативно-грошова оцінка 90 718,78 грн; земельну ділянку площею 3,5288 га, розташовану на території Синьківської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області, яка передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 3525589900:02:000:0475, нормативно-грошова оцінка 33 035,93 грн. В задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову відмовлено.
До Верховного Суду 27 червня 2023 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, у якій просив її скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що заявником не наведено обгрунтованих підстав наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також не доведено факт можливості відчуження відповідачем земельної ділянки.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її необгрунтованість, з огляду на таке.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Вказане правило застосовується судом касаційної інстанції і при оскарженні постанови суду апеляційної інстанції, яка прийнята за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до положень статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України).
З касаційної скарги, даних Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що між сторонами виник спір щодо стягнення грошових коштів у розмірі 350 000,00 грн.
Апеляційний суд встановивши, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, дійшов вірного висновку про необхідність забезпечення виконання ймовірного судового рішення у відповідності до заявлених вимог шляхом накладення арешту на належні відповідачу земельні ділянки, нормативно-грошова оцінка яких на загальну суму 123 754,71 грн. Такий ризик є виправданим та відповідає меті забезпечення позову.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд апеляційної інстанції здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, та дійшов вірного висновку про часткове забезпечення позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При оцінці зазначеної співмірності, слід ураховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті.
З метою повного та своєчасного виконання ймовірного судового рішення накладення арешту на нерухоме майно загальною вартістю 123 754,71 грн є співмірним із заявленими позовними вимогами.
Суд звертає увагу, що заяву про забезпечення позову задоволено частково і відхилено вимоги про накладення арешту на інше майно та грошові кошти, оскільки заявником не визначено на яке саме майно підлягає накладенню такий арешт.
Доводам касаційної скарги про відсутність доказів на підтвердження наявності реальної загрози невиконання рішення суду та можливості відчуження відповідачем земельної ділянки надана належна оцінка судом апеляційної інстанції, обраний позивачем вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами і не є вирішенням справи по суті позовних вимог.
Аргументи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення постановлено без додержання норм процесуального права та зводяться до незгоди з висновками суду і тлумачення на свій розсуд норм процесуального права.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення апеляційної інстанції, оскільки ґрунтуються на незгоді з фактичними обставинами, встановленими судом апеляційної інстанції, зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга, подана на постанову апеляційного суду, якою вирішено лише процесуальне питання, є необґрунтованою.
Правильне застосовування норм статей 149-150 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення,розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судового рішення.
Керуючись частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ :
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лазорко Роман Йосифович, на постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2023 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 07.07.2023 |
Оприлюднено | 13.07.2023 |
Номер документу | 112146044 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Білоконь Олена Валеріївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні