Постанова

від 15.05.2024 по справі 940/390/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 940/390/23

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/468/2024

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Болотова Є.В.,

суддів: Кулікової С.В., Музичко С.Г.,

при секретарі Даньшиній І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 05 грудня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Косович Т.П.,-

встановив:

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.

Позивач просив стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 350 000 грн 00 коп.

Позов обґрунтовано тим, що 25 грудня 2015 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено усний договір.

ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 35 000 грн 00 коп., а відповідач склав на користь позивача заповіт на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2, 881 га, кадастровий номер 3224682000:03:002:0016.

ОСОБА_2 зобов`язався у випадку скасування заповіту оплатити штраф в десятикратному розмірі.

У березні 2023 року ОСОБА_2 склав новий заповіт на користь ОСОБА_3 .

Позивач вважав, що на його користь із відповідача має бути стягнуто штраф у розмірі 350 000 грн 00 коп.

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 05 грудня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Знятоарешт з нерухомого майна, яке належить ОСОБА_2 , а саме із земельної ділянки площею 2, 881 га, розташованої на території Горошківської сільської ради Тетіївського району Київської області, яка передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224682000:03:002:0016, нормативно-грошова оцінка 90 718 грн 78 коп., та із земельної ділянки площею 3, 5288 га, розташованої на території Синьківської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області, яка передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3525589900:02:000:0475, нормативно-грошова оцінка 33 035 грн 93 коп., накладений постановою Київського апеляційного суду від 30травня 2023 року.

Стягнутоз ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Тетіївського районного суду Київської області від 05 грудня 2023 року залишити без змін.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримав.

Від представника ОСОБА_2 надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі відповідача.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, щорозписка не може бути підставою для стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 350 000 грн 00 коп, оскільки не містить в собі всіх необхідних відомостей для визнання її борговою розпискою, а лише містить нікчемне зобов`язання сплатити штраф в разі скасування заповіту, яке само по собі жодних юридичних наслідків породжувати не може.

Проте з такими висновками погодись не можна.

Встановлено, що 25 грудня 2015 року ОСОБА_2 склав заповіт, посвідчений державним нотаріусом Другої білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Мельничук М.В., зареєстрований в реєстрі за № 1-3194.

Відповідно до заповіту, ОСОБА_2 заповів ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,881 га, що знаходиться на території Горошківської сільської ради Тетіївського району Київської області, кадастровий номер 3224682000:03:002:0016.

До позовної заяви долучено копію розписки ОСОБА_2 , за якою відповідач отримав від позивача 35 000 грн 00 коп. Другим реченням в розписці зазначено, що в разі скасування заповіту зобов`язується сплатити штраф в десятикратному розмірі.

16 березня 2023 року ОСОБА_2 склав новий заповіт, яким заповів ОСОБА_3 усі свої права та обов`язки та усе майно.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 вказував, що відповідачем порушено усне зобов`язання від 25 грудня 2015 року. Просив стягнути з ОСОБА_2 майнову шкоду, завдану внаслідок скасування заповіту.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

За ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.

У постанові Верховного Суду від 17 травня 2022 року за № 242/99/19 вказано, що «Тлумачення частини другої статті 1257 ЦК України свідчить, що для дійсності заповіту волевиявлення заповідача має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту). Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених ЦК України.»

У постанові Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі № 369/1913/17 зазначено, що: «право на заповіт може бути реалізоване протягом всього життя особи і включає як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і права на їх зміну, скасування. Усі наведені правомочності заповідача у сукупності із засобами їх правової охорони та захисту є здійсненням свободи заповіту, яка є принципом спадкового права. Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання. Здійснення права на заповіт не пов`язується законом з місцем проживання та перебування заповідача.»

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог колегія суддів виходить з того, що предметом спору в даній справі не є позикові відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зі стягненням штрафу, пені чи неустойки.

В судовому засіданні під час апеляційного розгляду представник ОСОБА_1 підтвердив, що предметом спору є стягнення шкоди за невиконання відповідачем другого речення складеної розписки, а саме: «В разі скасування заповіту зобов`язуюсь оплатити штраф в десятикратному розмірі».

Колегія суддів звертає увагу на те, що уразі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Проте, ОСОБА_1 у позовній заяві не просить стягнути з ОСОБА_2 надану позику зі стягненням штрафу, пені чи неустойки, а просить стягнути шкоду, завдану внаслідок невиконання умови розписки. А саме: стягнути завдану шкоду внаслідок скасування ОСОБА_2 складеного заповіту на користь ОСОБА_1 .

Разом з тим, укладення заповіту є правом ОСОБА_2 , а не обов`язком, а застосування штрафу за скасування заповіту чинним законодавством не передбачено.

Оскільки при вирішенні спору судом першої інстанції порушені норми матеріального права, колегія суддів вважає, що рішення суду слід скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 червня 2021 року у справі № 820/479/18 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У відзиві на позовну заяву представник ОСОБА_4 просив вирішити питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу у сумі 8 000 грн 00 коп.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представником ОСОБА_4 надано копію: договору № 31 про надання правової допомоги від 04 травня 2023 року, детального опису робіт; платіжної інструкції № 13766452.

Однак, в матеріалах справи відсутні акти приймання-передачі наданих послуг, що унеможливлює визначення розміру понесених витрат на правничу допомогу.

Разом з тим, наведений в договорі про надання правничої допомоги від 04 травня 2023 року перелік послуг і платіжна інструкція № 13766452 не є доказом щодо обсягу фактично наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку про те, що представником ОСОБА_2 належним чином не обґрунтовано і не доведено перелік (обсяг) та вартість наданих ним як адвокатом послуг та витрат, понесених на виконання договору про надання правової допомоги від 04 травня 2023 року.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 05 грудня 2023 року ухвалено з неповним з`ясуванням обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 05 грудня 2023 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.

Повний текст складено 27 травня 2024 року.

Суддя-доповідач Є.В. Болотов

Судді: С.В. Кулікова

С.Г. Музичко