Постанова

від 11.07.2023 по справі 915/480/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2023 рокум. ОдесаСправа № 915/480/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, пр-т. Шевченка, 29)

Секретар судового засідання: Соловйова Д.В.;

Представники сторін в судове засідання не з`явились;

розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Проніна Юрія Олександрович

про ухвалення додаткового рішення

за розглядом апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Проніна Юрія Олександровича

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 11.04.2023

по справі №915/480/21

за позовом Фізичної особи-підприємця Проніна Юрія Олександровича

до Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 93)

особа, дії якої оскаржуються: Казанківський відділ державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса)

про стягнення 302 823,02 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 14.07.2021 позов задоволено, стягнуто з Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 93) на користь Фізичної особи-підприємця Пронін Юрій Олександрович: - 255000,00 грн. основний борг; - 16584,00 грн. 3 % річних; - 31239,02 грн. інфляційні втрати; - 2271,18 грн. судового збору.

31.08.2021 на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.07.2021 видано відповідний наказ.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.03.2023 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №71225702 (а.с.93).

Крім того, 08.03.2023 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, згідно якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику, у межах суми звернення стягнення, з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 336049,12 грн. (а.с.94).

Державне підприємство Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 93) звернулось до Господарського суду Миколаївської області зі скаргою №93/13-70/Кзн від 14.03.2023, в якій просив суд: визнати дії державного виконавця Казанківського відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Дашковської В.В. щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 08.03.2023 неправомірними та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 08.03.2023.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 11.04.2023 у справі №915/480/21 скаргу №93/13-70/Кзн від 14.03.2023 Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 93) на дії державного виконавця у справі №915/480/21 задоволено частково, скасовано винесену 08.03.2023 державним виконавцем Казанківського відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Дашковською В.В. постанову ВП №71225702 про арешт коштів боржника, в решті скарги №93/13-70/Кзн від 14.03.2023 Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 93) на дії державного виконавця у справі №915/480/21 відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, ФОП Пронін Ю.О. звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 11.04.2023 по даній справі скасувати, а у задоволенні скарги відмовити.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Проніна Юрія Олександровича на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 11.04.2023 по справі №915/480/21.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Проніна Юрія Олександровича на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 11.04.2023 по справі №915/480/21 задоволено; ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 11.04.2023 по справі №915/480/21 скасовано частково; відмовлено у задоволенні скарги Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 93) на дії державного виконавця у справі №915/480/21 про винесення постанови про арешт коштів боржника від 08.03.2023 та скасування цієї постанови.

26.06.2023 від Фізичної особи-підприємця Проніна Юрія Олександровича надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат по сплаті судового збору та витрат на правничу допомогу.

У вказаній заяві позивач вказує, що до суду апеляційної інстанції було направлено квитанцію від 08.05.2023 про сплату судового збору у розмірі 2684,00 грн. Крім того, 05.06.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду 05.06.2023 було направлено заяву про стягнення судових витрат, до якої долучено докази понесення таких витрат, а саме: Договір про надання правничої допомоги від 23.02.2023, акт виконаних робіт від 05.06.2023, квитанція від 05.06.2023.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 призначено судове засідання для вирішення питання щодо ухвалення додаткового рішення у справі №915/480/21 на 11.07.2023 року о 14-30 год.

В судове засідання представники сторін не з`явились, не повідомивши суд про причини неявки, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, та розглянувши подану позивачем заяву про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до частини 1, частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

При цьому, склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Таким чином, оскільки виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, судові витрати, пов`язані з розглядом скарги на дії (бездіяльність) органу державної виконавчої служби, підлягають розподілу відповідно до вимог процесуального закону.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №918/858/16 та відповідно враховується судом апеляційної інстанції в силу приписів частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

У Рішенні Конституційного Суду України № 23-рп/2009 (пункт 3.2) від 30 вересня 2009 року передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Згідно з положеннями пункту 4 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до пунктів 6, 9 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно зі статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать і консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.

Конституційний Суд України у Рішенні № 23-рп/2009 (пункт 3.2) від 30 вересня 2009 року зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті частини другої статті 3, статті 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.

Частинами 1-3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7, яким передбачено, що за винятком особливих обставин, що сторона, яка виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Також у пункті 4 цих Рекомендацій зазначено, що жодна зі сторін не повинна бути позбавлена можливості користуватися послугами адвоката

У пункті 1 Резолюції (78) 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам про безоплатну правову допомогу і юридичні консультації від 2 березня 1978 року зазначено, що ніхто не може бути в силу перешкод економічного характеру позбавлений можливості використання або захисту своїх прав у будь-яких судах, повноважних виносити рішення по цивільних, господарських, адміністративних, соціальних чи податкових справах. З цією метою кожна особа має бути наділена правом на необхідну правову допомогу в судовому провадженні. При розгляді того, чи така допомога є необхідною, слід враховувати: а) фінансові можливості та зобов`язання відповідної особи; b) очікувані судові витрати.

Як вбачається з наданих позивачем документів, 23.02.2023 між Фізичною особою-підприємцем Проніним Юрієм Олександровичем (клієнт) та Вакуленко Олександром Вікторовичем (адвокат) укладено Договір про надання правничої допомоги, предметом якого є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту під час примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 31.08.2021 у справі №915/480/21 в органах ДВС та судових інстанціях.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що при виконанні виконавчого документу, передбаченого п.1.1 даного Договору, та розгляд судових справ, пов`язаних з його виконанням: складання заяв, скарг та інших процесуальних документів до органу ДВС 1000,00 грн., за кожний окремий документ; представлення інтересів під час виконавчих дій 1000,00 грн., за кожну виконавчу дію; складання скарги Клієнта на дії або бездіяльність державного виконавця 2000,00 грн.; складання відзиву на позовну заяву або скаргу 1500,00 грн.; складання процесуальних заяв, клопотань, відповіді на відзив, заперечень чи пояснень 1200,00 грн., за кожний окремий документ; складання апеляційної скарги 2500,00 грн., відзиву на апеляційну скаргу 2000,00 грн.; складання касаційної скарги 3000,00 грн., відзиву на касаційну скаргу 2500,00 грн.; участь в судовому засіданні суд першої інстанції 2500,00 грн., суд апеляційної інстанції 3500,00 грн.

Згідно з п.4.3 Договору обсяг наданої правничої допомоги оформлюється актом виконаних робіт, який підписується сторонами.

Позивачем також надано Акт виконаних робіт від 05.06.2023, згідно якого на виконання Договору про надання правничої допомоги від 23.02.2023, Адвокат надав Клієнту правову допомогу, а Клієнт прийняв виконану роботу, а саме:

-Адвокатом підготовлено апеляційну скаргу Клієнта на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 11.04.2023 у справі №915/480/21, вартість 2500,00 грн.;

-Адвокатом підготовлено процесуальну заяву про стягнення судових витрат на користь клієнта, вартість 1200,00 грн.

Пунктом 5 Акту виконаних робіт передбачено, що оплата здійснюється у порядку, встановленому п.4.4 Договору про надання правничої допомоги від 23.02.2023, протягом 3 робочих днів з дня підписання цього Акту.

Також позивач додав до матеріалів справи квитанцію від 05.06.2023 про сплату на користь адвоката Вакуленко О.В. 3700 грн.

Судова колегія також зауважує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як було зазначено вище, частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Разом з тим, судова колегія вважає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Крім того, колегія суддів враховує правову позицію викладену у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 відповідно до якої розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Верховний Суд звернув увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Дослідивши, матеріали справи, опис витрат на правову допомогу за договором про надання правової допомоги, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт з урахуванням предмету та підстав скарги на дії державного виконавця, складності справи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, а також відсутність заперечень Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 93)», колегія суддів вважає, що розмір зазначених позивачем витрат на правову допомогу на суму 3700,00 грн. є обґрунтованим та співмірним зі складністю виконаних адвокатом робіт.

Отже, розподіляючи витрати, понесені Фізичною особоюпідприємцем Проніним Ю.О., на професійну правничу допомогу адвоката, судова колегія зазначає, що надані до матеріалів справи: копію Договору про надання правової допомоги; копію Акту виконаних робіт.; копію квитанції, в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Стосовно клопотання позивача про стягнення суми судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У даному випадку підлягають розподілу витрати апелянта по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги.

Колегія суддів під час вирішення питання щодо стягнення судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги також враховує те, що даний спір виник у зв`язку із оскарженням відповідачем дій державного виконавця, в результаті чого відповідна скарга була задоволена судом першої інстанції.

Так, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Проніна Юрія Олександровича на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 11.04.2023 по справі №915/480/21 задоволено; ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 11.04.2023 по справі №915/480/21 скасовано частково; відмовлено у задоволенні скарги Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 93) на дії державного виконавця у справі №915/480/21 про винесення постанови про арешт коштів боржника від 08.03.2023 та скасування цієї постанови.

Під час звернення з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 11.04.2023 по справі №915/480/21 ФОП Проніним Ю.О. сплачено судовий збір у розмірі 2684 грн.

Враховуючи наведене, витрати апелянта зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 2684,00 грн. необхідно покласти на Державне підприємство «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 93)»

Враховуючи, що ухвала місцевого господарського по даній справі скасована Південно-західним апеляційним господарським судом, а також з огляду на те, що в резолютивній частині постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 по справі №915/480/21 не вирішено питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката та судового збору, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду вважає за необхідне задовольнити клопотання Фізичної особи-підприємця Проніна Юрія Олександровича та ухвалити додаткову постанову в цій частині, стягнувши на його користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3700,00 грн.

Керуючись ст.ст. 123, 124, 126, 129, 169, 221, 244, 281 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Фізичної особи-підприємця Проніна Юрія Олександровича про ухвалення додаткового рішення по справі №915/480/21 задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 93)» (56022, Миколаївська область, Казанківський район, с.Новоданилівка, інд.код: 08680543) на користь Фізичної особи-підприємця Проніна Юрія Олександровича ( АДРЕСА_1 , інд.код: НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3700,00 грн.

Доручити Господарському суду Миколаївської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Повний текст додаткової постанови складено та підписано 13.07.2023.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош