Ухвала

від 24.07.2023 по справі 915/480/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 915/480/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Баранця О.М.

розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 93)»

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Принцевської Н. М., Діброви Г. І., Ярош А. І.

від 12.06.2023

у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Проніна Юрія Олександровича

до Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 93)»

особа, дії якої оскаржуються: Казанківський відділ державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

про стягнення 302 823,02 грн,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 93)» 30.06.2023 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 у справі № 915/480/21.

Склад колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визначено відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2023.

Перевіривши матеріали касаційної скарги судом встановлено, що вона подана без дотримання вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

Приписами частини 3 статті 290 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження.

Відповідно до частини п`ятої статті 44 Господарського процесуального кодексу України юридична особа набуває процесуальних прав та обов`язків у порядку, встановленому законом, і здійснює їх через свого представника.

За змістом частини першої статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Приписами частини третьої статті 56 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно до частини першої статті 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи, як в порядку самопредставництва, так й іншими особами, як представниками юридичної особи.

У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких підтверджуються відповідно до частини третьої статті 56 Господарського процесуального кодексу України.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (частина 2 статті 16 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас згідно з пунктом 1 частини першої та частин третьої, четвертої статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи; довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами; повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до частини дев`ятої статті 60 Господарського процесуального кодексу України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

При цьому підписання та/або подання заяв, клопотань, скарг є процесуальними формами реалізації повноважень з представництва.

Як убачається з матеріалів касаційної скарги, вона підписана від імені Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 93)» В.о директора Казмірук В. А. Проте, до касаційної скарги документи, що посвідчують повноваження вказаного представника не додано.

Оскільки касаційна скарга Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 93)» надійшла безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, у суду касаційної інстанції відсутні матеріали справи № 915/480/21, а тому суд касаційної інстанції позбавлений можливості наявність інших документів у матеріалах справи на підтвердження повноважень Казмірук В. А.

Таким чином, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду документ, що посвідчує повноваження представника Казмірук В. А., який підписав і подав касаційну скаргу від імені Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 93)».

Окрім цього, відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, серед іншого, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Предметом даної касаційної скарги є постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2023, якою апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Проніна Юрія Олександровича на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 11.04.2023 у справі №915/480/21 задоволено, ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 11.04.2023 у справі №915/480/21 скасовано частково, відмовлено у задоволенні скарги Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 93)» на дії державного виконавця у справі № 915/480/21 про винесення постанови про арешт коштів боржника від 08.03.2023 та скасування цієї постанови.

Отже, скаржником оскаржується рішення суду, передбачене пунктом 2 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 2 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, серед іншого, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Приписами частини 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З системного аналізу наведених норм вбачається, що у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пункті 2 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень) з обов`язковим наведенням у взаємозв`язку із посиланням на відповідну підставу передбачену статтею 287 цього Кодексу.

Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України.

Зміст касаційної скарги не відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав).

Так, скаржник у касаційній скарзі не зазначив, які конкретно норми матеріального та/або процесуального права (пункт, частина, стаття) були неправильно застосовані та/або порушені судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень.

З урахуванням змін до Господарського процесуального кодексу України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Отже, перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України, Верховним Судом встановлено, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України враховуючи вищевикладені недоліки.

Таким чином, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та усунути недоліки касаційної скарги у спосіб, визначений судом, а саме протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали подати до суду касаційну скаргу в новій редакції.

При цьому, касаційну скаргу в новій редакції слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії касаційної скарги в новій редакції іншим учасникам справи (описи вкладення у поштові відправлення та чеки).

Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Таким чином, касаційна скарга Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 93)» на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 у справі № 915/480/21 має бути залишена без руху.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011.

За приписами підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», в редакції чинній на момент звернення з касаційною скаргою, за подання касаційної скарги на ухвалу суду сплачується судовий збір у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 684,00 грн.

Отже, за подання вказаної касаційної скарги на судове рішення Державному підприємству «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 93)» необхідно сплатити 2 684,00 грн.

До касаційної скарги Державне підприємство «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 93)» не додано докази сплати судового збору.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення від 28.05.1985 у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (пункт 57).

Європейський суд з прав людини в рішенні «Креуз проти Польщі» у справі № 28249/95 від 19.06.2001 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Водночас, у даному випадку суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 29.05.2018 зі справи № 915/955/15, який є релевантним для цієї справи в аспекті застосування Закону України «Про судовий збір».

Так, відповідно до викладеного в зазначеній постанові висновку Великої Палати Верховного Суду про правильне застосування підпункту 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що положення цієї норми, якою передбачено ставку судового збору з апеляційної і касаційної скарг на ухвалу господарського суду у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено цим Законом справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24.07.2020 у справі № 911/4241/15.

Таким чином, касаційна скарга Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 93)» на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 у справі № 915/480/21 має бути залишена без руху.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що Державному підприємству «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 93)» необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, а саме - у сумі 2 684,00 грн на реквізити рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:

- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102,

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

- Код банку отримувача (МФО): 899998;

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)»

- Символ звітності банку: 207

- Призначення платежу *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від

---

(Дата оскаржуваного рішення) по справі

---

(Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господарський суд) (назва суду, де розглядається справа).

Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що відповідно до вимог статті 291 Господарського процесуального кодексу України, особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Усунувши недоліки касаційної скарги, скаржнику необхідно подати суду докази про дату вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, для визначення дотримання заявником касаційної скарги строку на усунення недоліків касаційної скарги, встановленого частиною 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 93)» на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 у справі № 915/480/21 залишити без руху.

2. Надати Державному підприємству «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 93)» строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3. Державному підприємству «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 93)» усунути недоліки, встановлені в даній ухвалі у такий спосіб:

- надати суду документ, що посвідчує повноваження представника Казмірук В. А., який підписав і подав касаційну скаргу від імені Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 93)»;

- надати касаційну скаргу у новій редакції з обґрунтуванням неправильного застосування та/або порушення судом (судами) норм матеріального та/або процесуального права із зазначенням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, а також надати докази надіслання копії касаційної скарги у новій редакції іншим учасникам справи;

- надати суду оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 2 684,00 грн із зарахуванням сплаченої суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

4. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга буде вважатись неподаною та буде повернута скаржнику.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач О. Баранець