Постанова

від 05.07.2023 по справі 386/78/23

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 липня 2023 року м. Кропивницький

справа № 386/78/23

провадження № 22-ц/4809/814/23

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Карпенка О. Л., Чельник О. І.,

секретар судового засідання Діманова Н. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю агропромислова компанія «Розкішна»,

треті особи - Голованівська селищна рада Кіровоградської області, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голованівського районного суду Кіровоградської області від 26 квітня 2023 року у складі судді Гут Ю. О.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, заяви і ухвали суду першої інстанції.

16.01.2023 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «Розкішна» (далі ТОВ АК «Розкішна»), треті особи - Голованівська селищна рада Голованівського району Кіровоградської області, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, в якому просила визнати недійсною додаткову угоду від 23.09.2015 до договору оренди землі від 23.06.2009 на земельну ділянку площею 3.91 га за кадастровим номером 3521481300:02:000:0147, речове право зареєстровано державним реєстратором Голованівської селищної ради Кіровоградської області 08.12.2016, номер запису про інше речове право 18755438, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 33612370 від 29.01.2017.

11.04.2023 ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 3.91 га, кадастровий номер 3521481300:02:000:0147, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , та заборони будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо майна до якого застосовані заходи забезпечення позову.

Заява обґрунтована там, що позивачем до суду подана позовна заява про визнання додаткової угоди до договору оренди недійсною. Предметом позову є визнання недійсним додаткової угоди від 23.09.2015 на земельну ділянку площею 3,91 га. з кадастровим номером 3521481300:02:000:01472. Відповідач використовує дану земельну ділянку в особистих цілях та проти волі позивача, а останній не має можливості вільно розпорядитися належним йому майном. Представник заявника вказав, що ТОВ АПК «Розкішна» юридичну особу не припинено, земельну ділянку власнику не повернуто, позивач не має доступу до вільного розпорядження своїм майном, вважає, що у інший спосіб, ніж в судовому порядку поновити порушене право не можливо, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Наразі існує досить висока ймовірність того, що відповідач може в будь-який момент здійснити відчуження основних засобів, пошкодити та/або знищити майно позивача, що може значно ускладнити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду, що викликає поза межами розумного сумніву занепокоєння у привласненні відповідачем майна позивача. Пошкодження та приведення у непридатний стан спірної земельної ділянки може в майбутньому призвести до неналежного виконання рішення суду і порушення права позивача, що може не забезпечити неналежне виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог позивача. Представник позивача зазначив, що обґрунтованим є допустима можливість у відповідності до вимог п. 1 та п. 2 ст. 150 ЦПК України, з метою забезпечення позову накласти арешт на спірну земельну ділянку у вигляді заборони її використання та вчинення будь-яких прапвочинів щодо неї.

Ухвалою Голованівського районного суду Кіровоградської області від 26 квітня 2023 року відмовлено у задоволені заяви.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, щотакі види забезпечення позову як накладення арешту на земельну ділянку та заборона будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки не відповідають заявленим позовним вимогам про визнання недійсною додаткової угоди від 23.09.2015 до договору оренди землі від 23.06.2009 на спірну земельну ділянку.

Зазначені у заяві припущення позивача не є достатньо обґрунтованими для забезпечення позову, та наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певних видів забезпечення позову, не відповідають змісту порушеного права позивача, та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі, не підтверджена відповідними переконливими доказами. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість утрудненого виконання судового рішення без наведення певного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони будь-яким особам вчиняти певні дії.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Представник позивача адвокат Вергелес В. В. подав апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду, та ухвалення нового рішення, яким вжити заходи забезпечення позову ОСОБА_1 до ТОВ АК «Розкішна» про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 3,91 га з кадастровим номером 3521481300:02:000:01472, яка належить на праві власності ОСОБА_1 у вигляді заборони її використання та вчинення будь-яких правочинів щодо неї фізичними та юридичними особами незалежно від форми власності.

Вказує, що предметом позову є визнання недійсною додаткової угоди від 23.09.2015 до договору оренди землі від 23.06.2009, дія якого завершилася у 2020-2021 роках, на земельну ділянку площею 3,91 газ кадастровим номером 3521481300:02:000:0147.

Після 2021 року ТОВ АК «Розкішна» продовжує використовувати земельну ділянку площею 3,91 га з кадастровим номером 3521481300:02:000:0147 у власних цілях, проти волі позивача, на підставі оспорюваної додаткової угоди, укладеної 23.09.2015 померлою матір`ю позивача ОСОБА_2 , що зареєстрована 08.12.2016 державним реєстратором Голованівської селищної ради Кіровоградської області ОСОБА_3. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 33612370 від 29.01.2017).

Відповідачем земельну ділянку площею 3,91 га з кадастровим номером 3521481300:02:000:0147 власнику не повернуто, позивач не має доступу до розпорядження своїм майном.

У інший спосіб, ніж в судовому порядку поновити порушене право позивача неможливо, а невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Наразі існує досить висока ймовірність того, що відповідач може в будь-який момент здійснити відчуження основних засобів, пошкодити та/або знищити майно позивача, що може значно ускладнити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду, що викликає поза межами розумного сумніву занепокоєння у привласненні відповідачем майна позивача.

Зазначає, що ОСОБА_3 розшукується Голованівським відділом поліції ГУНП в Кіровоградській області за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.362, ч.3 ст. 362 КК України (несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп`ютерах), автоматизованих системах, комп`ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї).

Сукупність викладеного вказує на допустиму можливість прийти до переконання у наявності існування ризиків до вчинення відповідачем, не зважаючи на наявність судового спору, дій направлених на подальше набуття, у тому числі і протиправно, правомочностей відносно земельної ділянки площею 3,91 га з кадастровим номером 3521481300:02:000:0147, отримання за рахунок пригнічення її якісних характеристик неконтрольованих надприбутків (отримання врожаю двічі на рік, не проведення сівозмін), що може суттєво вплинути на права позивача та перешкодити належному виконанню судового рішення у майбутньому.

Більше того, регіонально встановлений, структуровано визначений та взаємопов`язаний зв`язок відповідача з органами влади та самоврядування за місцем розташування земельної ділянки площею 3,91 га з кадастровим номером 3521481300:02:000:0147, не виключає можливості вчинення дій направлених на заволодіння сторонніми особами вказаною земельною ділянкою, що може породжувати нові судові спори, та не дасть можливості належної реалізації права позивача на доступ до правосуддя, справедливий судовий розгляд.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Відповідач та треті особи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись відповідно до вимог ст. 128-131 ЦПК України.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши пояснення представника позивача адвоката Вергелеса В. В., який підтримав доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін з таких підстав.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до п. п. 1, 3 частини першої статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

За змістом частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову,який просить застосувати особа,котра звернулася з такою заявою,позовним вимогам.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічна правова позиція міститься в Постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц.

Предметом даного спору є визнання недійсною додаткової угоди від 23.09.2015 до договору оренди землі від 23.06.2009 на земельну ділянку площею 3.91 га за кадастровим номером 3521481300:02:000:0147.

Позивач просила забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 3.91 га, кадастровий номер 3521481300:02:000:0147, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , та заборони будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо майна до якого застосовані заходи забезпечення позову.

Суд правомірно вважав, що такі види забезпечення позову, як накладення арешту на земельну ділянку, заборону будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки не відповідають змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірним із заявленими вимогами у даній справі.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони будь-яким особам вчиняти певні дії.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18.

Суд першої інстанції, оцінивши обґрунтованість доводів представника заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням спірних правовідносин, що виникли між сторонами, недоведеність позивачем розумності та доцільності такого забезпечення, невідповідність обраного виду забезпечення позову позовним вимогам, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову обраним позивачем способом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

[…] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Предметом позову у цій справі є позовні вимоги немайнового характеру про визнання недійсним договору (додаткової угоди до договору оренди землі). В разі задоволення позову рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню, а тому суд правильно вважав, що незабезпечення позову в обраний спосіб не може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Такий захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі.

За таких обставин оскаржене судове рішення про відмову в задоволенні вимог заяви про забезпечення позову є законним і обгрунтованим.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом були порушені норми матеріального і процесуального права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржена ухвала суду відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

За результатами оцінки доводів апеляційної скарги та змісту оскарженого судового рішення не виявлено порушення судом першої інстанції норм матеріального й процесуального права. Правильність застосування судом положень статей 149, 150 ЦПК України не викликає розумних сумнівів, апеляційна скарга адвоката Вергелеса В. В., який представляє інтереси ОСОБА_1 , на ухвалу суду першої інстанції, є необґрунтованою.

Відповідно до вимог ст. 374, 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Голованівського районного суду Кіровоградської області від 26 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді О. Л. Карпенко

О. І. Чельник