Вирок

від 18.01.2010 по справі 1-524/09

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа № 1 524/09

В И Р О К

Іменем України

18 січня 2010 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого - судді Савченка А.Г.

при секретарях Бондаренко С.Л., Шестопал А.О.,

Загорулько О.С.

за участю: прокурорів Антонова С.В., Ландаря Є.О.

адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3

потерпілого ОСОБА_4

підсудного ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта середня, розлученого, ніде не працює, в силу статті 89 КК України не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

в с т а н о в и в :

24 листопада 2008 року, приблизно о 23 год. 00 хвилин, підсудний ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, на подвірї будинку № 63, що по вулиці Фрунзе в м. Полтаві, в ході сварки, яка виникла на грунті особистих неприязнених стосунків, які раптово виникли, умисно наніс уламком віконної рами, яку підібрав на місці скоєння злочину, чисельну кількість ударів по голові і тулубу потерпілому ОСОБА_4, спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді: черепно-мозкової травми, забою головного мозку середнього ступеню тяжкості, перелому скроневої кістки справа, епідуральної гематоми справа, перелому передньої стінки правої гайморової порожнини, гематоми мяких тканин обличчя, ран мяких тканин голови, саден шкіри голови, обличчя, лівої вушної раковини, які згідно висновку судово-медичного експерта № 584 від 26 березня 2009 року у своїй сукупності кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя.

Допитаний в ході судового розгляду справи підсудний ОСОБА_5 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину та заявлений по справі цивільний позов не визнав та показав, що потерпілого він не бив, а навпаки, останній побив його, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження. Саме потерпілий обмовив його у скоєнні інкримінованого йому злочину, заздалегідь домовившись про це з свідком ОСОБА_6, який був присутній під час сварки між ними з метою вимагання з нього грошей. Оскільки він відмовився їх дати, то вони й обмовили його у вчиненні злочину. Розповідаючи про обставини вимагання у нього грошей потерпілим і свідком ОСОБА_6, він зазначив, що саме останній, з яким у нього до цієї події були хороші стосунки, наступного дня почав пропонувати йому заплатити пять тисяч гривень потерпілому з тим, щоб без втручання міліції уладнати стосунки між ними. Вважаючи себе не причетним до їх заподіяння, він категорично відмовився від цього, що на його думку, і являється основною причиною обмовлення його у скоєному. Він категорично заперечує факт ініціювання конфлікту з потерпілим, зазначаючи, що саме останній був його ініціатором. Оскільки поведінка потерпілого з самого початку була образливою для нього, то він взяв його за вухо з тим, щоб показати як в радянський час поступали з тими, хто проявляв неслухняність, не завдавши йому при цьому фізичної болі. Ці його дії й спровокували агресивність з боку потерпілого, який на вулиці почав його бити. При цьому він тільки захищався, відштовхуючи від себе потерпілого із-за чого декілька раз з ним падали на асфальт, де потерпілий міг вдаритись. Після того як вони вставали з асфальту і він намагався піти звідти, потерпілий знову нападав на нього, наносив при цьому удари і пробував втекти, але він його наздоганяв і вони знову продовжували битись, падаючи при цьому на асфальт. Востаннє, коли вони впали на асфальт, потерпілий десь підібрав палицю і хотів нанести йому удар нею. Він, вириваючи у нього з рук палицю, ненароком наніс нею удар потерпілому по тулубу. В цей час свідок ОСОБА_6 наніс йому удар ногою по тулубу. Саме після цього до них приїхали працівники міліції та доставили їх в Октябрський РВ, де потерпілий продовжував вести себе агресивно. Коли були уладнані всі питання в райвідділі, їх відпустили. Він вийшов першим звідти і направився додому. Потерпілий і ОСОБА_6 вийшли приблизно через 30 хв. після нього. Біля перехрестя вулиці Комсомольської з вулицею Леніна його догнав потерпілий і знову напав на нього та почав бити. І тут він захищався від побиття з його боку. Після того як він вирвався від потерпілого, то пішов додому. В послідуючому він шукав потерпілого в лікарні, щоб зясувати з ним стосунки, але його там не було. Вважає, що потерпілого побив хтось інший і заподіяв йому тілесні ушкодження після того, як між ними припинилась бійка. Саме по цій причині і не визнає себе винуватим у скоєнні інкримінованого йому злочину.

В ході досудового слідства підсудний також не визнавав свою вину у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, але про обставини конфлікту і бійки давав показання, які не в повній мірі узгоджуються з тими, які він дав в ході судового розгляду справи.

Так, в поясненні від 25 листопада 2008 р. (а. с. 13) підсудний стверджував тільки про вживання ним спиртного і бійку з потерпілим, не зазначаючи, що в ході бійки використовувалась палиця або якийсь інший, спеціально підібраний для цього предмет.

В наступному поясненні (а. с. 14-15) він уже стверджує про те, що його бив потерпілий, наносячи удари не тільки руками, а й палицею, яку підібрав на місці скоєння злочину та яку він намагався у нього відібрати.

При допиті його як підозрюваного 24 лютого 2009 р. (а. с. 47-49) ОСОБА_5 стверджує, що потерпілий бив його вже не палицею, а фрагментом віконної рами, якою, вириваючи з рук останнього, він, на його думку, і міг заподіяти йому тілесні ушкодження.

В показаннях, які підсудний ОСОБА_5 дав в ході досудового слідства при допиті його як обвинуваченого 27 квітня 2009 р. (а. с. 107-110) він, деталізуючи обставини його побиття потерпілим, стверджує, що не він, а останній бив його, нанісши велику кількість ударів, від яких він змушений був захищатися і що зразу ж після цього свідок ОСОБА_6 почав вимагати від нього гроші за те, щоб без участі працівників міліції уладнати конфлікт, що він сприйняв спочатку як жарт. Коли ж через деякий час це повторилося, то він зрозумів, що це був заздалегідь спланований задум, жертвою якого він і став. Тому саме цим він обґрунтовує обмову його потерпілим у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, яких він йому не спричиняв і вину в чому не визнає.

Аналізуючи показання підсудного разом з іншими доказами по справі, суд виходить з їх нелогічності та суперечливості, а також невідповідності іншим доказам по справі, а тому розцінює їх як надумані та такі, що не відповідають дійсності і до уваги не приймає, розцінюючи їх як спосіб захисту від предявленого обвинувачення та намір уникнути відповідальності за вчинене.

Вважаючи його вину у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень потерпілому доведеною, суд виходить з наступного.

Потерпілий ОСОБА_4 в ході судового слідства показав, що 24 листопада 2008 року, приблизно о 22 год., він зайшов до ОСОБА_6, щоб відмітити роковини смерті його батька, для чого приніс з собою пляшку коньяку. Разом з останнім та його матірю вони з цього приводу сиділи за столом та вечеряли, вживаючи коньяк. В цей час прийшов підсудний, якого він знав і раніше і який приєднався до них. Він вже був в нетверезому стані і продовжив вживати коньяк разом з ними. По телебаченню в цей час йшла передача про голодомор. Почали її обговорювати. ОСОБА_5, будучи незадоволеним його висловлюваннями з цього приводу, піднявшись із-за столу, показав як в радянський період виховували тих, хто допускав вільнодумство, скрутивши йому вухо. Із-за цього між ними виникла сварка. Мати ОСОБА_6 зажадала, щоб вони вийшли на вулицю. Вони вийшли втрьох він, потерпілий і ОСОБА_6 Там суперечка продовжилась. В процесі цієї сварки ОСОБА_5 потягнув його за одяг на себе і намагався вдарити. Уникаючи удару, він ухилився в бік і наніс йому удар кулаком в обличчя. Після цього сварка припинилась. ОСОБА_6 відійшов від цього місця, ОСОБА_5 теж. Через деякий час підсудний повернувся, тримаючи в руках фрагмент від віконної рами і зупинився від нього на відстані приблизно 1,5 м. Зразу ж, нічого не кажучи, ОСОБА_5 наніс йому удар по тулубу зліва предметом, який тримав в руках. Після цього він почав втікати, відбіг на відстань приблизно 10 м і впав. Піднявшись, він сів на землі. Його наздогнав ОСОБА_5 і продовжив бити фрагментом віконної рами, наносячи нею удари по голові, руці, якою він прикривав голову, та тулубу. За цим разом підсудний наніс йому приблизно 4-5 ударів. В цей час підїхав автомобіль з працівниками міліції і ОСОБА_5 припинив побиття. Їх доставили в Октябрський РВ ПМУ ГУ МВС України в Полтавській області (далі Октябрський РВ), де вони написали пояснення, після чого їх відпустили. Коли він повертався додому, його перед перехрестям з вулицею Леніна догнав підсудний, збив з ніг і його лежачого почав бити, наносячи удари руками в обличчя. Він покликав на допомогу ОСОБА_6, який знаходився неподалік, і той відтягнув підсудного. Внаслідок побиття підсудним йому були заподіяні тілесні ушкодження, які зазначені в висновку судово-медичного експерта і він протягом трьох тижнів перебував на стаціонарному лікуванні. З приводу цього він зразу ж звернувся до органів внутрішніх справ з заявою про притягнення підсудного до кримінальної відповідальності.

В ході досудового слідства під час відтворення обстановки і обставин події злочину з його участю потерпілий ОСОБА_4 підтвердив факт його побиття підсудним та заподіяння йому тілесних ушкоджень за обставин, викладених ним, показавши при цьому механізм заподіяння тілесних ушкоджень та їх локалізацію (а. с. 90-99), які в повній мірі узгоджуються з обєктивними даними, отриманими під час проведення йому судово-медичної експертизи (а. с. 83-84).

Приймаючи до уваги показання потерпілого, суд виходить не тільки з їх логічності та послідовності, а й відповідності іншим доказам по справі. При цьому суд враховує, що до моменту скоєння злочину стосунки між підсудним і потерпілим були хорошими, що знайшло своє підтвердження в суді, а тому підстав для обмови останнім підсудного не було. Суд вважає надуманим твердження підсудного про обмову його у вчиненні злочину з метою отримання від нього грошей, оскільки, як було встановлено в суді, останній ніколи їх в такій сумі не мав, про що як потерпілий, так і свідок ОСОБА_6 знали. Свідок ОСОБА_6, знайомий підсудного і потерпілого, який був очевидцем скоєння злочину, в ході судового слідства показав, що в той вечір вони втрьох та його мати у нього вдома відмічали річницю з дня смерті батька потерпілого. Останній приніс з собою пляшку коньяку, яку вони розпивали. В цей час до них прийшов підсудний, який був уже в нетверезому стані та якого вони запросили за стіл. В процесі вечері та вживання спиртного між підсудним і потерпілим виник конфлікт, причиною якого явилась передача про голодомор, яка транслювалась по телебаченню в цей час, з приводу якої потерпілий допустив висловлювання, які не сподобались підсудному. Його мати, припиняючи конфлікт, зажадала, щоб вони вийшли на вулицю. Він вийшов разом з ними і відійшов в бік поговорити по мобільному телефону, так як йому в цей час хтось зателефонував, залишивши потерпілого і підсудного вдвох. Повертаючись через декілька хвилин до того місця, де він їх залишив, він в світлі фар автомобіля, на якому приїхали працівники міліції, побачив лежачого на землі потерпілого, над яким нахиленим стояв підсудний, тримаючи двома руками фрагмент віконної рами, пофарбованої в білий колір, яка на вид була дуже важкою. Наблизившись, він побачив, що у потерпілого була розбита голова і з неї текла кров. Працівники міліції підняли потерпілого з землі. Він хоча і стояв на ногах, але зовні було помітно у нього запаморочення від удару. Одяг і весь він, як і підсудний був забруднений. Він не бачив самого моменту заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, але вважає, що їх заподіяв саме підсудний, який був дуже агресивним та який і затіяв сварку та бійку. Зовнішній вигляд потерпілого свідчив про те, що йому був нанесений сильний удар по голові. Разом з потерпілим і підсудним він був доставлений до Октябрського РВ, де з першими двома була проведена розмова, після якої їх відпустили з тим, щоб потерпілого доставити до лікарні. Він з приміщення райвідділу вийшов першим. Дійшовши по вулиці Комсомольській до перехрестя з вулицею Леніна, він ззаду себе почув крик потерпілого, який кликав на допомогу. Повернувшись, він побачив, що підсудний сидів зверху на лежачому потерпілому і наносив йому удар чемоданом з інструментом, який був при ньому, по тулубу. Він зразу ж підбіг і ногою вибив з рук підсудного чемодан, яким він замахнувся для нанесення чергового удару. Після цього він зажадав, щоб підсудний відпустив потерпілого і, коли той це зробив, він пішов додому, взявши з собою чемодан підсудного. Через певний час останній його догнав і забрав чемодан. З цього часу він підсудного більше не бачив, а лише спілкувався з ним по телефону з приводу особистих питань. В процесі розмов підсудний інколи цікавився станом потерпілого та місцем його перебування. Вважає, що тяжкі тілесні ушкодження потерпілому заподіяв саме підсудний в дворі будинку № 63 по вулиці Фрунзе, коли наніс йому удар фрагментом віконної рами по голові. Саме підсудний був ініціатором конфлікту і бійки з потерпілим і саме він вів себе надзвичайно агресивно.

Він також наголосив, що до цього випадку стосунки з підсудним, як і з потерпілим у нього були хорошими і підстав для обмови кого б то не було з них у вчиненні діянь, які інкримінуються підсудному у нього немає. Крім того, він знає матеріальний стан підсудного, який свідчить про відсутність у нього не тільки названої останнім суми грошей, яку нібито у нього вимагали, а й значно меншої. Заперечення підсудним своєї вини у вчиненому він розцінює як спробу уникнути відповідальності за скоєння тяжкого злочину.

Суд вважає показання названого свідка обєктивними та такими, що відповідають дійсності, оскільки він не є особою зацікавленою в вирішенні справи на чию б то не було користь із її учасників, його показання являються послідовними, логічно обґрунтованими та узгоджуються з іншими доказами по справі.

Згідно висновку судово-медичного експерта № 584 від 26 березня 2009 року (а. с. 83-84) потерпілому заподіяні тілесні ушкодження, які умовно можна поділити на наступні групи:

а) черепно-мозкова травма, забій головного мозку середнього ступеню тяжкості, перелом скроневої кістки справа, епідуральна гематоми справа, перелом передньої стінки правої гайморової порожнини, гематоми мяких тканин обличчя, рани мяких тканин голови, садна шкіри голови, обличчя, лівої вушної раковини, які у своїй сукупності кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя;

б) перелом правої ключиці, перелом 7-го ребра зліва, перелом 1-го пальця лівої кисті, які утворилися від дії тупих предметів і відносяться як у своїй сукупності, так і кожне окремо до ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоровя;

в) садна шкіри верхніх кінцівок, які утворилися від дії тупих предметів і які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Дані тілесні ушкодження могли утворитися не менше як від 12-кратної дії травмуючих предметів в строк та за обставин, вказаних вище.

Згідно висновку судово-медичного експерта № 597 від 26 березня 2009 р. (а. с. 88-89) у підсудного встановлені тілесні ушкодження у вигляді: крововиливів в шкіру обличчя, саден шкіри обличчя, верхніх та правої нижньої кінцівок, які утворилися від дії тупих предметів, і як у своїй сукупності, так і кожне окремо відносяться до легких тілесних ушкоджень. Ці тілесні ушкодження могли утворитися не менш як від трьохкратної дії травмуючих предметів в строк та за обставин, вказаних вище.

Оцінюючи висновки наведених судово-медичних експертиз, суд виходить з того, що саме потерпілому, а не підсудному була нанесена велика кількість ударів, в тому числі і предметами, на які він вказує. Підсудному ж нанесено незначну кількість ударів, наслідком яких є заподіяння легких тілесних ушкоджень. На підставі наведено суд приходить до висновку, що саме потерпілий піддався нападу та побиттю з боку підсудного, свідченням чому є як кількість нанесених йому ударів, так і тяжкість тілесних ушкоджень, які він внаслідок цього отримав.

Тому і з цих підстав суд вважає надуманим твердження підсудного про те, що ініціатором бійки був потерпілий, а не він.

Експерт ОСОБА_7 в ході судового слідства підтвердила висновки наведених вище експертиз, зазначивши при цьому, що всі тілесні ушкодження у потерпілого, які відносяться до тяжких, утворилися або одночасно, або в досить короткий проміжок часу внаслідок нанесення ударів (не менше восьми) в область голови, виключивши при цьому можливість їх заподіяння внаслідок падіння. Зазначила також, що від моменту заподіяння тілесних ушкоджень до часу їх клінічних проявів, міг пройти період, який обчислюється від декількох хвилин до кількох діб, протягом яких потерпілий міг вчиняти активні дії, в тому числі рухатись.

Висновки обох наведених судово-медичних експертиз та показання експерта ОСОБА_7 в повній мірі узгоджуються з показаннями потерпілого і свідка ОСОБА_6 про обставини і механізм заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, а тому суд приймає їх до уваги як і показання цих осіб, та покладає в основу обвинувачення підсудного у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Суд вважає надуманим твердження підсудного про те, що тілесні ушкодження потерпілому могли бути заподіяні в інший час і в іншому місці та іншими особами, оскільки як слідує з наведеного вище висновку судово-медичного експерта № 584 від 26 березня 2009 року (а. с. 83-84) та показань експерта ОСОБА_7 вони були заподіяні за викладених потерпілим обставин та в зазначений ним час.

Про це ж свідчить і факт звернення потерпілого в Октябрський РВ з заявою про притягнення підсудного до кримінальної відповідальності за заподіяння тілесних ушкоджень, яка ним була подана 25 листопада 2008 р. (а. с. 8), тобто зразу ж після його побиття.

Суд враховує, що і підсудний звертався з такою ж заявою в Октябрський РВ (а. с. 12), але в порушенні кримінальної справи за результатами її перевірки було відмовлено (а. с. 7) та розяснено право звернутись до суду з скаргою про притягнення потерпілого до кримінальної відповідальності в порядку приватного обвинувачення. Однак, такої скарги підсудний не подавав.

Аналізуючи наведені докази, суд враховує їх повну узгодженість та відповідність між собою як про причини і обставини виникнення конфлікту, так і механізм та спосіб заподіяння тілесних ушкоджень, мотиви вчинення злочину, а тому вважає доведеною вину підсудного у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Оцінюючи мотив злочинних дій підсудного, суд вважає, що він заподіяв тяжкі тілесні ушкодження потерпілому умисно під час сварки, яка виникла між ними з метою помсти та розправи. З наведеного вище слідує, що підсудний намагався побити потерпілого ще під час сварки в будинку ОСОБА_6, чого не дозволила мати останнього. Послідуючі дії підсудного були спрямовані виключно на заподіяння йому тілесних ушкоджень, оскільки він спочатку почав наносити йому удари кулаками, а потім підібрав фрагмент віконної рами, якою продовжив бити потерпілого, наносячи удари в різні частини, в тому числі і по голові. Нанесення ударів в життєво важливі органи, яким являється голова, на думку суду, свідчить про умисел підсудного на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, оскільки наносячи такі удари він розумів про можливість тяжких наслідків, які можуть від цього настати і бажав цього.

Суд не розцінює дії, які вчинював, захищаючись від його нападу потерпілий, як напад, який би давав підстави підсудному захищатись від цього, оскільки перший сам перебував у стані необхідної оборони від протиправних дій підсудного.

Тому суд критично оцінює твердження підсудного про те, що він захищався від його суспільно небезпечного посягання, розцінюючи його як безпідставне.

У статті 36 КК (необхідна оборона) йдеться про те, що дії з припинення суспільно-небезпечного посягання будуть правомірними, якщо вони зумовлені потребою негайного відвернення чи припинення посягання. Однак, як встановлено в ході судового розгляду справи, і це випливає з матеріалів справи, такого посягання, яке б давало підстави підсудному захищатись і діяти таким чином, як він це зробив, не було. А тому суд не вважає, що він діяв в стані необхідної оборони або якому-небудь іншому стані, зокрема, стані сильного душевного хвилювання, який би давав йому підстави діяти подібним чином.

Такий висновок суду ґрунтується на наведених вище доказах, які суд вважає достатніми та допустимими та, які в своїй сукупності свідчать про доведеність вини підсудного у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Отже, суд вважаючи доведеною вину підсудного у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин і способом та з мотивів вказаних вище, кваліфікує його діяння за ч. 1 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Обставин, які помякшують покарання підсудного, суд не знаходить.

Обставиною, яка обтяжує покарання підсудного, суд вважає вчинення злочину особою, що перебувала у стані алкогольного спяніння.

Виходячи з загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, суд враховує конкретні обставини справи, характер і тяжкість вчиненого підсудним злочину, особу винного та обставини, що впливають на призначення покарання.

Суд приймає до уваги, що скоєний підсудним злочин є тяжким.

За місцем роботи підсудний характеризується позитивно (а. с. 137).

Суд враховує також, що підсудний раніше притягався до кримінальної відповідальності та засуджувався за вчинення аналогічного злочину (а. с. 130), хоча судимість за це погашена в установленому законом порядку, неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за вчинення насильства в сімї та розпивання спиртних напоїв у громадських місцях, що, на думку суду, є свідченням схильності підсудного до прояву агресії, обставини вчинення злочину, характеристику його особи, якій поряд з позитивними якостями властиві схильність до скоєння правопорушень та зловживання алкоголем (а. с. 137, 161), що злочин вчинив в стані алкогольного спяніння, і приходить до висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі, яке буде необхідним й достатнім для його виправлення, попередження вчинення нових злочинів та соціальної реабілітації.

По справі потерпілим ОСОБА_4 заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 961,73 грн., 2500 грн. витрат за надання юридичної допомоги та про відшкодування моральної шкоди в сумі 50000 грн.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого, суд керується статтями 28, 328 КПК України, статтями 23, 1166, 1167 ЦК України та постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» (далі - Постанова). При цьому суд виходить з установленого законом правила про те, що майнова шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Визначаючи суму, що підлягає стягненню з підсудного, суд керується положеннями п. 16 Постанови, згідно з яким «мають бути зараховані суми, добровільно передані цивільному позивачеві до постановлення вироку, а також вартість поверненого йому майна».

В добровільному порядку завдані злочином збитки не відшкодовувались.

Виходячи із доведеності вини підсудного у вчиненні злочину, суд задовольняє цивільний позов потерпілого про відшкодування матеріальної шкоди повністю на заявлену ним суму, оскільки ним надані докази заподіяння йому матеріальної шкоди.

Суд також вважає, що потерпілому була завдана моральна шкода, оскільки внаслідок вчинення злочину щодо нього він зазнав інтенсивних фізичних, душевних, психічних переживань, було завдано значну шкоду його здоровю, що потягло за собою вимушені зміни в його житті. Потерпілим було потрачено багато часу та зусиль для відновлення попереднього стану, чого незважаючи на докладені зусилля, йому в повній мірі зробити не вдалось, оскільки на його тілі залишились сліди від побоїв, які явились наслідком заподіяних підсудним ушкоджень. При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із засад розумності та справедливості і вважає, що в цій частині позов підлягає частковому задоволенню, а саме в сумі 25000 грн.

Суд вважає за необхідне також стягнути з засудженого витрати на правову допомогу адвоката в справі за цивільним позовом потерпілого.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

Керуючись статтями 321, 323 та 324 КПК України, суд,

з а с у д и в :

ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 121 КК України на пять років шість місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання рахувати з 27 липня 2009 року, зарахувавши в нього час перебування засудженого під вартою, в звязку з обранням щодо нього запобіжного заходу взяття під варту.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого у виді взяття під варту, залишити без змін.

Частково задовольнити заявлений по справі позов потерпілого і стягнути з засудженого на його користь 961 (девятсот шістдесят одну) грн. 73 коп. матеріальної шкоди, 2500 (дві тисячі пятсот) грн. витрат за надання юридичної допомоги та 25000 (двадцять пять тисяч) грн. моральної шкоди. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Вирок може бути оскаржено в апеляційний суд Полтавської області через районний суд протягом пятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя А.Г.Савченко