Ухвала

від 18.07.2023 по справі 499/692/21

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2023 року

м. Київ

Справа № 499/692/21

Провадження № 51-4342 ск 23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Іванівського районного суду Одеської області від 09 лютого 2023 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 25 травня 2023 року щодо

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Анатолівка Березівського району Одеської області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , проживає за адресою АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Іванівського районного суду Одеської області від 09 лютого 2023 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі положень ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_5 строк його попереднього ув`язнення з 16.06.2021 року по 18.06.2021 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Цивільний позов ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до ОСОБА_5 , треті особи - АТ «Страхова Група «ТАС», ПП «Ліга Транпсорт» про відшкодування завданої внаслідок ДТП моральної шкоди вирішено задовольнити частково.

Вирішено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду у розмірі 221 000,00 грн, а на користь ОСОБА_7 - моральну шкоду у розмірі 200 000,00 грн.

Згідно з вироком ОСОБА_5 16 червня 2021 року о 08:00 год., керуючи автопоїздом у складі сідлового тягача «MAN -TGX» з напівпричепом «KRONE-SDC», рухаючись автодорогою «Київ-Одеса» в напрямку м. Одеса, при наближенні до 413 км.+790 м автодороги «Київ-Одеса» в межах бувшого Іванівського (нині - Березівського) району Одеської області, на прямій, рівній ділянці, де організовано двосторонній рух по дві та три смуги руху в протилежних напрямках, що поділенні та позначенні відповідною розміткою, у правій смузі руху по своєму напрямку, в порушення вимоги п.1.5, п.2.3б, п.2.9б, п.12.1, п.12.3 Правил дорожнього руху, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, не вжив заходів, що виключають виникнення і розвиток аварійної ситуації, при відсутності перешкод технічного або іншого характеру, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та легковажно розраховуючи на їх відведення, не стежив за дорожньою обстановкою та не слідкував за її зміною, внаслідок чого виїхав на смугу розгону, де несвоєчасно виявив автомобіль «Daewoo Lanos», який перебував у статичному стані у кармані зупинки громадського транспорту «Іванівка», після чого не вжив негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки свого транспортного засобу або його об`їзду, внаслідок чого допустив наїзд передньою правою частиною керованого ним автопоїзду у складі сідлового тягача «MAN -TGX» з напівпричепом «KRONE-SDC» на задню частину автомобілю «Daewoo Lanos».

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Daewoo Lanos» ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження, які спричинили його смерть, а водію автомобіля «Daewoo Lanos» ОСОБА_6 були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження за критерієм тривалого розладу здоров`я строком понад 21 день.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 25 травня 2023 року вирок залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить змінити оскаржувані судові рішення і звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання на підставі положень ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покласти на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

На обґрунтування своїх вимог зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували належним чином дані про особу засудженого, зокрема те, що він раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, працює; має місце проживання, за яким позитивно характеризується; перебуває у фактичному шлюбі з ОСОБА_9 , яка є багатодітною матір`ю; також здійснює догляд за непрацездатною матір`ю та має на утриманні малолітню дитину 2015 року народження.

Також судами не враховано зміст досудової доповіді органу пробації, згідно з якою виправлення ОСОБА_5 можливе без позбавлення волі або обмеження волі, й обвинувачений не становить високої небезпеки для суспільства

Поза увагою судів залишилося і те, що ОСОБА_5 після дорожньо-транспортної пригоди викликав швидку допомогу, поліцію і намагався надати медичну допомогу потерпілим, протягом досудового розслідування та судового розгляду ОСОБА_5 не ухилявся від слідства та суду; вину визнав повністю й вчинив необережний злочин.

Мотиви суду

Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів убачає, що у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити з огляду на таке.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення та кримінально-правова оцінка його діяння за ч.2 ст. 286 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Стосовно доводів захисника щодо суворості призначеного ОСОБА_10 покарання, то вони, на думку колегії суддів, є безпідставними.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Як убачається зі змісту доданих до касаційної скарги копій судових рішень, призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд першої інстанції належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки; дані про особу винного, який є несудимим, позитивну характеристику за місцем проживання, а також те, що він на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, здійснює догляд за непрацездатною матір`ю та має на утриманні малолітню дитину. Також враховано часткове відшкодування моральної шкоди потерпілим.

Обставин, які обтяжують покарання, судом встановлено не було. Обставиною, яка пом`якшує покарання, суд визнав щире каяття.

Окрім того, судом взято до уваги наслідки, які настали від вчиненого кримінального правопорушення, та враховано досудову доповідь органу пробаціїй позицію потерпілої, яка наполягала на суворому покаранні.

Врахувавши обставини, які пом`якшують покарання, та інші обставини, на які посилається захисник у своїй касаційній скарзі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення засудженому покарання у наближеному до мінімального розміру, передбаченому санкцією ч.2 ст.286 КК України, яке потрібно відбувати реально, мотивувавши належним чином своє рішення, та обґрунтовано визнав неможливим його звільнення на підставі положень ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.

Колегія суддів убачає, що покарання засудженому призначено відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним й достатнім для його виправлення і попередження нових правопорушень, відповідає вимогам ст. 65 КК України,принципам індивідуалізації та справедливості покарання.

Підстав для пом`якшення покарання, а також підстав вважати призначене ОСОБА_5 покарання явно несправедливим внаслідок суворості, не вбачається.

Апеляційний суд, належно перевіривши доводи апеляційної сторони захисту щодо суворості призначеного покарання, дійшов висновку про те, що обставини, на які захисник посилається в апеляційній скарзі, були належним чином враховані судом першої інстанції при визначенні виду та розміру призначеного покарання, тому підстав для зміни вироку не встановив. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Таким чином, оскільки з касаційної скарги захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 та копій судових рішень не вбачається підстав для задоволення касаційної скарги, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Іванівського районного суду Одеської області від 09 лютого 2023 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 25 травня 2023 року.

Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3