Ухвала

від 20.07.2023 по справі б/н

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа б/н

провадження 22-з/824/966/2023

суддя-доповідач Мостова Г.І.

У Х В А Л А

20 липня 2023 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Мостова Г.І., вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову за заявою представника позивача Акціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний банк» - адвоката Грищенка Олександра Миколайовича про забезпечення позову у справі № 71/23, яка передана на розгляд Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків

за позовом Акціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

До Київського апеляційного суду надійшла заява представника позивача АТ «Міжнародний інвестиційний банк» - адвоката Грищенка О.М. про забезпечення позову у справі № 71/23, яка передана на розгляд Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, за позовом АТ «Міжнародний інвестиційний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

У поданій заяві заявник просить:

накласти арешт, у межах суми 1 568 292,09 доларів США, на грошові кошти ОСОБА_1 , що знаходяться на рахунках у банківських установах, які будуть виявлені в процесі виконання ухвали;

заборонити суб`єктам державної реєстрації, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», вчиняти реєстраційні дії щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Миколаїв», код за ЄДРПОУ 32507341, а саме, щодо зміни складу учасників та розміру статутного капіталу товариства;

заборонити суб`єктам державної реєстрації, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», вчиняти реєстраційні дії щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ-ДІ МЕДІА», код за ЄДРПОУ 35811576, а саме, щодо зміни складу учасників та розміру статутного капіталу товариства.

Заява обґрунтована тим, що у провадженні Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків перебуває справа № 71/23 за позовом АТ «Міжнародний інвестиційний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 08 серпня 2013 року № 00091.13-СВD, укладеним між ПАТ «Міжнародний Інвестиційний Банк», яке у подальшому перейменовано в АТ «Міжнародний Інвестиційний Банк», з ПрАТ «Свинець», яке у подальшому реорганізовано у ТОВ «Свинець», скорочене найменування ТОВ «Свинець».

10 листопада 2014 року, у порядку забезпечення виконання грошових зобов`язань позичальника за кредитним договором, між позивачем та громадянкою України ОСОБА_1 укладений договір поруки № 00091.13-CBD/ SUR.

Станом на теперішній час заборгованість по сумі кредиту за кредитним договором становить 1 568 292,09 доларів США.

20 квітня 2023 року відповідач ОСОБА_1 , як поручитель за кредитним договором, здійснила відчуження, шляхом укладення договору дарування, земельної ділянки кадастровий номер 3210945600:01:031:0048, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна N° 77337232109, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав.

20 квітня 2023 року ОСОБА_1 здійснила відчуження, шляхом укладення договору дарування, квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 15984180000, на користь ОСОБА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав.

Тобто, відповідач ОСОБА_1 вчиняє дії, які направлені на відчуження (переоформлення) власних активів (майна) з метою позбавлення можливості позивача здійснити у подальшому примусове виконання рішення третейського суду та здійснити погашення заборгованості за кредитним договором за рахунок майна, яке належало на праві власності відповідачу.

Суд, керуючись частиною 1 статті 153 ЦПК України, розглядає указану заяву без повідомлення учасників третейського розгляду.

Розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову у справі, яка передана на розгляд третейського суду, суд дійшов висновку про таке.

07 липня 2023 року АТ «Міжнародний інвестиційний банк» звернулося до Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків із позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа - ТОВ «Свинець», про стягнення заборгованості за кредитним договором від 08 серпня 2013 року № 00091.13-СВD, що підтверджується копією позовної заяви із відміткою канцелярії третейського суду про її прийняття.

Ухвалою Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 07 липня 2023 року у справі № 71/23 порушено провадження у справі за указаним позовом АТ «Міжнародний інвестиційний банк» та призначено справу до розгляду.

Відповідна арбітражна угода між заявником та відповідачем міститься у розділі 4 договору поруки від 10 листопада 2014 року № 00091,13-CBD/SUR, сторонами якого є позивач та відповідач.

Розділом 4 цього договору визначено, що всі вимоги, які виникають при виконанні договору або у зв`язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, підлягають розгляду у Постійно діючому третейському суді при Асоціації українських банків згідно з регламентом третейського суду, який є невід`ємною частиною цієї третейської угоди.

Відповідно до частин 1, 6 статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб); предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

До заяви про забезпечення позову у справі, яка передана на розгляд третейського суду додаються:

1) копія позовної заяви до третейського суду або іншого документа, подання якого започатковує процедуру міжнародного комерційного арбітражу, третейського розгляду згідно з відповідним регламентом (правилами) арбітражу, або третейського суду або законодавством за місцем арбітражу;

2) документ, що підтверджує подання такої позовної заяви або іншого аналогічного документа згідно з відповідним регламентом (правилами) арбітражу, третейського суду або законодавством за місцем арбітражу;

3) копія відповідної арбітражної угоди чи угоди про передачу спору на вирішення третейського суду (частина 7 цієї статті).

Враховуючи, що до заяви про забезпечення позову у справі, яка передана на розгляд третейського суду, заявником додані: позовну заяву, ухвалу про порушення провадження у третейській справі, а також договір поруки від 10 листопада 2014 року № 00091,13-CBD/SUR, де у розділі 4 міститься третейська угода між позивачем та відповідачем (належним чином засвідчені копії), документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, суд вважає, що заяву про забезпечення позову подано з додержанням вимог статті 151 ЦПК України, підстави для її повернення відповідно до частини 10 статті 153 ЦПК України, - відсутні.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

При цьому суд зазначає, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації у майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до пунктів 1 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього.

Пленум Верховного Суду України у пункті 4 Постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року роз`яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що грошові кошти, які є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Так, відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а

також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Враховуючи викладене, заходи забезпечення позову застосовуються судом у випадку наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

З матеріалів справи убачається, що предметом позову у третейській справі № 71/23 є стягнення із ОСОБА_1 , яка є поручителем, на користь АТ «Міжнародний інвестиційний банк» заборгованості за кредитним договором від 08 серпня 2013 року № 00091.13-СВD, укладеним між АТ «Міжнародний інвестиційний банк» та ТОВ «Свинець».

Як вбачається з поданої заяви, обґрунтовуючи необхідності забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 , що знаходяться на рахунках у банківських установах, заявник посилається на та, що ОСОБА_1 вчиняє дії, які направлені на відчуження свого майна з метою позбавлення можливості позивача здійснити у подальшому примусове виконання рішення третейського суду та здійснити погашення заборгованості за кредитним договором за рахунок майна, яке належало на праві власності відповідачу та надав докази на підтвердження вказаних доводів.

Таким чином, вимоги заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 , що знаходяться на рахунках у банківських установах, є співмірними із позовними вимогами.

Указані заявником заходи не належать до заходів забезпечення позову, вжиття яких не допускається згідно з частинами 4-10 статті 150 ЦПК України.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hor№sby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgme№ts a№d Decisio№s 1997-II).

Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.

Таким чином, обставини викладені в заяві про забезпечення позову та докази надані в їх підтвердження вказують на наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 , що знаходяться на рахунках у банківських установах.

Обґрунтовуючи вимоги про заборону вчиняти реєстраційні дії щодо ТОВ «Богдан-Миколаїв» (код ЄДРПОУ 32507341) та ТОВ «АЙ-ДІ МЕДІА» (код ЄДРПОУ 35811576), заявник зазначив про те, що забезпечення позову є необхідним для попередження подальших дій відповідача ОСОБА_1 , які направлені на відчуження майна, що залишилося у її власності: часток у статутних капіталах ТОВ «Богдан-Миколаїв» та ТОВ «АЙ-ДІ МЕДІА», засновником яких є відповідач.

Щодо указаних вимог заяви апеляційний суд враховує таке.

З доданих до заяви про забезпечення позову Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що відповідач ОСОБА_1 є засновником з часткою 100 % та кінцевим бенефіціаром цих товариств.

Частка відповідача ОСОБА_1 у ТОВ «Богдан-Миколаїв» (код ЄДРПОУ 32507341) у розмірі 100 % становить 626 716 грн 52 коп.

Частка відповідача ОСОБА_1 у ТОВ «АЙ-ДІ МЕДІА» (код ЄДРПОУ 35811576) у розмірі 100 % становить 750 000 грн.

Відповідно до статті 64-1 ГПК України термін «кінцевий бенефіціарний власник (контролер)» розуміється у значенні, що вживається у Законі України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» терміни «кінцевий бенефіціарний власник» та «структура власності» вживаються у значенні, наведеному у Законі України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»:

«кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов`язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління, або яка має можливість здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов`язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі».

У зв`язку з викладеним, апеляційний суд дійшов висновку про те, що указані вимоги заяви щодо заборони вчинення реєстраційних дій відповідають критеріям адекватності та співмірності, оскільки очевидно спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову (частини 1, 2 статті 154 ЦПК України).

Метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. На відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача. Крім того, фактично цей інститут права зберігає існуючий status quo між сторонами до ухвалення рішення суду по суті спору.

Суд самостійно оцінює необхідність зустрічного забезпечення.

За загальним правилом, вирішення цього питання має диспозитивний характер. Тобто реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов`язком. На цій особливості застосування інституту зустрічного забезпечення у цивільному процесі Верховний Суд неодноразово наголошував, зокрема у постановах від 19 грудня 2018 року у справі № 331/5517/17 (провадження № 61-9474св18), від 10 квітня 2019 року у справі № 753/2380/18-ц (провадження № 61-38399св18), від 30 травня 2019 року у справі № 456/2438/17 (провадження № 61-473св19), від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/3222/17 (провадження № 61-1856св19).

Згідно із частиною 3 статті 154 ЦПК України суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:

1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або

2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Тобто частиною 3 статті 154 ЦПК України передбачено тільки два випадки, за яких суд зобов`язаний застосувати заходи зустрічного забезпечення позову.

У цій справі таких випадків не встановлено, а тому суд не застосовує заходи зустрічного забезпечення позову.

Керуючись статтями 149 - 159 ЦПК, суд, -

у х в а л и в :

Заяву представника позивача Акціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний банк» - адвоката Грищенка Олександра Миколайовича про забезпечення позову у справі № 71/23, яка передана на розгляд Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків задовольнити.

Забезпечити позов Акціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та:

накласти арешт у межах суми 1 568 292,09 доларів США на грошові кошти ОСОБА_1 , що знаходяться на рахунках у банківських установах, які будуть виявлені в процесі виконання ухвали;

заборонити суб`єктам державної реєстрації, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», вчиняти реєстраційні дії щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Миколаїв», код за ЄДРПОУ 32507341, а саме, щодо зміни складу учасників та розміру статутного капіталу товариства;

заборонити суб`єктам державної реєстрації, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», вчиняти реєстраційні дії щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ-ДІ МЕДІА», код за ЄДРПОУ 35811576, а саме, щодо зміни складу учасників та розміру статутного капіталу товариства.

Стягувачем за ухвалою є:

Акціонерне товариство «Міжнародний інвестиційний банк», код ЄДРПОУ 35810511, місцезнаходження: вулиця Лаврська, 16, місто Київ, 01015.

Боржником за ухвалою є:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .

Ухвала дійсна для пред`явлення до виконання до органу державної виконавчої служби протягом строку, встановленого Законом України «Про виконавче провадження».

Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали про забезпечення позову направляється судом для негайного виконання відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову, вжиті судом у справі, яка передана на розгляд третейського суду скасовуються у разі відмови у розгляді такої справи або припинення її розгляду третейським судом, ухвалення ним рішення про відмову у задоволенні позову, припинення участі або не вчинення особою, за заявою якої забезпечено позов, дій щодо участі в розгляді, або з інших підстав, що свідчать про втрату необхідності у забезпеченні такого позову.

Ухвалу може бути оскаржено у 15-денний термін з дня її постановлення до Верховного Суду .

Суддя Г.І. Мостова