Постанова

від 20.07.2023 по справі 240/1279/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2023 року

м. Київ

справа № 240/1279/21

адміністративне провадження № К/990/15643/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Загороднюка А.Г., Єресько Л.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 240/1279/21

за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної прокуратури, Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур (на правах місцевих), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Офіс Генерального прокурора, про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року (головуючий суддя - Смілянець Е.С., судді: Полотнянко Ю.П., Драчук Т.О.),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської обласної прокуратури, Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур (на правах місцевих) (далі також - Четверта кадрова комісія), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Офіс Генерального прокурора, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Житомирської обласної прокуратури від 23 грудня 2020 року № 345к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської області та органів Житомирської обласної прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII);

- визнати протиправним та скасувати рішення Четвертої кадрової комісії № 103 від 24 листопада 2020 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора»;

- поновити ОСОБА_1 з 31 грудня 2020 року в органах Житомирської обласної прокуратури та на посаді прокурора Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області;

- стягнути з Житомирської окружної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 31 грудня 2020 року по дату фактичного поновлення на посаді;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 в органах Житомирської обласної прокуратури та на посаді прокурора Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області або рівнозначній посаді, яка буде існувати в зазначеному органі на момент поновлення та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за весь час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову зазначено, що з 25 січня 2002 року ОСОБА_1 працювала в органах прокуратури Житомирської області, а з 15 грудня 2015 року - на посаді прокурора Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської області. Однак наказом керівника Житомирської обласної прокуратури від 23 грудня 2020 року № 345к позивачку звільнено з посади прокурора та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, у зв`язку з наявністю рішення Четвертої кадрової комісії № 103 від 24 листопада 2020 року про неуспішне проходження прокурором атестації.

Рішення кадрової комісії і наказ керівника обласної прокуратури Кравчук Н.Є. уважає протиправними і такими, що підлягають скасуванню. Позивачка зазначає, що рішення, наслідком якого стало її звільнення з посади прокурора, повинно бути об`єктивним і мотивованим, тобто у повній мірі висвітлювати інформацію щодо професійної компетентності прокурора, його здатності підвищувати свій фаховий рівень, відповідності етичним та антикорупційним критеріям. Однак, оспорюване рішення Четвертої кадрової комісії не відповідає вимогам вмотивованості, оскільки не містить мотивів, з яких виходила кадрова комісія під час його прийняття. У свою чергу, наказ про звільнення ОСОБА_1 також відповідає вимогам законності, оскільки не містить конкретної правової підстави звільнення, визначених пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ керівника Житомирської обласної прокуратури від 23 грудня 2020 року №345 к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської області та органів Житомирської обласної прокуратури. Визнано протиправним та скасовано рішення Четвертої кадрової комісії № 103 від 24 листопада 2020 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора», прийняте відносно ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 з 31 грудня 2020 року в органах Житомирської обласної прокуратури та на посаді прокурора Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської області. Стягнуто з Житомирської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 грудня 2020 року до 12 січня 2022 року у розмірі 265 353,00 грн. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 в органах Житомирської обласної прокуратури та на посаді прокурора Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської області, а також в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць звернуто до негайного виконання. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення місцевого суду ґрунтується на тому, що ОСОБА_1 має право на призначення нової дати та часу складення анонімного тестування у відповідності до пункту 7 Порядку №221, тобто на дотримання рівності прав та однакове поводження із нею як і у випадку із прокурорами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , а рішення Четвертої кадрової комісії № 103 від 24 листопада 2020 року має бути скасоване через його протиправність. Це випливає із того, що за однакових умов та всупереч положенням пункту 7 Порядку № 221 кадрова комісія призначила новий час (дату) складання відповідного іспиту для 7 прокурорів і лише для прокурора Кравчук Н.Є. не було призначено нові дату та час складання анонімного тестування. Отже, за рівних умов, до ОСОБА_1 . Четвертою кадровою комісією було застосовано інакший підхід, ніж до решти 7 прокурорів, яким надано можливість повторно скласти тестування.

За наведених обставин окружний суд дійшов висновку, що право позивачки на призначення нової дати та часу складення анонімного тестування може бути реалізоване шляхом поновлення на посаді, з якої її було звільнено та з якої вона подала заяву на переведення до окружної прокуратури, тобто на посаді прокурора Бердичівської місцевої прокуратури, як це передбачено частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України. Водночас, у випадку поновлення позивачки на посаді прокурора Бердичівської окружної прокуратури, як вона того просить, будуть порушені положення статті 235 Кодексу законів про працю України, а також недотримано положення пунктів 6, 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ щодо обов`язкового проходження атестації для переведення на роботу до окружних прокуратур.

Також у відповідності до частини третьої статті 235 КЗпП України суд першої інстанції стягнув на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, який склав 265 358,00 грн.

Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 14 грудня 2022 року скасував рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2022 року та прийняв нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.

Прийняте рішення суд апеляційної інстанції мотивував тим, що у поданій на ім`я Генерального прокурора заяві позивачка підтвердила своє бажання пройти атестацію, вказала на ознайомлення та погодження з усіма умовами та процедурами проведення атестації, що визначені Порядком №221, зокрема, й стосовно того, що в разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації, передбаченого Порядком № 221, а також за умови настання однієї з підстав, передбачених пунктом 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, її буде звільнено з посади прокурора.

На тлі цього суд апеляційної інстанції відзначив що позивачка прибула 10 листопада 2020 року для проходження тестування, пройшла іспит і лише після отримання негативного результату (меншої кількості балів ніж прохідний) повідомила про те, що мала незадовільний стан здоров`я. Ці результати відображені у відповідній відомості про результати тестування, у якій позивачка поставила власний підпис, чим підтвердила їх достовірність. У примітках до цієї відомості відсутні дані про надходження будь-яких зауважень від позивача щодо процедури чи несправності техніки, порядку складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Тому, оскільки ОСОБА_1 не набрала необхідну кількість балів для допуску і проходження наступного етапу атестації, Четверта кадрова комісія прийняла рішення у відповідності до пункту 16 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ. Відтак, правові підстави для визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення кадрової комісії відсутні.

При цьому Сьомий апеляційний адміністративний суд зазначив, що звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII є нормативною підставою, а фактологічною - рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації позивачкою. Отже, за наявності відповідного рішення кадрової комісії про неуспішне проходження позивачкою атестації, обласна прокуратура правомірно видала оскаржуваний наказ про звільнення позивачки з посади та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII.

ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

01 травня 2023 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року, у якій скаржниця просить скасувати вказане судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції або: постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року скасувати; мотивувальну частину рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2022 року змінити, виклавши її з урахуванням доводів викладених у касаційній скарзі. Резолютивну частину рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2022 року змінити, виклавши абзац 4 у такій редакції: «Поновити ОСОБА_1 з 31 грудня 2020 року в органах Житомирської обласної прокуратури та на посаді прокурора Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області або рівнозначній посаді»; абзац 6 резолютивної частини рішення викласти в такій редакції: «Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 в органах Житомирської обласної прокуратури та на посаді прокурора Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області або рівнозначній посаді». У решті рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2022 року залишити без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року з підстав, передбачених пунктом 4 частини четвертої статті 328, пунктом 3 частини третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України). Підстави касаційного оскарження за пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України визнані Судом необґрунтованими та відхилені.

В обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 та пункту 3 частини третьої статті 353 КАС України скаржниця зазначає, що ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2022 року провадження у справі зупинено до одужання ОСОБА_1 , зобов`язано останню після одужання невідкладно повідомити про дану обставину суд. Водночас, апеляційний суд у порушення вимог статті 237 КАС України самостійно поновив провадження у справі в період загострення хвороби позивачки та проходження лікування у стаціонарі. Більше того, у порушення вимог статті 251 КАС України суд не направив на адресу проживання ОСОБА_1 ухвалу про поновлення провадження у справі. Суд апеляційної інстанції не врахував заяви позивачки від 03 жовтня, 01 листопада та 08 грудня 2022 року, в яких вона повідомляла суд, що продовжує хворіти, натомість вказав, що у цих заявах ОСОБА_1 просила відкласти розгляд справи у зв`язку з хворобою. Таким чином, за наявності в апеляційній скарзі клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за її участі, суд апеляційної інстанції 14 грудня 2022 року розглянув справу № 240/1279/21 без неї, чим порушив її право на участь у розгляді справи.

Скаржниця наголошує, що 17 січня 2023 року направила на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду заяву про поновлення провадження у справі у зв`язку з покращенням стану здоров`я та можливістю брати участь у її розгляді. 06 лютого 2023 року позивачка повторно направила на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду заяву щодо поновлення провадження у справі. Однак у зв`язку з ненадходженням на її адресу ухвали суду про поновлення провадження у справі, ОСОБА_1 зателефонувала до канцелярії Сьомого апеляційного адміністративного суду та дізналася, що у 2022 році судом прийнято оскаржувану постанову.

Зазначені обставини, на думку скаржниці, є обов`язковою підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий апеляційний розгляд згідно з пунктом 3 частини третьої статті 353 КАС України.

Крім того, суд апеляційної інстанції не вирішив клопотання ОСОБА_1 від 02 та 20 червня 2022 про зупинення апеляційного провадження у справі №240/1279/21 до набрання законної сили рішенням у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України № 3/116 (20) від 18 березня 2020 року щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону № 113-ІХ.

Відповідач - Житомирська обласна прокуратура та третя особа - Офіс Генерального прокурора надіслали відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у яких просять залишити скаргу без задоволення, а постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року - без змін. Наведена у відзивах позиція зводиться до необґрунтованості доводів касаційної скарги та правомірності оскаржуваного рішення.

30 червня 2023 року до Суду від ОСОБА_1 надійшли доповнення до касаційної скарги, у яких скаржниця зазначає, що під час відкриття касаційного провадження та вирішення підстав касаційного оскарження Верховний Суд не вирішив питання підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328, пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, яка була зазначена однією із підстав касаційного оскарження у касаційній скарзі. Окрім того, як на підставу касаційного оскарження скаржниця посилається на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме на необхідність відступлення від висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 19 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ у сукупності з пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII), викладеного у постановах Верховного Суду від 18 листопада 2021 року у справі № 160/5937/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №560/4176/19, від 29 вересня 2021 у справі № 240/7852/20, від 04 листопада 2021 року у справі №400/2052/20, від 26 листопада 2021 року у справі № 200/14545/19-а, на які посилався суд апеляційної інстанції у справі № 240/1279/21.

З цього приводу колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 337 КАС України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень.

Відтак, оскільки строк на касаційне оскарження постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду сплинув, доповнення до касаційної скарги ОСОБА_1 в частині зазначення підставою касаційного оскарження пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, Суд не враховує.

Щодо тверджень скаржниці про те, що Верховний Суд в ухвалі від 17 травня 2023 року не вирішив питання підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, то це спростовується самою ж ухвалою, де зазначено, що обґрунтування скаржника наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 4 частини четвертої статті 328, пунктом 3 частини третьої статті 353 КАС України, є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів.

Також колегія суддів не може погодитися з доводами ОСОБА_1 про невирішення питання щодо відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, адже згідно з цією нормою підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Водночас, в ухвалі від 17 травня 2023 року Верховний Суд визнав недоведеними обґрунтування скаржника щодо наявності підстав касаційного оскарження за пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Ухвалою від 19 липня 2023 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ОСОБА_9 провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

IV. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 працювала в органах прокуратури з 2002 року, а з 15 грудня 2015 року працювала на посаді прокурора Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської області.

09 жовтня 2019 року ОСОБА_1 подала адресовану Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію.

ОСОБА_1 була включена до списків Групи № 1 під № 128 на 10 листопада 2020 року та з`явилася для проходження першого етапу атестації.

10 листопада 2020 року за результатами тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора ОСОБА_1 набрала 62 бали.

13 листопада 2020 року ОСОБА_1 подала заяву про звільнення від проходження атестації та складання іспитів через стан здоров`я.

16 листопада 2020 року Четверта кадрова комісія відхилила заяву ОСОБА_1

24 листопада 2020 року Четвертою кадровою комісією прийнято рішення № 103 про неуспішне проходження прокурором Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської області ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора (набрала 62 бали, що є менше встановленого прохідного балу (70)).

21 грудня 2020 року ОСОБА_1 подала заяву про перездачу іспиту через стан здоров`я, яка не розглянута Четвертою кадровою комісією.

Наказом Житомирської обласної прокуратури № 345-к від 23 грудня 2020 року звільнено ОСОБА_1 з посади прокурора Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської області та органів прокуратури Житомирської обласної прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII 31 грудня 2020 року.

V. Оцінка аргументів учасників справи та позиція Верховного Суду

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 відкрите з підстав, визначених пунктом 4 частини четвертої статті 328 та пунктом 3 частини третьої статті 353 КАС України, що потребує перевірки доводів щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасуванню судового рішення.

Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.

З матеріалів справи слідує, що ухвалами Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 травня та 14 червня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Житомирської обласної прокуратури та ОСОБА_1 відповідно на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2022 року.

Розгляд справи, призначений на 15 та 29 червня 2022 року було відкладено за клопотанням ОСОБА_1 , у зв`язку з хворобою.

12 липня 2022 року до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі через загострення хвороби та необхідності лікування та, відповідно, неможливість у зв`язку із цим певний час приймати участь в апеляційному розгляді справи.

У цьому зв`язку варто відзначити, що в матеріалах справи наявні численні медичні документи (як-от виписки, довідки, листки непрацездатності тощо), які підтверджують факт наявності у позивачки захворювання (неспецифічний виразковий коліт важкої форми, який має хронічний безперервний перебіг стероїдозалежної форми) і другої групи інвалідності (повторно з 14 липня 2020 року).

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2022 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про зупинення апеляційного провадження по справі №240/1279/21 у зв`язку із захворюванням. Зупинено апеляційне провадження по справі №240/1279/21 до одужання ОСОБА_1 та зобов`язано її, після одужання, невідкладно повідомити про дану обставину суд.

На виконання вимог ухвали суду від 13 липня 2022 року ОСОБА_1 заявами, що надійшли до Сьомого апеляційного адміністративного суду 04 жовтня, 03 листопада та 08 грудня 2022 року, повідомляла про існування обставин, що слугували підставою для зупинення провадження у справі та неможливість поновлення провадження у справі. До кожної із вказаних заяв позивачка додала медичні заключення КО КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Андрушівської міської ради, видані станом на день направлення цих заяв до суду апеляційної інстанції.

Водночас, ухвалою від 20 вересня 2022 року Сьомий апеляційний адміністративний суд поновив провадження у справі та призначив її до апеляційного розгляду, мотивуючи це тим, що межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи, оскільки у зв`язку з тривалим судовим розглядом справи може бути порушене право сторін на своєчасне її вирішення.

З такими міркуваннями апеляційного суду колегія суддів не погоджується.

Принагідно зауважити, що згідно з частиною десятою статті 120 КАС України зупинення провадження в адміністративній справі зупиняє перебіг усіх процесуальних строків у цій адміністративній справі. Перебіг процесуальних строків продовжується з дня поновлення провадження.

Окрім того, провадження у справі було зупинено судом апеляційної інстанцій до одужання ОСОБА_1 , про що остання була зобов`язана повідомити суд.

Тож ураховуючи, що з моменту зупинення провадження у справі перебіг усіх процесуальних строків зупинився і зважаючи на те, що провадження у справі було поновлено за відсутності повідомлення позивачки про одужання, то поновлення провадження у справі за означених мотивів суперечить вимогам процесуального закону та власне й самій меті, на досягнення якої було спрямоване застосування механізму зупинення провадження, а саме - забезпечення участі сторони в розгляді справи.

До того ж, як слідує з матеріалів справи, після поновлення провадження у справі усі судові повістки про виклик ОСОБА_1 , а саме на 05 жовтня, 09 листопада та 14 грудня 2022 року, направлялися судом апеляційної інстанції на її електронну адресу kraw_nata@ukr.net. Між тим, апеляційний суд залишив поза увагою те, що у вищевказаних заявах позивачка повідомляла про відсутність технічної можливості доступу до інтернету та втрату паролю до електронної пошти, у зв`язку із чим просила направляти усі процесуальні документи та повідомлення у письмовому вигляді на адресу її проживання.

Частиною першою статті 11 КАС України передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Право учасників справи, зокрема, бути належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання та на участь у судових засіданнях (за виключенням випадків, що стосується окремих категорій справ), відповідає основним засадам адміністративного судочинства, таким як, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин справи.

Такий правовий підхід викладений у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2022 року у справі №520/1282/21.

Згідно із частинами першою - четвертою статті 124 КАС України судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями.

Повістки про виклик у суд надсилаються учасникам справи, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - учасникам справи з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою.

Судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється: 1) за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу; 2) за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.

У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються:

1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.

Відповідно до частини третьою статті 126 КАС України повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді.

Статтею 127 КАС України встановлено, що часом вручення повістки вважається:

1) день вручення судової повістки під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Статтею 129 КАС України визначено, що за письмовою заявою учасника судового процесу, який не має офіційної електронної адреси, текст повістки надсилається йому судом електронною поштою, факсимільним повідомленням, телефонограмою, текстовим повідомленням з використанням мобільного зв`язку на відповідну адресу електронної пошти, номер факсу, телефаксу, телефону, зазначені у відповідній письмовій заяві.

Учасник судового процесу повинен за допомогою електронної пошти (факсу, телефону) негайно підтвердити суду про отримання тексту повістки. Текст такого підтвердження роздруковується, а телефонне підтвердження записується відповідним працівником апарату суду, приєднується секретарем судового засідання до справи і вважається належним повідомленням учасника судового процесу про дату, час і місце судового розгляду. В такому випадку повістка вважається врученою учаснику судового процесу з моменту надходження до суду підтвердження про отримання тексту повістки.

Якщо протягом дня, наступного за днем надсилання тексту повістки, підтвердження від учасника судового процесу не надійшло, секретар судового засідання складає про це довідку, що приєднується до справи і підтверджує належне повідомлення учасника судового процесу про дату, час і місце судового розгляду. В такому випадку повістка вважається врученою з моменту складання секретарем судового засідання відповідної довідки.

Положення частин другої та третьої цієї статті не застосовуються, якщо направлення повістки здійснюється судом з використанням засобів мобільного зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. В такому випадку повістка вважається врученою з моменту її доставки учаснику судового процесу.

З аналізу наведених норм КАС України слідує, що передумовою для розгляду справи судом є належне сповіщення всіх учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, якщо така справа відповідно до вимог КАС України повинна розглядатись з їх повідомленням. Належність означає інформування учасників справи у спосіб та за формою, передбаченою процесуальним законом.

Разом з тим, на підставі наявних у справі матеріалів колегія суддів дійшла висновку про те, що ОСОБА_1 не була повідомлена ані про поновлення провадження у справі, ані про розгляд справи. Зокрема, у матеріалах справи відсутні докази отримання позивачкою судових повісток будь-яким способом, як-от роздруківка підтвердження отримання нею тексту повістки електронною поштою (факсу, телефону), або ж складена секретарем судового засідання довідка.

Згідно з вимогами частини другої статті 307 КАС України учасники справи повинні бути повідомлені про дату, час та місце розгляду справи у суді апеляційної інстанції, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням.

Згідно з вимогами частини першої статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Так, мотивуючи своє рішення про розгляд справи без участі позивачки, суд апеляційної інстанції оскаржуваній постанові зазначив, що у судові засідання позивачка жодного разу не з`явилася, а після поновлення провадження у справі двічі просила відкласти розгляд справи у зв`язку з хворобою, а також зупинити провадження у справі з цих же підстав. Окрім того, апеляційний суд зазначив, що позивачка не була позбавлена можливості брати участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, або направити до суду свого представника.

Суд апеляційної інстанції наголосив на тому, що відповідно до частини другої статті 44 КАС України, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, а згідно з пунктом 5 частини п`ятої цієї статті учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи. Також суд апеляційної інстанції зауважив про те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки суду, а й учасників справи.

З цього приводу варто зауважити, що стаття 44 КАС України, окрім обов`язків учасників справи, містить перелік їхніх прав, серед яких, зокрема право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Поряд з цим, учасники справи не повинні допускати зловживання передбаченими статтею 44 КАС України процесуальними права та зобов`язані неухильно і добросовісно виконувати свої процесуальні обов`язки.

Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом

Верховний Суд зауважує, що не вбачає у діях ОСОБА_1 ознак недобросовісного ставлення до своїх процесуальних прав і обов`язків, оскільки її неявка у судові засідання була зумовлена загостренням хвороби та потребою у лікуванні, що й зумовило прийняття апеляційним судом процесуального рішення про зупинення провадження у справі, а в подальшому - її необізнаністю про поновлення провадження у справі та призначення справи до апеляційного розгляду.

Навпаки, позивачка систематично повідомляла Сьомий апеляційний адміністративний суд про існування обставин, які перешкоджають її участі в розгляді справи, а 17 січня 2023 року повідомила суду про покращення стану здоров`я та можливість прийняття участі у судовому засіданні.

По-друге, колегія суддів критично оцінює твердження апеляційного суду про те, що апелянт мала можливість брати участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, або направити свого представника до суду, адже це є правом учасника справи, а не обов`язком. Більше того, судом апеляційної інстанції не взято до уваги те, що ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи, не працює та сама виховує неповнолітню дитину.

Верховний Суд зауважує, що ОСОБА_1 є заявником апеляційної скарги та, більше того, предметом оскарження у цій справі є рішення суб`єктів владних повноважень, які беззаперечно стосуються її прав та інтересів, адже пов`язані з її звільненням з публічної служби, що, у свою чергу, свідчить про необхідність заслуховування її пояснень з метою повного та всебічного розгляду справи.

В цілому позиція Сьомого апеляційного адміністративного суду в аспекті порушеного питання зводиться до формального цитування процесуальних прав апелянта. Обраний судом апеляційної інстанції спосіб сповіщення позивачки про розгляд справи за наявності її заяви про неможливість користування електронною поштою не узгоджується з вимогами процесуального закону.

Таким чином, оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо підтвердження обізнаності ОСОБА_1 про поновлення провадження у справі та призначення розгляду справи відсутні, вона не може вважатися належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Утім, судом апеляційної інстанції усупереч наведеної норми Кодексу розглянуто справу за відсутності учасника справи, який не повідомлений належним чином про дату, час і місце судового засідання.

Таким чином, розглянувши справу без участі апелянта суд апеляційної інстанції позбавив її права на судовий захист.

У цьому контексті принагідно зауважити, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

Такі принципи адміністративного судочинства як рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються в справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення.

Подібні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 761/14902/14-а, від 03 червня 2020 року у справі № П/811/2636/15, від 28 січня 2021 року у справі № 826/12804/17.

Верховний Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), сформульовану в рішенні від 08 листопада 2018 року у справі «Созонов та інші проти України» (заява № 29446/12; пункти 7, 8), у якій Суд зазначив, що загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи. Принцип рівності вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її в істотно несприятливе становище у порівнянні з іншою стороною. ЄСПЛ дійшов висновку, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати, чи були повістки чи інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зобов`язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні.

У рішенні ЄСПЛ від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03; пункт 26) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Отже, розгляд справи за відсутності учасника процесу, неповідомленого у визначений законом спосіб про розгляд справи, є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 353 КАС України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо, зокрема, справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).

Ураховуючи норми процесуального закону, а також правову позицію Верховного Суду та ЄСПЛ у зіставленні з обставинами справи щодо розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 без її участі, попри виявлене нею бажання брати участь у судових засіданнях, колегія суддів констатує порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке згідно з частиною третьою статті 353 КАС України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд.

Під час нового судового розгляду цієї справи суду апеляційної інстанції необхідно забезпечити рівні права учасників процесу у наданні ними доказів для всебічного, повного дослідження та вивчення усіх обставин справи, необхідних для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, зокрема виконати обов`язок щодо належного повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час і місце розгляду справи.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду, а отже, наявні підстави для часткового задоволення вимог касаційної скарги.

VІ. СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року скасувати.

Справу № 240/1279/21 направити на новий розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько