Ухвала

від 24.01.2024 по справі 240/1279/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 січня 2024 року

м. Київ

справа №240/1279/21

адміністративне провадження №К/990/381/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів: Мацедонської В.Е., Смоковича М.І.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року у справі №240/1279/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної прокуратури, Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур (на правах місцевих) (далі - Четверта кадрова комісія), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Офіс Генерального прокурора, про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської обласної прокуратури, Четвертої кадрової комісії, в якому з урахуванням уточнень позовних вимог просила:

- визнати протиправним і скасувати наказ керівника Житомирської обласної прокуратури від 23 грудня 2020 року № 345к про звільнення позивачки з посади прокурора Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської області та органів Житомирської обласної прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII);

- визнати протиправним і скасувати рішення Четвертої кадрової комісії від 24 листопада 2020 року № 103 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора»;

- поновити позивачку з 31 грудня 2020 року в органах Житомирської обласної прокуратури та на посаді прокурора Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області;

- стягнути з Житомирської окружної прокуратури на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 31 грудня 2020 року по дату фактичного поновлення на посаді.

Крім того, позивачка просила допустити до негайного виконання рішення суду в частині її поновлення в органах Житомирської обласної прокуратури та на посаді прокурора Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області або рівнозначній посаді, яка буде існувати в зазначеному органі на момент поновлення, та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за весь час вимушеного прогулу.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано наказ керівника Житомирської обласної прокуратури від 23 грудня 2020 року №345 к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської області та органів Житомирської обласної прокуратури. Визнано протиправним і скасовано рішення Четвертої кадрової комісії від 24 листопада 2020 року № 103 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора», прийняте відносно ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 з 31 грудня 2020 року в органах Житомирської обласної прокуратури та на посаді прокурора Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської області. Стягнуто з Житомирської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 грудня 2020 року до 12 січня 2022 року у розмірі 265 353 грн. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 в органах Житомирської обласної прокуратури та на посаді прокурора Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської області, а також в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць звернуто до негайного виконання. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року скасовано рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2022 року та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 20 липня 2023 року постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду 14 грудня 2022 року скасовано на підставі пункту 3 частини третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року скасовано рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2022 року та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

03 січня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року у справі №240/1279/21.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М. у період з 10 по 23 січня 2024 року питання щодо відкриття касаційного провадження вирішується колегією суддів після виходу судді-доповідача з відпустки.

За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам статті 330 КАС України, суд дійшов висновку, що вказана скарга підлягає залишенню без руху з огляду на таке.

За правилами, встановленими частинами першою - третьою статті 329 КАС України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі якщо його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

Як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 23 серпня 2023 року у відкритому судовому засіданні, повний текст якої складено 28 серпня 2023 року.

Касаційна скарга направлена до Верховного Суду засобами кур`єрського зв`язку 03 січня 2024 року, тобто поза межами строку на касаційне оскарження.

Одночасно з касаційною скаргою скаржниця порушує питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

На обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, скаржниця зазначає, що вона отримала копію оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції 20 грудня 2023 року, на підтвердження чого надано ксерокопію заяви про видачу судового рішення від 20 листопада 2023 року з відповідною розпискою позивачки, що міститься в матеріалах справи, а також ксерокопію першого аркушу постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року з відміткою суду, датованої 20 грудня 2023 року, про видачу копії судового рішення.

Вирішуючи клопотання скаржниці про поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини четвертої статті 321 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції приймаються, проголошуються, вручаються (видаються або надсилаються) учасникам справи в порядку, встановленому главою 9 розділу цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі.

Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Колегія суддів критично оцінює наведені скаржницею доводи та надані на їх підтвердження докази, оскільки зазначене не свідчить, що скаржниця не отримувала оскаржувану постанову раніше, а в матеріалах касаційної скарги відсутні докази, які підтверджують невиконання судом апеляційної інстанції свого обов`язку, передбаченого нормами статті 251 КАС України, щодо направлення сторонам належним чином завіреної копії судового рішення.

У відповідності до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Зазначені скаржницею у касаційній скарзі обставини не свідчать про ненаправлення їй судом апеляційної інстанції оскаржуваного судового рішення, оскільки обов`язок такого направлення/вручення встановлено процесуальним законом (стаття 251 КАС України).

Скаржниця не надала належних та достатніх доказів свого твердження, якими, на переконання Суду, можуть бути, зокрема, письмові відповіді (довідки) суду, у провадженні або на зберіганні в якого знаходиться справа, про наявність/відсутність в матеріалах справи супровідного листа про направлення відповідного судового рішення, повідомлення про доставлення судового рішення на офіційну електронну адресу особи, повідомлення про вручення/невручення поштового відправлення з таким рішенням; копією опису документів, що містяться в матеріалах справи тощо.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Для доступу до судових рішень Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, що є автоматизованою системою збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. До Реєстру вносяться всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі.

Відповідно до частин першої, другої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону.

Згідно з інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року було оприлюднено 30 серпня 2023 року.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами, що кореспондується із приписами статті 44 КАС України.

Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов`язків.

Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслений характер процесуальної поведінки учасників справи, відповідно до якого особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без невиправданих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, передусім щодо дотримання строку на касаційне оскарження. Для цього учасник справи повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати цілком наявні засоби та можливості, передбачені законодавством

Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, інформацію про оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції скаржниця мала можливість отримати з Єдиного державного реєстру судових рішень, починаючи з 30 серпня 2023 року. Однак з касаційною скаргою звернулась лише 03 січня 2024 року.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

Скаржниця не зазначає переконливих підстав/причин пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення, тобто таких, що не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов`язаних з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Враховуючи положення частин першої та другої статті 329 КАС України, ненадання скаржником доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання поважними причини пропуску скаржником строку на касаційне оскарження.

Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, указані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

За таких обставин касаційну скаргу належить залишити без руху, запропонувавши скаржниці подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження з обґрунтуванням інших поважних причин для його поновлення та надати відповідні докази.

Крім того, згідно з вимогами пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Скаржниця указує, що підставою касаційного оскарження судових рішень у справі №240/1279/21 є, зокрема, пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 1 частини другої статті 353 цього Кодексу.

Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Так, за змістом пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

У контексті наведеного Верховний Суд зазначає, що такі твердження заявника можуть бути враховані при касаційному оскарженні судових рішень (пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України) лише у разі обґрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, про що прямо зазначено в пункті 1 частини другої статті 353 цього Кодексу.

Верховний Суд зазначає, що основні доводи касаційної скарги ґрунтуються на необхідності додатково перевірити та переоцінити докази, визнати доведеними обставини, що не були встановлені у судових рішеннях.

Проте, враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

З огляду на викладене, Суд відхиляє посилання скаржниці на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 1 частини другої статті 353 цього Кодексу.

Керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року у справі №240/1279/21.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року у справі №240/1279/21 - залишити без руху.

Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Ж.М. Мельник-Томенко

В.Е. Мацедонська

М.І. Смокович ,

Судді Верховного Суду