Постанова

від 12.07.2023 по справі 498/151/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3098/23

Справа № 498/151/21

Головуючий у першій інстанції Чернецька Н. С.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Драгомерецького М.М.,

за участю:

секретаря Нечитайло А.Ю.,

апелянта ОСОБА_1 ,

представника УСЗН Роздільнянської РДА Одеської області - Берової А.П.,

розглянувши в режимі відеоконференції, за допомогою програмного забезпечення «ВКЗ», апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 06 травня 2022 року, ухваленого під головуванням судді Чернецької Н.С., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Роздільнянської районної державної адміністрації, Управління соціального захисту населення Роздільнянської районної державної адміністрації, районної Ради Роздільнянського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Державна казначейська служба України, про визнання дій протиправними та стягнення моральної та матеріальної шкоди,

встановив:

14.05.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Великомихайлівської районної державної адміністрації (далі - Великомихайлівська РДА), Управління соціального захисту населення Великомихайлівської районної державної адміністрації (далі - УСЗН Великомихайлівської РДА), Великомихайлівської районної ради Одеської області (далі - Великомихайлівська районна рада), в якому, з урахуванням неодноразових письмових уточнень просив: визнати протиправними дії Великомихайлівської РДА, УСЗН Великомихайлівської РДА, та Великомихайлівської районної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Державна казначейська служба України (далі - ДКС України), про визнання дій протиправними та стягнення із кожного із відповідачів моральної шкоди у сумі 200 000,00 грн. та матеріальної шкоди у розмірі 117 786 грн. (т.1, а.с.5-7).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що з січня 2013 року він, як інвалід другої групи, на якого поширюються пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, неодноразово звертався до відповідачів із заявами про проведення безоплатного капітального ремонту його квартири, або виділення необхідних коштів на вказані цілі, однак до теперішнього часу ремонт у квартирі не проведено, кошти на вказані цілі не виділялись. На думку позивача, такі обставини свідчать про незаконну бездіяльність відповідачів, яка, в свою чергу, нанесла йому матеріальну та моральну шкоду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.09.2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено (т.1, а с. 194-206).

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.09.2019 року залишено без змін (т.2, а.с. 67-70).

Однак, постановою Верховного Суду від 21.01.2021 року вищевказані судові рішення скасовані, провадження у справі закрито, позивачу роз`яснено, що розгляд цієї справи належить здійснювати за правилами цивільного судочинства. Також позивачу роз`яснено право звернення із заявою протягом десяти днів про скерування справи за встановленою юрисдикцією (т.2, а.с. 154-164).

Ухвалою Верховного Суду від 17.02.2021 року задоволено заяву ОСОБА_1 про скерування справи за встановленою юрисдикцією та справа направлена для розгляду до Великомихайлівського районного суду Одеської області (т.2, а.с 179-181).

Рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 06 травня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 були залишені без задоволення (т.4, а.с.67-80).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 06 травня 2022 року, ухвалення нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.4, а.с.87-89).

У відзиві на апеляційну скаргу Роздільнянська РДА просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, судове рішення - без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 06 травня 2022 року (т.4, а.с. 103-106).

У відповіді на відзив позивач ОСОБА_1 просить не приймати відзив Роздільнянської РДА до уваги, посилаючись на необґрунтованість доводів, викладених у відзиві (т.4, а.с 121).

Вирішуючи питання про слухання справи у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином повідомлені про час і місце судового засідання (т.4, а.с.160-165).

Крім того, відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

Колегія суддів також зазначає, що Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2020 року по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що дана справа перебуває на розгляді суду апеляційної інстанції фактично більше 1-го року (т.4, а.с. 92), колегія суддів вирішила дану справу розглядати судом апеляційної інстанції у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції із Великомихайлівським районним судом Одеської області, за участю з`явившихся учасників справи, у відсутність інших учасників справи, а також за наявними у справі доказами.

При цьому колегія суддів зазначає, що від голови Роздільнянської РДА і начальника Роздільнянської РВА Приходька С. 11.07.2023 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника Роздільнянської РДА і РВА (т.4, а.с.175-176).

Крім того, в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 02 березня 2021 року з Верховного Суду до Великомихайлівського районного суду Одеської області надійшла дана цивільна справа, за вищевказаною позовною заявою ОСОБА_1 , яку він в ході розгляду справи неодноразово уточнював та в остаточній редакції, яка має назву «ПОЯСНЕННЯ» (т.4, а.с.26-29) просив: визнати протиправними дії Роздільнянської РДА, УСЗН Роздільнянської РДА, та Роздільнянської районної ради щодо не проведення йому, як інваліду другої групи, безоплатного капітального ремонту в його квартирі, а також не забезпечення коштами для проведення вказаного ремонту власними силами; стягнути з Роздільнянської РДА, УСЗН Роздільнянської РДА солідарно 117 786 грн. у відшкодування матеріальної шкоди; стягнути з Роздільнянськох районної ради, як правонаступника Великомихайлівської районної ради 200 000 грн. у відшкодування моральної шкоди; зобов`язати ДКС України відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, стягнуту з відповідачів рішенням суду (т.4, а.с.26-29).

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що з січня 2013 року він, як інвалід другої групи, на якого поширюються пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, неодноразово звертався до відповідачів із заявами про проведення безоплатного капітального ремонту його квартири, або виділення необхідних коштів на вказані цілі, однак до теперішнього часу ремонт у квартирі не проведено, кошти на вказані цілі не виділялись. На думку позивача, такі обставини свідчать про незаконну бездіяльність відповідачів, яка, в свою чергу, нанесла йому матеріальну та моральну шкоду.

Ухвалою Великомихайлівського районного суду Одеської області від 05 березня 2021 року дану цивільну справу було прийнято до розгляду та було відкрито провадження (т.3, а.с.5-6).

Крім того, ухвалою Великомихайлівського районного суду Одеської області від 13 квітня 2021 року було замінено первісних відповідачів Великомихайлівську РДА; УСЗН Великомихайлівської РДА, Великомихайлівську районну раду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ДКС України, про визнання дій протиправними та стягнення моральної та матеріальної шкоди, належними відповідачами: Роздільнянською РДА; УСЗН Роздільнянської РДА, районною Радою Роздільнянського району Одеської області (т.3, а.с.36-37).

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник Роздільнянської районної ради Одеської області, представник Роздільнянської РДА, а також представник УСЗН Роздільнської РДА (т.4, а.с.56-63, 78-84, 99-100), просили відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що розглянувши позовну заяву позивача про визнання дій протиправними, а також стягнення матеріальної та моральної шкоди з відповідачів - Великомихайлівської РДА ( в подальшому - Роздільнянської) РДА, Великомихайлівської районної ради Одеської області (в подальшому - Роздільнянської) районної ради Одеської області, а також УСЗН Великомихайлівської (в подальшому - Роздільнської) РДА, а саме - про визнання дій протиправними та стягнення матеріальної і моральної шкоди на користь позивача, є безпідставними і необґрунтованими.

Також проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечував і ДКС України, представник якого в своїх письмових поясненнях (т.4, а.с.19-23) зазначила, що згідно з п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС, у разі задоволення адміністративного позову суд має повноваження прийняти рішення про зобов`язання вчинити певні дії. Натомість місцевий суд не має таких повноважень відповідно до норм ЦПК України. За змістом КАС України, Закону України «Про виконавче провадження» та інших законодавчих актів зобов`язання щодо вчинення дій є суто примусовим заходом, що може застосовуватися до суб`єкта, який не виконує або не належним чином виконує покладені на нього законодавством обов`язки. Отже, підставою для застосування певного зобов`язання до сторони судового процесу є факт порушення чи недотримання нею відповідних нормативних приписів, що змушує суд вжити належних заходів для припинення такого порушення та недопущення настання негативних наслідків. Проте, оскільки позивачем не наведено жодного факту порушення чи недотримання ДКС України, як і іншими відповідачами покладених на них обов`язків, то підстав для задоволення позовних вимог немає. Також представник ДКС України вказала, що крім того, що ОСОБА_1 не обґрунтував завдання йому моральної шкоди в сумі 200 000 грн. з кожного з відповідачів, крім того між ДКС України та позивачем ОСОБА_1 відсутні будь-які правовідносини, а тому в силу вимог ст. 96 ЦК України ДКС України не може відповідати за дії або бездіяльність інших юридичних осіб.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив із того, що у відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 13 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни та прирівняним до них особам (стаття 7 цього ж Закону України) надається позачерговий безплатний капітальний ремонт власних жилих будинків і квартир та першочерговий поточний ремонт жилих будинків і квартир у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію вказаної норми Кабінет Міністрів України постановою від 20.05.2009 № 565 «Про затвердження Порядку проведення безоплатного капітального ремонту власних житлових будинків і квартир осіб, що мають право на таку пільгу, а також першочерговий поточний ремонт житлових будинків і квартир осіб, які мають на це право» затвердив Порядок № 565, п. 2 якого установив, що першочерговий поточний ремонт житлових будинків і квартир осіб, що мають на це право згідно із Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» та «Про жертви нацистських переслідувань», проводиться відповідно до Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572 «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Правила забезпечення схоронності житлового фонду, його експлуатація та ремонт регламентовані нормами Розділу IV Житлового кодексу України.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що як вбачається із наявної в матеріалах справи копії книги обліку Житлових будинків, квартир осіб, які мають право на проведення безоплатного капітального ремонту (т.1, а.с.114-1150 ), записом за № 8 встановлено факт проведення капітального ремонту апелянту ОСОБА_1 у 2004 році. Згідно Акту № 1588-ІІ-1589 від 23.09.2004 року приймання виконаних підрядних робіт капітальний ремонт квартири заявника апеляційної скарги дійсно було проведено (т.1, а.с.119-120), незважаючи на те, що даний факт заперечувався в суді апеляційної інстанції заявником апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Разом з тим, на підтвердження цього факту суду надано копію трудового договору від 26.04.2004 року, копію рахунку і платіжного дручення від 29.09.2004 року, копію договору на виконання робіт та вищевказаного Акту (т.1, а.с.119-122).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є інвалідом війни ІІ групи, на якого поширюються пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 14 квітня 1997 року (т.1, а.с.8).

23.01.2013 року, 17.04.2014 року та 15.10.2014 року апелянт ОСОБА_1 звертався до Великомихайлівської РДА із заявами про проведення безоплатного капітального ремонту його квартири, право на яке гарантовано п. 8 ч.1 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

У зв`язку з викладеними обставинами, розпорядженням Великомихайлівської РДА від 02.01.2013 року № 12/А-2013 затверджено склад комісії по проведенню безоплатних капітальних ремонтів будинків (квартир) інвалідів Великої Вітчизняної війни та сімей загиблих (померлих) військовослужбовців, яка, в свою чергу, на засіданні від 22.01.2013 року вирішила безкоштовні капітальні ремонти власних житлових будинків і квартир осіб, що мають право на таку пільгу згідно Закону, проводити згідно черги за заявами пільговиків, що звернулись з 2006 року. Крім цього комісією вирішено провести обстеження будинків (квартир) деяких осіб, що мають право на пільгу, за переліком, серед якого зазначено і прізвище ОСОБА_1 , та підготувати дефектні акти та кошториси на розгляд комісії (т.1, а.с.13-17).

На засіданні комісії від 23.10.2014 року, яке оформлене протоколом №9, комісією по вирішенню питання щодо проведення безоплатного капітального ремонту власників житлових будинків і квартир осіб, що мають право на таку пільгу вирішено включити до загальної черги під №6 апелянта ОСОБА_1 на проведення безоплатного капітального ремонту квартири та доручено членам комісії провести обстеження квартири заявника та скласти дефектний акт.

В подальшому, а саме: 28.07.2015 року на підставі розпорядження Великомихайлівської РДА від 02.01.2013 року № 12/А-2013 проведено обстеження квартири ОСОБА_1 , за наслідком чого складено відповідний акт з висновком, що квартира потребує капітального ремонту (т.1, а.с.18-19).

29.07.2015 року на засіданні комісії вирішено доручити членам комісії провести обстеження квартири ОСОБА_1 та скласти перелік та обсяги робіт відповідно до постанови КМ України № 565 від 20.05.2009 року (протокол № 13) (т.1, а.с.126-127).

09.12.2015 року на засіданні комісії, що оформлено протоколом № 15, вирішено доручити комісії разом з підрядником до 14.12.2015 року обстежити квартиру ОСОБА_1 , який набуває право першочергового проведення безоплатного капітального ремонту та до 20.12.2015 року скласти кошторисний розрахунок, визначити загальну вартість капітального ремонту та надати їх до ДП «Укрдержбудекспертиза» для проведення експертної оцінки (т.1, а.с.123-124).

29.12.2015 року ДП «Укрдержбудекспертиза» затверджено експертний звіт щодо розгляду кошторисної частини проектної документації за робочим проектом, відповідно до якого загальна кошторисна вартість будівництва станом на 29.12.2015 року складає 338 320 грн. (т.1, а.с.132).

Однак, у зв`язку з тим, що капітальний ремонт квартири апелянта ОСОБА_1 фактично не було виконано, 25.02.2016 року, 07.04.2016 року, 02.09.2016 року, 23.05.2017 року ОСОБА_1 знов звертався до Великомихайлівської РДА з аналогічними заявами, у відповідь на які листами від 10.03.2016 року, 15.04.2016 року, 17.09.2016 року, 19.06.2017 року Великомихайлівська РДА повідомляла заявника, що він, як інвалід ІІ групи перебуває в черзі за №2, однак Законами України «Про Державний бюджет на 2016-2017 роки» кошти на проведення безоплатних капітальних ремонтів не передбачені, у зв`язку з чим йому рекомендовано звертатись з відповідною заявою до Великомихайлівської об`єднаної громади, на рахунках якої акумулюються фінансові надходження згідно ст.ст.64, 69 Бюджетного кодексу України, в тому числі, податок на доход фізичних осіб (т.1, а.с.133, 135-137, 138).

14.03.2018 року та 19.09.2018 року позивач вчергове звернувся до Великомихайлівської РДА, однак вже із заявами про надання коштів для проведення вказаного ремонту власними силами, в розмірі 117 786 грн. Аналогічну заяву позивач подав і до Великомихайлівської районної ради.

Проте, листами від 20.03.2018 року №Г-153/01-17 та від 27.09.18 року №Г-452/01-17 Великомихайлівська РДА знов повідомила заявника про відсутність субвенцій з Державного бюджету на вказані в заяві цілі, роз`яснила ОСОБА_2 , що Законами України «Про державний бюджет на 2016-2018 роки» визначено право органів місцевого самоврядування за їх рішенням та за рахунок місцевого бюджету проводити безоплатні капітальні ремонти вказаній категорії громадян, та запропонувала звернутись до об`єднаної територіальної громади з відповідною заявою (т.1, а.с.134, 139).

В свою чергу, Великомихайлівська районна рада Одеської області листом від 11.06.2018 р. за № Р-54/03-06 повідомила позивача про обмежений фінансовий ресурс районної ради та рекомендувала з відповідного питання звернутись до Великомихайлівської селищної ради (т.1, а.с.24).

Зазначені обставини були викликані тим, що, починаючи з 2016 року на території Великомихайлівського району була створена Великомихайлівська об`єднана територіальна громада, а тому з січня 2016 року всі фінансові надходження згідно статей 64 та 69 Бюджетного кодексу України, у тому числі податок на дохід з фізичних осіб, акумулюються на рахунках вищевказаної об`єднаної громади. За рахунок вказаних коштів та згідно статті 91 Бюджетного кодексу України Великомихайлівська об`єднана територіальна громада має право приймати місцеві програми соціального захисту окремих категорій населення. В ці програми можуть входити і проведення капітальних та поточних власних житлових будинків і квартир ветеранам війни.

УСЗН Великомихайлівської РДА 07.06.2016 року за № 01-38/1477 було направлено голові Великомихайлівської об`єднаної територіальної громади лист-роз`яснення законодавства та копії заяв і копії посвідчень інвалідів війни, які проживають на території громади та які мають право на вказаний ремонт для ознайомлення та винесення питання щодо проведення вказаним особам безоплатних капітальних ремонтів згідно черги на чергову сесію селищної ради. УСЗН Великомихайлівської РДА неодноразово офіційно повідомляло позивача ОСОБА_1 про зміни у Законах України « Про Державний бюджет України» на 2017, 2018 роки та рекомендували йому звернутися з письмової заявою до Великомихайлівської об`єднаної територіальної громади щодо безоплатного проведення капітального ремонту його квартири.

Так, на засіданні постійної комісії з питань розвитку інфраструктури району та спільної власності територіальних громад від 31.05.2018 року було прийнято рішення про рекомендацію ОСОБА_1 звернутись за місцем проживання, тобто до Великомихайлівської селищної ради об`єднаної територіальної громади з питанням щодо виділення коштів на ремонт квартири, оскільки з 01.01.2016 року всі податки згідно Бюджетного кодексу надходять на рахунки зазначеного органу (т.1, а.с.89). Про вказане рішення апелянта ОСОБА_1 було повідомлено (т.1, а.с.96, 97).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до Великомихайлівського ВП Роздільнянського відділу поліції ГУНП в Одеській області з заявами від 09.09.2016 року, від 19.09.2016 року, від 04.02.2016 року, від 07.10.2015 року та від 29.09.2015 року про те, що в його квартирі не проводиться безоплатний капітальний ремонт на проведення якого він має право як інвалід війни ІІ групи, про що свідчать надані суду відділенням поліції № 1 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області висновки про списання матеріалів журналу єдиного обліку (далі - ЖЄО) до справ по заяві ОСОБА_1 : ЖЄО № 1864 від 29.09.2015 року; ЖЄО № 1910 від 07.10.2015 року; ЖЄО № 150 від 04.02.2016 року; ЖЄО № 1585 від 09.09.2016 року; ЖЄО № 1659 від 19.09.2016 року;

Із вищевказаних висновків, вбачається, що в ході перевірки з`ясовано, що квартира ОСОБА_1 потребує капітального ремонту. Але на даний час вже було виконано декілька ремонтних робіт житлових будинків інвалідів війни, які перебувають на обліку в УСЗН Великомихайлівської РДА, зв`язку з чим у такій Книзі ОСОБА_1 вже знаходиться в загальній черзі під № 3, але так як на першому та другому місці черги по проведенню капітального ремонту житлових будинків знаходяться інваліди війни І та ІІ групи, ОСОБА_1 не можливо провести позачерговий ремонт його квартири. Враховуючи вище вказане СВ Великомихайлівського РВ по даному факту не вбачаються ознаки будь-якого правопорушення (т.3, а.с.121, 122, 123, 124).

Крім того, про вчинення можливого кримінального правопорушення і бездіяльності Великомихайлівського ВП щодо не притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які винні в не проведенні капітального ремонту його квартири, апелянт ОСОБА_1 звертався до Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області із заявою за № (16-97)-90вх-17 від 10.01.2017 року.

Однак, згідно наглядового провадженням № (16-97) 171-17 вбачається, що порушень в діях працівників Великомихайлівського ВП не встановлено (т.1, а.с.28).

Також суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що у грудні 2015 року необхідна документація по безоплатному капітальному ремонту квартири ОСОБА_1 була направлена до ДП «Укрдержбудекспертиза» для проведення експертної оцінки, яка 29 грудня 2015 року була затверджена у вказаній установі, а до УСЗН Великомихайлівської РДА вона надійшла 05 січня 2016 року.

У зв`язку з вищевикладеним в сукупності, згідно чинного законодавства провести безоплатний капітальний ремонт квартири апелянта ОСОБА_1 у 2015 році не було можливим.

Що стосується подальших років, то колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що згідно з п. 16 Порядку № 565, фінансування витрат, пов`язаних з проведенням безоплатного капітального ремонту і складанням проектно-кошторисної документації, здійснюється за рахунок відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у межах затверджених бюджетних призначень на відповідний рік. Проте зазначена субвенція Законом України «Про державний бюджет України на 2016 рік» не була передбачена. Також відповідна субвенція не передбачена Законами України « Про державний бюджет України» на 2017, 2018, 2019 роки, що між тим підтверджується рішеннями Великомихайлівської районної ради Одеської області № 498-VІ « Про районний бюджет Великомихайлівського району на 2015 рік» від 23 січня 2015 року ; рішенням « Про внесення змін і доповнень до рішення районної ради від 23 січня 2015 року № 498- -VІ « Про районний бюджет Великомихайлівського району Одеської області на 2015 рік»; рішенням « Про внесення змін і доповнень до рішення районної ради від 22 грудня 2017 року № 239- VІІ « Про районний бюджет Великомихайлівського району на 2018 рік», з відповідними таблицями доданими до них.

З огляду на викладені обставини слід дійти висновку про те, що відповідачами Роздільнянською РДА, УСЗН Роздільнянської РДА, Роздільнянською районною радою Одеської області було вжито всіх заходів на інформування апелянта ОСОБА_1 про стан виконання його заяв щодо проведення капітального ремонту його квартири.

Крім того, як було зазначено вище, після численних звернень апелянта ОСОБА_1 . Великомихайлівською РДА йому надавались відповіді, у яких наголошувалось про відсутність у вказаного органу фінансування на проведення капітального ремонту, починаючи з 2016 року та рекомендовано звернутись до Великомихайлівської селищної ради.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 16 Порядку № 565 фінансування витрат, пов`язаних з проведенням безоплатного капітального ремонту і складенням проектно-кошторисної документації, здійснюється за рахунок відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у межах затверджених бюджетних призначень на відповідний рік.

Однак,як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 до Великомихайлівської селищної ради не звертався і виходячи зі змісту ст.51 ЦПК України суд першої інстанції позбавлений можливості залучити Великомихайлівську селищну раду до участі у даній справі в якості співвідповідача, або замінити відповідача належним відповідачем.

Що стосується посилання апелянта ОСОБА_1 на зміни діючого законодавства, згідно якого йому надана можливість отримання грошової компенсації за капітальний ремонт квартири в сумі 117 786 грн., то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, яки вказав, що п. 8 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII визначено, що пільги з оплати послуг за користування житлом (квартирна плата, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), комунальних послуг, користування паливом, скрапленим газом, телефоном, послуг із встановлення квартирних телефонів; проїзду усіма видами міського, приміського та міжміського транспорту; бензину (пального), ремонту, технічного обслуговування автомобілів та транспортного обслуговування; оплата пільгового одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, виробів медичного призначення за рецептами лікарів, зубопротезування; пільгового забезпечення санаторно-курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад (крім забезпечення санаторно-курортним лікуванням інвалідів із захворюваннями нервової системи (з наслідками травм і захворюваннями хребта та спинного мозку); пільгового капітального і поточного ремонту власних жилих будинків і квартир, що передбачені законами України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань», «Про охорону дитинства», «Про соціальний захист дітей війни», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», та виплати компенсації і допомоги можуть надаватися у готівковій формі у розмірах та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Тобто, даним пунктом встановлено право, а не обов`язок розпорядника коштів надавати їх у готівковій формі. Вирішення цього питання є виключною компетенцією відповідної ради або державної адміністрації.

Разом з тим, згідно п.15 Порядку №565 особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, у разі проведення капітального ремонту власними силами виплачується компенсація витрат, пов`язаних з його проведенням.

Однак, оскільки апелянтом ОСОБА_1 не надано доказів того, що він має особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, то судом правильно не встановлено обов`язку Роздільнянської районної ради виплати йому компенсацію витрат, пов`язаних з проведенням ним капітального ремонту своєї квартири.

Суд також правильно зазначив, що питання компенсації витрат, пов`язаних з проведенням капітального ремонту може бути вирішено виключно після фактичного проведення ремонту особою, що має право на пільгу, з наданням відповідних документів на підтвердження його вартості в межах, визначених Законом.

Оскільки матеріали справи не містять жодного доказу, якій би підтверджував фактичні витрати позивача на капітальний ремонт його квартири, то суд дійшов правильного висновку про те, що його вимоги про стягнення з відповідачів грошової компенсації є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, як матеріального, так і морального характеру.

Що стосується доводів апелянта ОСОБА_1 про затримку виконання зобов`язань щодо проведення капітального ремонту з 2014 року до моменту подання позову, то вони є безпідставними, оскільки у відповідності до вищевказаного Порядку № 565 не визначено строків, протягом яких капітальний ремонт житлового будинку (квартири) має бути фактично проведений. Натомість, відповідачем надано ґрунтовні пояснення та документальні підтвердження, якими обґрунтовано строки проведення капітального ремонту в житловій квартирі позивача.

Більше того, апелянту ОСОБА_1 неодноразово надсилались листи щодо згоди на проведення безоплатного капітального ремонту його квартири при надходженні коштів з державного бюджету на вказані цілі згідно черги.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів також зазначає, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 06 травня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21.07.2023 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький