Ухвала

від 13.02.2024 по справі 498/151/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 498/151/21

провадження № 61-17578ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 06 травня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 12 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Роздільнянської районної державної адміністрації, Управління соціального захисту населення Роздільнянської районної державної адміністрації, районної Ради Роздільнянського району Одеської області, третя особа - Державна казначейська служба України, про визнання дій протиправними та стягнення моральної та матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

07 грудня 2023 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку, звернувся

до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 06 травня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 12 липня 2023 року у цій справі.

Ухвалою Верховного Суду від 25 грудня 2023 року вказану касаційну скаргу було залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків, зокрема запропоновано звернутися до Верховного Суду із уточненою редакцією касаційної скарги, разом з її копіями, відповідно до кількості учасників справи, яка повинна бути адресована саме Верховному Суду, у якій зазначити підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, відомості

про наявність або відсутність у заявника електронного кабінету, додати

до уточненої редакції касаційної скарги клопотання (заяву) про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень та надати докази, які підтверджують його право на звільнення від сплати судового збору за подачу касаційної скарги.

22 січня 2024 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків, до яких заявником додано уточнену редакцію касаційної скарги, разом з її копіями відповідно до кількості учасників справи, яка повторно адресована Верховному Суду України, клопотання про поновлення строк на касаційне оскарження судових рішень та документи, які підтверджують підстави звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подачу касаційної скарги.

Розглядаючи матеріали на усунення недоліків, викладені в ухвалі Верховного Суду від 25 грудня 2023 року, суд приходить до висновку, що заявником недоліки усунуто частково, оскільки уточнена касаційна скарга повторно не містить підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України судоустрій

та судочинство визначаються виключно законами України.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України визначає, що основними засадами судочинства, зокрема, є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово підкреслював,

що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод 1950 року (далі - ЄКПЛ) суд має бути «встановлений законом», що відбиває принцип верховенства права, який є невід`ємною складовою системи захисту, встановленої ЄКПЛ та Протоколами до неї.

Передусім зазначена вимога має тлумачитися буквально з точки зору наявності правової основи існування суду, адже метою її закріплення у пункті 1 статті 6 ЄКПЛ є необхідність забезпечення того, щоб організація судової системи

у демократичному суспільстві регулювалася саме законом, ухваленим парламентом, особливо в державах, де право є кодифікованим. «Закон»

у розумінні пункту 1 статті ЄКПЛ включає передусім законодавство, прийняте для встановлення та визначення компетенції судових органів.

Фраза «встановлений законом» охоплює не лише правову основу існування «суду», однак і дотримання судом правил, якими він має керуватися. Компетенційна складова «суду, встановленого законом» відбиває, зокрема використання судом при розгляді та вирішенні справ виключно повноважень, передбачених процесуальним законодавством.

Тож відповідно до усталеної практики ЄСПЛ вихід суду за межі повноважень, встановлених законом, порушує компетенційну складову поняття «суд, встановлений законом», гарантованого у пункті 1 статті 6 ЄКПЛ.

Отже, виключно законом України, ухваленим Верховною Радою України, можуть визначатися випадки та підстави касаційного провадження; у Верховного Суду відсутні підстави відступати від приписів закону, крім окремих виключних випадків, коли пряме виконання приписів закону в обставинах конкретної справи не поставить під загрозу порушення саму суть права заявника на доступ до суду, яке гарантується пунктом 1 статті 6 ЄКПЛ.

Крім цього, частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено,

що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої

або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені

в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими

з чого вбачається, що коректне визначення підстав касаційного оскарження

має суттєве значення.

Водночас уточнена редакція касаційної скарги повторно не містить належного викладу підстав, передбачених процесуальним законом для оскарження судових рішень в касаційному порядку, складається із викладення обставин справи та містить формальне посилання на неправильність та незаконність судового рішення, тобто подана з порушенням вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.

Отже, ОСОБА_1 не в повній мірі виконав вимоги ухвали Верховного Суду

від 25 грудня 2023 року.

Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

За змістом статті 185 ЦПК України, якщо заявник не усунув недоліки скарги

у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявнику.

Оскільки у відведений судом строк, станом на 13 лютого 2024 року, недоліки касаційної скарги усунуто частково, тому касаційна скарга підлягає поверненню заявнику.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 06 травня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 12 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Роздільнянської районної державної адміністрації, Управління соціального захисту населення Роздільнянської районної державної адміністрації, районної Ради Роздільнянського району Одеської області, третя особа - Державна казначейська служба України, про визнання дій протиправними та стягнення моральної та матеріальної шкоди вважати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Сердюк