Ухвала
09 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 498/151/21
провадження № 61-11822ск23
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 06 травня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 12 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Роздільнянської районної державної адміністрації, Управління соціального захисту населення Роздільнянської районної державної адміністрації, районної Ради Роздільнянського району Одеської області, третя особа - Державна казначейська служба України, про визнання дій протиправними та стягнення моральної та матеріальної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому, уточнивши свої позовні вимоги, просив визнати протиправними дії Великомихайлівської районної державної адміністрації, Управління соціального захисту населення Великомихайлівської районної адміністрації та Великомихайлівської районної ради Одеської області щодо не проведення йому, як інваліду ІІ групи, безоплатного капітального ремонту в його квартирі, а також не забезпечення коштами для проведення вказаного ремонту власними силами; стягнути солідарно з Великомихайлівської районної державної адміністрації, Управління соціального захисту населення Великомихайлівської районної адміністрації на його користь 117 786 грн у відшкодування матеріальної шкоди; стягнути з Великомихайлівської районної державної адміністрації, Управління соціального захисту населення Великомихайлівської районної адміністрації та Великомихайлівської районної ради Одеської області на його користь по 200 000 грн з кожного у відшкодування моральної шкоди; зобов`язати Державну казначейську службу України відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, стягнуту з відповідачів рішенням суду.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 20 вересня 2019 року в задоволенні позову відмовив.
П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 15 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року - без змін.
Верховний Суд постановою від 21 січня 2021 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року та постанову та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року скасував, провадження у справі закрив. Роз`яснив позивачу, що розгляд цієї справи належить здійснювати за правилами цивільного судочинства. Також, позивачу роз`яснив право звернення із заявою протягом десяти днів про скерування справи за встановленою юрисдикцією.
Верховний Суд ухвалою від 17 лютого 2021 року заяву ОСОБА_1 про скерування справи за встановленою юрисдикцією задовольнив та справу направив для розгляду до Великомихайлівського районного суду Одеської області.
Великомихайлівський районний суд Одеської області ухвалою від 05 березня 2021 року прийняв до розгляду цивільну справу та відкрив провадження у справі.
Великомихайлівський районний суд Одеської області ухвалою від 13 квітня 2021 року замінив первісних відповідачів Великомихайлівську району державну адміністрацію, Управління соціального захисту населення Великомихайлівської районної державної адміністрації, Великомихайлівську районну раду Одеської області у справі належними відповідачами Роздільнянською районною державною адміністрацією, Управлінням соціального захисту населення Роздільнянської районної державної адміністрації, районною Радою Роздільнянського району Одеської області.
Великомихайлівський районний суд Одеської області рішенням від 06 травня 2022 року позов залишив без задоволення.
Одеський апеляційний суд постановою від 12 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 06 травня 2022 року - без змін.
04 серпня 2023 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 06 травня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 12 липня 2023 року у цій справі.
Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Разом з цим, при поданні касаційної скарги з підстав, передбачених частиною першою статті 411 цього Кодексу зазначаються обґрунтування необхідності скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд, а саме:
1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;
3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні;
4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу;
5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;
6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції;
8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
При поданні касаційної скарги з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 цього Кодексу зазначаються обґрунтування підстав для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд та/або порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або
4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Тлумачення вказаних норм ЦПК України дозволяє зробити висновок, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що її мотивувальна частина містить формальне посилання на неправильність та незаконність судових рішень. ОСОБА_1 не наводить передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень. Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без обґрунтування випадків (випадку), передбачених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.
Враховуючи положення наведеної норми Закону, а також те, що у касаційній скарзі ОСОБА_1 не викладені передбачені ЦПК України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню.
Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 06 травня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 12 липня 2023 року повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. Ю. Зайцев
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 09.08.2023 |
Оприлюднено | 11.08.2023 |
Номер документу | 112750177 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них про відшкодування шкоди, з них завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг) |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Зайцев Андрій Юрійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні