Ухвала

від 15.04.2024 по справі 498/151/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

15 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 498/151/21

провадження № 61-5095ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 06 травня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 12 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Роздільнянської районної державної адміністрації, Управління соціального захисту населення Роздільнянської районної державної адміністрації, районної Ради Роздільнянського району Одеської області, третя особа - Державна казначейська служба України, про визнання дій протиправними та стягнення моральної та майнової шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 01 квітня 2024 року засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 06 травня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 12 липня 2023 року.

На підставі касаційної скарги не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження. Як свідчить аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, вона подана з пропуском встановленого строку на касаційне оскарження. Постанова Одеського апеляційного суду ухвалена 12 липня 2023 року(повне судове рішення складено 21 липня 2023 року). Касаційна скарга подана до Верховного Суду 01 квітня 2024 року, що підтверджується відтиском штампу для вхідної кореспонденції. Тобто з пропущенням, передбаченого частиною першою статті 390 ЦПК України строку на касаційне оскарження, оскільки останнім днем строку на касаційне оскарження (ураховуючи вихідні дні) було 21 серпня 2024 року.

У клопотаннях, які додано до касаційної скарги, ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження, мотивуючи тим, що отримав копію оскарженої постанови 01 серпня 2023 року та 03 серпня 2023 року подав вперше касаційну скаргу. Разом з тим, касаційну скаргу було повернуто як і наступні подані ним повторні касаційні скарги. 23 лютого 2024 року отримав копію ухвали Верховного Суду від 13 лютого 2024 року з усіма матеріалами касаційної скарги. 04 березня 2024 року ОСОБА_1 був госпіталізований з гіпертонічним кризом до лікарні та лікувався з 04 по 15 березня 2024 року включно. У зв`язку з лікуванням ОСОБА_1 пропустив строк на касаційне оскарження. На підтвердження указаних обставин до клопотання додано: копію виписного епікризу; докази направлення касаційної скарги 04 серпня 2024 року (фіскальний чек АТ «Укрпошта» від 04 серпня 2024 року, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення); копії ухвали Верховного Суду про залишення без руху та повернення попередніх касаційних скарг: від 09 серпня 2023 року; від 23 жовтня 2023 року; від 22 листопада 2023 року; від 13 лютого 2024 року.

Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

У частині другій та третій статті 390 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Аналіз ухвали Верховного Суду від 13 лютого 2024 року свідчить, що ОСОБА_1 не в повній мірі виконав вимоги ухвали Верховного Суду від 25 грудня 2023 року про залишення касаційної скарги без руху, оскільки уточнена касаційна скарга повторно не містить підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.

Однак, вказані підстави не можна вважати поважними, оскільки ОСОБА_1 не обґрунтовує чому попередня касаційна скарга була подана з порушенням вимог, передбачених з порушенням вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.

На підставі викладеного, згідно з частиною 3 статті 393 ЦПК України касаційна скарга підлягає залишенню без руху. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа, яка подала касаційну скаргу має право звернутися до суду касаційної інстанції зі заявою про поновлення строку на касаційне оскарження і навести інші підстави для поновлення строку, подавши відповідні докази.

Окрім цього, 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-IX від 15 січня 2020 року.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

У частині першій статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

З урахуванням викладеного, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Керуючись статтями 185, 260, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 06 травня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 12 липня 2023 рокузалишити без руху.

Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження або якщо наведені підстави для поновлення строку будуть визнані неповажними у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. У разі невиконання у встановлений строк інших вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат