Постанова

від 26.07.2023 по справі 165/1994/23

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 165/1994/23 Головуючий у 1 інстанції: Василюк А. В. Провадження № 22-ц/802/792/23 Доповідач: Киця С. I.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Киці С. І.,

суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,

секретар судового засідання Трикош Н. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Пелетон-Вест", Приватного підприємства "Юаінвеставтогруп", ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів, витребування майна з чужого незаконного володіння, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_3 , на ухвалу Нововолинського міського суду Волинської області від 19 червня 2023 року

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 14 червня 2023 року звернулась в суд з позовом до відповідачів ПП «Пелетон-Вест», ПП «Юаінвеставтогруп», ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів комісії та купівлі-продажу транспортних засобів, витребування автомобілів з чужого незаконного володіння. У позовній заяві просила суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на транспортні засоби: автомобіль марки BMW 7301, 1992 року випуску, VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ; автомобіль марки RENAULT MASTER, VIN номер кузову НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 . Зазначає, що вона була власником транспортних засобів - автомобілів марки BMW 7301 та RENAULT MASTER. Автомобілі були перереєстровані на ОСОБА_2 без її, позивача, участі та відома. Між нею та відповідачами виник спір щодо недійсності договорів купівлі-продажу, комісії автомобіля марки BMW 7301, 1992 року випуску, VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , та автомобіля марки RENAULT MASTER, VIN номер кузову НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 ; також заявила позовну вимогу майнового характеру - про витребування з чужого незаконного володіння відповідача ОСОБА_2 вищевказаних транспортних засобів. Вказувала про те, що відповідач ОСОБА_2 може відчужити зазначений автомобіль, що свідчить про необхідність забезпечення позову. Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав позивача.

Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 19 червня 2023 року у цій справі в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції вказав, що відсутні будь-які докази реального існування обставин відчуження спірного майна відповідачем, незазначено заявником місця перебування майна, на яке просить накласти арешт, у чиєму володінні знаходиться таке майно на час подання заяви.

Позивач ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу на зазначену ухвалу. Вказує, що предметом спору у цій справі є визнання договорів відчуження транспортних засобів недійсними, повернення законному власнику транспортних засобів, які незаконно вибули з його володіння. На даний час транспортні засоби зареєстровані за відповідачем ОСОБА_2 , перебувають у її володінні, що спростовує позицію суду про те, що позивач не повідомив, у чиєму володінні перебувають транспортні засоби. Володіючи транспортними засобами, відповідач має реальну можливість ним розпорядитись, у тому числі відчужити. Накладення арешту на спірні автомобілі було б достатнім для забезпечення позову та цілком співмірним із заявленими вимогами, завдяки ньому буде досягнуто у повній мірі мета забезпечення. Це не призведе до невиправного обмеження майнових прав власника, оскільки арештоване майно перебуває у володінні та користуванні власника, а обмежується лише право розпоряджатися таким майном. Просила скасувати ухвалу Нововолинського міського суду Волинської області від 19 червня 2023 року та прийняти рішення про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортні засоби: автомобіль марки BMW 7301, 1992 року випуску, VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ; автомобіль марки RENAULT MASTER, VIN номер кузову НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 .

До Волинського апеляційного суду 17 липня 2023 року надійшла заява представника позивача ОСОБА_3 у якій повідомлено, що згідно витягу ГСЦ МВС від 17 липня 2023 року автомобіль марки BMW 7301, 1992 року випуску, VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 15 липня 2023 року перереєстровано на іншу особу згідно договору купівлі продажу та додано цей витяг.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, тому розгляд справи відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України здійснюється колегією суддів за їх відсутності.

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України). Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачем і знаходяться у нього чи в інших осіб. При цьому, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Суд першої інстанції в ухвалі про відмову у забезпеченні позову зазначив, що заявник не вказала місце перебування майна, на яке просить накласти арешт і це підтверджується матеріалами справи.

Правильним є висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено ризик вибуття такого майна з володіння відповідача ОСОБА_2 . Матеріали заяви про забезпечення позову не містять даних про те, що відповідач ОСОБА_2 здійснювала станом на день вирішення питання про забезпечення позову дії щодо відчуження вказаних транспортних засобів, або взагалі їх використовує. Позивач посилалася на ймовірність відчуження відповідачем належного їй майна, однак не надала доказів реальних дій, що свідчили б про спробу відповідача відчужити таке майно.

Той факт, що після відмови у забезпеченні позову шляхом накладення арешту на майно, відповідач ОСОБА_2 відчужила 15 липня 2023 року один із належних їй транспортних засобів - марки BMW 7301, 1992 року випуску, VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 15 липня 2023 року, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру МВС стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 17 липня 2023 року, не може братися апеляційним судом до уваги та не може бути підставою для скасування законного за своїм змістом судового рішення, ухваленого до настання таких подій.

Крім того, на час відмови у забезпеченні позову, ухвалою суду від 19 червня 2023 року позовна заява ОСОБА_1 у цій справі була залишена без руху, та надано строк для усунення недоліків. Провадження у справі було відкрито судом першої інстанції 05 липня 2023 року.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Нововолинського міського суду Волинської області від 19 червня 2023 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

Судді