Постанова
від 11.07.2023 по справі 910/6246/22
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2023 р. Справа№ 910/6246/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Скрипки І.М.

секретар судового засідання: Гудько А.В.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 11.07.2023,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 5» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 (повний текст складено 30.03.2023) та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023

та апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Нашивайло Людмили Борисівни на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023

у справі №910/6246/22 (суддя Пукас А.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 5»

до Фізичної особи-підприємця Нашивайло Людмили Борисівни

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Печерська хвиля»

про стягнення 41 779,00 грн;

та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Нашивайло Людмили Борисівни

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 5»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «ІОЦ Рада»

про визнання недійсним договору та солідарне стягнення 47 789, 49 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст первісних та зустрічних позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рада 5» (далі, позивач за первісним позовом або Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Нашивайло Людмили Борисівни (далі, відповідач за первісним позовом або ФОП Нашивайло Л.Б.) про стягнення заборгованості за Договором №01/01/01/19/Р5 від 01.03.2019 про організацію діяльності з надання послуг у розмірі 41 779,25 грн.

Первісні позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач за первісним позовом у порушення умов укладеного Договору №01/01/01/19/Р5 від 01.03.2019 не оплачував послуги за період з 01.04.2020 по 01.05.2021, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 41 779,25 грн.

У свою чергу, ФОП Нашивайло Л.Б. звернулась до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом (із урахуванням заяви про зміну предмету зустрічної позовної заяви від 09.09.2022) до ТОВ «Рада 5» (відповідач-1 за зустрічним позовом) та ТОВ «ІОЦ Рада» (відповідач-2 за зустрічним позовом) про визнання недійсним з моменту вчинення Договору №01/01/01/19/Р5 від 01.03.2019 про організацію діяльності з надання послуг, укладеного між Товариством та ФОП Нашивайло Л.Б., стягнення солідарно з відповідачів за зустрічним позовом 47 789,49 грн.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Рада 5» не має права власності на приміщення за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 13, секція «Г» (14 кв.м.), відповідно, не могло передавати його в оренду ФОП Нашивайло Л.Б. та, як наслідок, стягувати заборгованість за Договором з орендної плати. 16.09.2020 за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 13 було зареєстровано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Печерська хвиля», а ФОП Нашивайло Л.Б. є співвласником багатоквартирного будинку, в якому знаходиться нежитлове приміщення.

Позивач за зустрічним позовом посилається на висновки щодо застосування норм права, наведені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №908/1807/17, де, із посиланням на положення статті 761 Цивільного кодексу України та статей 203, 215 Цивільного кодексу України, вказано, що у випадку встановлення судами відсутності у позивача правових підстав для укладання спірного договору оренди основних засобів, такий правочин має бути визнаний недійсним.

Також позивач за зустрічним позовом зазначає, що ТОВ «Рада 5» не має повноважень з приводу здійснення моніторингу за спожитою електричною енергією, оскільки не має відповідної ліцензії НКРЕКП, а розрахунки за спожиту електричну енергію, починаючи з 01.01.2019, у відповідності до Закону України «Про ринок електричної енергії» проводяться з компанією-постачальником - ТОВ «Київські енергетичні послуги».

Також, ТОВ «Рада 5» не має повноважень з приводу здійснення вивезення твердих побутових відходів згідно Договору №01/01/01/19/Р5 від 01.03.2019, у пунктах 1.1.1., 3.1. названого договору така послуга відсутня, а згідно відповіді Департаменту економіки та інвестицій КМДА №050-/20-4966 від 11.08.2021 Товариство не визначалося виконавцем комунальної послуги з вивезення твердих побутових відходів та, відповідно, тарифи на цю послугу розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) для ТОВ «Рада 5» не затверджувалися.

З огляду на наведені обставини, за твердженнями ФОП Нашивайло Л.Б., у позивача за первісним позовом були відсутні підстави стягувати з ФОП Нашивайло Л.Б. грошові кошти за послуги згідно Договору за період з січня 2019 року по лютий 2020 року, а отримані ним кошти в сумі розмірі 47 789,49 грн за вказаний період мають бути повернуті їй Товариством на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (повернення виконаного за недійсним правочином).

Відносно солідарної відповідальності ТОВ «ІОЦ Рада» позивач за зустрічним позовом зазначає, що у всіх квитанціях про оплату за період з січня 2019 року по лютий 2020 року по Договору №01/01/01/19/Р5 від 01.03.2019, які сплачувалися ФОП Нашивайло Л.Б., отримувачем коштів визначено ТОВ «ІОЦ Рада», яким було укладено договір доручення №01/01/10 з ТОВ «Рада 5». Даним Договором доручення ТОВ «Рада 5» доручило ТОВ «ІОЦ Рада» виставляти від його імені рахунки та квитанції на оплату послуг, отримувати грошові кошти від споживача. Однак, за твердженнями ФОП Нашивайло Л.Б., ТОВ «ІОЦ Рада», отримуючи від неї кошти, не перераховувало їх на рахунок ТОВ «Рада 5», відповідно, на переконання позивача за зустрічним позовом, у разі задоволення зустрічного позову рішення суду в частині стягнення коштів неможливо буде виконати у зв`язку з відсутністю коштів на рахунку ТОВ «Рада 5».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2022 прийнято зустрічну позовну заяву ФОП Нашивайло Л.Б. до спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2022 залучено до участі у справі Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Печерська хвиля» у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом (далі, третя особа).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 залучено до участі у розгляді справи співвідповідача за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю «ІОЦ Рада» (відповідач-2 за зустрічним позовом).

Короткий зміст рішення і додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви їх прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі №910/6246/22 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 5» до Фізичної особи-підприємця Нашивайло Людмили Борисівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Печерська хвиля» про стягнення 41 779, 00 грн - відмовлено.

Вирішено витрати у вигляді судового збору Товариству з обмеженою відповідальністю «Рада 5» не відшкодовувати.

У задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця Нашивайло Людмили Борисівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 5», Товариства з обмеженою відповідальністю «ІОЦ Рада» про визнання недійсним договору та солідарне стягнення 47 789,49 грн - відмовлено.

Вирішено витрати у вигляді судового збору Фізичній особі-підприємцю Нашивайло Людмилі Борисівні не відшкодовувати.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні первісного позову мотивоване тим, що факт надання послуг за Договором за період з квітня 2020 року по квітень 2021 року (включно) та їх споживання ФОП Нашивайло Л.Б. заперечується, про що зазначено у поданому відзиві, а відтак зазначені обставини не визнаються та мають бути доведені в загальному порядку. Однак, із наданих позивачем за первісним позовом доказів не вбачається за можливе встановити факт надання послуг за Договором на суму 41 779,25 грн за період з квітня 2020 року по квітень 2021 року (включно), Товариством в обґрунтування первісного позову не надано до матеріалів справи будь-яких актів чи то рахунків в частині підтвердження обсягу наданих ним послуг відповідачу за первісним позовом за спірний період за Договором, як це здійснювалося сторонами раніше та вбачається із доданих до зустрічного позову актів надання послуг. Наявність же поданого позивачем до суду розрахунку суми заборгованості без наявності первинних документів здійснення господарської операції (надання послуги) не може бути достатньою підставою для задоволення позовних вимог.

Також суд встановив, що зазначення позивачем за первісним позовом у розрахунку суми заборгованості 38 302, 01 грн платежів з оренди за період з квітня 2020 року по квітень 2021 року є безпідставним та необґрунтованим, оскільки зобов`язання з оренди не входять до предмету Договору, на підставі якого заявлені первісні позовні вимоги у даній справі.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову мотивоване тим, що до предмету Договору не входить оренда нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 13, секція «Г», а тому безпідставними є посилання позивача за зустрічним позовом на те, що договір підлягає визнанню недійсним оскільки у відповідача-1 за зустрічним позовом були відсутні повноваження (правові підстави) на його укладання та передання за Договором в оренду відповідного приміщення.

Суд встановив, що Договір між сторонами укладено 01.03.2019, в той час як ОСББ «Печерська хвиля» створено 16.09.2020, що відповідно свідчить про безпідставність твердження позивача за зустрічним позовом стосовного того, що правління ОСББ «Печерська Хвиля» мало надавати дозвіл ТОВ «Рада 5» на укладання Договору від 01.03.2019. При цьому, житловий будинок №13 по вулиці Старонаводницькій в місті Києві перебував на балансі ТОВ «Рада 5» починаючи з 2002 року, що встановлено судом під час розгляду справи №910/21977/21 та вбачається з акту №71 державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 31.05.2002.

Із доданих до зустрічного позову додатків суд також встановив, що позивачем за зустрічним позовом за період з січня 2019 року по лютий 2020 року визнається факт надання ТОВ «Рада 5» послуг за Договором, що вбачається із підписаних за вказаний період Актів надання послуг, серед яких визначено оренда, електроенергія, моніторинг лічильників та вивіз твердого побутового сміття. За вказаний період відсутні заперечення позивача за зустрічним позовом щодо обсягу наданих послуг, їх якості та особи виконавця (ТОВ «Рада 5»), а тим самим підтверджено належне надання останніх та в подальшому здійснено оплату таких послуг.

21.03.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява ФОП Нашивайло Л.Б. про ухвалення додаткового рішення у справі та стягнення з ТОВ «Рада 5» 17 162,00 грн судових витрат, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу на суму 12 200,00 грн (7 200,00 грн за участь в судових засіданнях та 5 000,00 грн за послуги, надані за актом), а також судового збору в розмірі 4 962,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі №910/6246/22 заяву Фізичної особи-підприємця Нашивайло Людмили Борисівни про винесення додаткового рішення у справі №910/6246/22 задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 5» на користь Фізичної особи-підприємця Нашивайло Людмили Борисівни витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 200 (дванадцять тисяч двісті) грн.

У задоволенні іншої частини заяви про винесення додаткового рішення - відмовлено.

Приймаючи додаткове рішення, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення поданої заяви та стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 200,00 грн (7 200,00 грн за участь в судових засіданнях та 5 000,00 грн за послуги надані за актом), оскільки такі витрати та їх розмір доведений позивачем за зустрічним позовом. Водночас, суд вказав, що питання розподілу витрат відповідача-1 по сплаті судового збору в розмірі 4 962,00 грн за подання зустрічного позову вже вирішувалося судом в рішенні суду від 20.03.2023, за результатом якого вказана сума судового збору покладена на позивача за зустрічним позовом та не відшкодовується останньому з огляду на відмову у задоволенні зустрічного позову.

При цьому, суд відхилив заперечення позивача за первісним позовом щодо неможливості стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу, адже заявлені відповідачем за первісним позовом витрати (в частині їх задоволення) надані адвокатом в межах первісного позову, в задоволенні якого рішенням суду від 20.03.2023 відмовлено, а відтак у відповідності до вимог пункту 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України такі витрати у разі відмови в позові покладаються на позивача за первісним позовом (ТОВ «Рада 5»).

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням та додатковим рішенням суду, 24.04.2023 (про що свідчить відмітка Укрпошти Експрес на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю «Рада 5» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі №910/6246/22 в частині відмови в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 5» до Фізичної особи-підприємця Нашивайло Людмили Борисівни про стягнення заборгованості та ухвалити нове судове рішення у відповідній частині, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі; скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі №910/6246/22 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення суду. Також, відповідачем викладено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі №910/6246/22.

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача за первісним позовом зводяться до наступного:

- суд першої інстанції під час розгляду справи не надав належної оцінки встановленій чинним законодавством нормі, врегульованій, зокрема, статтею 629 Цивільного кодексу України, якою визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Матеріали справи не містять жодних документальних обґрунтувань фактичної односторонньої відмови відповідача за первісним позовом від виконання взятих на себе договірних зобов`язань;

- суд першої інстанції в обґрунтування рішення послався лише на припущення відповідача за первісним позовом щодо відсутності у позивача за первісним позовом права на надання послуг за Договором. Матеріали справи в достатньому обсязі містять докази на підтвердження того факту, що в період виникнення заборгованості у відповідача за договором позивач був єдиним управителем та експлуатуючою організацією будинку за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 13;

- ОСББ «Печерська хвиля» було зареєстроване лише 16.09.2020, більш того не здійснювало та не обирало форму управління багатоквартирним будинком, а тому ТОВ «Рада 5» не припинило свою діяльність щодо обслуговування будинку та надання житлово-комунальних послуг його співвласникам. Всі договори є чинними та не припиняли свою дію;

- щодо додаткового рішення суду позивач за первісним позовом зазначає, що воно було ухвалено судом неправомірно, оскільки згідно норм чинного законодавства України судові витрати відшкодовуються з відповідача виключно у разі задоволення позову. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі №910/6246/22 у задоволенні зустрічного позову було відмовлено, відповідно, підстави для стягнення судових витрат, заявлених в заяві про винесення додаткового рішення у справі, відсутні. Також суд першої інстанції не звернув уваги на те, що наданий адвокатом відповідача за первісним позовом договір про надання правничої допомоги не містить умов щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, що позбавляє іншу сторону спору можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Також, не погодившись із прийнятим рішенням, 29.04.2023 (про що свідчить відмітка Укрпошти на конверті) Фізична особа-підприємець Нашивайло Людмила Борисівна звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати частково рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі №910/6246/22 та ухвалити нове судове рішення у відповідній частині про задоволення зустрічного позову у даній справі; визнати недійсним з моменту вчинення договір №01/01/01/19/Р5 про організацію діяльності з надання послуг від 01.03.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рада 5» та Фізичною особою-підприємцем Нашивайло Людмилою Борисівною; стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 5» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ІОЦ Рада» 47 789,49 грн на користь апелянта; в іншій частині оскаржуване судове рішення залишити без змін. Водночас, до апеляційної скарги додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача за первісним позовом зводяться до наступного:

- ТОВ «Рада 5» не має права власності або права суборенди на передачу в оренду спірного нежитлового приміщення;

- у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, на підставі яких ТОВ «Рада 5» прийняла в експлуатацію будинок за адресою Старонаводницька, 13 у місті Києві, а також рішення виконавчого органу КМР (КМДА), на території якої розташований цей будинок, про призначення управителя ТОВ «Рада 5»;

- ТОВ «Рада 5» не має права на вивіз твердих побутових відходів у зв`язку з відсутністю відповідного рішення органу місцевого самоврядування про це, а також не має повноважень здійснювати моніторинг електричної енергії у зв`язку з відсутністю відповідної ліцензії НКРЕКП та відповідного КВЕДу;

- доказом того, що спірний Договір є фактично договором оренди є те, що між сторонами були підписані акти наданих послуг за період з січня 2019 року по березень 2020 року, в яких чітко зазначено, що ТОВ «Рада 5» отримувало орендну плату в розмірі 3 000,00 грн щомісячно відповідно до умов договору, рахунки про оплату оренди та квитанції про оплату;

- судом при відмові у позові порушено норму пункту 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України щодо вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

До апеляційної скарги відповідачем за первісним позовом долучено копію адвокатського запиту представника ОСОБА_1 адвоката Яковлєва І.О. до виконавчого органу КМР (КМДА) від 09.03.2023 щодо надання інформації про призначення управителем ТОВ «Рада 5» відносно спірного будинку за адресою Старонаводницька, 13 у місті Києві та відповіді Департаменту житлово-комунальної інфраструктури від 15.03.2023 №058/4/3-1496.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

31.05.2023 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від відповідача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача за первісним позовом, у якому він просить суд у задоволенні апеляційної скарги Товариства відмовити, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову та додаткове рішення суду залишити без змін.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу позивача за первісним позовом у більшій частині зводяться до дублювання змісту апеляційної скарги відповідача за первісним позовом на рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову.

Додатково у відзиві відповідач за первісним позовом наголошує, що провадження у справі в частині стягнення заборгованості відносно моніторингу споживання електричної енергії підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, статті 21 Господарського процесуального кодексу України, статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якої справи, що виникають з житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства, розглядають у порядку цивільного судочинства.

Також відповідач за первісним позовом звертає увагу на те, що ОСББ «Печерська Хвиля» відповідно до мети її створення згідно статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» виконала вимоги законодавства щодо припинення будь-яких договорів з ТОВ «Рада 5» відносно будинку за адресою Старонаводницька, 13 у місті Києві.

Відповідач за первісним позовом у відзиві також наголосив на законності додаткового рішення суду.

31.05.2023 від відповідача за первісним позовом через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про судові витрати, в якій відповідач за первісним позовом просив стягнути з ТОВ «Рада 5» судові витрати за розгляд справи судом апеляційної інстанції в розмірі 12 443,00 грн (5 000,00 грн витрат на правничу допомогу та 7 443,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги).

20.06.2023 від позивача за первісним позовом через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ФОП Нашивайло Л.Б., в якому він заперечував проти задоволення апеляційної скарги ФОП Нашивайло Л.Б., просив рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову залишити без змін.

У відзиві позивач за первісним позовом наголосив на тому, що укладений між сторонами Договір не суперечить вимогам чинного законодавства станом на дату його укладання та спрямований на настання реальних правових наслідків, оскільки зворотного апелянтом не доведено.

Позивач за первісним позовом вказує, що він є управителем будинку за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 13, що підтверджується Актом № 71 від 31.05.2022 державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкта. Інша ж особа - ОСББ «Печерська Хвиля» було створено лише 16.09.2020 й не обирало форму управління багатоквартирним будинком.

Щодо припущень апелянта, що відповідач не є виконавцем комунальної послуги з вивезення побутових відходів, то таке не відповідає дійсності, оскільки матеріали справи містять доказ того, що 03.01.2008 між відповідачем за зустрічним позовом та ТОВ «Фірма «Володао-Роз» було укладено колективний договір на перевезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів, згідно якого надаються вищезазначені послуги вчасно та належним чином.

Також Товариство вказує, що ФОП Нашивайло Л.Б. не укладався прямий договір з ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», відповідно, вона користувалася комунальними послугами (електроенергією) для провадження своєї господарської діяльності весь період, за який пред`явлено позов, не компенсуючи Товариству кошти у відповідності до умов Договору.

Також позивач за первісним позовом зазначає, що ФОП Нашивайло Л.Б. при зверненні до суду з зустрічним позовом було пропущено строк позовної давності.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 5» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі №910/6246/22 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Скрипка І.М., Тищенко А.І.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6246/22; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 5» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі №910/6246/22 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 03.05.2023 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Нашивайло Людмили Борисівни на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі №910/6246/22 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2023 відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Нашивайло Людмили Борисівни на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі №910/6246/22 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

10.05.2023 матеріали справи №910/6246/22 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Рада 5» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі №910/6246/22, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 5» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі №910/6246/22, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 5» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі №910/6246/22 призначено до розгляду на 20.06.2023 об 11 год. 40 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 поновлено Фізичній особі-підприємцю Нашивайло Людмилі Борисівні пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі №910/6246/22, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Нашивайло Людмили Борисівни на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі №910/6246/22, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 5» та Фізичної особи-підприємця Нашивайло Людмили Борисівни на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі №910/6246/22 об`єднано в одне апеляційне провадження, розгляд апеляційний скарг вирішено здійснювати 20.06.2023 об 11 год. 40 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 5» та Фізичної особи-підприємця Нашивайло Людмили Борисівни на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі №910/6246/22 відкладено на 11.07.2023 об 11 год. 40 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 5» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 відкладено на 11.07.2023 о 12 год. 00 хв.

У процесі підготовки справи №910/6246/22 до розгляду в судовому засіданні 11.07.2023, дослідивши зміст апеляційних скарг позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 та апеляційної скарги відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 в даній справі, колегія суддів дійшла висновку про доцільність їх об`єднання в одне апеляційне провадження та здійснення їх розгляду в судовому засіданні, призначеному на 11.07.2023 об 11 год. 40 хв., про що постановила ухвалу від 10.07.2023.

У судовому засіданні 11.07.2023 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка учасників судового процесу

У судове засідання 11.07.2023 з`явилися Нашивайло Л.Б. та її представник, а також представник третьої особи.

Представники ТОВ «Рада 5» та ТОВ «ІОЦ Рада» у судове засідання не з`явилися.

Представник ТОВ «Рада 5» 11.07.2023 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що 10.07.2023 ним у Єдиному державному реєстрі судових рішень було знайдено інформацію про розгляд аналогічної справи між тими самими сторонами у Північному апеляційному господарському суді (справа №910/5651/22), де постановою Північного апеляційного господарського суду було частково задоволено апеляційну скаргу ФОП Нашивайло Л.Б.. Представник ТОВ «Рада 5» вказує на необхідність подання до суду додаткових пояснень із урахуванням прийнятої у справі №910/5651/22 постанови.

Колегія суддів, розглянувши вищевказане клопотання про відкладення розгляду справи, ухвалила відмовити у його задоволенні з огляду на наступне.

Згідно частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу, а саме у разі: неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідності витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Відповідно до пункту 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Згідно частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Отже, враховуючи зміст наведених правових норм, суд, розглядаючи клопотання учасника справи про відкладення розгляду апеляційної скарги, повинен оцінити обставини, на які останній посилається у ньому як на підставу для відкладення з точки зору їх поважності та за результатами такої оцінки або визнати такі причини неявки поважними і, як наслідок, відкласти розгляд справи, або відмовити у задоволенні такого клопотання у разі визнання причин неявки представника учасника справи неповажними.

Колегія суддів зазначає, що причини, наведені скаржником в обґрунтування клопотання про відкладення розгляду справи, не є поважними, оскільки наявність аналогічного, як стверджує заявник, спору між тими самими сторонами (справа №910/5651/22), де Північним апеляційним господарським судом було прийнято постанову, не свідчить про неможливість вирішення даної справи у межах заявлених у ній предмету та підстав позову та не позбавляє і не обмежує права представника позивача за первісним позовом у явці до суду та наданні пояснень в межах предмету доказування в даному спорі.

Більш того, повний текст постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 у справі №910/5651/22 був оприлюднений у Єдиному державному реєстрі судових рішень 29.06.2023, відповідно, ні представник позивача за первісним позовом, ні суд не позбавлені можливості та права ознайомитися з його змістом.

Представник позивача за первісним позовом був присутній у попередньому судовому засіданні, його явка у судове засідання, призначене на 11.07.2023, обов`язковою не визнавалась, а в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 судом було доведено до відома учасників судового процесу, що нез`явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Позивач за первісним позовом у своєму клопотанні про відкладення розгляду справи не наголошує на обставинах, які, з огляду на доказове наповнення матеріалів справи, подання ним відзиву, перешкоджали б суду здійснити її розгляд за відсутності його представника.

Судом, при цьому, застосовано згідно з частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989). Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (§66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Представник ТОВ «ІОЦ Рада» про причини неявки суд не повідомив.

Копії ухвал Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 у даній справі направлялися судом на юридичну адресу ТОВ «ІОЦ Рада» (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, буд. 13), про що свідчить список розсилки поштової кореспонденції та витяги із сайту «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, не вручення під час доставки, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відтак, ТОВ «ІОЦ Рада» належним чином повідомлялося судом про розгляд апеляційних скарг, однак витягами із сайту «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень на адресу ТОВ «ІОЦ Рада» підтверджується, що відповідні відправлення не були вручені ТОВ «ІОЦ Рада» під час доставки з відміткою «інші причини».

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційних скарг за відсутності осіб, що не з`явилися.

Відповідач за первісним позовом, його представник та представник третьої особи у судовому засіданні підтримували доводи апеляційної скарги ФОП Нашивайло Л.Б., просили її задовольнити, рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог просили скасувати та прийняти нове, яким зустрічну позовну заяву задовольнити. Щодо апеляційної скарги позивача за первісним позовом, просили суд у її задоволенні відмовити, рішення суду в частині відмови у задоволенні первісного позову та додаткове рішення суду залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

01.03.2019 між ТОВ «Рада 5» (Партнер-1) та ФОП Нашивайло Л.Б. (Партнер 2) укладено Договір про організацію діяльності з надання послуг №01/01/01/19/Р5, на який позивач за первісним позовом посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог та який регулює взаємні права та відносини сторін, пов`язані з наданням послуг споживачу по будинку за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 13, секція «Г» (14 кв.м.).

Відповідно до пункту 1.1. Договору предметом останнього є забезпечення споживачів послугами щодо забезпечення побутового обслуговування мешканців будинку та утримання будинку в належному стані.

Сторони Договору дійшли згоди узгоджено здійснювати діяльність, пов`язану з утриманням підсобних приміщень в будинку, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, а Партнер-2 забезпечує побутовими послугами споживачів та зобов`язується компенсувати Партнеру-1 спожиту Партнером-2 електроенергію та оплачувати за моніторинг кількості спожитої ним електроенергії, оплачувати за послуги з нагляду за його Майном в порядку та на умовах, визначених цим договором (пункт 1.1.1. Договору).

У зв`язку з цим згідно вимог пункту 1.2. Договору сторони взяли на себе певні зобов`язання, а саме: Партнер-1 зобов`язується укладати із споживачами договори про надання житлово-комунальних послуг; Партнер-1 забезпечує на безоплатній основі доступ Партнера-2 до внутрішньобудинкових каналів інженерних мереж; Партнер-2 зобов`язується здійснювати надання побутових послуг.

Пунктом 2.1. Договору визначено обов`язки ТОВ «Рада 5», серед яких зокрема: укладання зі споживачами договорів про надання житлово-комунальних послуг; надавання ФОП Нашивайло Л.Б. доступу до електричних мереж, послуги з моніторингу спожитої ним електроенергії та послуги моніторингу стану інформаційного стенду; забезпечити ФОП Нашивайло Л.Б. можливістю безперешкодного користування електроенергією для належного функціонування обладнання.

Пунктом 2.2. Договору визначено обов`язки ФОП Нашивайло Л.Б., серед яких зокрема: не пошкоджувати справний стан будівельних конструкцій, стану будинку; компенсувати витрати за спожиту ним електричну енергію, оплачувати за моніторинг спожитої ним електричної енергії, які надаються Партнером; надавати мешканцям будинку побутові послуги та здійснювати побутове обслуговування.

Відповідно до підпункту 3.3.1. пункту 3.3. Договору вартість послуг за Договором становить 3 000,00 грн за надання послуг нагляду за майном, а також згідно підпункту 3.3.2. компенсація за спожиту електричну енергію за тарифами, затвердженими спеціальними уповноваженими органами постачальника станом на день проведення розрахунків.

Згідно підпункту 3.3.3. пункту 3.3. Договору у випадку затвердження спеціально уповноваженими органами постачальника тарифу за споживання електричної енергії для юридичних осіб на рівні, вищому за визначений у п. 3.3.1. цього Договору, за послуги з моніторингу споживання електричної енергії проводиться оплата на рівні 5% від суми грошових коштів, які становлять компенсацію за спожитий обсяг електричної енергії.

Пунктом 3.4. Договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

До розрахунків за послуги, передбачені пунктом 3.3. Договору, застосовується авансова система оплати послуг. Платежі вносяться Партнером-2 не пізніше 10 числа місяця, що є розрахунковим на поточний рахунок Партнера-1.

Послуги оплачуються в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Партнера-1 за реквізитами, передбаченими у цьому Договорі (пункт 3.7. Договору), які закріплено пунктом 10 Договору.

Згідно з положеннями пунктів 8.1. та 8.2. Договору останній набирає чинності з 01.01.2019 та діє протягом одного року, до 31.12.2019, з можливістю пролонгації, а саме Договір вважається продовженим на кожний наступний термін, якщо за місяць до закінчення строку однією зі сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду.

Із доданого позивачем до первісної позовної заяви розрахунку заявленої заборгованості вбачається, що згідно доводів ТОВ «Рада 5» у відповідача за первісним позовом існує борг за період з квітня 2020 року по квітень 2021 року (включно) в загальному розмірі 41 779,25 грн, який складається із оренди - 38 302,01 грн та моніторингу споживання електроенергії - 3 477,24 грн.

Позивач за первісним позовом зазначає, що відповідачем за первісним позовом порушено пункт 3.5. Договору в частині здійснення розрахунків за фактично надані послуги в зазначеному вище розмірі, що і стало підставою для звернення до суду з первісним позовом про стягнення заборгованості.

Із доданих до відзиву доказів та згідно доводів відповідача за первісним позовом, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ТОВ «Рада 5» відсутні відомості про належність останньому на праві власності нерухомого майна, в тому числі спірного нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 13.

Згідно інформаційної довідки КП КМР «КМ БТІ» квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за Нашивайло Людмилою Борисівною на підставі свідоцтва про право власності від 13.06.2018.

Багатоквартирний будинок №13, секції «В», «Г» та вбудовані нежитлові приміщення секції «Д» на вул. Старонаводницькій, 2-20, у Печерському районі м. Києва були передані позивачу за первісним позовом на підставі акту №71 державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 31.05.2002.

Рішенням установчих Зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 у відповідності до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Печерська хвиля».

16.09.2020 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис про створення ОСББ «Печерська хвиля».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 у справі №910/21977/21 задоволено позов ОСББ «Печерська хвиля» та зобов`язано ТОВ «Рада 5» передати технічну документацію на будинок №13 по вулиці Старонаводницькій в місті Києві згідно викладеного в рішенні переліку, оскільки у відповідності до вимог чинного законодавства колишній балансоутримувач будинку має обов`язок з передачі документації новоствореному об`єднанню.

Відтак, в силу положень Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та частини 1 статті 382 Цивільного кодексу України Нашивайло Л.Б. є співвласником багатоквартирного будинку, в той час як стороною у справі є суб`єкт господарювання - Фізична особа-підприємець Нашивайло Людмила Борисівна. Згідно пояснень ФОП Нашивайло Л.Б. (том 1, а.с. 187) остання планувала здійснювати у приміщенні за адресою м. Київ, вул. Старонаводницька, 13, секція «Г» (14 кв.м.) надання послуг з хімчистки, на підставі чого і був укладений спірний Договір із ТОВ «Рада 5».

Як вбачається із довідок ОСББ «Печерська хвиля» №10/2021 від 21.12.2021, №4/2022 від 27.06.2022, листа ОСББ «Печерська хвиля» №вихз/2022 від 23.05.2022 (доданих ФОП Нашивайло Л.Б. до відзиву на первісну позовну заяву), ОСББ «Печерська хвиля» не давало згоди ТОВ «Рада 5» на здавання в оренду нежитлового приміщення в будинку за адресою м. Київ, вул. Старонаводницька, 13, секція «Г», третя особа не укладала з позивачем за первісним позовом договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, не отримувало від позивача за первісним позовом кваліфікаційний сертифікат працівника останнього з приводу професійної атестації на відповідність кваліфікаційним вимогам, не приймало рішення про визначення управителя позивача за первісним позовом щодо управління багатоквартирним будинком.

Заперечення відповідача за первісним позовом фактично зводяться до того, що заявлена до стягнення заборгованість є необґрунтованою та непідтвердженою належними та допустимими доказами, а позивач за первісним позовом взагалі не мав права укладати Договір, оскільки фактично не має права власності на спірне приміщення.

З огляду на викладене, відповідач за первісним позовом звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просить суд визнати недійсним Договір, оскільки останній укладено з позивачем за первісним позовом, у якого відсутнє право власності на приміщення за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 13, секція «Г», а також просив суд стягнути солідарно з ТОВ «Рада 5» та ТОВ «ІОЦ Рада» суму раніше оплачених послуг.

Із поданого зустрічного позову вбачається, що позивачем за зустрічним позовом визнається факт невиконання умов Договору, а саме нездійснення ним оплати згідно умов останнього починаючи з березня 2020 року, оскільки відповідач-1 за зустрічним позовом не має права власності на спірне приміщення, відповідно, не може здавати його в оренду.

Обґрунтування зустрічного позову дублюються із запереченнями відповідача за первісним позовом, викладеними у відзиві на первісну позову заяву в частині відсутності у позивача за первісним позовом права укладати Договір та, відповідно, передавати в оренду (управління) нежитлові приміщення, а відтак і отримувати/стягувати за таким Договором кошти.

При мотивуванні підстав для визнання недійсним Договору позивач за зустрічним позовом посилається на судову практику, а саме постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.05.2018 у справі №908/1809/17 та постанову Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного суду від 03.12.2021 у справі №906/1061/20.

Згідно доводів позивача за зустрічним позовом ТОВ «Рада 5» також не має повноважень з приводу здійснення моніторингу за спожитою електричною енергією, оскільки починаючи з 01.01.2019 розрахунки за спожиту електроенергію проводяться компанією-постачальником - ТОВ «Київські енергетичні послуги» на підставі виданої їй ліцензії.

Позивач за зустрічним позовом в обґрунтування підстав для стягнення заявленої у зустрічному позові суми звертає увагу також на те, що ТОВ «Рада 5» не має повноважень з приводу здійснення вивезення твердих побутових відходів, однак виставлені позивачу за зустрічним позовом рахунки містять такі послуги при тому, що Договором такий вид послуг не передбачено.

Згідно доданого до зустрічного позову листа Департаменту економіки та інвестицій КМР від 11.08.2021 №050/20-4966 вивезення побутових відходів у місті Києві визначено окремою комунальною послугою з 01.07.2018, а з квітня 2019 року для виконання вказаної послуг діють затверджені розпорядженням №450 від 18.03.2019 Київською міською радою тарифи.

У вказаному листі також зазначено, що ТОВ «Рада 5» не визначалося виконавцем комунальної послуги з вивезення побутових відходів та, відповідно, тариф на цю послугу для вказаного товариства не встановлювався.

Відтак, позивач за зустрічним позов вказує на необхідність застосування правових наслідків недійсності Договору у вигляду двосторонньої реституції згідно положень статті 216 Цивільного кодексу України, а також посилається на положення статті 1212 Цивільного кодексу України (повернення виконаного за недійсним правочином).

До зустрічної позовної заяви ФОП Нашивайло Л.Б. додано Акти надання послуг за Договором за період з квітня 2019 року по грудень 2019 року, які підписані сторонами без зауважень та претензій з боку представників ТОВ «Рада 5» та ФОП Нашивайло Л.Б. (окрім акту надання послуг № 658 від 31.12.2019) та з яких вбачається, що ТОВ «Рада 5» надавалися ФОП Нашивайло Л.Б. послуги з оренди, електроенергії, моніторинг лічильників та вивіз твердих побутових відходів.

Також до зустрічного позову додані квитанції №1 від 01.02.2020, №2 від 01.03.2020, №759 від 30.04.2019, №5 від 01.06.2019, №7 від 01.08.2019, від 31.08.2019, №1647 від 30.09.2019, №10 від 01.11.2019, №11 від 01.12.2019, №2224 від 31.12.2019, з яких не вбачається за можливе однозначно встановити їх виставлення та приналежність саме до Договору, оскільки як вбачається з пояснень сторін між ними існували інші господарські зобов`язання, не обмежуючись спірним Договором.

Водночас, згідно доводів позивача за зустрічним позовом, що також не заперечується сторонами, вказані вище акти належним чином оплачено.

У ході розгляду справи позивачем за зустрічним позовом також було подано заяву про зміну предмета спору, в обґрунтування якої ФОП Нашивайло Л.В. вказує, що всі сплачені нею кошти за Договором сплачені саме на користь ТОВ «ІОЦ Рада», яке визначено «одержувачем» у виставлених ТОВ «Рада 5» квитанціях.

При цьому, позивач за зустрічним позовом стверджує, що кошти від ТОВ «ІОЦ Рада» на користь ТОВ «Рада 5» не перераховувалися, що свідчить про вчинення відповідачем-1 за зустрічним позовом намірів уникнути відповідальності у випадку задоволення зустрічного позову та стягнення коштів.

Отримання відповідачем-2 коштів за Договором не заперечується відповідачами за зустрічним позовом.

До поданої відповіді на зустрічну позову заяву відповідачем-1 за зустрічним позовом на підтвердження факту понесення ТОВ «Рада 5» витрат, пов`язаних зі споживанням електроенергії та комунальних послуг, надано договір №317-Ж від 03.01.2008 на перевезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів (ТПВ), укладений з ТОВ «Фірма «Володар-Роз», договір №30-23486 про постання електричної енергії від 22.04.2022, укладений з АК «Київенерго» з урахуванням додаткової угоди від 23.11.2016 до вказаного договору, а також докази оплати вартості постачання електричної енергії за договором №30-23486 за період з липня 2020 року по березень 2021 року.

На підтвердження правомірності перерахування коштів за Договором на користь відповідача-2 за зустрічним позовом до матеріалів справи надано договір доручення №01/01/16 від 01.10.2016, укладений між ТОВ «Рада 5» та ТОВ «ІОЦ РАДА», відповідно до умов якого останній зобов`язується виставляти від імені ТОВ «Рада 5» рахунки та квитанції на оплату послуг, отримувати грошові кошти від споживачів, ініціювати перекази коштів та інше.

Так, згідно доводів відповідача-2 за зустрічним позовом, викладених у відзиві на зустрічний позов, усі перераховані за Договором кошти автоматично перераховуються на користь ТОВ «Рада 5», на підтвердження чого стороною надано банківські виписки, за результатами дослідження яких не вбачається за можливе встановити власників зазначених у них рахунків та взагалі будь-які грошові перекази на користь ТОВ «Рада 5».

В обґрунтування неможливості задоволення первісного позову відповідачем за первісним позовом до матеріалів справи надано рішення Печерського районного суду міста Києва у справі №757/9179/22-ц від 09.11.2022, яким відмовлено ТОВ «Рада 5» у стягненні вартості житлово-комунальних послуг з Нашивайло Л.Б. за період з липня 2021 року по 1 грудня 2022 року, оскільки відсутні підстави для стягнення на користь ТОВ «Рада 5» вказаної заборгованості з огляду на реєстрацію ОСББ «Печерська хвиля», яке наділено правом утримання будинку та прибудинкової території.

Станом на дату розгляду справи №910/6246/22 судом апеляційної інстанції постановою Київського апеляційного суду від 25.04.2023 у справі №757/9179/22-ц скасовано рішення Печерського районного суду міста Києва від 09.11.2022 у справі №757/9179/22-ц та ухвалено нове судове рішення про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 81,32 грн.

Приймаючи названу постанову, Київський апеляційний суд встановив, що ТОВ «Рада 5» у період часу, за який порушується питання про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги (липень 2021 року - грудень 2022 року), є належною обслуговуючою організацією, а тому наділений правом вимоги щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. Доказів того, що у спірний період саме ОСББ «Печерська хвиля» були надані житлово-комунальні послуги матеріали справи не містять, як і не містять доказів, що відповідачкою було здійснено оплату комунальних послуг безпосередньо ОСББ «Печерська хвиля».

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Із приводу долучених відповідачем за первісним позовом до апеляційної скарги копії адвокатського запиту представника ОСОБА_1 адвоката Яковлєва І.О. до виконавчого органу КМР (КМДА) від 09.03.2023 щодо надання інформації про призначення управителем ТОВ «Рада 5» відносно спірного будинку за адресою Старонаводницька, 13 у місті Києві та відповіді Департаменту житлово-комунальної інфраструктури від 15.03.2023 №058/4/3-1496, колегія суддів зазначає, що скаржником в апеляційній скарзі у відповідності до положень частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України не доведено неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Зокрема, скаржник не вказує, що був позбавлений можливості звернутися із відповідним адвокатським запитом до виконавчого органу КМР (КМДА) раніше та подати отриману відповідь у встановлені процесуальним законом строки (разом із відзивом на первісну позовну заяву чи разом із зустрічною позовною заявою або з окремим клопотанням про її долучення до матеріалів справи та відповідною заявою про поновлення строку на подання доказу, як це передбачено процесуальним законодавством).

Відповідно, вказані документи не приймаються та не оцінюються судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду даної справи.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг та відзивів на них, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржене рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду підлягають залишенню без змін із наступних підстав.

Щодо первісних позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як вбачається зі його змісту за своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.

Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Приписи закону, які регулюють відносини за договором про надання послуг, пов`язують обов`язок замовника оплатити послуги за фактом їх надання виконавцем.

Отже, під час розгляду спору господарський суд, враховуючи обставини, що входять до предмету доказування у справі, зобов`язаний встановити, чи має місце факт надання послуг відповідно до умов Договору та, у даному випадку, чи є відмова іншої сторони від їх оплати мотивованою.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як вбачається із наданого позивачем за первісним позовом до суду розрахунку заборгованості за Договором за період з квітня 2020 року по квітень 2021 року, Товариством здійснені нарахування заборгованості по оренді та моніторингу спожитої електроенергії.

У розрахунку вказано, що заборгованість ФОП Нашивайло Л.Б. за період з квітня 2020 року по квітень 2021 року по оренді складає 38 302,01 грн, а за послуги моніторингу спожитої електроенергії - 3 477,24 грн.

Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, умовами Договору (пункт 1.1.1, 3.3.1., 3.3.2.) передбачено виключно надання Товариством ФОП Нашивайло Л.Б. послуг з утримання підсобних приміщень будинку, нагляду за майном, моніторингу кількості спожитої ним електроенергії, отримання компенсації вартості спожитої відповідачем електроенергії в ході надання ним побутових послуг споживачам.

Жодних істотних умов, притаманних саме договору оренди, даний Договір не містить.

Відповідно, суду апеляційної інстанції також незрозумілі посилання сторін на існування між ними у межах даного Договору правовідносин щодо оренди.

З огляду на вказане, зазначення позивачем за первісним позовом у розрахунку суми заборгованості за період з квітня 2020 року по квітень 2021 року в розмірі 38 302,01 грн у якості платежів з оренди, на переконання суду, є безпідставним та необґрунтованим, оскільки зобов`язання з оренди не входять до предмету Договору. Відповідно, підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

При цьому, суд не виключає існування між сторонами правовідносин щодо оренди, однак в межах інших договірних зобов`язань, які не входять до предмету доказування в межах даної справи.

Стосовно первісних позовних вимог про стягнення з ФОП Нашивайло Л.Б. вартості послуг моніторингу спожитої електричної енергії за період з квітня 2020 року по квітень 2021 року в сумі 3 477,24 грн, то в цій частині позовні вимоги не доведені жодними належними та допустимими доказами і також задоволенню не підлягають.

Так, позивачем за первісним позовом, на якого згідно норм господарського процесуального законодавства покладено обов`язок доведення своїх позовних вимог, в обґрунтування первісного позову не надано до матеріалів справи жодних первинних документів, як то актів приймання-передачі послуг чи то рахунків в частині підтвердження обсягу наданих ним послуг відповідачу за первісним позовом за спірний період за Договором, як це, зокрема, здійснювалося сторонами раніше та вбачається із доданих до зустрічного позову актів надання послуг, які в свою чергу підписані уповноваженими представниками сторін.

Судом у даному контексті враховано, що факт надання послуг за Договором за період з квітня 2020 року по квітень 2021 року (включно) та їх споживання ФОП Нашивайло Л.Б. нею заперечується, про що зазначено у поданому відзиві, а відтак зазначені обставини не визнаються та мають бути доведені в загальному порядку,

Однак, позивачем до первісної позовної заяви додано лише власний розрахунок заборгованості, який без наявності первинних документів здійснення господарської операції (надання послуги) не може підтверджувати факт реального надання ним зазначених послуг відповідачу за первісним позовом у спірному періоді, у той час, як встановлення для даного типу спірних правовідносин такого факту є вирішальним.

Фактично, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів надання послуг за Договором, у суду відсутня можливість встановити обсяги наданих послуг, в тому числі і розміри спожитої електричної енергії відповідачем за первісним позовом.

Посилання Товариства в апеляційній скарзі на загальні норми зобов`язального права (стаття 509, 525, 526, 610, 611 Цивільного кодексу України, статтю 188, 193 Господарського кодексу України) за відсутності доказів на підтвердження надання ним відповідних послуг згідно умов Договору не спростовують висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні первісного позову.

Посилання скаржника на те, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні первісного позову, послався лише на припущення відповідача за первісним позовом щодо відсутності у Товариства права на надання послуг за Договором, то рішення суду таких висновків щодо Товариства не містить, а в первісному позові відмовлено, як вказано вище, у зв`язку з недоведенням позивачем у межах даної справи обсягу наданих послуг та в цілому факту їх надання.

Щодо зустрічних позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

За приписами статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно - правовими актами щодо окремих видів договорів (частина 7 статті 179 Цивільного кодексу України).

Із урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі №910/12787/17 викладено правову позицію, за змістом якої під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права; судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.

Позивач за зустрічним позовом, обґрунтовуючи заявлену ним вимогу в частині визнання недійсним Договору, вказує на те, що ТОВ «Рада 5» не має права власності на приміщення за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 13, секція «Г» (14 кв.м.), відповідно, не могло передавати його в оренду ФОП Нашивайло Л.Б. та, як наслідок, стягувати заборгованість за Договором з орендної плати. При цьому, позивач за зустрічним позовом також посилається на те, що саме ОСББ «Печерська хвиля» є управителем будинку та прибудинкової території за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 13, а ним згідно встановлених вище судом доказів не надавався дозвіл ТОВ «Рада 5» здійснювати дії щодо управління нежитловим приміщенням у вказаному будинку та, відповідно, укладати Договір.

Отже фактично ФОП Нашивайло Л.Б. у зустрічній позовній заяві наголошувала на недійсності Договору як такого, що суперечить чинному законодавству, а саме статті 761 Цивільного кодексу України, згідно зі змістом якої право передання майна у найм має власник речі, особа, якій належать майнові права, або особа, уповноважена на укладення договору найму.

Однак, як уже встановлено судом під розгляду первісного позову, до предмета Договору не входить оренда нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 13, секція «Г», жодних істотних умов, притаманних саме договору оренди, даний Договір не містить.

Відповідно, оскільки предметом Договору не є передача у користування (оренду) нерухомого майна, для укладення оспорюваного Договору ТОВ «Рада 5» не обов`язково мала володіти на праві власності нежитловим приміщенням за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, буд. 13, секція «Г».

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що доказом того, що оспорюваний Договір є фактично договором оренди є те, що між сторонами були підписані акти наданих послуг (копії актів за період з квітня 2019 року по грудень 2019 року додані до зустрічної позовної заяви), в яких чітко вказано, що ТОВ «Рада 5» отримувало орендну плату в розмірі 3 000,00 грн щомісячно саме відповідно до умов Договору, а також рахунки про оплату оренди нежитлового приміщення, які надавалися ТОВ «ІОЦ Рада» в інтересах ТОВ «Рада 5» та квитанції про оплату оренди нежитлового приміщення, які здійснювала ФОП Нашивайло Л.Б. на рахунки ТОВ «ІОЦ Рада».

Колегією суддів встановлено, що дійсно долучені до зустрічної позовної заяви акти надання послуг складені на підставі Договору про організацію діяльності з надання послуг №01/01/01/19/Р5 від 01.03.2019 та у графі найменування робіт, послуг містять зазначення «Аренда» за відповідні місяці.

Однак, позивач у зустрічному позові не посилався та не доводив такі підстави для визнання його недійсним, як укладення сторонами удаваного правочину (для приховання договору оренди), вчинення його ФОП Нашивайло Л.Б. під впливом помилки, чи під впливом обману.

Кожна із названих підстав для визнання договору недійсним підлягає у відповідності до статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України доведенню позивачем.

Зокрема, якщо говорити про удаваний правочин, то згідно зі статтею 235 Цивільного кодексу України ним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Таким чином, для визнання оспорюваних договорів удаваними позивачем має бути доведена спрямованість волі обох сторін договору (наявність у обох сторін договору умислу) на: породження правовідносин саме за договором оренди; приховання правовідносин за договором оренди договором про надання послуг.

Втім, у даному випадку позивач у зустрічному позові не посилався ні на положення статті 235 Цивільного кодексу України, ні на обставини, що свідчать про його удаваність. Суд, у свою чергу, обмежений предметом та підставами заявленого в даній справі позову.

При цьому, суд вкотре зазначає, що жодних істотних умов, притаманних саме договору оренди, даний Договір не містить.

Водночас, оцінюючи доводи скаржника стосовно того, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, на підставі яких ТОВ «Рада 5» прийняла в експлуатацію будинок за адресою Старонаводницька, 13 у місті Києві, а також рішення виконавчого органу КМР (КМДА), на території якої розташований цей будинок, про призначення управителем будинку ТОВ «Рада 5», колегія суддів зазначає наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 у справі №910/21977/21 задоволено позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Печерська хвиля» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 5» про зобов`язання останнього, як попереднього управителя будинку, передати Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Печерська хвиля» технічну документацію на будинок 13 по вулиці Старонаводницькій у місті Києві, а саме: технічний паспорт на багатоквартирний будинок; паспорт об`єкта, складений за результатами обстеження прийнятих в експлуатацію об`єктів будівництва; енергетичний сертифікат і звіт про обстеження інженерних систем; проектну документацію зі схемами влаштування внутрішньобудинкових систем; документ, що підтверджує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; технічну документацію обладнання котелень; технічну документацію на ліфти; план земельної ділянки; акти приймання-передавання технічної документації на багатоквартирний будинок; паспорти, гарантійні документи, акти випробування, повірки й опломбування та інші технічні документи на системи, мережі, встановлені прилади, устаткування та обладнання у багатоквартирному будинку.

У названому судовому рішенні встановлено, що на підставі розпоряджень Печерської районної у місті Києві державної адміністрації №588 від 31.05.2002, №1788 від 29.12.2002, №994/1 від 03.07.2003 затверджено акти державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, а також передано на баланс Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 5», як експлуатаційній організації, житловий будинок №13 по вулиці Старонаводницькій в місті Києві.

Так, разом із відзивом на первісну позовну заяву ФОП Нашивайло Л.Б. надано суду в даній справі копію акту №71 державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (житлового будинку №13 секції «В», «Г» та вбудованих нежитлових приміщень секції «Д» на вул. Старонаводницькій, 2-20 у Печерському районі міста Києва) від 31.05.2002, затвердженого розпорядженням голови Печерської районної у місті Києві державної адміністрації №588 від 31.05.2002.

16.09.2020 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис про створення у багатоквартирному будинку по вулиці Старонаводницькій, 13 в місті Києві Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Печерська хвиля».

Суд у судовому рішенні, прийнятому за результатами розгляду справи №910/21977/21, із посиланням на положення частин 18, 19 статті 6 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», встановив, що у Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Печерська хвиля» як юридичної особи, що створена співвласниками багатоквартирного будинку №13 по вулиці Старонаводницькій в місті Києві, з дня державної реєстрації об`єднання виникло право витребувати у відповідача, як попереднього балансоутримувача та управителя будинку, технічної та іншої передбаченої законодавством документації на вказаний багатоквартирний будинок, якому кореспондує відповідний обов`язок відповідача передати таку документацію.

Обставини, встановлені у межах справи №910/21977/21, зокрема, щодо того, що до дати створення у багатоквартирному будинку по вулиці Старонадницькій, 13 в місті Києві Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Печерська хвиля», балансоутримувачем та управителем даного будинку було Товариство з обмеженою відповідальністю «Рада 5», є преюдиційними та у відповідності до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають повторному доведенню під час розгляду даної справи.

Водночас, як вірно наголосив суд першої інстанції, оспорюваний Договір між сторонами укладено 01.03.2019, в той час як ОСББ «Печерська хвиля» створено 16.09.2020, що свідчить про безпідставність посилань позивача за зустрічним позовом на те, що правління ОСББ «Печерська Хвиля» мало надавати дозвіл ТОВ «Рада 5» на укладення оспорюваного Договору.

Щодо посилань на неправомірність нарахування ТОВ «Рада 5» коштів по електроенергії та моніторингу спожитої електроенергії з огляду на те, що діяльність із постачання електричної енергії на території міста Києва та розрахунки за спожиту електроенергію з 01.01.2019 проводяться виключно з компанією-постачальником ТОВ «Київські енергетичні послуги», колегія суддів зазначає, що ТОВ «Рада 5» за Договором не є безпосереднім постачальником послуг з електроенергії, а згідно наданого договору №30-23486 від 22.04.2002 з урахування додаткової угоди від 22.11.2016 є саме споживачем такої електричної енергії, вартість якої в подальшому підлягала відшкодуванню ФОП Нашивайло Л.Б. в спожитих останньою обсягах на умовах, визначених Договором.

При цьому, ФОП Нашивайло Л.Б. не надано суду доказів на підтвердження укладення нею прямих договорів із ТОВ «Київські енергетичні послуги» на постачання електроенергії до приміщення за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 13, секція «Г» (14 кв.м.).

Щодо посилань на неправомірність нарахування за наданими ФОП Нашивайло Л.Б. до зустрічного позову актами послуг з вивезення побутових відходів, оскільки ТОВ «Рада 5» не визначалось виконавцем комунальної послуги з вивезення побутових відходів та відповідно тариф на цю послугу для нього не затверджувався, то в даному контексті суд апеляційної інстанції враховує пояснення ТОВ «Рада 5», згідно яких послуги по перевезенню та знешкодженню (захороненню) твердих побутових відходів надавались позивачу за первісним позовом як замовнику на підставі укладеного із ТОВ «Фірма «Володар-Роз» (перевізником) Договору №317-Ж від 03.01.2008 на перевезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів (ТПВ) (копія договору додана до відзиву на зустрічний позов). При цьому, як вказано у листі ТОВ «Фірма «Володар-Роз» від 05.05.2022 №158/1, адресованому, в тому числі ТОВ «Рада 5», підприємство надає послугу з вивезення твердих побутових відходів згідно тарифу, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 26.12.2018 №2351.

При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, із доданих до зустрічного позову додатків (зокрема, підписаних актів, серед яких визначено оренда, електроенергія, моніторинг лічильників та вивіз твердого побутового сміття) фактично вбачається, що позивачем за зустрічним позовом визнавався факт надання ТОВ «Рада 5» послуг за Договором.

На вказаних актах відсутні заперечення позивача за зустрічним позовом щодо обсягу наданих послуг, їх якості та особи виконавця (ТОВ «Рада 5»), а тим самим підтверджено належне надання останніх та в подальшому здійснено оплату таких послуг.

Відтак, враховуючи предмет Договору та свободу його укладання, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами Договір не суперечить вимогам чинного законодавства станом на дату його укладання та був спрямований на настання реальних правових наслідків, що відповідно встановлено судом вище, відтак, у суду відсутні підстави для визнання його недійсним та, відповідно, застосування наслідків недійсності правочину (повернення виконаного за недійсним правочином) шляхом солідарного стягнення з відповідачів за зустрічним позовом вартості раніше сплачених ФОП Нашивайло Л.Б. послуг.

Позивачем за зустрічним позовом, враховуючи вищевстановлені обставини справи, не доведено наявності порушення його цивільного права чи охоронюваного законом інтересу зі сторони відповідачів, за захистом він звернувся до суду із зустрічним позовом.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог.

Щодо заявленого відповідачем-1 за зустрічним позовом під час розгляду справи в суді першої інстанції клопотання про застосування строків позовної давності суд зазначає, що з огляду на положення статей 256, 267 Цивільного кодексу України правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб`єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання.

Якщо ж під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб`єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити в позові не через пропущення позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

Отже, враховуючи те, що у зустрічному позові відмовлено з огляду на відсутність порушеного відповідачами за зустрічним позовом права позивача за зустрічним позовом, позовна давність за заявою відповідача-1 за зустрічним позовом застосуванню не підлягає.

Посилання ФОП Нашивайло Л.Б. у відзиві на апеляційну скаргу Товариства на те, що провадження у справі в частині стягнення заборгованості відносно моніторингу споживання електричної енергії підлягало закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, статті 21 Господарського процесуального кодексу України, статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якої справи, що виникають з житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства, розглядають у порядку цивільного судочинства, судом відхиляються, оскільки даний спір, виходячи зі змісту статей 4, 20 Господарського кодексу України, як за суб`єктним критерієм (сторонами є суб`єкти господарювання), так і предметним критерієм (спірні правовідносини виникли з господарського договору) підлягає розгляду господарським судом.

Позивач за первісним позовом також оскаржує додаткове рішення суду від 10.04.2023, яким з нього присуджено до стягнення на користь ФОП Нашивайло Л.Б. витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 200,00 грн, посилаючись на те, що таке рішення не відповідає вимогам статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.

Із приводу цієї частини апеляційної скарги ТОВ «Рада 5» колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень частин 1, 3 статті 123, частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин, помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Отже даною статтею визначено 2 можливих варіанта подання відповідних доказів - до прийняття рішення та після.

Так, відповідачем за первісним позовом до закінчення судових дебатів подавалися до суду заяви від 19.08.2022 (том 1, а.с 72), від 07.11.2022 (том 2, а.с. 13) та від 19.03.3023 (том 2, а.с. 214) про витрати на професійну правничу допомогу із відповідними доказами їх понесення.

21.03.2023, тобто протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду в даній справі, через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва від ФОП Нашивайло Л.Б. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі та стягнення з ТОВ «Рада 5» 17 162,00 грн судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу на суму 5 000,00 грн, участі адвоката у судових засіданнях 29.08.2022, 05.09.2022, 26.09.2022, 06.11.2022, 06.03.2023 та 20.03.2023 загальною вартістю 7 200,00 грн (1 200 х 6), а також судового збору в розмірі 4 962,00 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Зміст цієї норми може тлумачитися розширено, зокрема як те, що детальний опис робіт (наданих послуг) може міститися як в окремо оформленому документі, поданому стороною до суду, так і в інших наданих стороною доказах. Подання стороною доказів, що містять у собі детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, є таким, що відповідає положенням частин другої та третьої статті 126 та частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких сторони мають подати суду докази в підтвердження факту понесення судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру.

Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 19.11.2021 у справі №910/4317/21.

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ФОП Нашивайло Л.Б. у якості доказів понесених витрат зі сплати судового збору та витрат на професійну правову допомогу до суду надано:

- договір про надання правової (правничої) допомоги №123/4 від 17.12.2021, укладений між ФОП Нашивайло Л.Б. та адвокатом Яковлєвим І.О., відповідно до пункту 5.1. якого за надану правову допомогу за пунктом 1.1. клієнт сплачує адвокату гонорар за домовленістю, але не менше ніж 1 гривня;

- ордер серії АЕ №1112884 від 27.12.2021 на представництво адвокатом Яковлєвим І.О. ФОП Нашивайло Л.Б.;

- акт виконаних робіт на суму 5 000,00 грн, підписаний представниками сторін за підготовку відзиву по справі, клопотання про витребування та заяви про залучення третіх осіб;

- квитанції №89КМ-СХС1-Х6Е5-09ЕК від 30.08.2022 на суму 5 000,00 грн, №4СМА-ВЕР-6-16ТА-2МТТ від 23.08.2022 на суму 1 200,00 грн, №АЕ6Х-4ТТ1-Т9АН-РК4К від 04.09.2022 на суму 1 200,00 грн, №5КВА-482А-Н4Р3-М2РР від 25.09.2022 на суму 1 200,00 грн; №86ВР-61Х2-9НСЕ-622В від 09.10.2022 на суму 1 200,00 грн, №2С8С-ТТ4Т-А542-4СЗХ від 05.03.2023 на суму 1 200,00 грн, №РХТТ-АЕР8-76СЕ-КРХВ від 19.03.2023 на суму 1 200,00 грн;

- квитанція про сплату судового збору за подання зустрічного позову від 26.08.2022 на суму 4 962,00 грн.

Отже, згідно поданих документів позивачу за зустрічним позовом були надані послуги правничої допомоги під час розгляду справи судом першої інстанції на загальну суму 12 200,00 грн (5 000,00 грн за послуги, надані за актом + 7 200,00 грн за участь в судових засіданнях).

Пунктами 1, 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

В апеляційній скарзі позивач за первісним позовом зазначає на неможливості стягнення на користь відповідача за первісним позовом витрат на професійну правничу допомогу з огляду на відмову у задоволенні зустрічного позову.

Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, заявлені відповідачем за первісним позовом витрати на правничу допомогу надані адвокатом в межах первісного позову, в задоволенні якого рішенням суду від 20.03.2023 відмовлено, а відтак у відповідності до вимог пункту 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України такі витрати у разі відмови в позові покладається на позивача за первісним позовом (ТОВ «Рада 5»).

Стосовно посилань ТОВ «Рада 5» в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що договір про надання правничої допомоги не містить умов щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, колегія суддів зазначає, що така обставина дійсно може бути підставою для відмови у заяві про компенсацію судових витрат за рахунок іншої сторони, однак суд у кожному конкретному випадку оцінює наявність такої підстави, враховуючи, у тому числі, й інші докази, надані адвокатом до матеріалів справи.

У даному випадку відповідачем за первісним позовом надані суду належні докази на підтвердження факту понесення ним витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 12 200,00 грн (акт та квитанції про оплату послуг) і дані витрати безпосередньо пов`язані з розглядом даної судової справи.

При цьому, під час розгляду заяви про розподіл судових витрат в суді першої інстанції ТОВ «Рада 5» не висловлювало жодних доводів про те, що заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу неспівмірні зі складністю справи та є завищеними.

Не викладено відповідних доводів і в апеляційній скарзі.

Судом, натомість, встановлено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідача за первісним позовом належним чином підтверджений, обґрунтований та пропорційний до предмета спору, з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін.

За наведених обставин, колегія суддів, враховуючи рівень складності справи та обсяг доказів, що підлягали вивченню та аналізу, участь представника відповідача за первісним позовом у шести судових засіданнях у суді першої інстанції, здійснивши оцінку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, дійшла висновку про обґрунтованість присуджених додатковим судовим рішенням до стягнення з відповідача 12 200,00 грн витрат на правничу допомогу.

Усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржниками зроблено не було.

Доводи апеляційних скарг позивача та відповідача за первісним позовом не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржниками не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість прийнятого судового рішення про відмову в задоволенні первісного та зустрічного позовів, а доводи, викладені в апеляційних скаргах, не можуть бути підставою для зміни чи скасування як основного рішення місцевого господарського суду, так і додаткового.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 5» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі №910/6246/22 та апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Нашивайло Людмили Борисівни на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у даній справі необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у даній справі підлягають залишенню без змін.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання апеляційних скарг на рішення суду згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача та відповідача за первісним позовом відповідно.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 5» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі №910/6246/22 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Нашивайло Людмили Борисівни на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі №910/6246/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі №910/6246/2 залишити без змін.

Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі №910/6246/22 залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 5» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі №910/6246/22 покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Рада 5».

Судовий збір за подання апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Нашивайло Людмили Борисівни на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі №910/6246/22 покласти на Фізичну особу-підприємця Нашивайло Людмилу Борисівну.

Матеріали справи №910/6246/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 26.07.2023.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

І.М. Скрипка


Дата ухвалення рішення	11.07.2023
Оприлюднено	31.07.2023
Номер документу	112456761
Судочинство	Господарське

Михальська Ю.Б.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 11.07.2023 по справі 910/6246/22ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —910/6246/22

Постанова від 11.07.2023

Постанова
від 11.07.2023 по справі 910/6246/22
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД