Постанова

від 12.07.2023 по справі 300/253/17

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 300/253/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 липня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі :

судді-доповідачки Готри Т. Ю.,

суддів Кондора Р.Ю., Куштана Б.П.,

з участю секретаря судового засідання Зубашкова М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Районної станції юних натуралістів Міжгірського району Закарпатської області, Відділу освіти Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області, Хустської районної ради Закарпатської області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 16 серпня 2017 року, ухвалене суддею Конепудом В.І.,

в с т а н о в и в :

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Районної станції юних натуралістів Міжгірського району Закарпатської області, Відділу освіти Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області, Міжгірської районної ради Закарпатської області про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивований тим, що у 2009 році він був прийнятий на 0,5 ставки сторожа та на 0,5 ставки робітника Міжгірської районної станції юних натуралістів.

26 січня 2017 року на його адресу надійшов лист з наказами Районної станції юних натуралістів Міжгірського району про його звільнення із займаних посад. Підставою звільнення слугувало рішення Міжгірської районної ради № 118 від 10 листопада 2016 року «Про ліквідацію установ позашкільної освіти району», наказ начальника відділу освіти від 11 листопада 2016 року № 178 «Про заходи щодо ліквідації установ позашкільної освіти району» та повідомлення №01-18/1047 від 18 листопада 2016 року.

Своє звільнення з роботи вважає незаконним, оскільки таке відбулось без погодження профспілки, йому не було видано належно оформлену трудову книжку та не повідомлено про те, де і коли він може її забрати, а тому відповідно до вимог статті 235 КЗпП України його необхідно поновити на попередній роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Посилаючись нанаведені вищеобставини таз урахуваннямзаяви проуточнення позовних від 29.05.2017просив суд: 1) визнати незаконнимта скасуватирішення Міжгірськоїрайонної ради№ 118від 10листопада 2016року «Проліквідацію установпозашкільної освітирайону»; 2) визнати незаконнимта скасуватинаказ Відділуосвіти Міжгірськоїрайонної державноїадміністрації від11листопада 2016року №178«Про заходищодо ліквідаціїустанов позашкільноїосвіти району»; 3) визнати незаконнимта скасуватинакази Районноїстанції юнихнатуралістів Міжгірськогорайону Закарпатськоїобласті від16січня 2017року за№ 44-кта №45-к«Про звільнення ОСОБА_1 »; 4) поновити йогона посаді0,5ставки сторожаРайонної станціїюних натуралістівМіжгірського районуЗакарпатської області; 5) поновити йогона посаді0,5ставки робітникаРайонної станціїюних натуралістівМіжгірського районуЗакарпатської області; 6) стягнути зВідділу освітиМіжгірської районноїдержавної адміністраціїна йогокористь середнійзаробіток зачас вимушеногопрогулу,починаючи з25січня 2017року; 7) стягнути з Районної станції юних натуралістів Міжгірського району Закарпатської області витрати на правову допомогу у розмірі 3000 гривень.

Рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від 16 серпня 2017 року у задоволенні цього позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із цим рішенням місцевого суду позивач ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу внаслідок його незаконності та необґрунтованості через порушення судом норм матеріального і процесуального права та неповне і неправильне з`ясування обставин справи.

Скарга мотивована тим, що відмовляючи у стягненні середнього заробітку з підстав не видачі йому трудової книжки місцевий суд помилково виходив із того, що трудова книжка немогла бутивручена йомув установленийзаконом строк,оскільки відкритокримінальне провадження№12016070110000509від 29.10.2016по фактунезаконного утримання колишнім директором Станції юних натуралістів Міжгірського району ОСОБА_2 трудових книжок працівників даної установи і на даний час триває досудове розслідування. Такий висновок місцевого суду вважає необґрунтованим, оскільки кримінальне провадження не є завершеним та відсутнє судове рішення про встановлення відповідних фактів. Окрім цього, на його адресу не надходило жодних повідомлень про не можливість видачі йому трудової книжки Районною станцією юних натуралістів Міжгірського району Закарпатської області.

Зазначав і те, що не є належним доказом відсутності в установі трудових книжок наявний у матеріалах справи акт від 24.01.2017.

Посилаючись на наведені обставини просив оскаржене рішення суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити повністю.

Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 01 березня 2018 року, з урахуванням ухвали Апеляційного суду Закарпатської області від 15 лютого 2019 року про виправлення описки, рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 16 серпня 2017 року залишено без змін.

Постановою ВерховногоСуду ускладіколегії суддівДругої судовоїпалати Касаційногоцивільного судувід08квітня 2020року постановуАпеляційного судуЗакарпатської областівід 01березня 2018року участині позовнихвимог ОСОБА_1 до Районноїстанції юнихнатуралістів Міжгірськогорайону Закарпатськоїобласті,Відділу освітиМіжгірської районноїдержавної адміністраціїЗакарпатської області,Міжгірської районноїради Закарпатськоїобласті простягнення середнього заробітку та витрат на правову допомогу скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 16 серпня 2017 року та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 01 березня 2018 року залишено без змін.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

РішенняВоловецького районного суду Закарпатської області від 16 серпня 2017 року в частині відмови у стягненні середнього заробітку та витрат на правову допомогу скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з Відділу освіти Міжгірської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку видачі трудової книжки за період з 25 січня 2017 року до 15 вересня 2020 року в розмірі 95 013, 12 гривень.

Стягнуто з Відділу освіти Міжгірської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 971 гривень.

Постановою Верховного Суду у складіколегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного судувід 22 вересня 2021 року постанову Закарпатського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року залучено до участі в цій справі правонаступника відповідача Відділ освіти Міжгірської РДА Відділ освіти Хустської РДА Закарпатської області.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 01 травня 2023 року залучено до участі в цій справі правонаступника відповідача Міжгірської районної ради Закарпатської області Хустську районну раду Закарпатської області.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представниця-адвокатка Керита М.В. апеляційну скаргу підтримали з підстав наведених у ній, просили таку задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися повторно, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а відтак їх неявка, на переконання колегії суддів і відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідачку, пояснення позивача та його представниці, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно з пунктом 9 Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження в яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною третьою ст. 3 ЦПК України регламентовано, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час учинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Межами нового апеляційного розгляду є рішення суду першої інстанції в частині відмови позивачу устягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу та витрат на правову допомогу. В решті рішення місцевого суду набрало законної сили.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 працював у Міжгірській районній станції юних натуралістів на посадах робітника та сторожа.

Наказом голови комісії з ліквідації Районної станції юних натуралістів Міжгірського району Закарпатської області В.П. Фурдь від 16.01.2017 за №44-к «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнено ОСОБА_1 з посади сторожа Міжгірської районної станції юних натуралістів у зв`язку з ліквідацією даної установи (відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України) днем 24 січня 2017 року, на підставі рішення районної ради № 118 від 10 листопада 2016 року «Про ліквідацію установ позашкільної освіти району», наказу начальника відділу освіти Міжгірської РДА від 11 листопада 2016 року № 178 «Про заходи щодо ліквідації установ позашкільної освіти району», повідомлення № 01-18/1047 від 18 листопада 2016 року. Бухгалтерію відділу освіти зобов`язано виплатити вихідну допомогу в розмірі середнього місячного заробітку і провести повний розрахунок (т.1 а.с.8).

Наказом голови комісії з ліквідації Районної станції юних натуралістів Міжгірського району Закарпатської області В.П. Фурдь від 16.01.2017 за №45-к «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнено ОСОБА_1 з посади робітника Міжгірської районної станції юних натуралістів у зв`язку з ліквідацією даної установи (пункт 1 статті 40 КЗпП України) днем 24 січня 2017 року, бухгалтерію зобов`язано відділу освіти виплатити вихідну допомогу в розмірі середнього місячного заробітку і провести повний розрахунок. Підстава: рішення районної ради № 118 від 10 листопада 2016 року «Про ліквідацію установ позашкільної освіти району», наказу начальника відділу освіти Міжгірської РДА від 11 листопада 2016 року № 178 «Про заходи щодо ліквідації установ позашкільної освіти району», повідомлення № 01-18/1047 від 18 листопада 2016 року (т.1 а.с.9).

Зазначені накази про звільнення позивачем отримано 26 січня 2017 року, а з позовом до суду позивач звернувся 24 лютого 2017 року, тобто у межах місячного строку, передбаченого ст.233 КЗпП України.

Частиною першоюстатті 16ЦК України визначено, щокожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з положеннями частини першоїстатті 47 КЗпП Українивласник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

Пунктами 4.1, 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України N 58 від 29 липня 1993 року (далі Інструкція) визначено, що при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Відповідно до частини п`ятоїстатті 235 КЗпП України(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин та ухвалення оскарженого рішення суду) у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Вимоги працівника про стягнення середнього заробітку підлягають задоволенню у томуразі іза тойперіод вимушеного прогулу, коли з вини власника або уповноваженогоним органу була затримана видача працівнику трудової книжки.

Подібний правовий висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі №234/17353/16-ц (провадження №61-30614св18), який відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України враховується апеляційним судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Судом установлено, що при зверненні до суду з цим позовом ОСОБА_1 вказував, що йому не було видано належно оформлену трудову книжку та не повідомлено про те, де і коли він може її забрати.

Станом на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачу не видано трудову книжку.

Проте, як пояснив у судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 , що коли він прийшов на роботу, то на подвір`ї двору Міжгірської районної станції юних натуралістів виявив спалені трудові книжки. Позивач ствердив, що спалені були саме трудові книжки, оскільки від них ще залишилися незгорілі залишки.

Крім цього, актом інвентаризаційної комісії від 24.01.2017 встановлено, що при відмиканні сейфу, який знаходиться у кабінеті директора Районної станції юних натуралістів Міжгірського району Закарпатської, в якому зберігаються трудові книжки та книга руху трудових книжок, не було знайдено жодної трудової книжки працівників цієї установи та книги руху трудових книжок (т.1 а.с.84-85).

Постановою слідчого слідчого відділення Міжгірського ВП Хустського ВП ГУ НП в Закарпатській області Сича О.О. від 14.03.2019 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12016070110000509 від 29.10.2016, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КК України (у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення) закрито. З цієї постанови слідує, що за місцем проживання ОСОБА_2 (колишньої директорки Районної станції юних натуралістів) було проведено санкціонований обшук з метою виявлення, фіксації та підтвердження доводів як заявника директора Районної станції юних натуралістів відділу освіти Міжгірської РДА Пиринець Б.Ю., так і інших працівників щодо можливості причетності ОСОБА_2 до зникнення трудових книжок, в ході проведення якого за місцем проживання ОСОБА_2 будь-яких трудових книжок працівників Районної станції юних натуралістів, а також інших речей і предметів, зазначених в ухвалі судді що відшукувались, виявлено не було. При цьому остання вказала на те, що таких речей і предметів у неї ніколи не було (т.3 а.с.147).

Отже, апеляційним судом установлено, що позивачу ОСОБА_1 в день його звільнення 24.01.2017 року не було видано належним чином оформлену трудову книжку з вини власника Районної станції юних натуралістів Міжгірського району Закарпатської області.

09 лютого 2017 року державним реєстратором юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області Галамба Н.В. було повідомлено голову комісії з ліквідації Районної станції юних натуралістів Міжгірського району Закарпатської області ОСОБА_3 про те, що ним відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» до Єдиного державного реєстру юридичних осі та фізичних осіб-підприємців 09 лютого 2017 року внесено запис №13141110009000386 про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Районної станції юних натуралістів Міжгірського району Закарпатської області, 26464547, що стверджується повідомленням від 09.02.2017 за №01-08/19 (т.1а.с.94).

Відповідно до Статуту Районної станції юних натуралістів Міжгірського району Закарпатської області, затвердженого Відділом освіти Міжгірської районної державної адміністрації від 07.12.2015 №167, то його засновником є Відділ освіти Міжгірської районної державної адміністрації (т.1 а.с.13-18).

Проте позивач ОСОБА_1 після того, як йому стало відомо, що трудові книжки працівників Районної станції юних натуралістів Міжгірського району Закарпатської області є спаленими, у встановленому законом порядку з відповідною заявою не звертався ані до власника Міжгірської районної станції юних натуралістів, ані до його засновника Відділу освіти Міжгірської районної державної адміністрації про видачу йому дублікату трудової книжки, а відразу звернувся до суду із цим позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Водночас у трудових правовідносинах як працівник, так і роботодавець мають діяти добросовісно, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Принцип добросовісності в трудовому праві характеризується прагненням суб`єктів належним чином, сумлінно здійснювати трудові права й виконувати обов`язки, передбачених трудовим законодавством та трудовим договором.

Реалізуючи права і виконуючи обов`язки, суб`єкти трудових правовідносин зобов`язані утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди працівнику, роботодавцю, довкіллю або державі. Не допускаються дії працівника чи роботодавця, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Під зловживанням трудовим правом для сторін трудових відносин варто розуміти особливу недобросовісну поведінку, пов`язану з навмисним створенням для працівника та (або) роботодавця ситуації правової невизначеності за межами права, з порушенням принципів справедливості, добросовісності та розумності.

Реалізація передбаченогост.47КЗпП України(вредакції чиннійна часвиникнення спірнихправовідносин)права працівникаотримати вдень звільненнятрудову книжкута копіюнаказу прозвільнення кореспондується нелише зобов`язком роботодавцявидати вказанідокументи,а йіз добросовісноюповедінкою самогопрацівника,який занаявності відповідноїпропозиції роботодавцята фактичноїможливості отриматиці документи,не ухиляєтьсявід їхотримання. Подібний правовий висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі №383/326/20 (провадження №61-2166св21).

У даному випадку добросовісна поведінка позивача ОСОБА_1 полягала б у його зверненні до власника або ж до його засновника, після ліквідації 09.02.2017 Районної станції юних натуралістів Міжгірського району Закарпатської області, з відповідною заявою про видачу йому дублікату його трудової книжки за умов обізнаності про знищення (спалення) його трудової книжки, а не шляхом пред`явлення позову про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, а це майже за шість з половиною років.

Отже, встановивши, що трудова книжка позивачу ОСОБА_1 не була видана в день його звільнення з вини Районної станції юних натуралістів Міжгірського району Закарпатської області, яка 09.02.2017 року є ліквідованою, тому середній заробіток за час вимушеного прогулу на користь позивача підлягає стягненню з відповідача Відділу освіти Хустської РДА, яка є правонаступником припиненої юридичної особи Відділу освіти Міжгірської РДА,та затой періодвимушеного прогулу,коли звини власникабула затриманавидача позивачутрудової книжки, а саме за період з 25.01.2017 (наступний день після звільнення) по 08.02.2017 (до дня припинення юридичної особи 09.02.2017).

Порядок розрахунку середнього заробітку регулюється Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі по тексту Порядок).

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку в даному випадку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Згідно з пунктом 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року в справі № 760/2881/19 (провадження № 61-1096св20)вказано, що «у випадкахстягнення накористь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі,затримкою видачі трудової книжкиабо розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100). Згідно з абзацом 3 пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, які передували події, з якою пов`язана відповідна виплата. Абзацом другим пункту 8 вказаного Порядку встановлено, що в разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вонаобчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від14 квітня2021 року в справі № 758/10562/19(провадження № 61-18014св20) вказано, що «середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, з подальшими змінами та доповненнями (далі Порядок). Нормами абзацу 3 пункту 2 Порядку визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дніна число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочихднів урозрахунковому періоді(абзац2пункту 8 Порядку)».

Скасовуючи попереднє рішення суду апеляційної інстанції Верховний Суд у своїй постанові вказав, що вирішуючи цей спір суд апеляційної інстанції: не з`ясував кількість робочих днів за останнідва календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи; не звернув уваги на те, що при обчисленні середнього заробітку в усіх випадках його збереження необхідно дотримуватися вимоги пункту 10 Порядку № 100, якою встановлено обов`язок проводити коригування середньої заробітної плати, якщо в розрахунковому періоді підвищувалися тарифні ставки (оклади).

Відповідно до ч.1 ст.417 ЦПК України вказівки, що мітяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Отже, апеляційний суд установив, щосередньоденна заробітна плата ОСОБА_1 , виходячи з виплат за останні два календарні місяці, що передували звільненню, складала 104,64 грн: за листопад 2016 року 2240,68 грн + за грудень 2016 року 2363,55 грн = 4604,23 грн: 44 (робочих днів листопад і грудень ) = 104, 64 грн (т.2 а.с.209).

Кількість робочих днів за період з 25 січня 2017 року по 08 лютого 2017 року становить 14 робочих днів і тарифні ставки (оклади) у січні 2017 року не підвищувалися, а тому середній заробіток за час вимушеного прогулу складає суму 1569,60 грн, виходячи з розрахунку 14 (робочих днів) х 104,64 грн (середньоденна заробітна плата), який підлягає стягненню з Відділу освіти Хустської РДА на користь позивача.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

Відповідно до частини 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, апеляційний суд доходить висновку, що позивач частково довів належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності достатніми доказами свої вимоги, які знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Доводи апеляційної скарги позивача колегія суддів уважає частково слушними, оскільки вони ґрунтуються на вимогах закону і фактичних обставинах справи та спростовують правильність ухваленого в межах апеляційного перегляду місцевим судом рішення, а відтак його апеляційна скарга підлягає до частково задоволення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на наведене апеляційний суд доходить висновку, що оскаржене рішення суду, відповідно до ст. 376 ЦПК України, в частині відмови ОСОБА_1 у позовних вимогах про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та витрат на правову допомогу слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким ці позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з Відділу освіти Хустської РДА Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку видачі трудової книжки за період з 25 січня 2017 року по 08 лютого 2017 року в сумі 1464,96 гривень, а в решті вимог відмовити.

Із приводу понесених позивачем ОСОБА_1 витрат на оплату послуг адвокатки Керити М.В. колегія суддів зазначає таке.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 15 ЦПК України).

Цей розмір має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

На підтвердження надання правничої допомоги позивачем суду надано акти про прийняття-передачі наданих послуг з правової допомоги від 16.08.2017, 10.09.2020 та 29.06.2022, а також квитанції, відповідно до яких він сплатив адвокатці Кериті М.В. 2202,00 грн, 15971,00 грн та 15974,00 грн (т.2а.с.210-213,т.3а.с.85-87). А тому зважаючи на наведене вище та положення статей133,137, 141 ЦПК Україниз відповідача Відділу освіти Хустської РДА на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути понесені ним витрати, пов`язані з розглядом цієї справи на професійну правничу допомогу адвокатки Керити М.В. у розмірі 1 000 грн, пропорцйно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 16 серпня 2017 року в частині відмови ОСОБА_1 у позовних вимогах про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та витрат на правову допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким ці позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відділу освіти Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку видачі трудової книжки за період з 25 січня 2017 року по 08 лютого 2017 року в сумі 1464 (одна тисяча чотириста шістдесят чотири) гривень 96 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

У решті вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду на протязі тридцяти днів із дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 липня 2023 року.

Суддя-доповідачка Судді