Постанова

від 08.05.2024 по справі 300/253/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 року

м. Київ

справа № 300/253/17

провадження № 61-13352св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Районна станція юних натуралістів Міжгірського району Закарпатської області, відділ освіти Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області, Хустська районна рада Закарпатської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду

від 12 липня 2023 року у складі колегії суддів: Готри Т. Ю., Кондора Р. Ю., Куштана Б. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Районної станції юних натуралістів Міжгірського району Закарпатської області, відділу освіти Міжгірської районної державної адміністрації, Міжгірської районної ради про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

2. Позов ОСОБА_1 обґрунтований тим, що у 2009 році він був прийнятий

на 0,5 ставки сторожа та на 0,5 ставки робітника Міжгірської районної станції юних натуралістів.

3. 26 січня 2017 року йому надійшов лист із наказами відповідача про його звільнення з роботи. Підставою звільнення зазначено рішення Міжгірської районної ради від 10 листопада 2016 року № 118 «Про ліквідацію установ позашкільної освіти району», наказ начальника відділу освіти

від 11 листопада 2016 року № 178 «Про заходи щодо ліквідації установ позашкільної освіти району» та повідомлення від 18 листопада 2016 року

№ 01-18/1047.

4. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки воно здійснене без законної на те підстави, без погодження профспілки, йому не видано належно оформлену трудову книжку та не повідомлено про те, де і коли він може її забрати.

5. Посилаючись на викладене, позивач просив суд:

визнати незаконним та скасувати рішення Міжгірської районної ради № 118 від 10 листопада 2016 року «Про ліквідацію установ позашкільної освіти району»;

визнати незаконним та скасувати наказ відділу освіти Міжгірської районної державної адміністрації від 11 листопада 2016 року № 178

«Про заходи щодо ліквідації установ позашкільної освіти району»;

визнати незаконним та скасувати накази Районної станції юних натуралістів Міжгірського району Закарпатської області від 16 січня 2017 року за № 44-к та № 45-к «Про звільнення ОСОБА_1 »;

поновити його на посаді 0,5 ставки сторожа Районної станції юних натуралістів Міжгірського району Закарпатської області;

поновити його на посаді 0,5 ставки робітника Районної станції юних натуралістів Міжгірського району Закарпатської області;

стягнути з відділу освіти Міжгірської районної державної адміністрації на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 25 січня 2017 року;

стягнути з Районної станції юних натуралістів Міжгірського району Закарпатської області витрати на професійну правничу допомогу у розмірі

3 000 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

6. Рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області

від 16 серпня 2017 року, яке залишене без змін постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 01 березня 2018 року, з урахуванням ухвали Апеляційного суду Закарпатської області від 15 лютого 2019 року про виправлення описки, у позові відмовлено.

7. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що рішення про ліквідацію Районної станції юних натуралістів прийнято одноголосно депутатами районної ради в межах їх компетенції на шостому пленарному засіданні Міжгірської районної ради відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та набрало чинності. Звільнення позивача відбулося відповідно до законодавства, оскільки Районну станцію юних натуралістів Міжгірського району Закарпатської області, де працював позивач ліквідовано, а до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 09 лютого 2017 року внесений запис

№ 13141110009000386 про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи. ОСОБА_1 попереджався про наступне звільнення

у встановлений законом строк, що підтверджено повідомленням

від 18 листопада 2017 року № 01-18/1047, яке позивач отримав поштою.

8. Постановою Верховного Суду від 08 квітня 2020 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 задоволено частково, постанову апеляційного суду Закарпатської області від 01 березня 2018 року у частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку та витрат на правничу допомогу скасовано і в цій частині справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення Воловецького районного суду Закарпатської області

від 16 серпня 2017 року та постанову апеляційного суду Закарпатської області від 01 березня 2018 року залишено без змін.

9. Направляючи справу в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку та витрат на правничу допомогу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд вказав, що апеляційний суд дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для стягнення середнього заробітку на підставі частини п`ятої статті 235 КЗпП, оскільки при зверненні

із позовом ОСОБА_1 вказував, що йому не було видано належно оформлену трудову книжку та не повідомлено про те, де і коли він може її забрати. Крім того, суди встановили, що позивач не отримав трудову книжку.

10. Постановою Закарпатського апеляційного суду від 15 вересня

2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 16 серпня 2017 року в частині відмови у стягненні середнього заробітку та витрат на правничу допомогу скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Стягнуто з відділу освіти Міжгірської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку видачі трудової книжки за період з 25 січня 2017 року до 15 вересня 2020 року

в розмірі 95 013,12 грн. Стягнуто з відділу освіти Міжгірської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 971 грн.

11. Задовольняючи вимоги в частині стягнення середнього заробітку та витрат на правничу допомогу, апеляційний суд виходив з того, що станом на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачу так і не видано трудову книжку та не надано жодних належних, допустимих, достовірних доказів, які б підтверджували відсутність вини власника або уповноваженого ним органу щодо видачі позивачу трудової книжки при звільненні. Тому наявні правові підстави для стягнення на користь позивача середнього заробітку за затримку видачі йому належно оформленої трудової книжки. Крім того, позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу підтверджені та доведені належними і допустимими доказами.

12. Постановою Верховного Суду від 22 вересня 2021 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Керита М. В., задоволено частково. Постанову Закарпатського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

13. Направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходив з того, що суд апеляційної інстанції не з`ясував кількість робочих днів за останні два календарні місяці роботи, що передують звільнення працівника з роботи, не звернув уваги на те, що при обчисленні середнього заробітку в усіх випадках його збереження необхідно дотримуватися вимог пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), яким встановлено обов`язок проводити коригування середньої заробітної плати, якщо в розрахунковому періоді підвищувалися тарифні ставки (оклади).

14. Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року залучено до участі у справі відділ освіти Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області (ідентифікаційний номер юридичної особи 40652034), як правонаступника відповідача - Відділу освіти Міжгірської районної державної адміністрації.

Короткий зміст оскаржуваної постанови

15. Постановою Закарпатського апеляційного суду від 12 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 16 серпня 2017 року в частині відмови у стягненні середнього заробітку та витрат на правничу допомогу скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позову.

16. Стягнуто з відділу освіти Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку видачі трудової книжки за період з 25 січня 2017 року до 08 лютого 2017 року в розмірі 1 464,96 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі

1 000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

17. Задовольняючи позов частково, апеляційний суд вказав, що трудова книжка позивачу не була видана в день його звільнення з вини Районної станції юних натуралістів Міжгірського району Закарпатської області, яка ліквідована 09 лютого 2017 року, тому середній заробіток на користь позивача підлягає стягненню з відділу освіти Хустської районної державної адміністрації, який є правонаступником припиненої юридичної особи Відділу освіти Міжгірської районної державної адміністрації, та період вимушеного прогулу, коли з вини власника була затримана видача позивачу трудової книжки, а саме із 25 січня 2017 року (наступний день після звільнення)

до дня припинення Районної станції юних натуралістів Міжгірського району Закарпатської області, як юридичної особи. Апеляційний суд навів відповідні розрахунки середнього заробітку, виходячи із середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 .

18. Визначаючи розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 1 000 грн, апеляційний суд вказав на пропорційність вказаної суми задоволеним вимогам.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

19. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Керита М. В., просить оскаржуване судове рішення в частині вирішення вимог про стягнення середнього заробітку скасувати, а справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.

20. В силу положень статті 400 ЦПК України в іншій частині оскаржуване судове рішення Верховним Судом не переглядається.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

21. 06 вересня 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат

Керита М. В., подав касаційну скаргу на постанову Закарпатського апеляційного суду від 12 липня 2023 року.

22. Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які

у жовтні 2023 року надійшли до Верховного Суду.

23. Ухвалою Верховного Суду від 01 травня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

24. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник вказує те, що апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року та від 22 вересня 2021 року у розглядуваній справі, від 06 червня 2018 року у справі № 823/254/16, а також у постановах Верховного Суду України від 20 травня 2014 року у справі № 64/366-10,

від 18 травня 2016 року у справі № 922/51/15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

25. Вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги наданий позивачем розрахунок, порушив принцип диспозитивності цивільного судочинства, та не врахував статті 19, 55 Конституції України, частину четверту статті 10 ЦПК України та пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

26. Крім того апеляційний суд всупереч вимог Порядку № 100 здійснив розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період

з 25 січня 2017 року до 08 лютого 2017 року, із неправильним середньоденним заробітком без врахування індексації.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов

Обставини справи, встановлені судами

27. 25 січня 2017 року ОСОБА_1 відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України звільнений з посади сторожа Міжгірської районної станції юних натуралістів, у зв`язку з ліквідацією цієї установи, на підставі рішення районної ради від 10 листопада 2016 року № 118 «Про ліквідацію установ позашкільної освіти району», наказу начальника відділу освіти Міжгірської РДА від 11 листопада 2016 року № 178 «Про заходи щодо ліквідації установ позашкільної освіти району», повідомлення

від 18 листопада 2016 року № 01-18/1047. Бухгалтерію відділу освіти зобов`язано виплатити працівнику вихідну допомогу в розмірі середнього місячного заробітку і провести повний розрахунок (наказ голови ліквідаційної комісії Міжгірської районної станції юних натуралістів від 16 січня 2017 року № 44-к).

28. 24 січня 2017 року ОСОБА_1 відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України звільнений з посади робітника Міжгірської районної станції юних натуралістів у зв`язку з ліквідацією установи, бухгалтерію відділу освіти зобов`язано виплатити працівнику вихідну допомогу в розмірі середнього місячного заробітку і провести повний розрахунок (наказ голови ліквідаційної комісії Міжгірської районної станції юних натуралістів

від 16 січня 2017 року № 45-к).

29. Накази про звільнення позивачем отримано 26 січня 2017 року.

30. Актом інвентаризаційної комісії від 24 січня 2017 року встановлено, що при відмиканні сейфу у кабінеті директора Районної станції юних натуралістів, в якому зберігаються трудові книжки та книга руху трудових книжок, не було знайдено жодної трудової книжки працівників установи та книги руху трудових книжок.

31. Постановою слідчого СВ Міжгірського ВП Хустського ВП ГУ НП

в Закарпатській області від 14 березня 2019 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12016070110000509 від 29 жовтня 2016 року закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КК України (у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення).

Слідчий зокрема вказав, що за місцем проживання колишньої директорки Районної станції юних натуралістів ОСОБА_2 проведено санкціонований обшук з метою виявлення, фіксації та підтвердження доводів, як заявника так і інших працівників щодо можливості причетності ОСОБА_2 до зникнення трудових книжок. В ході проведення обшуку за місцем проживання

ОСОБА_2 трудових книжок працівників Районної станції юних натуралістів,

а також інших речей і предметів, що відшукувались, виявлено не було.

ОСОБА_2 вказала на те, що цих речей і предметів у неї ніколи не було.

32. 09 лютого 2017 року державним реєстратором Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області повідомлено голову комісії

з ліквідації Районної станції юних натуралістів Міжгірського району Закарпатської області про те, що відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 09 лютого 2017 року внесено запис №13141110009000386 про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - Районної станції юних натуралістів Міжгірського району Закарпатської області.

33. Відповідно до Статуту Районної станції юних натуралістів Міжгірського району Закарпатської області, затвердженого Відділом освіти Міжгірської районної державної адміністрації від 07 грудня 2015 року № 167, її засновником є Відділ освіти Міжгірської районної державної адміністрації.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

34. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

35. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

36. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

37. Згідно з частинами першою, другою статті 47 КЗпП України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

38. Відповідно до пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Міністерством юстиції та Міністерством соціального захисту населення від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58) усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

39. Згідно з пунктами 4.1, 4.2 Інструкції № 58 власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення

із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

40. Відповідно до частини п`ятої статті 235 КЗпП (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

41. У постанові Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі

№ 569/6979/20 вказано, що за змістом частини 5 статті 235 КЗпП України закону середній заробіток у зв`язку із затримкою видачі трудової книжки виплачується працівникові, якщо така затримка призвела до вимушеного прогулу працівника, тобто затримка видачі трудової книжки перешкодила його працевлаштуванню. Отже, для застосування цієї норми права необхідно наявність таких умов як затримка у видачі трудової книжки; вина власника або уповноваженого ним органу; вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки.

42. Звертаючись із розглядуваним позовом до суду ОСОБА_1 вказував, що йому не було видано належно оформлено трудову книжку та не повідомлено про те, де і коли він може її забрати.

43. Порядок розрахунку середнього заробітку регулюється Порядком

№ 100.

44. Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи

з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо

і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

45. Згідно з пунктом 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

46. Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

47. У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі

№ 760/2881/19 вказано, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку № 100. Згідно з абзацом 3 пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, які передували події, з якою пов`язана відповідна виплата. Абзацом другим пункту 8 вказаного Порядку встановлено, що в разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

48. У постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі

№ 758/10562/19 вказано, що середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком № 100. Нормами абзацу 3 пункту 2 Порядку № 100 визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку № 100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку № 100).

49. Апеляційний суд, встановивши, що ОСОБА_1 в день звільнення 24 січня 2017 року не було видано належним чином оформлену трудову книжку з вини роботодавця дійшов загалом правильного висновку про стягнення середнього заробіток за час вимушеного прогулу за період із 25 січня

до 08 лютого 2017 року.

50. Врахувавши вказівки, викладені у постанові Верховного Суду

від 22 вересня 2021 року, а саме з`ясувавши кількість робочих днів за останні два календарні місяці роботи, що передували звільненню позивача; перевіривши чи відбулося коригування середньої заробітної плати в той період, встановивши, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становила 104,64 грн, кількість робочих днів за період з 25 січня до 08 лютого 2017 року становила 14 робочих днів і тарифні ставки (оклади) у січні 2017 року не підвищувалися, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, навівши відповідні розрахунки.

51. Також апеляційний суд правильно вказав, що у трудових правовідносинах як працівник, так і роботодавець мають діяти добросовісно, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі,

а також зловживання правом в інших формах.

52. У судовому засіданні в апеляційному суді ОСОБА_1 не заперечував, що на подвір`ї районної станції юних натуралістів виявив спалені трудові книжки. Не була знайдена його трудова книжка ні на підприємстві під час інвентаризації, ні в ході досудового розслідування у кримінальному провадження.

53. Апеляційний суд обгрунтовано звернув увагу, що будучи обізнаним із тим, що фактично його трудова книжка втрачена, а підприємство на якому він працював ліквідоване, позивач із заявою про видачу йому дубліката трудової книжки не звертався, наполягаючи натомість на оплаті «вимушеного прогулу» за понад шість років.

54. Доказів того, що відсутність трудової книжки перешкодило працевлаштуванню ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

55. За відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач із 2013 року є фізичною особою-підприємцем із основним видом діяльності «Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення».

56. Згідно із повідомленням Управління Державної казначейської служби

у Міжгірському районі Закарпатської області від 22 грудня 2020 року, ОСОБА_1 в порядку примусового виконання судового рішення у розглядуваній справі, вже отримав від відділу освіти Міжгірської районної державної адміністрації середній заробіток за затримку видачі трудової книжки в сумі 95 013,12 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 15 971 грн.

57. З урахуванням того, що інші наведені в касаційній скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження

й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та обґрунтовано відхилив, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.

58. За встановлених обставин, висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 06 червня

2018 року у справі № 823/254/16, Верховного Суду України від 20 травня

2014 року у справі № 64/366-10, від 18 травня 2016 року у справі № 922/51/15, на які заявник посилався в касаційній скарзі.

59. Апеляційний суд належним чином виконав вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і дотримався вимог статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно встановив обставини справи та правильно вирішив спір.

60. Незгода заявника із судовим рішенням, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

61. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів

є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

62. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання виконання судом обов`язку щодо надання обґрунтування, яке випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи.

63. Оскаржуване судове рішення є достатньо вмотивованим та містить висновки суду щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

64. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

65. Зважаючи на викладене, Верховний Суд, переглянувши постанову апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

66. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411

ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Закарпатського апеляційного суду від 12 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович