Постанова

від 27.07.2023 по справі 380/5933/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2023 року

м. Київ

справа №380/5933/20

адміністративне провадження № К/9901/11407/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №380/5933/20

за позовом приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1 до Дисциплінарної комісії приватних виконавців, Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівництво Інноваційних проектів», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія ІБР», - про визнання протиправним і скасування рішення, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії приватних виконавців на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2021 року, постановлену у складі: головуючої судді Судової-Хомюк Н.М., суддів Сеника Р.П., Хобор Р.Б.,

УСТАНОВИВ:

І. Обставини справи

1. Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Дисциплінарної комісії приватних виконавців (далі - відповідач-1), Міністерства юстиції України (далі - відповідач-1), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, - Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівництво Інноваційних проектів», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія ІБР», про визнання протиправним і скасування рішення, в якому (із урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) просив суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 10.07.2020, оформлене протоколом №34 від 10.07.2020, про застосування до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця на строк два місяці;

- визнати протиправним і скасувати наказ Міністерства юстиції України № 1926/7 від 27.07.2020, яким введено в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, яке оформлено протоколом №34 від 10.07.2020, про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1 , посвідчення № 0324, видане 23.03.2019, та про застосування до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця на строк два місяці та зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1 , посвідчення № 0324, видане 23.03.2019.

2. 26 лютого 2021 року приватним виконавцем ОСОБА_1 до Восьмого апеляційного адміністративного суду подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 10.07.2020, оформленого протоколом № 34 від 10.07.2020, про застосування до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця на строк два місяці та зупинення дії наказу Міністерства юстиції України № 1926/7 від 27.07.2020 «Про застосування до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення» до набрання законної сили рішенням суду по суті.

3. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2021 заяву про забезпечення позову задоволено:

- зупинено дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 10.07.2020, оформлене протоколом №34 від 10.07.2020, про застосування до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця на строк два місяці та дію наказу Міністерства юстиції України №1926/7 від 27.07.2020 «Про застосування до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення» до набрання законної сили рішенням суду по суті.

4. Забезпечуючи позов, суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріалами справи підтверджується, що оскаржуваним рішенням буде зупинено діяльність приватного виконавця на строк два місяці, тобто фактично позивача буде позбавлено права на здійснення діяльності. Аналіз обставин справи, на думку суду апеляційної інстанції, свідчить про фактичну наявність спору між учасниками процесу та реальність загрози заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також те, що для можливого відновлення прав, свобод та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти дії стосовно предмета позову, останньому необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

ІI. Провадження в суді касаційної інстанції

5. У касаційній скарзі відповідачі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вимагають скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

6. На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідачі зазначають, що суд апеляційної інстанції не обґрунтував, у чому полягатиме порушення прав та інтересів позивача та не зазначив чим ускладниться можливість їхнього захисту у разі невжиття заходів забезпечення позову.

7. Касаційна скарга надійшла до Суду 01.01.2021. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії у складі: головуючого судді Радишевської О.Р., суддів Кашпур О.В., Шевцової Н.В.

8. Ухвалою Суду від 15.04.2021 відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

9. У зв`язку з обранням судді Шевцової Н.В. до Великої Палати Верховного Суду (рішення зборів суддів Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді від 18 липня 2023 року №13) призначено повторний автоматизований розподіл справи.

10. За наслідками повторного автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії у складі: головуючого судді Радишевської О.Р., суддів Кашпур О.В., Уханенка С.А.

ІІІ. Джерела права й акти їхнього застосування

11. Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

12. Частиною другою статті 150 КАС України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

13. Відповідно до частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

14. Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02 червня 2016 року № 1403-VIII (далі - Закон № 1403-VIII).

15. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 42 Закону № 1403-VIII діяльність приватного виконавця зупиняється у разі застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця - на строк, визначений у рішенні Дисциплінарної комісії про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

16. Згідно з частинами третьою, четвертою статті 42 Закону № 1403-VIII зупинення діяльності приватного виконавця за наявності підстав та в порядку, визначеному цією статтею, здійснюється шляхом видання наказу Міністерством юстиції України.

17. З дня внесення інформації про зупинення діяльності приватного виконавця до Єдиного реєстру приватних виконавців України приватному виконавцю забороняється здійснювати діяльність приватного виконавця, крім дій, пов`язаних із передаванням виконавчих документів іншому приватному виконавцю або відповідному органу державної виконавчої служби.

18. Частиною п`ятою статті 42 Закону № 1403-VIII передбачено, що у разі зупинення діяльності приватного виконавця на підставі пунктів 1-4, 6 частини першої цієї статті приватний виконавець зобов`язаний вирішити питання про його заміщення іншим приватним виконавцем.

IV. Позиція Верховного Суду

19. Зі змісту викладених норм КАС України випливає, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їхнього застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

20. Уживаючи заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. Так само суд повинен навести підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

21. Отже, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існують обставини, які ставлять під загрозу ефективне відновлення прав, на захист яких подано позов, або що існує реальна загроза невиконання рішення суду.

22. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що існують обставини, які свідчать, що ефективний захист або поновлення порушених прав позивача без зупинення дії оскаржуваних рішень є неможливим. Ці висновки суд апеляційної інстанції мотивував тим, що: 1) у разі виконання оскаржуваних рішень діяльність позивача як приватного виконавця буде зупинена; 2) між сторонами існує спір щодо законності і обґрунтованості накладення на позивача стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на два місяці.

23. Суд зазначає, що наведені судом апеляційної інстанції мотиви не свідчать про неможливість ефективного захисту прав позивача без вжиття заходів забезпечення позову.

24. У цій справі звернення позивача до суду із відповідною заявою про забезпечення позову обумовлено прагненням зупинити дію дисциплінарного стягнення, законність чи протиправність накладення якого є предметом дослідження за результатами судового розгляду.

25. Задоволення указаної заяви про забезпечення позову шляхом зупинення дії правового акта індивідуальної дії про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді припинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 фактично має наслідком продовження здійснення ОСОБА_1 діяльності з примусового виконання рішень як приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області, що за наявності чинного, не скасованого судом рішення дисциплінарної комісії, суперечить приписам пункту 4 частини першої статті 44 Закону № 1403-VIII, яким прямо передбачено позбавлення права приватного виконавця на здійснення діяльності приватного виконавця у разі застосування до нього стягнення у вигляді припинення діяльності приватного виконавця.

26. Проте ухвала суду про забезпечення позову не може бути підставою зміни таких правовідносин.

27. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 05.09.2019 в справі № 01-07/12/18, від 18.02.2021 в справі № ЗД/380/35/20, від 17.03.2021 у справі № 640/19167/20, від 31.03.2021 у справі №560/6068/20, від 19.05.2021 у справі №ЗД/380/54/20, від 02.12.2021 у справі №640/8596/21.

28. Суд також зазначає, що в цьому випадку задоволення заяви про забезпечення позову фактично є згодою із твердженнями заявника про протиправність оспорюваного акту індивідуальної дії (рішення дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця) без розгляду справи по суті позовних вимог.

29. Водночас фактичні обставини справи підлягають встановленню та доведенню на підставі відповідних доказів та аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи по суті щодо правомірності спірного рішення дисциплінарної комісії.

30. Факт прийняття відповідачем рішення, яке стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

31. У заяві про вжиття заходів забезпечення позову заявник не довів та документально не підтвердив існування обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, що унеможливило б захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі. Зміст заяви позивача про забезпечення позову не дає підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, у разі його ухвалення на користь заявника, оскільки спірне рішення уважатиметься скасованим з моменту набрання судовим рішенням законної сили.

32. Тут також слід урахувати, що приписами абзацу тринадцятого пункту 2 та абзацу п`ятого пункту 3 розділу II Порядку формування і ведення Єдиного реєстру приватних виконавців України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2431/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.08.2016 за № 1125/29255, визначено, що підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру є рішення суду про скасування рішення дисциплінарної комісії про накладення на приватного виконавця дисциплінарного стягнення та наказу, яким введено в дію таке рішення. При внесенні до Єдиного реєстру відомостей про рішення суду про скасування рішення дисциплінарної комісії щодо накладення на приватного виконавця дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення або припинення його діяльності та наказу, яким його введено в дію таке рішення, стан діяльності приватного виконавця повертається до стану, який діяв до прийняття цього рішення.

33. Отже, набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано рішення дисциплінарної комісії про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця і наказу Міністерства юстиції України, яким його введено в дію, є підставою для останнього внести до Єдиного реєстру приватних виконавців України відповідні відомості про скасування відповідного дисциплінарного стягнення.

34. З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що обставини, якими суд апеляційної інстанції обґрунтовував необхідність забезпечення позову, не відповідають наведеним у частині другій статті 150 КАС України критеріям, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення з прийняттям нового про відмову в забезпеченні позову.

35. Положеннями частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

36. Згідно з частиною першою статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права..

37. З урахуванням викладеного, рішення судів попередніх інстанцій щодо забезпечення позову підлягають скасуванню з прийняттям нового - про відмову в задоволенні заяви.

VII. Судові витрати

38. Частинами першою-третьою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

39. При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

40. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

41. Зміст викладених положень дає підстави для висновку, що витрати суб`єкта владних повноважень у вигляді сплати судового збору не включаються до судових витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

42. Інших витрат, зокрема, пов`язаних із залученням свідків і проведенням експертиз, відповідач під час розгляду справи не поніс.

43. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

44. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії приватних виконавців задовольнити.

45. Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду 01 березня 2021 року скасувати.

46. Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1 про забезпечення позову.

47. Судові витрати не розподіляються.

48. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

С.А. Уханенко