Постанова

від 13.04.2021 по справі 380/5933/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/5933/20 пров. № А/857/1549/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Сеник Р.П., Хобор Р.Б.,

за участі секретаря судового засідання Чопко Ю.Т.,

позивач: ОСОБА_1

представник позивача: Дяків В.Б.

представник відповідача: Кміть М.Б., Ониськів А.С.

представник третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року у справі № 380/5933/20 за адміністративним позовом Приватного виконавця Білецького Ігоря Мироновича до Дисциплінарної комісії приватних виконавців, Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю Будівництво Інноваційних проектів , Товариство з обмеженою відповідальністю Інжинірингова компанія ІБР про визнання протиправним і скасування рішення,-

суддя в 1-й інстанції - Кухар Н.А.,

час ухвалення рішення - 11 год. 15 хв.,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складання повного тексту рішення - 23.11.2020,-

В С Т А Н О В И В:

Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Дисциплінарної комісії приватних виконавців, Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Товариство з обмеженою відповідальністю Будівництво Інноваційних проектів , Товариство з обмеженою відповідальністю Інжинірингова компанія ІБР про визнання протиправним і скасування рішення, в якому (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог) просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 10.07.2020 року, оформлене протоколом № 34 від 10.07.2020 року про застосування до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця на строк два місяці;

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 1926/7 від 27.07.2020 року, яким введено в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, яке оформлено протоколом № 34 від 10.07.2020 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1 , посвідчення № НОМЕР_1 , видане 23.03.2019 року, та про застосування до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця на строк два місяці та зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1 , посвідчення № 0324, видане 23.03.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначав про те, що до нього, як до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1 безпідставно застосовано дисциплінарне стягнення у виді зупинення діяльності приватного виконавця на строк два місяці, оскільки вважає, що підстави для застосування дисциплінарного стягнення за порушення ст. 38 Закону України Про виконавче провадження були відсутні.

Звертає увагу суду на те, що ним 06 квітня 2020 року у відповідності до п. 9 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 61646120, а подана представником боржника у вказаному виконавчому провадженні скарга до Міністерства юстиції України на дії приватного виконавця щодо того, що приватний виконавець в порушення норм чинного законодавства не зупинив виконавче провадження у зв`язку з тим, що судом прийнято до розгляду апеляційну скаргу на рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, була безпідставною. Стверджує, що заява боржника про зупинення виконавчого провадження ВП № 61646120 отримана позивачем лише 22.04.2020 року, тобто задовго після винесення ухвали про закінчення виконавчого провадження. А щодо надсилання сканкопії заяви на електронну адресу, приватний виконавець підтверджує, що така дійсно була надіслана 01.04.2020 року, проте, зазначений файл не було підписано електронним цифровим підписом і електронний лист не містив окремого файлу з електронним цифровим підписом. На вказаний лист позивачем надано відповідь, що вказана заява не може бути розглянута, оскільки не містить електронний цифровий підпис. Відтак, вважає, що підстави для застосування до позивача дисциплінарного стягнення за порушення ст. 38 Закону України Про виконавче провадження відсутні, а рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 10.07.2020 року, оформлене протоколом № 34 від 10.07.2020 року та наказ Міністерства юстиції України № 1926/7 від 27.07.2020 року, яким введено в дію оскаржуване рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року визнано протиправним та скасовано рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 10.07.2020 року, оформлене протоколом № 34 від 10.07.2020 року про застосування до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця на строк два місяці. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 1926/7 від 27.07.2020 року Про застосування до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення .

Не погоджуючись із рішенням суду, Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу, у якій зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з`ясовано та надана невірна оцінка обставинам, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, крім того висновки, що викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають дійсності або ґрунтуються на недоведених обставинах, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Звертає увагу апеляційного суду на те, що ОСОБА_1 не спростовує факт отримання 01.04.2020 заяви про зупинення виконавчого провадження на підставі ухвали Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 у справі № 914/2495/19, направленої на його електронну адресу. При цьому безпідставно повідомляє, що ним не бралась ця заява до уваги з огляду на відсутність у вкладенні файлу з електронним цифровим підписом, оскільки апелянт вважає, що факт відсутності здійснення ОСОБА_1 перевірки в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявності ухвали Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 у справі № 914/2495/19 свідчить про умисний ступінь вини приватного виконавця.

Також звертає увагу на те, що приватним виконавцем повідомлено, що 01.04.2020 об 11 год. 30 хв. ним були виставлені платіжні вимоги у АТ Кредобанк , на підставі яких 03.04.2020 на його депозитний рахунок надійшли кошти у сумі 149 210, 54 грн., однак, апелянт вважає, що докази направлення платіжних вимог саме об 11 год. 30 хв.. тобто до надходження заяви про зупинення виконавчого провадження, приватним виконавцем не надано. 03.04.2020 на депозитний рахунок приватного виконавця надійшли кошти у сумі 149 210,54 грн., з яких 135 128,68 грн. були перераховані стягувану, 13 512,86 грн. - основна винагорода приватного виконавця, 569,00 грн. - витрати виконавчого провадження. 06.04.2020 виконавче провадження закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-УІІІ у зв`язку із повним фактичним виконанням рішення

Апелянт стверджує, що вказане дає підстави вважати, що приватний виконавець умисно не взяв до уваги зазначену заяву та невідкладно виставив платіжні вимоги, щоб негайно списати заборгованість за виконавчим документом у повному обсязі, а відтак суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків з приводу того, що у діях приватного виконавця відсутній дисциплінарний проступок, а також відсутні підстави для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, оскільки приватний виконавець, будучи обізнаним про прийняття судом до розгляду апеляційної скарги на рішення за яким видано виконавчий документ та на підставі якого відкрито виконавче провадження № 61646120, не виніс постанову про зупинення виконавчого провадження та продовжив вчинення виконавчих дій, чим порушив вимоги статті 38 Закону Про виконавче провадження . Звертає увагу на те, що виконавче провадження підлягає зупиненню у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню). Про зупинення виконавчого провадження виконавець має винести постанову не пізніше наступного робочого дня з дня отримання судового рішення.

Також звертає увагу колегії суддів на те, що суд в порушення вимог статті 47 КАС України безпідставно розглянув справу № 380/5933/20 та прийняв рішення з урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_1 .

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити, з підстав зазначених в апеляційній скарзі.

Ухвалами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2021 відкрито провадження у справі за вищезазначеною апеляційною скаргою та призначено справу до апеляційного розгляду на 13.04.2021.

26 лютого 2021 року Приватним виконавцем Білецьким Ігорем Мироновичем до Восьмого апеляційного адміністративного суду було подано заяву про забезпечення позову у справі № 380/5933/20.

Ухвалою від 01 березня 2021 року Восьмий апеляційний адміністративний суд заяву Приватного виконавця Білецького Ігоря Мироновича про забезпечення адміністративного позову у справі № 380/5933/20 задоволено. Зупинено дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 10.07.2020 року, оформлене протоколом № 34 від 10.07.2020 року про застосування до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця на строк два місяці та зупинити дію наказу, яким введено в дію таке рішення, а саме наказу Міністерства юстиції України № 1926/7 від 27.07.2020 Про застосування до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення до набрання законної сили рішенням суду по суті у даній справі.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2021 в задоволенні клопотання Міністерства юстиції України про скасування заходів забезпечення позову, вжиті ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2021 у справі № 380/5933/20 - відмовлено.

Заслухавши пояснення представника позивача та позивача, представників відповідачів, проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , є приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області, що підтверджується посвідченням № 0324, виданим 29 березня 2019 року.

На примусовому виконані приватного виконавця Білецького І.М. перебувало виконавче провадження № 61646120 з примусового виконання наказу № 914/2495/19, виданого Господарським судом Львівської області 10.03.2020 року про стягнення з ТОВ Будівництво Інноваційних проектів на користь ТзОВ Інжинірингова компанія ІБР 133 132,58 грн. збитків так 1996,10 грн. витрат по сплаті судового збору.

25 березня 2020 року на адресу приватного виконавця надійшла заява представника стягувача, ТзОВ Інжинірингова компанія ІБР , адвоката Яцишина О.В. про відкриття виконавчого провадження. Приватним виконавцем Білецьким І.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 61646120 та постанову про стягнення основної винагороди приватного виконавця. В ході вчинення виконавчих дій 03.04.2020 року на депозитний рахунок приватного виконавця надійшли кошти, списані на підставі платіжної вимоги в сумі 149 210,54 грн.. Платіжним дорученням № 494 від 03.04.2020 року кошти в сумі 135 128,68 перераховані стягувачу - ТзОВ Інжинірингова компанія ІБР , а платіжним дорученням № 497 від 06.04.2020 року кошти в сумі 13 512,86 грн. перераховані на рахунок основної винагороди приватного виконавця, платіжним дорученням № 496 від 06.04.2020 року перераховані витрати, понесені на проведення виконавчих дій.

06 квітня 2020 року приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 61646120.

17 квітня 2020 року представник боржника, ТОВ Будівництво інноваційних проектів , ОСОБА_2 подав скаргу до Міністерства юстиції України на рішення та дії приватного виконавця. У вищенаведеній скарзі боржник зазначив, що ним було повідомлено позивача про наявність апеляційного провадження у справі № 914/2495/19, шляхом надсилання сканкопії заяви про зупинення виконавчого провадження № 61646120 на електронну адресу 01.04.2020 року, а також, шляхом надсилання заяви про зупинення виконавчого провадження № 61646120 з додатками до неї цінним листом з описом вкладення 03.04.2020 року. Проте, виконавець в порушення вимог ст. 38 Закону України Про виконавче провадження не виніс постанову про зупинення виконавчого провадження № 61646120, а продовжив виконавчі дії.

Південно-східним міжрегіональним управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) на підставі скарги представника ТзОВ Будівництво інноваційних проектів відповідно до вимог статті 34 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів , пункту 19 розділу ІІІ Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 жовтня 2018 за № 3284/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 жовтня 2018 року за № 1195/32647, проведена позапланова невиїзна перевірка діяльності позивача щодо здійснення виконавчого провадження № 61646120.

За результатами проведеної перевірки встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження позивачем порушено вимоги статті 38 Закону України Про виконавче провадження та внесено до Дисциплінарної комісії приватних виконавців подання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарною комісією приватних виконавців 10 липня 2020 року прийнято рішення, оформлене протоколом № 34, яким задоволено подання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на два місяці.

Не погоджуючись з таким рішенням комісії, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що твердження відповідача про не здійснення відповідачем перевірки вище вказаної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень спростовується вимогами статті 18 Закону України Про виконавче провадження , відповідно до якої визначено обов`язки виконавця. Натомість, скаржник, ТзОВ Будівництво інноваційних проектів , мав право звернутись до суду з позовом про визнання протиправними дій приватного виконавця про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.

Також суд зазначив, що для прийняття рішення про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, відповідно до Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів , підставою для якого є наявність у діях приватного виконавця складу дисциплінарного проступку, Дисциплінарна комісія приватних виконавців має ретельно дослідити всі обставини справи, тобто встановити факт порушення останнім законодавства, що в свою чергу і є мотивом для прийняття рішення про зупинення діяльності приватного виконавця.

Суд, зокрема, дійшов висновку, що комісія, застосувавши до позивача дисциплінарне стягнення у виді зупинення діяльності приватного виконавця на два місяці, не зазначила будь-які аргументи на користь прийняття чи відхилення доводів та доказів позивача та прийняття саме такого виду стягнення за результатами розгляду подання, не зазначила доводів щодо неможливості застосування до позивача інших видів стягнень, що є менш суворими, з урахуванням тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку, наявності тієї обставини, що позивач раніше до дисциплінарної відповідальності не притягався, що свідчить про порушення принципу пропорційності, всупереч принципу обґрунтованості рішення комісія не навела мотиви, з яких виходить, обираючи саме такий строк.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем, як приватним виконавцем під час здійснення вказаних виконавчих дій у виконавчому провадженні №61646120, вимоги законодавства не було порушено, а тому висновки, викладені у поданні про його притягнення до дисциплінарної відповідальності за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки є неправомірними та такими, що не відповідають законодавству.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (далі - Закон № 1403-VIII), Положенням про Дисциплінарну комісію приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 листопада 2017 року № 3791/5 (далі Положення), Порядком проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 22.10.2018 № 3284/5 (далі Порядок)

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст.17 Закону № 1403-VIII Міністерство юстиції України здійснює контроль за діяльністю приватних виконавців та визначає порядок здійснення контролю за діяльністю приватного виконавця.

Згідно з ч. 1, 2 ч. 3 ст. 34 Закону № 1403-VIII, контроль за діяльністю приватного виконавця здійснюється Міністерством юстиції України шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством юстиції України. Позапланові перевірки проводяться на підставі: письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця.

Згідно ст.14, ч.ч.1,2 ст.15 Закону України Про виконавче провадження , учасниками виконавчого провадження є, зокрема виконавець, сторони, представники сторін.

Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення .

Відповідно до п. 4 Порядку № 3284/5 позапланова перевірка діяльності приватного виконавця проводиться з підстав, визначених ч.3 ст. 34 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів , та/або у разі надходження від Дисциплінарної комісії приватних виконавців скарги на діяльність приватного виконавця, яка була подана до цієї комісії.

Згідно з ч.ч. 4, 7 ст. 34 Закону № 1403-VIII, під час проведення позапланових перевірок з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення таких перевірок. Повторна перевірка з питань, що вже були предметом перевірки, не допускається, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі виявлення під час здійснення перевірок ознак дисциплінарного проступку приватного виконавця Міністерство юстиції України вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.

Діяльність Дисциплінарної комісії приватних виконавців врегульована Положенням № 3791/5.

Згідно з п. 3 Положення, основними завданнями Дисциплінарної комісії є: розгляд питань про притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків; прийняття рішень про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

Відповідно до п. 4 Положення Дисциплінарна комісія відповідно до покладених на неї завдань: розглядає подання Мін`юсту, Ради приватних виконавців України про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності; у разі надходження скарг на діяльність приватних виконавців направляє їх на перевірку Мін`юсту чи Раді приватних виконавців України; приймає рішення на підставі подання Мін`юсту чи Ради приватних виконавців України про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

Згідно з п. 13,16 Положення засідання Дисциплінарної комісії вважається повноважним у разі присутності на ньому не менше п`яти членів комісії. Рішення Дисциплінарної комісії оформлюється протоколом, що підписується усіма присутніми на засіданні членами комісії протягом двох робочих днів після засідання Дисциплінарної комісії.

Згідно з п. 19 Положення члени Дисциплінарної комісії мають право: вивчати матеріали, подані на розгляд Дисциплінарної комісії; заявляти клопотання, висловлювати власну думку з питань, що розглядаються; брати участь у прийнятті рішення шляхом голосування; висловлювати окрему думку, оформлену в письмовому вигляді.

Розгляд подання Мін`юсту чи Ради приватних виконавців України про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності на засіданні Дисциплінарної комісії починається із заслуховування доповіді члена Дисциплінарної комісії, який попередньо за дорученням голови Дисциплінарної комісії вивчав таке подання, після чого заслуховуються присутні на засіданні члени Дисциплінарної комісії, приватний виконавець та інші запрошені на засідання особи, а також вивчаються та аналізуються необхідні документи (пункт 25 Положення).

За результатами розгляду подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності Дисциплінарна комісія приймає рішення про: задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, передбаченого частиною першою статті 41 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів ; відхилення подання та направлення матеріалів для повторної перевірки діяльності приватного виконавця; відхилення подання та відмову в застосуванні до приватного виконавця дисциплінарного стягнення (пункт 26 Положення).

Відповідно до п. 27 Положення у разі якщо Дисциплінарною комісією прийнято рішення про задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року.

Згідно з п. 29 Положення рішення Дисциплінарної комісії про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Мін`юсту.

Відповідно до ч. 9 ст. 39 Закону № 1403-VIII рішення Дисциплінарної комісії оформлюється протоколом, який підписують усі присутні на засіданні члени комісії.

Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону № 1403-VIII, за вчинення дисциплінарного проступку до приватного виконавця може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень:1) попередження; 2) догана; 3) зупинення діяльності приватного виконавця на строк до шести місяців; 4) припинення діяльності приватного виконавця.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону № 1403-VIII рішення Дисциплінарної комісії про задоволення відповідного подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Міністерства юстиції України.

Матеріалами справи підтверджується, що підставою для винесення оскаржуваного рішення стало подання Міністерства юстиції України про притягнення приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, внесене за наслідками проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності позивача щодо здійснення виконавчого провадження № 61646120, проведеною за скаргою представника ТзОВ Будівництво інноваційних проектів від 01 квітня 2020 року.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , представником ТзОВ Будівництво інноваційних проектів на електронну адресу приватного виконавця, 01.04.2020 об. 19 год. 17 хв. скеровано лист з файлом, у якому повідомлено позивача про наявність апеляційного провадження у справі № 914/2495/19, шляхом надсилання сканкопії заяви про зупинення виконавчого провадження № 61646120. Заява про зупинення виконавчого провадження № 61646120 не містила електронного цифрового підпису. Також зазначений файл не було підписано електронним цифровим підписом та такий електронний лист не містив окремого файлу з електронним цифровим підписом.

Окрім того представник ТзОВ Будівництво інноваційних проектів заяву про зупинення виконавчого провадження № 61646120 з додатками до неї документами скерував цінним листом з описом вкладення 03.04.2020 року, проте така отримана приватним виконавцем після винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 61646120 від 06.04.2020.

Згідно довідки від 12.05.2020, складеної за результатами позапланової перевірки, порушень вимог законодавства щодо винесення постанови про арешт коштів боржника та направлення платіжної вимоги до банку не встановлено. Натомість приватний виконавець будучи обізнаним про існування ухвали суду не виніс постанову про зупинення виконавчих дій.

Апелянт вважає, що приватний виконавець умисно не взяв до уваги зазначену заяву та не виніс постанову про зупинення виконавчого провадження, а продовжив вчинення виконавчих дій, виставив платіжні вимоги, щоб списати заборгованість за виконавчим документом у повному обсязі, чим порушив вимоги статті 38 Закону Про виконавче провадження .

З цього приводу колегія суддів зазначає таке.

Статтею 18 Закону України Про виконавче провадження визначено права та обов`язки виконавця.

Відповідно до частини 2 статті 38 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).

Відповідно до статті 5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Статтею 6 вказаного Закону встановлено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронні довірчі послуги .

Пунктом 12 частини першої статті 1 Закону України Про електронні довірчі послуги визначено, що електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Згідно частини 4 статті 18 Закону України Про електронні довірчі послуги кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Відповідно до пункту 4 розділу II Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджений наказом Міністерства юстиції України 07.06.2017 № 1829/5, у разі виявлення відсутності додатків, зазначених у документі, або окремих аркушів, а також помилок в оформленні документа, що унеможливлює його виконання (відсутність підпису, відбитка печатки, грифа затвердження тощо), документ не реєструється (крім виконавчих документів), відправникові надсилається письмовий запит або його повідомляють про це телефоном.

В судовому засіданні позивач та його представник підтвердили те, що ОСОБА_4 , представнику ТзОВ Будівництво інноваційних проектів на скерований лист від 01.04.2020 було надано відповідь, у якій зазначено, що оскільки скерована заява не підкріплена цифровим електронним підписом, така не може бути взята до уваги та розглянута.

Відтак, вірним є висновок суду першої інстанції, що підстав для зупинення виконавчого провадження № 61646120 за заявою представника ТзОВ Будівництво інноваційних проектів , ОСОБА_2 , надісланою на електронну адресу приватного виконавця 01.04.2020 без засвідчення її електронним цифровим підписом, у приватного виконавця не було, оскільки чинним законодавством не передбачено обов`язку перевірки стану судового провадження.

Окрім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що розглядаючи питання притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, Дисциплінарна комісія має у відповідності до частини другої статті 38 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів встановити наявність обов`язкових елементів для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, а саме - порушення приватним виконавцем закону, його вину, наявність негативних наслідків, які наступили в результаті дій приватного виконавця та причинний зв`язок між цими діями, вчиненими в процесі виконання рішення суду і негативними наслідками.

Тобто, для прийняття рішення про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, відповідно до цього Закону, підставою для якого є наявність у діях приватного виконавця складу дисциплінарного проступку, Дисциплінарна комісія приватних виконавців має ретельно дослідити всі обставини справи, тобто встановити факт порушення останнім законодавства, що в свою чергу і є мотивом для прийняття рішення про зупинення діяльності приватного виконавця.

Колегія суддів вважає, що розглядаючи подання про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, дисциплінарна комісія обмежилась лише тим, що приватний виконавець мав обов`язок перевірити наявність ухвали у єдиному державному реєстрі судових рішень, проте не зазначила

Із наявного в матеріалах справи витягу з Протоколу Дисциплінарної комісії від 10.07.2019 вбачається, що у оскаржуваному рішенні Міністерства юстиції України відсутні мотиви для прийняття рішення та будь-які аргументи на користь прийняття чи відхилення доводів та доказів приватного виконавця та прийняття саме такого рішення за результатами розгляду подання. Зі змісту витягу протоколу встановлюється, що дисциплінарна комісія обмежилась лише тим, що приватний виконавець мав обов`язок перевірити наявність ухвали у єдиному державному реєстрі судових рішень, проте не зазначила, які норми закону були порушені, не надана оцінка ступені вини приватного виконавця, ступені тяжкості та наслідкам таким порушенням, розміру заподіяної шкоди, а також не враховано, що протягом всього часу здійснення професійної діяльності позивача до нього раніше не застосовувалося дисциплінарне стягнення, як це визначено частиною п`ятою статті 40 Закону № 1403-VIII.

Також колегія суддів зазначає, при розгляді подання Міністерства юстиції України про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача вказані елементи Дисциплінарною комісією належним чином досліджені та встановлені не були, що і не спростовано у апеляційній скарзі. Зазначене нівелює правомірність накладення на позивача стягнення як об`єктивного та правомірного, а також порушує критерії правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, які слідують з норм пунктів 2, 3 та пункту 8 частини другої статті 2 КАС України - з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтованості, пропорційності, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Отже, лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до статті 41 Закону № 1403-VIII визначено, що за вчинення дисциплінарного проступку до приватного виконавця може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень: попередження; догана; зупинення діяльності приватного виконавця на строк до шести місяців; припинення діяльності приватного виконавця.

Рішенням Дисциплінарної комісії, оформленим протоколом № 34 від 10.07.2019 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця на два місяці. Однак, у ньому відсутнє обґрунтування застосування саме такого виду стягнення та не аргументовано неможливість застосування до позивача попередніх (менш тяжких) видів стягнень, з урахуванням тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку, наявності тієї обставини, що приватний виконавець раніше до дисциплінарної відповідальності не притягався.

Окрім того, з тексту подання Міністерства юстиції України про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та тексту витягу з протоколу №34 від 10.07.2019 слідує, що Дисциплінарною комісією приватних виконавців розглядалися та оцінювалися в тому числі процесуальні виконавчі дії приватного виконавця.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що скарга боржника у виконавчому провадженні стосувалась незгоди з процесуальними рішеннями та діями приватного виконавця, прийнятими в ході виконавчого провадження

Статтею 36 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень суду та рішень інших органів та в частині першій, другій статті 74 Закону України Про виконавче провадження зазначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду.

На думку апеляційного суду, виходячи із вищезазначених норм законодавства Міністерство юстиції України, Дисциплінарна комісія позбавлені права на процесуальну оцінку діяльності приватного виконавця, так як це повинен робити суд в порядку судового контролю за виконанням судового рішення.

Частиною другою статті 40 Закону № 1403-VIII встановлено, що рішення Дисциплінарної комісії про задоволення відповідного подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Міністерства юстиції України.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачами при прийнятті оскаржуваного рішення про зупинення професійної діяльності позивача строком на два місяці було порушено норми статей 36, 38, 40, 41 Закону № 1403-VIII, оскаржувані рішення прийнято із порушенням принципів, визначених частиною другою статті 2 КАС України, а відтак позовні вимоги підлягали до задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткову підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст.ст. 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року у справі № 380/5933/20 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Р. П. Сеник Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 22 квітня 2021 року