Ухвала

від 27.07.2023 по справі 308/6380/23

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/6380/23

1-кс/308/3155/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2023 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання представника власника майна про скасування арешту у кримінальному провадженні №12023070000000083, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 04.04.2023

в с т а н о в и в:

на розгляд слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , у якому він просить слідчого суддю скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.04.2023, у вигляді заборони відчуження, користування та розпорядження земельною ділянкою за кадастровим номером 2124883600:02:002:0026, площею 1,75 га, що розташована в урочищі «Фіяталош», с. Кінчеш, Ужгородського району, Закарпатської області.

Клопотання обґрунтоване тим, що подальший арешт згаданої земельної ділянки є недоцільним, зважаючи на те, що потреба в означеному заході забезпечення кримінального провадження відпала. Відтак подальше застосування арешту є невиправданим та порушуватиме законні права та інтереси власника майна.

У судове засідання учасники процесу не з`явилися, належним чином повідомлені про час, дату і місце його проведення. Від представника власника майна та слідчого надійшли заяви про розгляд питання про скасування арешту за їх відсутності.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення заявленого клопотання по суті, слідчий суддя встановив таке.

Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023070000000083, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 04.04.2023.

Ухвалою слідчого суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.04.2023 у наведеному кримінальному провадженні накладено арешт шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження земельною ділянкою за кадастровим номером 2124883600:02:002:0026, площею 1,75 га, що розташована в урочищі «Фіяталош», с. Кінчеш, Ужгородського району, Закарпатської області.

Накладаючи арешт, слідчий суддя виходив з того, що вказана земельна ділянка відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК України, тобто є речовим доказом, а накладення арешту є необхідним для збереження речового доказу.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.06.2023 по справі №308/7754/23, яке набрало законної сили

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 задоволено та, зокрема:

-визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки за кадастровим номером 2124883600:02:002:0026, площею 1,75 га, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, село Кінчеш, урочище «Фіяталош», укладений 01.07.2022 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу ОСОБА_7 , зареєстрованого в реєстрі за №1655;

-витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером 2124883600:02:002:0026, площею 1,75 га, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, село Кінчеш, урочище «Фіяталош» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1246148421248).

Виходячи з наявності підстав для скасування арешт, адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , звернулвся до слідчого судді з відповідним клопотанням.

Вирішуючи подане клопотання про скасування арешту, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а пункту 2 - визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом (частина 1 статті 16 КПК України).

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 131 КПК України заходами забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до частини 1 статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Порядок скасування арешту майна визначений статтею 174 КПК України, якою передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Тобто тягар доказування необґрунтованості або подальшої недоцільності арешту у даному випадку покладається на власника або володільця майна.

Власник майна в обґрунтування правомірності заявленої вимоги клопотання про скасування арешту майна покликається на обставину відсутності подальшої потреби для слідства у застосуванні арешту земельної ділянки, що свідчить про його подальшу недоцільність.

Слідчий суддя, постановляючи ухвалу про накладення, виходив з того, що відповідне майно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, тобто є речовим доказом у кримінальному провадженні. Слідчий суддя зауважує, що накладення арешту було також зумовлене існуванням ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст.170 КПК України та потребою у запобіганні можливості подальшого відчуження відповідного майна.

Між тим, рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.06.2023 по справі №308/7754/23 ОСОБА_4 витребувала земельну ділянку за кадастровим номером 2124883600:02:002:0026, площею 1,75 га, що розташована в урочищі «Фіяталош», с. Кінчеш, Ужгородського району, Закарпатської області.

У зв`язку з цим слідчий суддя вказує на те, що з огляду на зміну фактичних обставин існують підстави вважати, що подальший арешт на забезпечуватиме виконання завдань, які притаманні цьому заходу забезпечення, а тому на даний час потреба у подальшому утриманні відповідного майна під арештом відсутня.

Доказів протилежного стороною обвинувачення на надано.

Відповідно до ч.1 ст.100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Отже, слідчий суддя, доходить до переконання про необхідність задоволення поданого клопотання та скасування арешту.

Керуючись статтями 22, 170-174, 376 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в:

клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 задовольнити повністю.

Скасувати накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.04.2023 арешт у вигляді заборони відчуження, користування та розпорядження земельною ділянкою за кадастровим номером 2124883600:02:002:0026, площею 1,75 га, що розташована в урочищі «Фіяталош», с. Кінчеш, Ужгородського району, Закарпатської області.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.

Суддя ОСОБА_1