Рішення

від 18.07.2023 по справі 193/838/19

СОФІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

ЄУН 193/838/19

Провадження 2/193/5/23

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 липня 2023 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кравченко Н.О.,

при секретарі Ратушної В.В.,

за участю:представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за уточненим позовом ОСОБА_3 до СФГ «Вдале», третя особа без самостійних вимог: Софіївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки та повернення її власнику,

ВСТАНОВИВ:

21 червня 2023 року ОСОБА_3 , через свого представника ОСОБА_4 , звернулась до суду з позовом до СФГ «Вдале», третя особа без самостійних вимог: Софіївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки та повернення її власнику (а.с 2-4 том 1). 25 березня 2021 року позивач подала уточнену позовну заяву. В обґрунтування уточненого позову зазначає, що вона є власником земельної ділянки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,8990 га., якій присвоєно кадастровий номер 1225284100:01:003:0099, що знаходиться на території Девладівської об`єднаної територіальної громади Софіївського району Дніпропетровської області. Вищевказана земельна ділянка їй дістались у спадщину від її батька - ОСОБА_5 , 1935 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя батька позивача земельну ділянку обробляло СФГ «ВДАЛЕ» в особі ОСОБА_6 (Далі Відповідач). Орендні відносини між ними були в усній формі, ніяких договорів оренди не підписувались та не укладались сторонами. Після смерті ОСОБА_5 , позивач вирішила в подальшому земельну ділянку обробляти одноосібно, а тому звернулась до відповідача та повідомила його про свій намір. В тім відповідач категорично відмовився повернути їй земельну ділянку, обґрунтовуючи тим, що нібито батько позивача за життя уклав з відповідачем договір оренди земельної ділянки. Пізніше все ж таки позивач домоглася від відповідача, щоб останній надав їй оригінал договору, який нібито укладався її батьком. Отримавши на руки спірний договір оренди та оглянувши його позивачка дізналась, що договір оренди на земельну ділянку загальною площею 7,8990 га. з кадастровим номером 1225284100:01:003:0099 був нібито укладений її покійним батьком ОСОБА_5 25.12.2017 року. Строк дії договору складає 10 років. Крім цього, в графі орендодавець стоїть підпис невідомої особи виконаний, від імені її батька. Встановивши даний факт, позивач намагалась вирішити це питання в досудовому порядку, а саме достроково розірвати даний договір з відповідачем, однак останній відмовився та повідомив, що врегулювати даний спір можливо тільки в судовому порядку. В зв`язку цим, позивачу просить скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 25 грудня 2017 року загальною площею 7,8990 га. з кадастровим номером 1225284100:01:003:0099, укладеного між СФГ «Вдале» та ОСОБА_5 та зобов`язати СФГ «Вдале» повернути земельну ділянку їй як власнику - ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (а.с. 162-167 том 1).

Разом з позовною заявою від представника позивача-адвоката Каправчука В.Л. надійшла заява про витребування доказів, а саме просить витребувати у відповідача СФГ «Вдале» оригінал примірника договору оренди земельної ділянки та акт приймання передачі землі до нього від 25.12.2017 року, який нібито укладався з ОСОБА_5 ..

Крім того, разом із заявою представником позивача подано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи. Відповідно клопотання просить призначити почеркознавчу експертизу оригіналу договору оренди та акту приймання передачі землі до нього від 25 грудня 2017 року, площею 7,8990 га. з кадастровим номером 1225284100:01:003:0099, укладеного між СФГ «Вдале» та ОСОБА_5 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 21 червня 2019 року, справа №193/838/19, в порядкуст. 33 ЦПК України, розподілена та передана судді Софіївського районного суду Дніпропетровської області Шумській О.В..

Ухвалою судді Софіївського районного суду Дніпропетровської області Шумської О.В. від 25 червня 2019 року провадження у справі відкрито в порядку загального позовного провадження.

11липня 2019року представниквідповідача СФГ«Вдале» адвокатМудраченко В.М.надав відзивна позовнузаяву,в якомупросив позовнузаяву залишитибез розгляду,посилаючись нате,що ОСОБА_3 євласником земельноїділянки (паю)для веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва площею7,8990га.з кадастровимномером 1225284100:01:003:0099,яка знаходитьсяна територіїДевладівської об`єднаноїтериторіальної громадиСофіївського районуДніпропетровської області. Вищевказаназемельна ділянкапозивачу дісталасьв порядкуспадкування відїї батька ОСОБА_5 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .За життябатька позивачаземельну ділянкуобробляло СФГ«ВДАЛЕ» вособі ОСОБА_6 (даліВідповідач).Орендні відносини між ними були в усній формі, ніяких договорів оренди не підписувались та не укладались сторонами. Після смерті ОСОБА_5 позивач вирішила в подальшому земельну ділянку обробляти одноосібно, а тому звернулась до відповідача та повідомила його про свій намір. В тім відповідач категорично відмовився повернути їй земельну ділянку, обґрунтовуючи тим, що нібито батько позивача за життя уклав з відповідачем договір оренди земельної ділянки. Пізніше все ж таки позивач домоглася від відповідача, щоб останній надав їй оригінал договору, який нібито укладався її батьком. Отримавши на руки спірний договір оренди, позивачка дізналась, що договір оренди на земельну ділянку загальною площею 7,8990 га. з кадастровим номером 1225284100:01:003:0099 був нібито укладений її покійним батьком ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Строк дії договору складає 10 років. Крім цього в графі орендодавець стоїть підпис невідомої особи виконаний від імені її батька. Представник відповідача ОСОБА_2 зазначає, що договір оренди земельної ділянки від 25.12.2017 року укладений між СФГ «ВДАЛЕ» та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 є дійсним тому, що підписувався за життя особисто орендодавцем ОСОБА_5 , і його волевиявлення було вільним. Також зазначає, що договірні відносини стосовно оренди земельної ділянки загальною площею 7,8990 га. з кадастровим номером 1225284100:01:003:0099, що належала ОСОБА_5 були завжди сталими, постійними з дня отримання земельної ділянки Орендодавцем у власність. Дана земельна ділянка перебувала в оренді в СФГ «ВДАЛЕ» постійно, що підтверджується реєстрацією договорів оренди земельної ділянки в Відділі Софіївському районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, які раніше були зареєстровані до 2017 року. Реєстрацією договору оренди земельної ділянки від 25.12.2017 року проведено 12.02.2018 року Філією КП «Центр державної реєстрації». Окрім цього позивачем ОСОБА_3 за довіреністю ОСОБА_5 17 жовтня 2018 року було отримано орендну плату за 2018 рік в розмірі 15 000 гривень, відповідачем в підтвердження договірних відносин сплачено податок на землю. Всі ці обставини свідчать про договірні відносини між сторонами. Будь-яких інших даних на підтвердження доводів про те, що підпис на договорі не належить орендодавцю, матеріали справи не містять, доказів цьому позивач не надав (а.с. 38-42 том 1).

Ухвалою суду від 18 вересня 2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 55 том 1).

За ухвалами судді Софіївського районного суду Дніпропетровської області Шумської О.В. від 28 листопада 2019 року, від 20 грудня 2019 року та від 15 травня 2020 року витребувано у Селянського (фермерського) господарства "ВДАЛЕ ПЛЮС" оригінал договору оренди земельної ділянки від 25 грудня 2017 року, укладений між Селянським (фермерським) господарством "ВДАЛЕ ПЛЮС" та ОСОБА_5 та акт приймання-передачі землі до нього. Витребувано у Софіївської районної державної адміністрації реєстраційну справу №39702510 від 15.02.2018 року за договором оренди земельної ділянки від 25 грудня 2017 року, укладений між Селянським (фермерським) господарством "ВДАЛЕ ПЛЮС" та ОСОБА_5 (а.с.32 том 1).

17 вересня 2020 року від представника позивача ОСОБА_4 надійшла заява про забезпечення позову, яка згідно ухвали судді Шумської О.В. від 21 вересня 2020 року залишена без задоволення (а.с. 125, 134, 135 том 1).

20 серпня 2023 року ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області призначено судову почеркознавчу експертизу, доручивши її проведення Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експертизи поставлено наступні питання:чи виконано підпис у договорі оренди земельної ділянки від 25 грудня 2017 року в графі "орендодавець" та в акті приймання передачі землі до нього від 25.12.2017 року ОСОБА_5 чи іншою особою? Провадження у цивільній справі зупинено на час проведення судової почеркознавчої експертизи (а.с.112,113 том 1).

13 січня 2021 року ухвалою судді Софіївського районного суду Дніпропетровської області Шумської О.В відновлено провадження по справі після проведення судової почеркознавчої експертизи (а.с. 157 том 1)

14 червня 2021 року ухвалою судді Софіївського районного суду Дніпропетровської області Шумської О.В. витребувано у приватного нотаріуса Софіївського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кот Любові Іванівни, належним чином завірену копію спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 175 том 1).

02 вересня 2021 року ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області, за клопотанням представника відповідача ОСОБА_2 , призначено повторно судово почеркознавчу експертизу. Провадження у цивільній справі зупинено на час проведення судової почеркознавчої експертизи (а.с. 12-13 том 2).

02 грудня 2021 року відповідно ухвали судді Софіївського районного суду Дніпропетровської області Шумської О.В. відновлено провадження у цивільній справі, у зв`язку з клопотанням експерта для надання додаткових доказів для проведення експертизи (а.с.18 том 2).

06 жовтня 2022 року від позивача ОСОБА_3 надійшла заява до суду про відвід судді Шумської О.В. (а.с. 66-67 том 2).

Ухвалою судді Шумської О.В. від 20 жовтня 2022 року заяву про відвід задоволено та передано цивільну справу до канцелярії суду для визначення судді, у порядку ст. 33 ЦПК України (а.с. 68 том 2).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2022 року, цивільна справа розподілена та передана на розгляд судді Софіївського районного суду Дніпропетровської області Кравченко Н.О. (а.с. 69 том 2).

Відповідно ухвали судді Софіївського районного суду Дніпропетровської області Кравченко Н.О. від 25 жовтня 2022 року прийнято цивільну справу до свого провадження та призначено судове засідання на 09 листопада 2022 року (а.с. 70 том 2).

09 листопада 2022 року ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області провадження у справі зупинено у зв`язку з наданням експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз зразків підпису Печериці В.І. (а.с. 91, 92 том 2).

18 січня 2023 року ухвалою судді Кравченко Н.О. поновлено провадження у справі, у зв`язку з клопотанням директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про збільшення строку на проведення експертизи понад 90 календарних днів (а.с. 98 том 2).

30 січня 2023 року ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області провадження у справі зупинено у зв`язку погодженням строку на проведення експертизи понад 90 днів (а.с. 110 том 2).

26 травня 2023 року ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області Кравченко Н.О. відновлено провадження у цивільній справі у зв`язку з надходженням висновку експертизи (а.с. 128 том. 2).

В судовому засіданні представник позивача адвокат Співак В.А., яка діє на підставі ордера про надання правничої (правової допомоги), підтримала уточнені позовні вимоги, пояснення надала відповідно до позовної заяви, вважала, що належним доказом є первісна експертиза, згідно якої встановлено відсутність підпису ОСОБА_5 у спірному договорі оренди землі, у зв`язку з чим договір оренди є неукладеним і земельну ділянку необхідно повернути власнику, а державну реєстрацію необхідно скасувати. Також пояснила, що нею були подані заперечення проти призначення повторної судової почеркознавчої експертизи, оскільки підстави були відсутні, вважає її висновки неналежним доказом по справі, оскільки у повторній експертизі викладено припущення можливості підпису ОСОБА_5 у спірному договорі.

Представник відповідача адвокат Мудраченко В.М. в судовому засіданні заперечував проти задоволення уточнених позовних вимог. Вважав, що належним доказом є висновки саме повторної судової почеркознавчої експертизи. Також пояснив, що дана земельна ділянка певний час була в оренді СФГ «Вдале» та позивачу про це було відомо.

Представник третьої особи Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області надав клопотання про розгляд справи без участі представника. Про результати розгляду справи просять повідомити додатково (а.с. 2 том 2).

Заслухавши пояснення, вивчивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку про задоволення уточненого позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 7,8990 га, кадастровий номер 1225284100:01:003:0099, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого приватним нотаріусом Софіївського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кот Л.І. 15 травня 2019 року за реєстровим номером №405 (а. с. 7 том 1). 25 грудня 2017 року між ОСОБА_5 та Селянським (фермерським) господарством «ВДАЛЕ» в особі Бершова Ігора Дмитровича укладено договір оренди земельної ділянки площею 7,8990 га, кадастровий номер 1225284100:01:003:0099, зареєстрований 12 лютого 2018 року державним реєстратором КП «Центр державної реєстрації» Саєнко Таісією Сергіївною. Термін дії договору становить 10 років, що підтверджується копією договору оренди земельної ділянки від 25.12.2017 та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно , Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомості за №171065107 від 20.06.2019 (а. с. 8-9, 11 том.1). Відповідно до п. 8 договору оренди земельної ділянки від 25.12.2017 року за користування земельною ділянкою «Орендар» сплачує «Орендодавцю» щороку орендну плату (в розрахунку на одну земельну ділянку) у розмірі 3,0% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 7619,90 грн. на рік. Крім того, 25 грудня 2017 року між СФГ «Вдале» та ОСОБА_5 укладено акт приймання передачі об`єкту оренди від 25.12.2017 (а.с. 10 том 1 ). Відповідно копії видаткового касового ордера від 17 жовтня 2018 року зазначено, що ОСОБА_3 фермерське господарство «ВДАЛЕ ПЛЮС» видало 15000,00 грн. за користуванням паєм Печериці, однак не зазначено за який період виплачено кошти (а.с. 44 том 1). 26 грудня 2019 року від Софіївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області надійшов лист на виконання ухвали суду від 28 листопада 2019 року та зазначено, що запитувана реєстраційна справа щодо оренди земельної ділянки площею 7,8990 га, кадастровий номер 1225284100:01:003:0099, не може бути надана, оскільки такої реєстраційної справи в архівних документах відділу з питань державної реєстрації Софіївської райдержадміністрації не виявлено (а.с. 84 том 1). Відповідно протоколу №1 загальних зборів селянського (фермерського) господарства «Вдале» (код ЄДРПОУ 32627155) від 17 травня 2018 року змінено найменування господарства з урахуванням його організаційно-правової форми, повної назви та скороченої, а саме старе найменування Селянське (фермерське) господарство «ВДАЛЕ», скорочена назва СФГ «ВДАЛЕ» на фермерське господарство «Вдале плюс», скорочена назва ФГ «ВДАЛЕ ПЛЮС» (а.с. 115-122 том 1). Згідно висновку експерта № 3893-20 від 26 листопада 2020 року складеного судовим експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, підписи від імені ОСОБА_5 , що розміщені в графах «Орендодавець» договору оренди земельної ділянки від 25.12.2017 та акту приймання передачі землі до договору від 25.12.2017 виконані не ОСОБА_5 , а іншою особою з наслідуванням справжньому його підпису (а.с. 141,142 том.1). Згідно копії спадкової справи №175-2018 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , наданої на виконання ухвали судді Шумської О.В. від 14 червня 2021 року, земельна ділянка площею 7,8990 га, кадастровий номер 1225284100:01:003:0099, яка розташована на території на території Мар`є-Дмитрівської сільської ради, належала ОСОБА_5 на підставі державного акту на право приватної власності на землю (а.с. 239 том 2). Помер ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.186 том.2). ОСОБА_3 є спадкоємцем земельної ділянки площею 7,8990 га, кадастровий номер 1225284100:01:003:0099 після смерті ОСОБА_5 та отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом (а.с. 177-257 том 1).

Згідно висновку експертів за результатами проведення повторної судової почеркознавчої експертизи № 31803/31804/31805/22-32 від 11 травня 2023 року складеного судовим експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) Сухомлин Яною, зазначено, що підписи від імені ОСОБА_5 , що розміщені в графах «Орендодавець» договору оренди земельної ділянки від 25.12.2017 та акту приймання передачі землі до договору від 25.12.2017 виконані, ймовірно, ОСОБА_5 (а.с. 118-122 том 2).

Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦПК Україникожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2ст. 16 ЦК Україниспособами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Разом із цим, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Частиною 3статті 203 Цивільного кодексупередбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Згідно ст.102ЦПК Українивисновок експерта-це докладнийопис проведенихекспертом досліджень,зроблені урезультаті нихвисновки таобґрунтовані відповідіна питання,поставлені експертові,складений упорядку,визначеному законодавством. Предметомвисновку експертаможе бутидослідження обставин,які входятьдо предметадоказування тавстановлення якихпотребує наявниху експертаспеціальних знань.Предметом висновкуексперта неможуть бутипитання права. Висновокексперта можебути підготовленийна замовленняучасника справиабо напідставі ухвалисуду пропризначення експертизи. Висновокексперта викладаєтьсяу письмовійформі іприєднується досправи. Судмає правоза заявоюучасників справиабо звласної ініціатививикликати експертадля наданняусних поясненьщодо йоговисновку. Увисновку експертаповинно бутизазначено:коли,де,ким (ім`я,освіта,спеціальність,а також,за наявності,свідоцтво проприсвоєння кваліфікаціїсудового експерта,стаж експертноїроботи,науковий ступінь,вчене звання,посада експерта),на якійпідставі булапроведена експертиза,хто бувприсутній припроведенні експертизи,питання,що булипоставлені експертові,які матеріалиексперт використав.Інші вимогидо висновкуексперта можутьбути встановленізаконодавством. Увисновку експертамає бутизазначено,що вінпопереджений (обізнаний)про відповідальністьза завідомонеправдивий висновок,а увипадку призначенняекспертизи судом-також провідповідальність завідмову безповажних причинвід виконанняпокладених нанього обов`язків. Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).

Судом встановлено, що первісна від 26.11.2020 та повторна від 11.05.2023 судові експертизи проведені відповідно до положень Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 N 53/5.

Висновком експерта від 26.11.2020 за №3893-20 встановлено, що підписи від імені ОСОБА_5 , що розміщені в графах «Орендодавець» договору оренди земельної ділянки від 25.12.2017 року та акту приймання передачі землі до договору від 25.12.2017 року виконані не ОСОБА_5 , а іншою особою з наслідуванням справжньому його підпису (т.1 а.с.141-149).

Також, судом встановлено, що згідно з висновком повторної судової почеркознавчої експертизи, призначеної за клопотанням представника відповідача (проведеної за наданням тих самих зразків почерку) від 11.05.2023 за № 31803/31804,31805,22-32 встановлено, що Підпис від імені ОСОБА_5 у графі «Орендодавець» у Договорі оренди земельної ділянки від 25.11.2017 , виконаний, ймовірно, ОСОБА_5 . Підпис від імені ОСОБА_5 у графі «Орендодавець» в Акті приймання-передачі об`єкту оренди від 25.11.2017 , виконаний, ймовірно, ОСОБА_5 . (т.2 а.с.118-126)

Суд зауважує, що предметом розгляду Софіївського районного суду Дніпропетровської області у складі головуючого Кравченко Н.О. було клопотання експертів Сухомлин Я., Кириленко Н., Красюк І. про надання додаткових доказів-зразків почерку особи (залишено без задоволення), тоді як клопотання представника відповідача про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 02.09.2021 вже було розглянуто та задоволено складом під головуванням судді Шумської О.В.

Згідно ч. 2 ст. 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Таким чином, мотивуючи призначення повторної судової експертизи, суд мав мотивувати у чому полягає невідповідність, неповнота або інші недоліки висновку судової експертизи, проведеній у справі.І лише за таких обставин мав право призначити іншу судову експертизу (залежно від невідповідності, неповноти або недоліків проведених) - повторну, комісійну, комплексну, тощо. У разі недотримання цих вимог, висновки проведеної судової експертизи можуть бути визнані недопустимими.

Така правова позиція висловлена у постанові 26 листопада 2020 року у справі № 910/2318/16 ВС КГС України.

Суд зауважує, що ані клопотанням про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи, ані ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 02.09.2021 не надано будь-якого обґрунтування призначення повторної експертизи підписів, не зазначено суперечності, сумніву, не надано аналізу висновку первісної експертизи у зв`язку з призначенням повторної, окрім незгоди представника відповідача із висновком первісної експертизи із зазначенням потрібності дослідження додаткових зразків почерку. А враховуючи, що для проведення повторної експертизи було надано ті самі зразки та зроблене експертами припущення належності почерку, суд приймає в якості належного доказу саме висновки первісної експертизи від 26.11.2020 за №3893-20, висновки проведеної у справі повторної почеркознавчої експертизи від 11.05.2023 за № 31803/31804/31805/22-32 визнати недопустимими та зазначає наступне.

Висновок експерта від 26.11.2020 за №3893-20, складений за результатами проведення експертизи, відповідає вимогам ЦПК України і не викликає сумніву у його правильності, оскільки висновки надані в межах компетенції експерта, ґрунтуються на методичних рекомендаціях та результатах дослідження матеріалів справи, висновки чіткі, логічні, послідовні, конкретні і відповідають фактичним обставинам справи, а також не були спростовані відповідачами жодними іншими належними і допустимими доказами у справі.

Отже, в межах доводів уточненої позовної заяви, аналізуючи дотримання норм процесуального права, щодо встановлення обставин, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів, через призму принципу рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом як однієї із засад цивільного судочинства відповідно до статті 129 Конституції України, суд виходить із такого.

Відповідно до частини третьої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Цивільний суд виходить з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, щонаявні докази підлягають оцінці щодо належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності. Жодний доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили.

Яквже зазначалосясудом,відповідно дочастини першоїстатті 104ЦПК України,призначення експертизисудом єправом судута можливолише занаявності сукупностітаких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питаньабо висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів, тобто, якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Експертний висновок - це письмове викладення експертом відомостей про обставини, що мають значення для справи, встановлені експертом на підставі його спеціальних знань і отриманих у результаті проведеного дослідження матеріалів справи, яке ґрунтується на сформульованому в ухвалі суду про призначення експертизи завданні.

У результаті дослідження та оцінки експертного висновку суд може визнати його: а)повним та обґрунтованим і покласти в основу рішення; б) неповним або не досить зрозумілим і призначити додаткову експертизу; в) таким, що викликає сумніви у правильності висновку, і призначити повторну експертизу; г) не погоджуючись із висновком експерта, не враховувати його у винесенні рішення, постановити рішення на підставі інших доказів.

Враховуючи, що повторну експертизу призначено ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 02.09.2021 без зазначення підстав, без надання оцінки первісному висновку експертизи, на розгляд експерта було поставлено ті самі питання з тими самими вихідними даними для її проведення, надання висновку з припущенням, суд визнає висновок повторної експертизи недопустимим доказом у даній справі.

Суд визнає повним, обґрунтованим та покладає в основу рішення висновок експерта № 3893-20 від 26.11.2020 року, яким доведено відсутність підпису власника земельної ділянки ОСОБА_5 в спірному договорі оренди землі.

У відповідності із ст.41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч.ч.1, 2ст.319ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 4ст. 373ЦК України земляє основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується Конституцією України.

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

За змістомстатті 11ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першоюстатті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад,від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьоюстатті 203ЦК Українипередбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першоїстатті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першійстатті 215 ЦК України, так і устаттях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першоюстатті 205ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207ЦК Українивстановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першоюстатті 627 ЦК України івідповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди(частина першастатті 638 ЦК України).

За частиною першоюстатті 14 Закону України «Про орендуземлі»(тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а застаттею 18 цього Законудоговір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За частиною першоюстатті 15 Закону України «Про оренду землі»істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6,11,17,19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15і16 ЦК Україникожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другоїстатті 16 цього Кодексуспособами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду у цивільній справі №145/2047/16-ц (постанова від 16 червня 2020 року) дійшла правового висновку про те, що суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно достатті 204ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зазначена норма кореспондує частинам другій, третійстатті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є не вчиненими.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Саме такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі № 6-48цс15, зазначивши, що правочин, який не вчинено (договір який не укладено), не підлягає визнанню недійсним. У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення договору у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку з використанням земельної ділянки (постанова ВПВС від 16.06.2020 року справа № 145/2047/16-ц).

Разом із тим, Велика Палата Верховного Суду у цивільній справі №145/2047/16-ц (постанова від 16 червня 2020 року) констатувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві, а також заперечення відповідача, в судовому засіданні встановлено , що позивач у цій справі дійсно наполягає на поверненні їй земельної ділянки, вважаючи, що ця ділянка знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач, як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним їй майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц(пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)).

Згідно з частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

За змістом пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2022 року у справі № 656/241/19-ц (провадження № 61-1936св21) зазначено, що «у частині другій статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній до 16 січня 2020 року) унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. […] Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції. Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. […] Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення судових рішень у цій справі), на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;судове рішення про скасування державної реєстрації прав.[…] Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц. […] Суд першої інстанції, з висновкам якого погодився й апеляційний суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, надавши належну оцінку заявленим позивачем позовним вимогам, правильно виходив із того, що права позивача підлягають захисту та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимогпро скасування державної реєстрації».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21) зазначено, що «з урахуванням конкретних обставин справи та положень абзаців другого та третього частини третьої статті 26 Закону № 1952-IVзадоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності може призвести до відновлення порушених прав особи без застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності (за умови, якщо суд, задовольнивши таку позовну вимогу, вирішить тим самим спір про право, наявний між сторонами). На підставі викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 545/1883/20, про те, що задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності призведе до відновлення порушених прав позивача і не потребує для застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 910/14224/20 (провадження № 12-20гс22) зазначено, що «згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права чи інтересу та припинення дій, які порушують це право або інтерес. У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу в потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. При цьому правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги».

У справі позивач просив повернути земельну ділянку, скасувавши державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок отже, право орендодавця підлягає судовому захисту за його позовом проскасування державної реєстрації іншого речового права стосовно власної земельної ділянки.

У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.

Крім того, спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20)).

У постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 587/2135/16-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-цВелика Палата Верховного Судувказала, що спір про цивільне право є таким незалежно від того, чи здійснено на підставі оскарженого договору оренди державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства, чи заявлена, окрім іншої, також вимога про визнання недійсним оскарженого договору, на підставі якого державний реєстратор прийняв оскаржене рішення, а також незалежно від того, яку з цих вимог позивач вважає основною, а яку похідною.

Таким чином, підлягає задоволенню вимога про скасування запису про інше речове право № 24858846 від 12.02.2018 щодо земельної ділянки кадастровий номер якої 225284100:01:003:0099, площею 7,8990 га, розташованій на території Девладівської об`єднаної територіальної громади Криворізького (Софіївського) району Дніпропетровської області , підстава внесення : договір оренди земельної ділянки, укладеним між СФГ «ВДАЛЕ» та ОСОБА_5 25 грудня 2017 року, вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки на рівні з вимогою про повернення земельної ділянки.

Що стосується судових витрат по справі, то відповідно до ч.1ст.141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на її користь у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Крім того, представником позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлено про намір, що буде подавати заяву про стягнення витрат, пов`язаних з розглядом цивільної справи.

Керуючись ст. 259, 263-265,268, 354,355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Уточнений позов ОСОБА_3 до СФГ «Вдале» про скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки та повернення її власнику- задовольнити.

Повернути земельну ділянку власнику - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , скасувавши державну реєстрацію, проведену державним реєстратором Дніпропетровської обласної філії КП «Центр державної реєстрації» Дніпропетровської області Саєнко Таісією Сергіївною , індексний номер : 39702510 від 15.02.2018 та запис про інше речове право № 24858846 від 12.02.2018 щодо земельної ділянки кадастровий номер 1225284100:01:003:0099, площею 7,8990 га, розташованій на території Девладівської об`єднаної територіальної громади Криворізького (Софіївського) району Дніпропетровської області за договором оренди земельної ділянки, укладеним між СФГ «ВДАЛЕ» та ОСОБА_5 25 грудня 2017 року.

Стягнути з СФГ «ВДАЛЕ» ОКПО 32627155 на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 28 липня 2023 року.

Суддя Н.О.Кравченко