Ухвала

від 03.08.2023 по справі 338/1125/23

БОГОРОДЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Справа №338/1125/23

03 серпня 2023 року селище Богородчани

Суддя Богородчанського районного суду Івано-Франківської області Шишко О.А., ознайомившись з матеріалами цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Богородчанської селищної ради про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради та скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 в інтересахякого дієадвокат ЗахаріївБогдан Дмитровичзвернувся всуд зпозовом доБогородчанської селищноїрадиІвано-Франківського (раніше Богородчанського)району Івано-Франківськоїобласті провизнання незаконнимта скасуваннярішення Глибівськоїсільської радиБогородчанського районуІвано-Франківськоїобласті №223-20/2017від 26жовтня 2018року про реєстрацію у комунальну власність земельних ділянок: для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1965 га, що розташована в урочищі "На горі" в с. Глибівка Богородчанського району Івано-Франківської області, кадастровий номер 2620480901:01:001:0147; для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1017 га, що розташована на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2620480901:01:004:0169; для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0516 га, що розташована в урочищі "В Саді" в с.Глибівка Богородчанського району, кадастровий номер 2620480901:01:003:0088; для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0847 га, що розташована на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2620480901:01:004:0167; для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0358 га, яка розташована на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2620480901:01:004:0168, а також скасування державної реєстрації права комунальної власності на вказані земельні ділянки за Глибівською сільською радою.

Вимоги позову обгрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 , яка за життя була власником вказаних вище земельних ділянок. Ці земельні ділянки їй були передані у власність на підставі рішення Глибівської сільської ради від 24 грудня 1997 року. Вважає незаконним рішення відповідача від 26 жовтня 2018 року № 223-20/2017 «Про реєстрацію упорядкованих земельних ділянок у комунальну власність», оскільки земельні ділянки належали на праві власності його матері. Зважаючи на те, що рішення сільської ради про вилучення в його матері земельних ділянок є незаконним, то підлягають до скасування рішення про державну реєстрацію цих земельних ділянок.

Вивчивши матеріали позовної заяви та доданих до неї документів, суд приходить до такого висновку.

За змістом п. 1 ст. 6 ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до статей 1 та 3 ЦК України, статей 2, 4-5, 12-13, 19 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частиною 1 статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає право на справедливий суд, включає в себе також доступ до правосуддя.

Однак Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним й воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», п. 53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України»).

Слід зазначити, що пред`явлення позову (заяви) - це процесуальна дія, яка має здійснюватися у порядку, передбаченому ЦПК України.

Виходячи з положень частини третьої статі 175 ЦПК України, позовна заява, серед іншого, повинна містити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.

Така підстава відмови у відкритті провадження у справі передбачає заборону повторного звернення до суду з тотожними вимогами, тобто, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Якщо відсутній хоча б один з цих елементів, позови вважаються нетотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження у справі.

Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто, коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Нетотожність хоча б одного з цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Не вважається зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

В таких випадках спір між сторонами остаточно вирішено судом і повторне звернення до суду не допускається. Після набрання законної сили судовим рішенням воно стає обов`язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій і громадян і підлягає виконанню на всій території України.

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", заява № 48553/99, від 28 жовтня 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії", заява № 28342/95, констатовано існування усталеної практики конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 року у справі "Христов проти України", заява № 24465/04, одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Водночас ЄСПЛ констатує, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою за умови, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 вказала, що вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі є підставою для закриття провадження у справі.

Судом встановлено, що в провадженні Богородчанського районного суду перебувала цивільна справа № 338/334/19 за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області Пронь Оксани Дмитрівни, Глибівської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області про визнання незаконним та скасування рішення Глибівської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області № 223-20/2017 від 26 жовтня 2018 року «Про реєстрацію упорядкованих земельних ділянок в комунальну власність», визнання незаконними і скасування рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області Пронь Оксани Дмитрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №43994748 від 12 листопада 2018 року, №43990769 від 12 листопада 2018 року, №44030077 від 14 листопада 2018 року, №44213224 від 23 листопада 2018 року. Рішенням Богородчанського районного суду від 22 серпня 2019 року, яке набрало законної сили, відмовлено позивачу у задоволенні позову.

Крім того, в провадженні Богородчанського районного суду перебувала цивільна справа № 338/1112/19 за позовом ОСОБА_1 до Глибівської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області про визнання права на завершення приватизації та державну реєстрацію права власності на своє ім`я на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1965 га, що розташована в урочищі "На горі" в с. Глибівка Богородчанського району Івано-Франківської області, кадастровий номер 2620480901:01:001:0147; для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1017 га, що розташована на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2620480901:01:004:0169; для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0516 га, що розташована в урочищі "В Саді" в с.Глибівка Богородчанського району, кадастровий номер 2620480901:01:003:0088; для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0847 га, що розташована на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2620480901:01:004:0167; для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0358 га, яка розташована на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2620480901:01:004:0168, а також визнання незаконним та скасування рішення Глибівської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області № 223-20/2017 від 26 жовтня 2018 року про реєстрацію у комунальну власність вказаних вище земельних ділянок. Рішенням Богородчанського районного суду від 11 червня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року змінено рішення суду першої інстанції лише в частині мотивів відмови в позові.

Переглядаючи у касаційному порядку цивільну справу № 338/1112/19 за позовом ОСОБА_1 до Глибівської сільської ради Верховний Суд у постанові від 23 листопада 2022 року наголосив на правомірності віднесення спірних земельних ділянок до комунальної власності Глибівської сільської ради та відсутність підстав для визнання незаконним рішення Глибівської сільської ради від 26 жовтня 2018 року № 223-20/2017 «Про реєстрацію упорядкованих земельних ділянок в комунальну власність» та визнання незаконними рішень про державну реєстрацію цих земельних ділянок.

Що стосується зміни відповідача з Глибівської сільскої ради на Богородчанську селищну раду, то слід зазначити, що Богородчанська територіальна громада утворена 12.06.2020 року розпорядженням КМУ № 714-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територіальних громад Івано-Франківської області. До складу громад увійшло 13 територіальних громад (17 населених пунктів), в тому числі й село Глибівка Івано-Франківського (раніше Богородчанського) району Івано-Франківської області.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій» від 17.11.2020 року № 1009-ІХ Богородчанська селищна рада є правонаступником Глибівської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області.

Суд також зазначає, що викладення прохальної частини позовної заяви в іншому форматі не свідчить про відмінність правовідносин, які склалися між сторонами у цій справі та в справах, які вже судом розглядались та у яких ухвалено рішення, що набрали законної сили.

Приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи підстави та предмет даного позову, суб`єктивний склад сторін спору, а також те, що є таке, що набрало законної сили рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 186, 258-261 ,353 ЦПК України, суддя

п о с т а н о в и в :

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Богородчанської селищної ради про визнання незаконним та скасування рішення Глибівської сільської ради № 223-20/2017 від 26 жовтня 2018 року «Про реєстрацію упорядкованих земельних ділянок в комунальну власність» та скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Івано-Франківіського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий О. А. Шишко