Ухвала

від 07.08.2023 по справі 160/16489/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

07 серпня 2023 року Справа № 160/16489/23

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Калугіна Н.Є., розглянувши матеріали позову за позовною заявою Приватного підприємства «Січеслав-Торгсервіс» до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, Комунального підприємства «Благоустрій міста» Дніпровської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправними дій,-

УСТАНОВИВ:

11.07.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «Січеслав-Торгсервіс» до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, Комунального підприємства «Благоустрій міста» Дніпровської міської ради у якій позивач просить:

- визнати незаконними та скасувати як незаконні рішення виконкому Дніпровської міської ради № 229 від 19.02.2019 року та № 306 від 19.03.2019 року в частині, що стосується майна по вул. Калинова, 4 в м. Дніпрі;

- визнати неправомірними дії Комунального підприємства «Благоустрій міста» Дніпровської міської ради щодо знесення 30.05.2019 року, 25.03.2020 року та 08.07.2020 року будівель і споруд торгівельно-сервісного комплексу по вул. Калинова, 4 в м. Дніпрі, належних ПП «Січеслав- Торгсервіс»;

- стягнути солідарно з відповідачів на користь ПП «Січеслав- Торгсервіс» в рахунок відшкодування шкоди завданої протиправними діями щодо знищення майна - 14084429 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2023 задоволено заяву про самовідвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Луніної О.С., відведено суддю Луніну О.С. від розгляду адміністративної справи № 160/16489/23 за позовною заявою Приватного підприємства «Січеслав-Торгсервіс» до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, Комунального підприємства «Благоустрій міста» Дніпровської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправними дій, матеріали адміністративної справи №160/16489/23 передано для здійснення розподілу між суддями в порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

14.07.2023 відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями, головуючим суддею у справі № 160/16489/23 визначено суддю Калугіну Н.Є.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.07.2023 позовну заяву залишено без руху, надано позивачеві термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом із наведенням інших причин пропуску строку звернення до суду, із наданням відповідних доказів.

В ухвалі від 19.07.2023 судом зазначено, що позивачем не доведено наявність непереборних обставин та об`єктивних перешкод або труднощів, які б не залежали від волі позивача та унеможливили своєчасне з`ясування про наявність спірних рішень та вчасного подання позову. Належних доводів про те, що протягом 2019-2022 років позивач не міг дізнатись про порушення своїх прав прийнятими виконавчим комітетом ДМР спірними рішеннями, позивачем також не наведено, достовірних доказів не надано. Також судом зауважено, що доводи позивача щодо виїзду ОСОБА_1 за межі України після запровадження воєнного стану не підтверджують об`єктивну неможливість вчасного звернення до суду та не спростовують тривале зволікання із зверненням до суду із позовною заявою.

Зокрема, суд зазначив, що згідно адвокатського запиту від 07.10.2019 до Дніпровської міської ради, долученого до матеріалів позову, адвокат Галічі Р.В. (співвласник підприємства позивача) просив надати інформацію щодо прийняття рішень про знищення нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, доказів направлення вказаного запиту до ДМР матеріали позову не містять. Як зазначає позивач відповіді на вказаний запит не надано.

До матеріалів позову також долучені адвокатські запити адвоката Галічі Р.В. Довгополої О.О. від 09.09.2021, від 26.10.2021, від 12.11.2021, від 09.12.2021, щодо отримання інформації, зокрема і стосовно прийнятих ДМР рішень як підставу для знесення споруд та будівель за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, у наданні інформації на ці адвокатські запити з боку ДМР відмовлено у зв`язку із порушенням адвокатом, який їх підписав, вимог Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність.

Також до матеріалів позову позивачем додані заяви ОСОБА_1 (співвласника підприємства позивача) від 04.04.2019, 30.03.2020, 12.07.2020, 30.12.2020 до Дніпровської міської ради та КП Благоустрій міста ДМР щодо отримання інформації про прийняті ДМР рішення, як підставу для знесення споруд та будівель за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, належних доказів направлення заяв ОСОБА_1 від 04.04.2019, 30.03.2020, 12.07.2020, 30.12.2020 щодо отримання інформації про прийняті ДМР рішення на адресу Дніпровської міської ради до матеріалів позову не надано.

Позивач зазначає, що такі заяви позивача залишились без відповіді з боку Дніпровської міської ради. Однак, внаслідок не отримання позивачем відповіді на вказані заяви, ним не вчинено жодних заходів щодо оскарження відповідної бездіяльності Дніпровської міської ради (Виконавчого комітета).

Адвокатські запити 2019, 2021 років, а також заяви позивача 04.04.2019, 30.03.2020, 12.07.2020, 30.12.2020, подані до Дніпровської міської ради, однак рішення, які позивач просить скасувати, прийняті Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради. Відповідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань Дніпровська міська рада (код ЄДРПОУ 26510514) та Виконавчий комітет Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 04052092) є окремими юридичними особами.

Посилання позивача на те що, після введення воєнного стану ОСОБА_1 (як директор та співвласник підприємства позивача) виїхала за межі України судом не прийняті до уваги, адже у ОСОБА_1 існує представник, який фактично на протязі 2019-2023 років захищав майнові інтереси ОСОБА_1 , як співвласниці ПП Січеслав-Торгсервіс. До того ж, строк подання позову сплинув до запровадження воєнного стану.

Крім того, з матеріалів позову вбачається, що у Приватного підприємства Січеслав - Торгсервіс станом на 18.02.2020 існував ще один співвласник ОСОБА_2 , станом на 18.07.2023 інший співвласник - ОСОБА_3

31.07.2023 від позивача надійшло клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому позивачем зазначено наступне:

- після того, як ПП «Січеслав-Торгсервіс» стало власником будівель та споруд торгівельно-сервісного комплексу по АДРЕСА_1 і відповідне право було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав, ПП звернулось до ДМР про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по фактичному розміщенню нерухомого майна з наданням відповідних правовстановлюючих документів. Рішенням ДМР від 03.09.2014 року № 188/55 ПП «Січеслав-Торгсервіс» надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (план земельної ділянки додається) по Фактичному розміщенню будівель та споруд торговельно-сервісного комплексу по АДРЕСА_1 . Такими діями Дніпровська міська рада визнала існування відповідного права власності на спірний об`єкт у ПП «Січеслав-Торгсервіс» і погодилась з наданням земельної ділянки;

- позивач після вручення Приписів орендарям майна датованих 30.05.2019 року без посилання на документ в межах якого вони складені і якими надано строк для усунення порушень Правил благоустрію до 22 години 30.05.2019 року, негайно звернувся до ДМР і КП «Благоустрій міста» ДМР з відповідними документами про право власності і Інформаційною довідкою станом на 14.15. 30.05.2019 року і просив повідомити з яких підстав були вручені наведені приписи, натомість ці документи не були прийняті до уваги ні ДМР, ні КП «Благоустрій міста» ДМР і не зупинили знесення будівель і споруд торгівельно-сервісного комплексу по АДРЕСА_1 , яке відбулось у 3 етапи: 30.05.2019 року, 25.03.2020 року і 08.07.2020 року, зокрема й за наявності судових спорів щодо наведеного майна, накладеного 6.03.2020 року арешту, а також порушених кримінальних справ. Наведену заяву отримано ДМР 30.05.219 року вх. № 11/1332 натомість відповідь на наведене звернення не отримано; рішення , які стали підставою складення Приписів про знесення не були вручені позивачу та орендарям, а також не долучені ні до кримінальних проваджень порушених в межах подій 30.05.2019 року, 25.03.2020 року і 08.07.2020 року, не до справ у Господарському суді Дніпропетровської області та Індустріальному районному суді м. Дніпропетровська;

- саме виходячи з розуміння визначеної законом послідовності дій ДМР щодо земельного питання, ПП «Січеслав-Торгсервіс» не могло передбачити, що знесення спірного нерухомого майна буде здійснюватись не на підставі рішення сесії ДМР та судового рішення, в разі наявності спору , а на підстави рішень виконкому ДМР № 229 від 19.02.2019 року та № 306 від 19.03.2019 року як тимчасових споруд з навмисним спотворенням правового статусу майна;

- про оскаржувані рішення позивач фактично дізнався: №306 - з відповіді на адвокатський запит від 24.03.2023 року, №229 - з офіційного сайту ДМР 10.05.2023 року, виходячи зі змісту відповіді на адвокатський запит №207, відразу після отримання інформації щодо наявності оскаржуваних рішень виконкому ДМР (24.03.2023 року і 10.05.2023 року ПП «Січеслав-Торгсервіс» у встановлений законом шестимісячний строк звернулось з відповідним позовом, який є предметом розгляду по цій справі;

- ОСОБА_1 04.04.2019 року, 30.03.2020 року, 12.07.2020 року та 30.12-2020 року зверталась з заявами до ДМР та КП «Благоустрій міста» ДМР щодо отримання інформації про прийняте ДМР рішення, всі вищенаведені заяви направлялись до ДМР по Укрпошті, натомість деякі квитанції про відправлення в зв`язку зі спливом часу вицвіли (втратили колір);

- з початку карантину, який було введено в Україні 12.03.2020 року постановою КМУ № 211 від 11.03.2020 року, особистий прийом громадян ДМР, як і іншими установами взагалі не вівся і дані про надходження кореспонденції та результати її розгляду можливо отримати виключно на підставі судового або адвокатського запиту, натомість за для цього потрібен час, який перебільшує час встановлений судом на надання нових доказів;

- квитанція про відправлення адвокатського запиту від 07.10.2019 року до ДМР не зберіглася, натомість позивач скористався можливістю витребування цієї інформації у ДМР на підставі адвокатського запиту, але для цього необхідно більше часу;

- щодо адвокатських запитах адвоката Довгополої О.О. від 09.09.2021 року, від 26.10.2021 року, від 12.11.2021 року, від 09.12.2021року на які відмовлено у наданні інформації стосовно прийнятих ДМР рішень як підстав для знесення споруд та будівель у зв`язку із порушенням адвокатом, який їх підписав, вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», позивач зазначає, що такі підстави відмови були надуманими, при цьому дійсно бездіяльність ДМР не оскаржувались в зв`язку з зайнятістю адвоката, що зумовило розірвання договору правничої допомоги з позивачем № 36 від 20.09.2020 року на підставі додаткової угоди від 30.12.2021 року;

- новий співвласник ОСОБА_3 не був достеменно обізнаний про події , що відбулись 30.05.2019 року, 25.03.2020 року і 08.07.2020 року, а увійшов до складу ПП коли майно вже було зруйновано, тому він не знав які дії за для відновлення порушених прав попередніх власників були виконані станом на 22.11.2021 року і які необхідно ще вчинити, окрім того директором ПП була ОСОБА_1 , яка фактично вела всі юридичні справи підприємства, тому ОСОБА_3 жодним чином не міг впливати на події щодо з`ясування питань знесення майна.

У постанові Верховного Суду від 15 травня 2020 року у справі № 922/1467/20 зазначено, що «закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.

До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим».

Розглянувши клопотання позивача від 31.07.2023, що надано на усунення недоліків позовної заяви, судом не встановлено інших поважних причин, які б унеможливили позивача вчасно дізнатись про порушення його прав оскаржуваними рішеннями.

Наведені у клопотанні від 31.07.2023 доводи позивача щодо пропуску строку звернення до суду вже розглянуті судом в ухвалі від 19.07.2023, їм надана відповідна оцінка.

За змістом клопотання від 31.07.2023, позивач фактично не погоджується із висновками суду, викладеними в ухвалі від 19.07.2023.

До того ж, суд не вбачає поважності причини пропуску строку в тому, що адвокатом було розірвано договір із співвласницею ПП «Січеслав-Торгсервіс» у зв`язку із зайнятістю адвоката, а тому неможливістю вчасно дізнатись про порушення своїх прав, оскільки позивач вправі укласти договір про надання правничої допомоги із іншим адвокатом.

Щодо посилання позивача про те, що новий співвласник ОСОБА_3 не був достеменно обізнаний про події , що відбулись 30.05.2019 року, 25.03.2020 року і 08.07.2020 року, оскільки увійшов до складу ПП коли майно вже було зруйновано, судом також визнаються таким, що не свідчать про наявність непереборних обставин, які унеможливили вчасно дізнатись про порушення прав позивача.

Також зазначаючи про те, що квитанції про направлення запитів від 04.04.2019 року, 30.03.2020 року, 12.07.2020 року та 30.12.2020 року та адвокатського запиту від 07.10.2019 року до ДМР не зберіглися, та задля отримання доказів направлення, адвокат звернулась до ДМР з відповідними запитами, також не може бути об`єктивною підставою для пропуску строку звернення до суду, адже, з такими запитами адвокат могла звернутись раніше.

Суд звертає увагу, що поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 вказаної Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі «Peretyaka And. Ukraine» від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06, §33).

Отже, наведені в клопотанні від 31.07.2023 доводи позивача щодо причин пропуску строку на звернення до суду, визнаються судом неповажними.

Відповідно до частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою у зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки позивачем пропущений встановлений ч.2 ст.122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду з відповідними позовними вимогами, а обґрунтувань обставин та належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку звернення до суду позивачем не наведено та не доведено належними доказами, позовна заява ПП «Січеслав - Торгсервіс» підлягає поверненню.

Керуючись статтями 122, 123, 169, 293, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву - повернути позивачу.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Калугіна