Ухвала

від 26.06.2023 по справі 363/4638/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 363/4638/22 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/824/3613/2023 Доповідач у ІІ інстанції ОСОБА_2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2023 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду

кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

суддів: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 08 травня 2023 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави відносно обвинуваченого ОСОБА_8 ,-

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 08 травня 2023 року продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів, тобто до 08 липня 2023 року.

Утримувати обвинуваченого у державній установі «Київській слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Зобов`язано уповноважених осіб ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України провести медичний огляд обвинуваченого ОСОБА_8 .

Про результати проведеного медичного огляду обвинуваченого письмово повідомити суд із зазначенням встановленого діагнозу, порядку лікування виявленої хвороби та можливості обвинуваченого утримуватися в умовах слідчого ізолятора та брати участь у судових засіданнях.

Залишено ОСОБА_8 , заставу - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 214 720 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) грн.

Таке рішення, суд мотивував тим, що підставою для продовження строку тримання під вартою у даному випадку у відповідності до клопотання прокурора є наявність достатніх підстав вважати, що обвинувачений ОСОБА_8 : 1) буде переховуватися від суду; 2) вчинить нове кримінальне правопорушення.

Також було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, що відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років. На додаток до цього суд встановив, що обвинувачений ОСОБА_8 офіційно не працевлаштований, а також офіційно зареєстрований та фактично постійно проживає на території іншої територіальної громади, тобто обвинувачений не має стійких та стримуючих зв`язків соціального та іншого характеру, що могли б дисциплінувати, виправляти та стримувати його поведінку та самого обвинуваченого на території Вишгородського району Київської області. Особисте зобов`язання захисника ОСОБА_7 доставляти обвинуваченого ОСОБА_8 на кожне судове засідання у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу не відповідає вимогам процесуального законодавства та, на переконання суду з огляду на тяжкість вчиненого правопорушення, міру та виду можливої відповідальності, існування інших кримінальних проваджень відносно обвинуваченого, не забезпечить того стримуючого та дисциплінуючого характеру, що можливо зробити шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу запобіжного заходу.

Крім того, суд врахував ті обставини, що обвинувачений ОСОБА_8 , побачивши службовий автомобіль працівників поліції після вчинення кримінального правопорушення, з метою уникнення можливості бути викритим у своїй злочинній діяльності, здійснив різкий розворот та розпочав рух у зворотному напрямку, тим самим викликав у працівників поліції підозру, після чого на їх вимоги обвинувачений не зупинявся та продовжував переховуватись на транспортному засобі, який є джерелом підвищеної небезпеки, та міг завдати істотної шкоди третім особам.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить задовольнити апеляційну скаргу повністю, скасувати ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 08 травня 2023 року, зменшити обвинуваченому суму застави та змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що обвинувачення відносно ОСОБА_8 незаконне та необґрунтоване, обвинувальний акт складено з порушенням вимог процесуального закону.

Звертає увагу на те, що прокурором в своєму клопотанні зазначено, що особа обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, а в матеріалах кримінального провадження не має належних доказів обґрунтованості підозри.

Також на думку апелянта клопотання прокурора не відповідає вимогам КПК України, так як прокурор не вказав конкретні докази з визначенням аркушів справи, які б вказували на наявність та підтвердження ризиків.

Так, прокурор, не маючи жодних фактів переховування підозрюваного, не підтвердив у даному кримінальному провадженні належними доказами.

Зазначає, що всі твердження прокурора в клопотанні спростовуються тим, що:

- обвинувачений жодним чином не ухилявся від явки до слідчого, прокурора, суду зокрема для вручення процесуальних документів, повідомлення про підозру та клопотання про застосування запобіжного заходу;

- не ухилявся від явки до суду та з`явився в дане судове засідання;

- має постійне місце проживання та в нього відсутнє інше житло.

- має міцні соціальні зв`язки за місцем свого проживання, одружений, проживає разом з сином (інвалідом II групи, інвалід з дитинства), який потребує догляду.

Також прокурором, жодним чином, не доведено доказами, що дане кримінальне правопорушення має суспільний високий рівень небезпечності.

Щодо ризику продовження кримінально-протиправної діяльності та вчинення нових злочинів то зазначений ризик побудований на припущенні прокурора і не підтверджений жодними фактами.

Крім того, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 в суді першої інстанції зазначив, що продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 є неможливим з огляду на стан здоров`я обвинуваченого, а саме - підвищений тиск, наявність якого зумовлено хронічною хворобою, що унеможливлює тримання обвинуваченого ОСОБА_8 в умовах слідчого ізолятора, здійснення його транспортування конвоєм у судове засідання. У зв`язку з цим в судових засіданнях обвинуваченому ОСОБА_8 неодноразово викликалась бригада швидкої медичної допомоги.

Відтак, як вказує обвинувачений перебування його під вартою викликали розчарування та апатію, та враховуючи хронічний погіршений стан здоров`я, унеможливлює його перебування у Київському слідчому ізоляторі, та розцінюється як знущання, катуванням та приниженням гідності, жорстокому поводженню.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступних висновків,

Як встановлено ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції при розгляді питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримано та враховано всі обставини, за яких таке продовження можливе.

Так, судом першої інстанції були заслухані пояснення прокурора, обвинуваченого та його захисника для з`ясування обставин, що мають значення при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, які в подальшому були оцінені судом першої інстанції в сукупності та стали підставою для прийняття рішення.

Всупереч доводам апеляційної скарги обвинуваченого, суд першої інстанції при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 належним чином дослідив всі обставини, які мають значення для вирішення даного питання, врахував конкретні обставини кримінального провадження, дані, що характеризують особу обвинуваченого, характер та тяжкість злочину, який йому інкриміновано, та правильно встановив, що продовжують існувати обґрунтовані ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема, що обвинувачений може переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що прокурором доведено продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які на час розгляду питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою жодним чином не зменшились і в сукупності з даними про особу обвинуваченого, на даному етапі провадження, вказують на наявність підстав для продовження строку дії обраного йому запобіжного заходу.

Вирішуючи питання про можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, суд взяв до уваги особу обвинуваченого, тяжкість вчинених злочинів, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та правильно прийшов до переконання, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним у ст.177 КПК України, та не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Рішення суду першої інстанції прийнято на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, досліджено належним чином всі матеріали провадження та наведено в ухвалі мотиви, з яких прийнято відповідне рішення.

Доводи обвинуваченого про неврахування судом першої інстанції при продовженні строку тримання під вартою обставин неможливості перебування обвинуваченого ОСОБА_8 в умовах Київського слідчого ізолятора через стан здоров`я не відповідають обставин кримінального провадження, оскільки, при вирішенні питання продовження строку тримання під вартою, суд першої інстанції зазначив, що в його розпорядження не представлені документи, які засвідчують неможливість перебування обвинуваченого ОСОБА_8 в умовах слідчого ізолятора за станом здоров`я.

У свою чергу, щодо питання необхідності в отриманні обвинуваченим ОСОБА_8 лікування за станом здоров`я в умовах перебування в слідчому ізоляторі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у ст. 49 Конституції України задекларовано, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.

Ст. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» передбачено, що медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув`язнення організовуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров`я.

Порядок надання ув`язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув`язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров`я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.

Керівництво СІЗО забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку.

Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров`я та запит до керівництва СІЗО.

Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця

У разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров`я з орієнтовного переліку.

Керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку.

Якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров`я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров`я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО.

Отже, з огляду на гарантоване Конституцією та законами України право обвинуваченого, незалежно від місця його перебування, на належне медичне обслуговування та надання медичної допомоги, на вільний вибір лікаря-фахівця, колегія суддів вважає, що обвинувачений ОСОБА_8 за необхідності не позбавлений можливості отримати належну медичну допомогу, в тому числі, в умовах його перебування в місцях попереднього ув`язнення.

Посилання апелянта на те, що обвинувачення у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення прокурором не доведено та необґрунтована не може бути прийнятим до уваги, оскільки на стадії судового розгляду кримінального провадження суд позбавлений можливості давати оцінку обґрунтованості підозри, яка оголошена, зважаючи на те, що судом розглядається обвинувальний акт, у якому викладені фактичні обставини кримінального провадження, які потребують перевірки на предмет доведеності чи недоведеності висунутого обвинувачення.

Питання обґрунтованості обвинувачення було предметом розгляду при обранні запобіжного заходу, а при продовженні строку дії запобіжного заходу суд перевірив обставини щодо наявності підстав для продовження строку дії запобіжного заходу.

Доводи обвинуваченого про те, що стороною обвинувачення не доведено наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України є безпідставними, оскільки суд прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

Матеріали провадження не містять переконливих доказів того, що існуючі у поведінці ОСОБА_8 ризики зменшилися, або, що запобігти їм в змозі інший запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Також, є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні і визначений ОСОБА_8 розмір застави.

Враховуючи, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, що відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, характер дій, у вчиненні який обвинувачується ОСОБА_8 обсяг судового слідства, який ще необхідно провести, покарання що йому загрожує у разі доведеності його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, а також вчинити інші кримінальні правопорушення, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали за тими доводами, на які посилається обвинувачений, а істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при вирішенні судом першої інстанції питання доцільності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як і підстав для зміни запобіжного заходу на більш м`який, колегія суддів не встановила.

Окрім того, судом було враховано, що обвинувачений не працевлаштований, немає сталих соціальних зв`язків, не має гарантованого житла в Київській області, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків, а тому може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватись від суду та вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу наявності підстав для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки інший, більш м`який, запобіжний захід не в змозі забезпечити його належну процесуальну поведінку та запобігти існуючим ризикам.

На переконання колегії суддів, таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Отже, доводів на спростування вищевказаних висновків суду першої інстанції обвинуваченим не наведено, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та вважає за необхідне залишити оскаржуване рішення без змін.

Керуючись ст. 376, 176-178, 183, 194, 404, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити задоволення.

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 08 травня 2023 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави відносно обвинуваченого ОСОБА_8 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня оголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

Справа № 363/4638/22 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/824/3613/2023 Доповідач у ІІ інстанції ОСОБА_2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2023 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду

кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

суддів: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 08 травня 2023 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави відносно обвинуваченого ОСОБА_8 ,-

В С Т А Н О В И Л А :

Враховуючи те, що виготовлення повного тексту ухвали потребує значного часу, колегія суддів вважає за можливе відповідно до ст. 376 КПК України оголосити резолютивну частину ухвали у наступній редакції:

Керуючись ст. 376, 176-178, 183, 194, 404, 407, 418, 419. 422-1 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без змін.

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 08 травня 2023 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави відносно обвинуваченого ОСОБА_8 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня оголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4