Постанова

від 03.07.2023 по справі 308/721/20

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/721/20

П О С Т А Н О В А

Іменем України

03 липня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів МАЦУНИЧА М.В., СОБОСЛОЯ Г.Г.

за участю секретаря ЗУБАШКОВА М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 308/721/20 за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради Закарпатської області про визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва, за апеляційною скаргою виконувача обов`язків керівника Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області І. Савка в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації та Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 23 квітня 2020 року, повний текст якого складено 23 квітня 2020 року, головуюча суддя Лемак О.В.,-

встановив:

24.01.2020 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Ужгородської міської ради про визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва мотивуючи його таким.

Позивачка є власником житлових квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , які знаходяться на належній їй земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:07:002:0121 площею 0,0140 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованій за адресою: АДРЕСА_3 . Право власності на земельну ділянку посвідчується Державним актом серії ЯЕ № 167856 на право власності на земельну ділянку, виданим відділом Держкомзему у місті Ужгороді 18.03.2009.

Рішенням Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 21.06.2007 № 228 «Про надання дозволу на будівництво, реконструкцію, добудову, проектування» їй надано дозвіл на реконструкцію квартир, а саме, на влаштування житлової мансарди в об`ємі існуючого горища над цими квартирами з облаштуванням окремого входу з двору. 08.10.2007 інспекцією ДАБІ міста Ужгорода позивачці надано дозвіл № 181 на виконання цих будівельних робіт.

У зв`язку з необхідністю зміни проекту реконструкції з технічних причин позивачка звернулася до головного архітектора міста Ужгорода із заявою про внесення змін до проекту на реконструкцію житлового будинку. Їй було видане архітектурно-планувальне завдання № 490, за яким було заплановано влаштування мансардних житлових приміщень в габаритах існуючого даху.

Проте, приписами ДАБІ міста Ужгорода № 160 та № 178 її було зобов`язано припинити будівельні роботи та виконати проект інсоляції приміщень квартири АДРЕСА_4 з урахуванням нової висоти будинку та подати його в інспекцію до 26.11.2007.

Постановою ДАБІ міста Ужгорода від 19.11.2007 № 286 на позивачку накладено штраф у сумі 140,00 грн за здійснення реконструкції будівлі з відхиленням від проекту. Штраф сплачений.

На виконання вимог указаних приписів позивачка замовила проект дослідження інсоляції для квартири АДРЕСА_4 . Такий проект був виготовлений архітектором ОСОБА_2 26.11.2007, ним установлено відсутність неможливості інсоляції цієї квартири та визначено, що квартира АДРЕСА_5 отримує достатньо сонячного світла в різні періоди року, а, отже, відповідні порушення під час проведення реконструкції не були допущені.

На час пред`явлення позову позивачка збудувала об`єкт нерухомого майна - житлову мансарду над власними квартирами АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 загальною площею 112,5 кв. м, у тому числі, житловою площею 46,0 кв. м, допоміжною площею 66,5 кв. м, вартістю 473311,00 грн, що підтверджуються технічним паспортом на об`єкт нерухомого майна, складеним ФОП ОСОБА_3 07.09.2018.

Позивачка зверталася до Управління містобудування та архітектури Ужгородської міськради із заявою про прийняття реконструйованого об`єкта в експлуатацію, надавала документи, які підтверджують відсутність порушення державних будівельних норм під час проектування та будівництва об`єкта, однак, враховуючи, що реконструкція вже виконана фактично, узаконення об`єкта може бути здійснене лише на підставі рішення суду відповідно до ст. 376 ЦК України.

Посилаючись на ці обставини, на положення ст. 376 ЦК України, ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», на інші норми законодавства щодо набуття права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, виходячи з того, що за змістом Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого Постановою КМ України від 13.04.2011 № 461, законодавством допускається можливість визнання за нею судовим порядком права власності на самочинно збудований об`єкт та введення його після цього в експлуатацію шляхом реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації,

позивачка ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на самочинно збудований об`єкт нерухомого майна житлову мансарду над власними квартирами АДРЕСА_1 , АДРЕСА_6 .

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 23.04.2020 позов задоволено, визнано за ОСОБА_1 право власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна житлове приміщення над власними квартирами АДРЕСА_1 , АДРЕСА_6 .

Додатковим рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 09.02.2021 стягнуто з Ужгородської міської ради на користь держави судовий збір у сумі 4733,11 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його обґрунтованості та доведеності, з того, що позивачка провівши реконструкцію мансарди зверталася до ДАБІ міста Ужгорода, де їй роз`яснили неможливість прийняття об`єкта до експлуатації та пояснили, що це питання вирішується відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого Постановою КМ України від 13.04.2011 № 461, шляхом реєстрації декларації встановленої форми. Суд установив наявність достатніх підстав для визнання за позивачкою права власності на реконструйований об`єкт відповідно до положень ст. 376 ЦК України, вищевказаного Порядку та інших норм законодавства.

Рішення суду в порядку ст. 352 ч. 1 ЦПК України як особа, яка не брала участі в справі, в якій суд вирішив питання про її права та обов`язки, оскаржив як незаконне виконувач обов`язків керівника Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області І. Савко в інтересах держави в особі:

Департаменту культури Закарпатської обласної державної адміністрації (структурний підрозділ Управління охорони культурної спадщини, правового супроводу, організаційної та кадрової роботи, Відділ охорони культурної спадщини) та

Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області (постійно діючий робочий орган Орган з питань охорони культурної спадщини Ужгородської міської ради, структурний підрозділ Управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради).

На обґрунтування скарги наводить такі доводи.

Зверненню до суду по визнання права власності на нерухоме майно, зокрема, самочинно збудоване, в будь-якому разі повинно передувати звернення забудовника до уповноваженого державного органу, до компетенції якого входять питання будівництва та прийняття такого об`єкта в експлуатацію. Про наявність спору може свідчити наявність або відсутність рішення такого державного органу у зв`язку зі зверненням особи. Експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Цей обов`язковий позасудовий порядок вирішення питання не був дотриманий позивачкою, тож нею обраний невірний спосіб захисту.

Право власності, в тому числі, на об`єкти нерухомого майна, на новозбудовані об`єкти набувається в порядку, передбаченому законом, та підлягає державній реєстрації. Такий установлений законом прядок із відповідними послідовними процедурами не виконувався, що судом було залишено поза увагою.

Всупереч установленому порядку позивачка замість оскарження припису ДАБІ міста Ужгорода щодо порушення правил інсоляції сусідньої квартири, якщо була з ним не згодна, замовила проект, яким фактично самовільно констатувала, що відповідні порушення правил будівництва не були допущені.

Позивачка не надала суду жодних належних і допустимих доказів законності будівництва та відповідності його будівельним нормам і правилам, оскільки технічний паспорт на об`єкт будівництва та інші наявні в справі документи такими доказами не є. Фактично об`єкт збудований з порушенням вимог закону та будівельних норм і правил. Виникнення права власності на новозбудоване майно на підставі судового рішення положеннями ст.ст. 328, 331, 376 ЦК України не передбачено. Суд перебрав на себе повноваження органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Об`єкт будівництва розташований в історичному ареалі міста Ужгорода, тому відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» здійснення будівництва вимагало погодження з уповноваженим державним органом з охорони культурної спадщини, в даному випадку з Органом із питань охорони культурної спадщини Ужгородської міської ради та з Управлінням (Департаментом) культури Закарпатської облдержадміністрації.

По таке погодження позивачка не зверталася. Ці уповноважені органи не були залучені до участі в розгляді справи, тоді як здійснення будівництва в історичному ареалі міста Ужгорода безпосередньо стосується їхніх прав і обов`язків.

Наведене не давало підстав для визнання судовим порядком за позивачкою права власності на нерухоме майно.

Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді на підставі ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 56 ЦПК України, оскільки має місце порушення інтересів держави, які полягають, зокрема, у:

забезпеченні додержання встановленого порядку здійснення будівництва та набуття прав власності на нерухоме майно, безпечності будівництва;

охороні об`єктів культурної спадщини;

недопустимості хаотичної забудови міста та втрати ним архітектурного обличчя,

що становить інтерес держави, територіальної громади міста Ужгорода та загалом суспільний інтерес.

Суб`єктами, які реалізують інтереси держави в указаній сфері, є:

Виконавчий комітет Ужгородської міської ради (структурний підрозділ Управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради);

Департамент культури Закарпатської обласної державної адміністрації (структурний підрозділ Управління охорони культурної спадщини, правового супроводу, організаційної та кадрової роботи, Відділ охорони культурної спадщини);

Орган з питань охорони культурної спадщини Ужгородської міської ради.

Виконавчий орган Ужгородської міськради та міська рада не забезпечили захист інтересів держави в справі, самоусунулися від надання правової оцінки рішенню суду, не оскаржували його, хоча їм достовірно було відомо про наявність порушень, допущених позивачкою, та про незаконність рішення суду.

Виконавчий орган Ужгородської міськради, Департамент культури Закарпатської облдержадміністрації та Орган з питань охорони культурної спадщини Ужгородської міської ради не брали участь у справі та були позбавлені можливості реалізувати свої функції в судовому порядку.

За таких обставин, прокурор у належний спосіб, за наявності для того фактичних і процесуальних підстав та в межах передбаченого процесуальним законом строку діє в процесі в інтересах держави в особі вказаних вище органів.

Апелянт просить рішення суду скасувати, в позові відмовити та вирішити питання про розподіл судових витрат.

У відзиві на апеляцію Ужгородська міська рада вказує на її необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Зазначає, зокрема, що прокурор не обґрунтував підстави для представництва інтересів держави в цій справі, оскільки органи, уповноважені діяти в спірних правовідносинах, існують і в змозі самостійно реалізувати свої права.

Звернення прокурора до Ужгородського міськвиконкому та подача апеляційної скарги мали місце в один день 28.12.2020, тому виконком фактично був позбавлений можливості в розумний строк відреагувати на звернення прокурора.

Прокурор не навів підстав невиконання Виконкомом Ужгородської міськради своїх функцій у спірних відносинах.

Суд правильно встановив обставини справи, врахував, що позивачка зверталася до відділу ДАБК Ужгородської міськради з приводу прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, де їй роз`яснили неможливість цього, оскільки відповідна декларація може бути зареєстрована на підставі рішення суду.

Позивачка ОСОБА_1 подала письмове пояснення (відзив) на апеляційну скаргу, просить відмовити в задоволенні апеляції прокурора. Зазначає, зокрема, що окрім наявності дозвільних документів на будівництво технічна документація на облаштування житлової мансарди в об`ємі горища (без зміни їх габаритів) над власними квартирами АДРЕСА_1 , АДРЕСА_7 була погоджена Управлінням культури Закарпатської облдержадміністрації, а обраний нею спосіб захисту права відповідає встановленим законом правилам. Крім того, у червні 2021 року житлове приміщення було відчужене донькам позивачки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 07.07.2021 залучено Департамент культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації до участі в справі як правонаступника Департаменту культури Закарпатської обласної державної адміністрації.

Департамент культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації подав письмове пояснення на апеляційну скаргу, в якому вказав, серед іншого, що будівля по АДРЕСА_3 є частиною пам`ятки містобудування та архітектури місцевого значення, тому позивачка не дотрималась вимог закону щодо погодження її реконструкції з органами охорони культурної спадщини.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 23.03.2022 заяву позивачки ОСОБА_1 про закриття апеляційного провадження залишено без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення:

прокурора Андрейчик А.М. і представника Департаменту культури, національностей та релігій Закарпатської облдержадміністрації Гуранич О.Г., які апеляцію підтримали;

представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Рутковського С.В., який скаргу не визнав;

скасувавши своє процесуальне рішення про обов`язкову явку в судове засідання позивачки ОСОБА_1 , яка попри ухвалення апеляційним судом про застосування до неї заходів процесуального примусу в судове засідання не з`явилася, оригінали технічної документації на реконструкцію об`єкта будівництва не надала, через свого представника повідомила суд, що особисто не братиме участь у апеляційному розгляді справи, а оригіналу технічної документації на реконструкцію не має,

розглянувши справу за правилами ст. 372 ч. 2 ЦПК України за відсутності інших учасників процесу, обговоривши доводи учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого.

Відповідно до ст. 3 ч.ч. 1, 3, ст. 4 ч. 1, ст. 19 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; особа на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору; провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Здійснюючи правосуддя, суд поряд із іншим відповідно до ст.ст. 6, 19 Конституції України повинен виходити з того, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, суд має діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тож суд не вправі втручатися в компетенцію відповідних державних органів, установ, підприємств, посадових осіб, які здійснюють власні або делеговані повноваження, а вирішує спір, який виник із таких дій (бездіяльності).

Сторонами у справах позовного провадження є позивач особа, яка вважає, що її право порушене і яка пред`явила вимогу про захист порушеного права, і відповідач особа, яку відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу визначає позивач і яка,виходячи іззаявленої тимправової позиції,порушує (невизнає,оспорює,заперечує)його правота маєвідповідати запозовом (ст. 42 ч. 1, ст.ст. 48, 51 ЦПК України).

Позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів, кожен із яких щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно (ст. 50 ч. 1).

Предметом позову є матеріально-правовий зміст позовних вимог, задоволення пред`явлених вимог є метою позивача, результатом реалізації права на отримання шляхом ухвалення судом рішення конкретно визначеного цими вимогами матеріального блага. Підставами позову є факти і обставини, якими обґрунтовуються вимоги позивача. Підстави та предмет позову взаємопов`язані, предмет позову обумовлюється підставами позову, випливає з них, ці елементи позову не можуть розглядатися окремо один від одного. Право позивача вимагати з передбачених законом підстав задоволення позову і, відповідно, право відповідача на захист від позову можуть бути належно реалізовані сторонами за умови пред`явлення конкретних, чітко сформульованих вимог, що не допускають множинного тлумачення, припущень ані щодо власне самих вимог, ані щодо підстав, якими вони обґрунтовуються, ані щодо відповідача, до якого вони пред`явлені.

Особа розпоряджається своїми процесуальними правами та здійснює своє право на захист вільно, на власний розсуд; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій; цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона зобов`язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, включно з тими, які власне обґрунтовують як право на пред`явлення вимог (право на позов), так і право на пред`явлення вимог до конкретного відповідача (відповідачів) та обов`язок такого конкретного відповідача (відповідачів) відповідати за пред`явленим до нього (них) позовом; обов`язок доказування позову лежить на позивачеві; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.ст. 12, 13, 43, 49, 76-82 ЦПК України).

Оскільки розгляд справи покладається на суд першої інстанції, який розглядає справу в межах пред`явлених позивачем вимог, а в апеляційному порядку здійснюється перевірка судового рішення, яким закінчено провадження в справі, під час апеляційного розгляду справи суд не вправі за відсутності для того належних підстав змінювати склад учасників процесу.

Таким чином, по захист своїх порушених прав може до суду звернутися саме особа, права якої порушені, і може це зробити не в будь-який спосіб, а в той, що передбачений законом, правомірній вимозі належного позивача (позивачів) відповідає обов`язок належного відповідача (відповідачів) усунути порушення права.

Вимоги позову можуть бути задоволені за умов, коли вони ґрунтуються на підставах належно пред`явленого позову, відповідають вимогам закону, договору та є щодо належного відповідача (відповідачів) доведеними у спосіб, передбачений цивільним процесуальним законом (ст.ст. 89, 263-265 ЦПК України).

З матеріалів справи убачається таке.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:07:002:0121 площею 0,0140 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_8 , що підтверджується Державним актом серії ЯЕ № 467856 на право власності на земельну ділянку, виданим Ужгородською міською радою 18.03.2009 (а.с. 8 т. 1).

Рішенням Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 21.06.2007 № 228 «Про надання дозволу на будівництво, реконструкцію, добудову, проектування» ОСОБА_1 надано дозвіл на облаштування житлової мансарди в об`ємі існуючого горища над власними квартирами АДРЕСА_1 , АДРЕСА_7 з влаштуванням окремого входу з двору, визначено, що дозволи дійсні протягом двох років, зобов`язано забудовника виготовити архітектурно-планувальне завдання, погодити проектну документацію у головного архітектора міста та отримати дозвіл на проведення будівельних робіт в міській інспекції держархбудконтролю (а.с. 9 т. 1).

08.10.2007 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю м. Ужгорода (Інспекція ДАБК м. Ужгорода) видала ОСОБА_1 дозвіл № 181 на виконання будівельних робіт, відповідно до якого було дозволено облаштування житлової мансарди в об`ємі існуючого горища над власними квартирами АДРЕСА_1 , АДРЕСА_7 з влаштуванням входу з двору, строк дії дозволу був установлений до 31.12.2009 (а.с. 10 т. 1).

У справі міститься копія архітектурно-планувального завдання № 490, складеного «Архітектурно-планувальним бюро» м. Ужгорода, що його затвердив головний архітектор м. Ужгорода О.Г. Стричик у 2007 році (день і місяць не читаються), відповідно до якого, зокрема:

мансарда над квартирами АДРЕСА_1 , АДРЕСА_7 підлягала облаштуванню в об`ємі існуючого горища (в габаритах існуючого даху без зміни висотних відміток даху) з влаштуванням входу з двору;

ділянка є елементом історико-культурної охоронної зони «Замкова гора»;

вимагалося: головний фасад по АДРЕСА_3 залишити без змін; відреставрувати елементи декору фасаду; для освітлення мансардних приміщень зі сторони АДРЕСА_3 використати виключно дахові вікна типу « ІНФОРМАЦІЯ_1 »;

архітектурно-планувальне завдання не дає право на початок будівельних робіт (а.с. 14-18 т. 1).

На стадії апеляційного розгляду справи сторона позивачки надала суду копію Технічної документації проекту облаштування житлової мансарди в об`ємі існуючого горища над власними квартирами АДРЕСА_1 , АДРЕСА_7 , виготовленої «Архітектурно-планувальним бюро» м. Ужгорода у вересні 2007 року, яка містить відмітку про погодження головним архітектором м. Ужгорода від 21.09.2007, а також:

на одному з аркушів містить рукописний запис без дати його вчинення такого змісту: «Погоджено нач. управління культури (підпис) Ю.Ф. Глеба» і відбиток круглої печатки із зображенням у центрі малого Державного Герба України та текстом по колу печатки: «Управління культури Закарпатської обласної державної адміністрації»;

на іншому аркуші містить рукописний запис без дати його вчинення такого змісту: «Погоджено заступник начальника управління культури І.І. Канюка (підпис)» і відбиток круглої печатки із зображенням у центрі малого Державного Герба України та текстом по колу печатки: «Управління культури Закарпатської обласної державної адміністрації» (а.с. 39-50 т. 2).

Оригінал цієї проектної документації позивачкою на доведену до неї вимогу апеляційного суду не був наданий для огляду, КП Ужгородської міської ради «Архітектурно-планувальне бюро» на запит апеляційного суду про надання оригіналу цієї документації листом від 04.04.2023 № 101/23 повідомило про її відсутність у бюро.

15.11.2007 начальник Інспекції ДАБК м. Ужгорода видав ОСОБА_1 припис № 178, за змістом якого:

позивачка не виконувала раніше видані приписи від 17.10.2007 № 160 і від 29.10.2007 № 169 щодо приведення надбудови житлової мансарди в об`ємі існуючого горища над власними квартирами АДРЕСА_1 , АДРЕСА_7 у відповідність до затвердженого проекту;

при повторному обстеженні об`єкта виявлено, що споруджено повноцінний другий поверх замість передбаченого проектом мансардного;

інспекція повторно зобов`язала ОСОБА_1 будівельні роботи негайно припинити, а також виконати проект інсоляції приміщень квартири АДРЕСА_4 з урахуванням нової висоти будинку та подати до інспекції до 25.11.2007;

попереджено ОСОБА_1 , що в разі подальшого ігнорування вимог приписів інспекції справу щодо знесення частини будинку, виконаної з відхиленням від затвердженого проекту, буде передано до суду (а.с. 12 т. 1).

Постановою начальника Інспекції ДАБК м. Ужгорода від 15.11.2007 у справі про адміністративне правопорушення № 286 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері містобудування, передбачене ст. 96 ч. 3 КУпАП у редакції, чинній станом на 15.11.2007 (проектування об`єктів і споруд з порушенням затвердженої у встановленому порядку містобудівної документації, виконання будівельних або реставраційних робіт без дозволу чи затвердженого проекту або з відхиленням від нього) (а.с. 11 т. 1).

У справі міститься копія дослідження інсоляції для будинку АДРЕСА_9 , виконане 26.11.2007 архітектором ОСОБА_2 , у якому зроблено висновок про те, що «графическое исследование показывает, что тень от дома № 12 кв. 1-3, который подлежит реконструкции с надстройкой мансардного этажа, не является препятствием для инсоляции квартиры АДРЕСА_5 в нормируемый период» (з 01.03. по 22.09.); «падающая тень появляется с утра до 10.00 во дворе дома № 12, а после этого она движется на восток в сторону главного фасада» (а.с. 19-31 т. 1).

07.09.2018 ФОП ОСОБА_3 на замовлення ОСОБА_1 виготовила Технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна житлову мансарду над власними квартирами АДРЕСА_1 , АДРЕСА_7 , з такими параметрами, зокрема:

рік побудови 2008;

загальна площа 112,5 кв. м, житлова площа 46,0 кв. м, допоміжна площ 66,5 кв. м;

у документації відображені внутрішні параметри будівельного об`єкта (площа, висота приміщень тощо), зовнішні параметри будівельного об`єкта не фіксувалися (а.с. 32-38 т. 1).

Апеляційному суду сторона позивачки надала копію адресованого їй листа Управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради від 21.11.2018 № 758/16-17 про те, що розглянувши звернення щодо реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації на «Облаштування житлової мансарди в об`ємі існуючого горища над власними квартирами АДРЕСА_1 , АДРЕСА_7 з облаштуванням входу з двору» управління повідомляє, що відповідно до Прикінцевих положень Закону України від 14.10.2008 № 509 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву» дозвіл на виконання будівельних робіт, виданий Інспекцією ДАБК м. Ужгорода і отриманий 08.10.2007, втратив свою чинність (а.с. 31 т. 2).

Управлінню правового забезпечення Ужгородської міської ради листом від 19.02.2020 № 23/26.01-22 Управління ДАБК Ужгородської міської ради повідомило таке:

Управлінням ДАБК Ужгородської міської ради не надавалися містобудівні умови та обмеження для проектування будівництва по АДРЕСА_3 , в тому числі, і на реконструкцію в об`ємі існуючого горища над власними квартирами АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 ;

в управлінні відсутня інформація щодо погодження паспорта опорядження фасаду по АДРЕСА_3 ;

згідно історико-архітектурного опорного плану міста (науково-проектна документація «Історико-архітектурний опорний план м. Ужгород Закарпатської області з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам`яток та історичних ареалів», затверджена наказом Мінкультури України від 06.01.2016 № 3) житловий будинок по АДРЕСА_3 розміщений на території історичного ареалу, в комплексній охоронній зоні об`єкта культурної спадщини, на території пам`ятки містобудування місцевого значення «Комплекс Замкової гори, XVI-XIX ст.ст.» (ох. № 1-Зк), в зоні археологічного культурного шару 1 категорії;

житловий будинок АДРЕСА_3 становить історично сформовану рядову забудову АДРЕСА_10 , проте, не віднесений до пам`яток архітектури чи історії;

уже на час проведення реконструкції за наданим ОСОБА_1 дозволом на виконання будівельних робіт від 08.10.2007 № 181 така була виконана з відхиленням від затвердженого проекту замість мансардного поверху надбудували повноцінний другий поверх, тому відповідними приписами забудовника було зобов`язано припинити будівельні роботи (а.с. 43 т. 1).

Відповідно до позиції Департаменту культури, національностей та релігій Закарпатської облдержадміністрації, заявленої в апеляційному суді, будівля, розташована за адресою: м. Ужгород, вул. Лучкая, 12, уже на час проведення у 2007 році ОСОБА_1 реконструкції була частиною пам`ятки містобудування місцевого значення «Замкова гора в межах АДРЕСА_11 та Піонерської набережної» (охоронний номер № 1-Зк), однак, позивачка не отримала обов`язкового в такій ситуації дозволу органу охорони культурної спадщини Закарпатської облдержадміністрації на проведення робіт із реконструкції будівлі (а.с. 138-140 т. 2 та ін.).

На підтвердження такої позиції учасник процесу надав:

копію рішення Виконавчого комітету Закарпатської обласної ради народних депутатів від 05.02.1980 № 35 «Про затвердження додаткового списку пам`яток містобудування і архітектури місцевого значення в Закарпатській області» (а.с. 141 т. 2);

лист Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 05.08.2021 № 208/26.01-13 з доданими до нього графічними матеріалами щодо розташування будівлі в межах охоронної зони (а.с. 167-169 т. 2).

За приписами ст.ст. 14, 41 Конституції України, ст.ст. 181, 182, 316, 317, 319, 328, 380, 382 ЦК України (тут і далі норми матеріального права в редакції, якщо не вказано інше, станом на день пред`явлення позову), право власності на нерухоме майно, в тому числі, на житловий будинок, квартиру набувається громадянами в порядку, визначеному законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом наведених норм закону, ст. 331 ч. 2, ст. 376 ч. 7 ЦК України, інших норм законодавства, що регулюють виникнення права власності на нерухомість, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна); якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації; якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації; за загальним правилом новостворене нерухоме майно підлягає уведенню в експлуатацію, можливість державної реєстрації майна та виникнення права власності на нерухоме майно пов`язується, зокрема, з дотриманням будівельних норм і правил.

Власність зобов`язує, використання власності не може завдавати шкоди, зокрема, правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства; власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав; діяльність власника може бути обмежена чи припинена лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 41 ч. 7 Конституції України, ст. 319 ч.ч. 1, 2, 3, 4, 5, 7 ЦК України).

Власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, здійснювати перебудову; право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням; правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 ЦК України (ст. 375 ч.ч. 1, 3, 4 ЦК України).

Положення Законів України «Про основи містобудування» (Закон № 2780-XII) (ст.ст. 5, 6, 8, 16), «Про будівельні норми» (ст.ст. 1, 4, 11), «Про регулювання містобудівної діяльності» (Закон № 3038-VI) (ст.ст. 2, 3, 5, 9, 26, 34, 39) передбачають, зокрема, що:

державна політика у сфері нормування у будівництві базується, зокрема, на принципі створення безпечного середовища для здоров`я та життєдіяльності людини;

застосування державних будівельних норм є обов`язковим;

при використанні земельних ділянок для житлової та громадської забудови обов`язковим є розроблення містобудівної та проектної документації;

при проектуванні, будівництві об`єктів містобудування повинні забезпечуватися вимоги щодо:

раціонального використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок;

охорони культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів;

урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій, законних інтересів власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва;

раціонального взаємного розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об`єктів;

право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації;

державне регулювання у сфері містобудування полягає, зокрема, у:

контролі за дотриманням законодавства у сфері містобудування, державних стандартів і норм, вимог вихідних даних, затвердженої містобудівної документації та проектів конкретних об`єктів, раціональним використанням територіальних і матеріальних ресурсів при проектуванні та будівництві;

контролі за дотриманням вимог щодо охорони культурної спадщини та збереженням традиційного характеру середовища населених пунктів;

контроль за виконанням підготовчих та будівельних робіт здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю;

прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів … здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затверджений постановою КМ України від 13.04.2011 № 461, містить положення, зокрема, про те, що:

цей Порядок визначає механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (п. 1);

прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації (п. 3);

надання (реєстрація), повернення (відмова у видачі) чи скасування реєстрації документів, що підтверджують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю (п. 4);

у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта (п. 10);

експлуатація об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачене законодавством) в експлуатацію, забороняється (п. 12).

Згідно із Законом № 3038-VI:

управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється…:

центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування,

центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування,

центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду,

органами державного архітектурно-будівельного контролю,

іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури,

місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування (ст. 6 ч. 1);

до уповноважених органів містобудування та архітектури належать органи, визначені у статті 13 Закону України «Про архітектурну діяльність» (ст. 6 ч. 2);

до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать:

1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад;

органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (ст. 6 ч. 3);

державний архітектурно-будівельний контроль це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт;

державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ст. 41 ч. 1);

державний архітектурно-будівельний нагляд це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності;

державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ст. 41-1 ч.ч. 1, 2).

Відповідно до Закону України «Про архітектурну діяльність» (Закон 687-XIV):

державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю, визначені статтею 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»;

державний архітектурно-будівельний нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі (ст. 10 ч.ч. 2, 3);

до уповноважених органів містобудування та архітектури належать:

центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архітектури;

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури;

орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань архітектури;

структурні підрозділи обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань архітектури;

виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури;

орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань архітектури, структурні підрозділи обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій підконтрольні і підзвітні відповідним органам виконавчої влади в межах, передбачених законом (ст. 13 ч.ч. 1, 2).

Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затверджене постановою КМ України від 09.07.2014 № 294, містить правила, за якими:

Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду в частині надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (п. 1);

Держархбудінспекція відповідно до покладених на неї завдань:

видає дозволи на виконання будівельних робіт, повідомлення про внесення змін до них, відмовляє у видачі таких дозволів, анулює дозволи на виконання будівельних робіт (п. 4 пп. 3);

приймає в установленому порядку в експлуатацію закінчені будівництвом об`єкти (видає відповідні сертифікати або відмовляє у їх видачі, реєструє декларації про готовність об`єкта до експлуатації, вносить зміни до них, а також повертає такі декларації та скасовує їх реєстрацію) (п. 4 пп. 4).

Постановою КМ України від 19.08.2015 № 671 установлено, що:

органи державного архітектурно-будівельного контролю є правонаступниками прав та обов`язків Державної архітектурно-будівельної інспекції щодо здійснення переданих повноважень відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»;

до завершення здійснення заходів з утворення органів державного архітектурно-будівельного контролю в Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях та сільських, селищних, міських радах або визначення структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, на які покладаються повноваження, визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також затвердження актів спільної комісії такі повноваження здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція (п. 2),

а також затверджено Примірне положення про органи державного архітектурно-будівельного контролю, згідно з яким:

орган державного архітектурно-будівельного контролю утворюється як структурний підрозділ Київської та Севастопольської міськдержадміністрації та як виконавчий орган сільської, селищної, міської ради (п. 1);

основним завданням органу держархбудконтролю є здійснення відповідно до закону державного архітектурно-будівельного контролю, виконання дозвільних та реєстраційних функцій у сфері містобудівної діяльності (п. 2);

орган держархбудконтролю відповідно до покладених на нього завдань:

надає, отримує документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, відмовляє у видачі таких документів, анулює їх, скасовує їх реєстрацію;

приймає в експлуатацію закінчені будівництвом об`єкти (видає сертифікати, реєструє декларації про готовність об`єкта до експлуатації та повертає такі декларації на доопрацювання для усунення виявлених недоліків);

здійснює державний архітектурно-будівельний контроль за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, проектної документації щодо об`єктів, розташованих у межах відповідних населених пунктів (п. 3. пп. 1, 2).

Рішенням Ужгородської міської ради від 16.11.2017 № 881 затверджено Положення про Управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради, відповідно до якого:

Управління ДАБК Ужгородської міської ради є виконавчим органом Ужгородської міської ради, утворюється міською радою, підзвітний і підконтрольний міській раді, підпорядкований виконавчому комітету міської ради (п. 1);

Управління є підконтрольним Держархбудінспекції України в межах, визначених законодавством (п. 2);

Управління створюється без статусу юридичної особи публічного права (п. 6);

основним завданням Управління є здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, виконання дозвільних та реєстраційних функцій у сфері містобудівної діяльності (розділ 2);

Управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема:

приймає в експлуатацію закінчені будівництвом об`єкти (видає сертифікати, реєструє декларації про готовність об`єкта до експлуатації та повертає такі декларації на доопрацювання для усунення виявлених недоліків) (п. 3.1.2.);

здійснює державний архітектурно-будівельний контроль за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, проектної документації щодо об`єктів, розташованих у межах відповідних м. Ужгород (п. 3.1.4.).

Таким чином, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради як утворений відповідно до норм Закону 687-XIV, Постанови КМ України від 19.08.2015 № 671 і затвердженого нею Примірного положення про органи державного архітектурно-будівельного контролю виконавчий орган місцевого самоврядування здійснює відповідно до положень цих та інших норм законодавства в межах міста Ужгорода державний архітектурно-будівельний контроль, який включає і функцію прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів. При цьому Управління ДАБК Ужгородської міської ради не є юридичною особою і як виконавчий орган ради підпорядкований Виконавчому комітету Ужгородської міської ради, який, своєю чергою, є юридичною особою (код ЄДРПОУ 04053699) (а.с. 226-227 т. 2).

Законом України «Про охорону культурної спадщини» установлено, серед іншого, що:

охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини;

зони охорони пам`ятки - встановлювані навколо пам`ятки охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання;

історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, що зберегла об`єкти культурної спадщини і пов`язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку (ст. 1);

об`єктами культурної спадщини є:

об`єкти архітектури - окремі будівлі, архітектурні споруди, що повністю або частково збереглися в автентичному стані і характеризуються відзнаками певної культури, епохи, певних стилів, традицій, будівельних технологій або є творами відомих авторів;

об`єкти містобудування - історично сформовані центри населених місць, вулиці, квартали, площі, комплекси (ансамблі) із збереженою планувальною і просторовою структурою та історичною забудовою, у тому числі поєднаною з ландшафтом, залишки давнього розпланування та забудови, що є носіями певних містобудівних ідей (ст. 2);

державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини, до яких належать, зокрема, обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради (ст. 3);

до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить:

здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини;

встановлення режиму використання пам`яток місцевого значення, їхніх територій, зон охорони;

забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження;

погодження відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, … реалізація яких може позначитися на стані пам`яток місцевого значення, їх територій і зон охорони;

надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках місцевого значення …, їхніх територіях та в зонах охорони, на щойно виявлених об`єктах культурної спадщини, реєстрація дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок (ст. 6 ч. 1 п.п. 1, 5, 6, 9, 13);

рішення про надання або про відмову в наданні дозволу, погодження чи висновку приймається органом охорони культурної спадщини протягом одного місяця з дня подання фізичною чи юридичною особою відповідних документів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ст. 6-1);

органи охорони культурної спадщини зобов`язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам`ятці або порушує законодавство, державні стандарти, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини; приписи органів охорони культурної спадщини є обов`язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами (ст. 30);

на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини (ст. 32).

Розпорядженням голови Закарпатської облдержадміністрації від 31.03.2021 № 230 затверджено Положення про Департамент культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації, відповідно до якого:

Департамент культури, національностей та релігій є структурним підрозділом Закарпатської обласної державної адміністрації та є юридичною особою публічного права (п.п. 1.1., 11.);

Департамент:

погоджує прологами та проекти містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт, реалізація яких може позначитися на стані пам`яток культурної спадщини місцевого значення, їх територій і зон охорони (п. 3.13.);

видає дозволи на проведення робіт на пам`ятках культурної спадщини місцевого значення …, їхніх територіях та в зонах охорони, на щойно виявлених об`єктах культурної спадщини (п. 3.14.) (а.с. 210-218 «а» т. 2).

Як випливає з розпорядження голови Закарпатської облдержадміністрації від 01.02.2021 № 22-р «Про структуру обласної державної адміністрації» та встановлено під час вирішення апеляційним судом питання про залучення до участі в справі Департаменту культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації, цей Департамент унаслідок злиття юридичних осіб публічного права Департаменту культури Закарпатської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 02227943) та Управління національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації є правонаступником майна, прав і обов`язків указаних юридичних осіб. Тож Департамент культури, національностей та релігій Закарпатської облдержадміністрації виконує функції та здійснює повноваження, що їх раніше здійснював Департамент культури Закарпатської облдержадміністрації.

Рішенням Ужгородської міської ради від 28.02.2019 № 1438 затверджено Положення про Орган з питань охорони культурної спадщини в новій редакції, відповідно до якого:

Орган з питань охорони культурної спадщини є постійно діючим робочим органом Ужгородської міської ради у межах штатних працівників управлінь містобудування та архітектури, у справах культури, молоді та спорту, управління правового забезпечення та залучених фахівців у галузі охорони культурної спадщини за згодою, Орган підпорядкований міському голові, заступнику міського голови відповідно до розподілу повноважень, підзвітний і підконтрольний виконавчому комітету та Ужгородській міській раді, здійснює управління у сфері охорони культурної спадщини на території міста Ужгорода, проте, не є юридичною особою (п.п. 1.1., 1.2., 1.3.).

Статтею 376 ЦК України визначено, що:

житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (ч. 1);

особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2);

право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3);

якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч. 4);

на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5);

у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову; якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво; особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (ч. 7).

ОСОБА_1 пред`явила позов про визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва до Ужгородської міської ради, яка як представницький орган місцевого самоврядування, що через нього територіальна громада, на території якої розташований об`єкт самочинного будівництва, здійснює, серед іншого, своє право власності на землю, є належним відповідачем у справі. Водночас при визначенні кола відповідачів позивачці належало враховувати установлений законодавством порядок здійснення будівництва та набуття права власності на новостворене нерухоме майно, права і обов`язки уповноважених на відповідні функції в цьому процесі органів, права інших осіб, що їх може стосуватися самочинне будівництво та його результат.

Законодавством унормовані порядок і процедури, які пов`язуються з будівництвом нерухомого майна, передбачено введення нерухомого майна в експлуатацію та державну реєстрацію прав на нього, унормовані компетенція і повноваження органів, які здійснюють управління у сфері містобудівної діяльності, в тому числі, здійснюють державний архітектурно-будівельний контроль і нагляд. Законом передбачена й відповідальність, зокрема, цивільна, за порушення суб`єктами таких правовідносин законодавства та відповідні цьому наслідки. Втручання у зв`язку з цим у відповідні права, захист прав суб`єктів правовідносин, розв`язання спорів щодо прав і обов`язків суб`єктів правовідносин здійснюються судовим порядком.

Окрім органів, які здійснюють державний архітектурно-будівельний контроль і нагляд, у процедурах, пов`язаних із будівництвом, у межах своїх компетенції та повноважень беруть у передбачених випадках на виконання покладених на них законодавством обов`язків й інші органи державної влади та місцевого самоврядування, надають відповідні висновки, погодження тощо (органи, до сфери діяльності яких входять питання землекористування, екології, санітарного контролю, охорони культурної спадщини і т.ін.).

З огляду на положення ст. 26 Закону № 2780-XII, спори з питань містобудування вирішуються радами у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства. Звернення до суду на захист порушеного (невизнаного, оспореного) права із позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу (компетентного органу місцевого самоврядування, який виконує відповідні функції) , рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Як випливає з матеріалів справи, Управління ДАБК Ужгородської міської ради не вбачало можливості зареєструвати за зверненням ОСОБА_1 декларацію про готовність об`єкта до експлуатації (прийняти об`єкт в експлуатацію) через сплив строку дії дозволу на виконання будівельних робіт, а до цього Інспекція ДАБК м. Ужгорода вказувала на істотне порушення позивачкою вимог, що ставляться до будівництва, та вимагало зупинити будівельні роботи на об`єкті реконструкції.

Зважаючи на компетенцію і повноваження органів, які здійснюють державний архітектурно-будівельний контроль і нагляд і, серед іншого, вирішують питання про можливість експлуатації самочинно збудованого нерухомого майна, що своєю чергою уможливлює оформлення та державну реєстрацію прав на нього (виникнення права власності), спір стосується безпосередніх прав і обов`язків Управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради, яке на території міста Ужгорода здійснює державний архітектурно-будівельний контроль включно з прийняттям в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Оскільки ж Управління ДАБК Ужгородської міської ради здійснюючи відповідні делеговані повноваження, визначені законодавством для органів державної виконавчої влади (вищенаведене законодавство, ст. 31 ч. 1 п. «б» пп. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), не є юридичною особою і як виконавчий орган ради підпорядкований Виконавчому комітету Ужгородської міської ради (юридичній особі), саме цей Виконавчий комітет є належним учасником спірних правовідносин. Та обставина, що відповідачем у справі виступала Ужгородська міська рада, наведеного не усуває, оскільки представницькі та виконавчі органи місцевого самоврядування мають різну компетенцію, різний обсяг повноважень і функцій і на виконання саме своїх повноважень діють у цивільних і процесуальних відносинах як юридичні особи самостійно.

У справі, що розглядається, відповідно до реальних її обставин та пред`явлених вимог має місце спір про право цивільне як між ОСОБА_1 і Ужгородською міською радою, так і між ОСОБА_1 і Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради в контексті реалізації функцій і повноважень Управління ДАБК Ужгородської міської ради у сфері містобудівної діяльності.

Юридична особа (виконавчий орган місцевого самоврядування), яка здійснює відповідні повноваження у сфері містобудівної діяльності, не може бути позбавлена права і можливості на належній стадії процесу та в належному процесуальному статусі заявити та захищати свою позицію щодо вимог, задоволення яких тягне створення підстав для набуття права власності на самочинно зведений об`єкт містобудування.

Враховуючи зміст спірних правовідносин слід зауважити, що питання про відповідність будівництва вимогам законодавства та можливість визнання права власності на нього в контексті наявності дозволів, погоджень інших уповноважених органів (у тому числі, органів, уповноважених діяти у сфері охорони культурної спадщини) повинно вирішуватися в рамках оцінки загальної процедури, тобто, охоплюється вирішенням спору із певних конкретних підстав з відповідною місцевою радою та її виконавчим органом або спеціально уповноваженим державним органом у сфері архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Зазвичай оспорювання певного погодження, дозволу, який є лише одним із елементів загальної процедури, чи факт його відсутності не тягнуть виникнення спору з відповідним уповноваженим органом, однак, якщо для того є конкретні та вмотивовані підстави (дії, бездіяльність, конкретне порушення прав тощо), такий спір може виникнути та може розглядатися за відповідними процесуальними правилами.

Попри такі умови і фактичну наявність спору, в тому числі, з Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради в контексті реалізації функцій і повноважень Управління ДАБК Ужгородської міської ради у сфері містобудівної діяльності, який із огляду на підстави, предмет позову та відомі позивачці на час пред`явлення позову обставини є одним із належних відповідачів щодо можливості визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва, позивачка на власний розсуд розпорядилася своїми процесуальними правами та пред`явила і підтримувала позов лише до Ужгородської міської ради. Участі в справі в якості відповідача Виконком Ужгородської міськради не брав, тоді як спір безпосередньо стосується його повноважень, прав і обов`язків у сфері містобудівної діяльності. Фактичний спір у тому числі й із Виконком Ужгородської міськради в контексті реалізації функцій і повноважень Управління ДАБК Ужгородської міської ради у сфері містобудівної діяльності підтверджується матеріалами справи, змістом аргументації своїх правових позицій учасниками справи тощо.

Суд першої інстанції маючи у справі відповідні дані не з`ясував обставини справи з належною повнотою та суті спірних правовідносин у контексті суб`єктного складу сторін у справі не врахував, питання про залучення до участі в справі уповноваженого у сфері містобудівної діяльності органу в якості співвідповідача не обговорив, відповідно до ст. 2 ч.ч. 1, 2, ст. 12 ч. 5, ст. 214 ч. 2 ЦПК України не діяв. Тим часом, саме сторона у справі повинна доводити обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і саме відповідачу належить право визнати позов повністю або частково, укласти мирову угоду, реалізувати за наявності для того підстав інші права, притаманні саме відповідачу (ст. 12 ч. 3, ст.ст. 43, 49, 81, 193, 206, 207 ЦПК України).

Тож позов не був пред`явлений, а справу не було вирішено щодо належного відповідача Виконкому Ужгородської міськради в контексті реалізації функцій і повноважень Управління ДАБК Ужгородської міської ради у сфері містобудівної діяльності.

Суд не мав процесуальних підстав за відсутності належного відповідача для вирішення спору як щодо його прав, так і щодо прав позивачки та іншого відповідача по суті, що, власне, і потягло наслідки, які випливають із положень ст. 352 ч. 1 ЦПК України. Таке вирішення справи є неправильним у процесуальному розумінні, рішення суду не відповідає вимогам ст.ст. 89, 263-265 ЦПК України, вищенаведені обставини виключали можливість реального вирішення спору через відсутність у справі належного відповідача, без якого про законність розв`язання спору щодо права власності на об`єкт самочинного будівництва не йдеться.

Питання обґрунтованості позову по суті, його доведеності, наявності підстав для визнання права, на яке посилається позивачка, щодо інших обставин наразі значення не мають і вирішуватися не можуть. Лише у спорі з належним відповідачем (відповідачами) може бути забезпечено встановлення відповідно до вимог цивільного процесуального закону та матимуть правове значення обставини щодо, зокрема:

фактичних параметрів об`єкта самочинного будівництва, відповідності їх технічній (проектній) документації, державним будівельним нормам і правилам, правилам забудови, впливу на історичну забудову міста;

наявності, меж, фіксації в генеральному плані міста та належній до нього документації на відповідний час охоронної зони пам`ятки культурної спадщини, історичного ареалу населеного місця тощо, наявності підстав і можливості застосування в спорі відповідних правил щодо охорони культурної спадщини з урахуванням обставин і часу будівництва об`єкта, дій учасників цього процесу, застосування правових позицій Верховного Суду, сформульованих у цьому контексті у подібних правовідносинах;

наявності чи відсутності погодження проекту будівництва уповноваженим органом у сфері охорони культурної спадщини, наявності чи відсутності підстав і потреби для визначення відповідачем у спорі також і уповноваженого органу у сфері охорони культурної спадщини;

можливості врегулювання питання позасудовим порядком, наявності підстав для визнання саме судовим порядком права власності на об`єкт самочинного будівництва.

За умовами справи на стадії апеляційного провадження викладені обставини не можуть бути змінені, а порушення норм закону не можуть бути усунені чи виправлені. Вирішення справищодо неналежноговідповідача абовідсутність усправі настадії їїрозгляду судомпершої інстанціїнеобхідного длявирішення споруналежного відповідача(відповідачів)є заприписами ст.376ч.3п.4ЦПК Україниобов`язковою підставоюдля скасуваннярішення судуз ухваленнямнового судовогорішення.Відповідні доводиапеляції прокуроращодо ВиконкомуУжгородської міськради в контексті реалізації функцій і повноважень Управління ДАБК Ужгородської міської ради у сфері містобудівної діяльності знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Доводи апелянта щодо необхідності участі в справі Департаменту культури, національностей та релігій Закарпатської облдержадміністрації в якості відповідача наразі є передчасними та недостатньо обґрунтованими, що, втім, результату апеляційного розгляду не змінює.

Доводи відповідача Ужгородської міськради та позивачки ОСОБА_1 в особі представника адвоката Рутковського С.В. щодо відсутності у прокурора підстав для представництва в процесі Виконкому Ужгородськоїміськради в контексті реалізації функцій і повноважень Управління ДАБК Ужгородської міської ради у сфері містобудівної діяльності апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані. Суд звертає, серед іншого, увагу на те, що Управління ДАБК Ужгородської міськради попри фактичне заперечення законності будівництва бездіяло, тож не виконало належним чином свою функцію. Водночас не будучи юридичною особою Управління ДАБК Ужгородської міськради не могло самостійно діяти судовим порядком, а Виконком Ужгородської міськради, з одного боку, участі в справі не брав, з іншого теж не забезпечив належного виконання функції державного архітектурно-будівельного контролю на території міста Ужгорода. Прокурор належним чином обґрунтував підстави свого представництва інтересів держави в справі, яка з огляду на необхідність збереження архітектурного обличчя міста та недопущення його хаотичної і неконтрольованої забудови становить суспільний інтерес.

Стосовно зміни власника об`єкта будівництва, право власності на який було визнано за оскарженим рішенням суду, апеляційний суд зазначає таке. Відомості про те, що на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Хребтань Н.М. 22.06.2021 за реєстровим № 335, право власності на «житлове приміщення над власними квартирами 1, АДРЕСА_2 , об`єкт житлової нерухомості», загальною площею 112,5 кв. м, житловою площею 46,0 кв. м, дві житлові кімнати, розташований за адресою: АДРЕСА_12 зареєстровано 22.06.2021, відповідно, за ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , і ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , по 1/2 частці у спільній частковій власності за кожною (а.с. 32-38 т. 2), надійшли до апеляційного суду лише 17.11.2021 разом із письмовим поясненням ОСОБА_1 (а.с. 174-179 т. 1).

Оскільки справу було призначено до апеляційного розгляду ухвалою від 26.03.2021, апеляційний суд не мав можливості застосувати положення ст. 365 ч. 1 п. 1 ЦПК України щодо залучення до участі у справі ОСОБА_6 і ОСОБА_7 як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Крім того, слід враховувати, що рішення суду, яким було визнано право власності на об`єкт самочинного будівництва, було набрало законної сили та було реалізоване ОСОБА_1 і в контексті справи та апеляції йдеться саме про її дії як забудовника та її право як позивачки. На час вчинення позивачкою відповідних дій і на час вирішення спору судом першої інстанції жодних прав ОСОБА_6 і ОСОБА_7 щодо спірного майна не існувало. За правової ситуації, що склалася, їх залучення до участі в справі як правонаступників саме позивачки недопустиме, а для залучення як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору вже на стадії апеляції процесуальна можливість була втрачена через дії сторони позивачки.

Виходячи з викладеного, на підставі ст. 376 ч. 1 п. 4, ч. 2, ч. 3 п. 4 ЦПК України апеляцію з урахуванням саме наведених вище обставин слід задовольнити, ухвалене з порушенням норм процесуального права рішення суду скасувати, у задоволенні позову про визнанняправа власностіна об`єктсамочинного будівництва відмовити з процесуальних підстав внаслідок пред`явлення вимог не до всіх належних відповідачів, через що судом було прийнято рішення про права, свободи, та інтереси особи, яка не була залучена до участі у справі в передбаченому цивільним процесуальним законом статусі.

Керуючись ст. 374 ч. 1 п. 2, ст.376ч.1п.4,ч.2,ч.3п.4,ст.382 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу виконувача обов`язків керівника Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області І. Савка в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації та Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області задовольнити,

рішення Ужгородського міськрайонного суду від 23 квітня 2020 року та додаткове рішення Ужгородського міськрайонного суду від 9 лютого 2021 року скасувати,

у позові ОСОБА_1 доУжгородської міськоїради Закарпатськоїобласті провизнання прававласності наоб`єкт самочинногобудівництва відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 4733,11 грн судового збору в дохід держави та 7099,67 грн на користь Закарпатської обласної прокуратури на відшкодування витрат із оплати судового збору з апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 2 серпня 2023 року.

Судді