Рішення

від 23.04.2020 по справі 308/721/20

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/721/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2020 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Лемак О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сухан Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до Ужгородської міської ради про визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що є власником житлових квартир № 1-3, які знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:07:002:0121 площею 0,0140 га та з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, право власності на яку посвідчується Державним актом на право власності на земельну ділянку, серія ЯЕ № 167856, виданого відділом Держкомзему у місті Ужгород 18.03.2009 року.

Стверджує, що 21.06.2007 року Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради їй надано дозвіл на реконструкцію належних на праві власності квартир на підставі рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 228 Про надання дозволу на будівництво, реконструкцію, добудову, проектування , зокрема надано дозвіл на облаштування житлової мансарди в об`ємі існуючого горища над власними квартирами в„– 1-3 по АДРЕСА_2 з облаштуванням окремого входу з двору.

08.10.2007 року інспекцією ДАБІ міста Ужгорода їй надано дозвіл на виконання будівельних робіт № 181, на облаштування житлової мансарди в об`ємі існуючого горища над власними квартирами в„– 1,3 по АДРЕСА_2 з облаштуванням окремого входу з двору.

Вказує, що у зв`язку з необхідністю зміни проекту реконструкції належних їй на праві власності житлових квартир, що викликано технічними причинами позивач звернулася до головного архітектора міста Ужгорода із заявою про внесення змін до проекту на реконструкцію житлового будинку у зв`язку з чим їй було надано архітектурно-планувальне завдання № 490 за яким було заплановано влаштування мансардних житлових приміщень в габаритах існуючого даху. Проте, відповідно до припису інспекції ДАБІ № 160 та № 178, її було зобов`язано припинити будівельні роботи та виконати проект інсоляції приміщень квартири АДРЕСА_4 , з врахуванням нової висоти будинку позивача та подати його в інспекцію до 26.11.2007 року.

Постановою ДАБІ міста Ужгорода № 286 від 19.11.2007 року на неї накладено штраф у сумі 140 грн. за здійснення реконструкції будівлі з відхиленням від проекту, який був сплачений.

Зазначає, що на виконання вимог припису ДАБІ міста Ужгорода нею було замовлено проект дослідження інсоляції для будинку АДРЕСА_5 . Відповідний проект був виготовлений архітектором ОСОБА_2 від 26.11.2007 року, яким встановлено відсутність неможливості інсоляції квартири АДРЕСА_4 та визначено факт того, що квартира АДРЕСА_6 отримує достатньо сонячного світла в різні періоди року, а отже, відповідних порушень під час проведення реконструкції допущено не було.

З питанням прийняття реконструйованого об`єкту до експлуатації та, відповідно, оформленням права власності, вона зверталася до відділу ДАБІ Ужгородської міської ради, де їй надали роз`яснення про неможливість прийняття в експлуатацію об`єкту та пояснили, що вказані дії можливо вчинити лише згідно Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів затвердженого постановою КМУ № 461 від 13.04.2011 року шляхом реєстрації декларацій встановленої форми.

Водночас зазначений Порядок не передбачає введення в експлуатацію будівель, які збудовані самочинно. Вирішення вказаного питання можливе лише після визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва в судовому порядку згідност.376 ЦК України.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.01.2020 року відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою, постановлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.03.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судове засіданні позивачка не з`явилася, однак від її представника - адвоката Михалківа Б.С. надійшла до суду заява про розгляд справи без їх участі, в заяві зазначив, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі, просить їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву, в якій просить провести розгляд справи без участі відповідача за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи позивачка ОСОБА_1 є власником житлових квартир АДРЕСА_7 , які знаходяться на земельній ділянці, кадастровий номер 2110100000:07:002:0121, загальною площею 0,0140 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та належить позивачу на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯЕ № 167856, виданого відділом Держкомзему у місті Ужгород 18.03.2009 року.

21.06.2007 року позивачу Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради надано дозвіл на реконструкцію належних на праві власності квартир на підставі рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 228 Про надання дозволу на будівництво, реконструкцію, добудову, проектування , зокрема надано дозвіл позивачу на облаштування житлової мансарди в об`ємі існуючого горища над власними квартирами в„– 1-3 по АДРЕСА_2 з облаштуванням окремого входу з двору.

Судом встановлено, що 08.10.2007 року інспекцією ДАБІ міста Ужгорода ОСОБА_1 надано дозвіл на виконання будівельних робіт № 181, на облаштування житлової мансарди в об`ємі існуючого горища над власними квартирами в„– 1,3 по АДРЕСА_2 з облаштуванням окремого входу з двору.

У зв`язку з необхідністю зміни проекту реконструкції внаслідок технічний причин позивач звернулася до головного архітектора міста Ужгорода із заявою про внесення змін до проекту на реконструкцію житлового будинку у зв`язку з чим надано архітектурно-планувальне завдання № 490 за яким було заплановано влаштування мансардних житлових приміщень в габаритах існуючого даху.

Суд встановив, що приписом інспекції ДАБІ № 160 та № 178 позивачку було зобов`язано припинити будівельні роботи та виконати проект інсоляції приміщень квартири АДРЕСА_4 , з врахуванням нової висоти будинку позивача та подати його в інспекцію до 26.11.2007 року.

Постановою ДАБІ міста Ужгорода № 286 від 19.11.2007 року на позивача накладено штраф у сумі 140 грн. за здійснення реконструкції будівлі з відхиленням від проекту.

Позивачкою на виконання вимог припису ДАБІ міста Ужгорода було замовлено проект дослідження інсоляції для будинку АДРЕСА_5 . Відповідний проект був виготовлений архітектором ОСОБА_2 від 26.11.2007 року, яким встановлено відсутність неможливості інсоляції квартири АДРЕСА_4 та визначено факт того, що квартира АДРЕСА_6 отримує достатньо сонячного світла в різні періоди року.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 збудовано об`єкт нерухомого майна - житлову мансарду над власними квартирами № 1,3 загальною площею 112,5 квадратних метрів, у тому числі житловою площею 46,0 м.кв., допоміжною площею 66,5 м.кв., вартістю 473311,00 грн., що підтверджуються наявною у матеріалах справи копією технічного паспорту на об`єкт нерухомого майна - житлову мансарду над власними квартирами № 1,3 , що складений ФОП ОСОБА_3 07.09.2018 року.

Судом також встановлено, що позивачка щодо прийняття реконструйованого об`єкту до експлуатації та, відповідно, оформленням права власності, зверталася до відділу ДАБІ Ужгородської міської ради, де їй надали роз`яснення про неможливість прийняття в експлуатацію об`єкту та пояснили, що вказані дії можливо вчинити лише згідно Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів затвердженого постановою КМУ № 461 від 13.04.2011 року шляхом реєстрації декларацій встановленої форми.

Стаття 376 ЦК України передбачає, що право власності на самочинне будівництво може бути за рішенням суду визнано за особою, яка здійснила самочинне будівництво, якщо не порушує право інших осіб і надана земельна ділянка під будівництво.

Згідно ст. 331 ЦК України, право власності на новостворену річ, яка виготовлена особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором, або законом, а право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ від 30.03.2012 року № 6 Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва) визначено, що відповідно до ст. 376 ЦК України, суди розглядають справи щодо самочинного будівництва, зокрема, про визнання права власності на самочинно збудоване майно власником земельної ділянки; про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснила самочинно будівництво.

Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Пункт 8 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 року Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) зазначає, що право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (стаття 90 ЗК) та землекористувачі (стаття 95 ЗК). Власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством.

Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК).

Ст. 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності визначено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Пунктом 14 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 року Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) передбачено, що суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було надано земельну ділянку у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією.

Відповідно до п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011року зазначено, що у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження об`єкту.

Судом встановлено, що позивачкою, на виконання вимог припису ДАБІ міста Ужгорода було замовлено проект дослідження інсоляції для будинку АДРЕСА_5 , проект був виготовлений архітектором ОСОБА_2 від 26.11.2007 року, встановлено відсутність неможливості інсоляції квартири АДРЕСА_4 та визначено факт того, що квартира АДРЕСА_6 отримує достатньо сонячного світла в різні періоди року, тим самим констатовано факт можливості прийняття в експлуатацію будинку та усунення позивачкою будь-яких порушень відповідних вимог під час проведення реконструкції.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що обставини та підстави, на які посилається позивач ОСОБА_1 в обґрунтування порушення своїх прав, знайшли свого належного підтвердження при розгляді справи, а отже, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст. 15, 16 328, 331, 376 ЦК України, ст.ст. 4, 13, 49, 89, 142, 200, 206, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) право власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна - житлове приміщення над власними квартирами № 1,3 загальною площею 112,5 квадратних метрів, що знаходиться у АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Лемак