Ухвала

від 21.08.2023 по справі 5015/2913/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

УХВАЛА

21.08.2023Справа № 5015/2913/12

За заявою: ОСОБА_1 , м.Черкаси,

До відповідача: Голуба Олега Романовича, м.Львів,

про: перегляд ухвали Господарського суду Львівської області від 09.09.2013 за нововиявленими обставинами,

у справі №5015/2913/12

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , м. Львів

до відповідача: Львівське міське споживче товариство, м.Львів

про стягнення 421 408,59 грн.

Суддя І.КОЗАК

Без виклику представників.

09.09.2013 Господарським судом Львівської області (суддя Березяк Н.Є.) було винесено ухвалу про затвердження мирової угоди по справі № 5015/2913/12 за позовом ФОП ОСОБА_2 до Львівського міського споживчого товариства про стягнення боргу 421 408,59 грн.

01.08.2023 ОСОБА_1 подано заяву про перегляд ухвалу про затвердження мирової угоди від 09.09.2013 по справі № 5015/2913/12 за нововиявленими обставинами.

Системою автоматизованого розподілу заяву у цій справі передано для розгляду судді І.Козак.

Ухвалою суду від 07.08.2023 заяву залишено без руху для усунення недоліків.

16.08.2023 від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків позову, а саме: клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв`язку з інвалідністю заявника (ІІ група інвалідності), докази надіслання заяви учасникам процесу та докази ознайомлення представника ОСОБА_1 з матеріалами справи №465/4388/20 у Франківському районному суді м.Львова.

Порядок перегляду судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами у господарських справах регулюється главою третьою розділуГПК України.

Відповідно до частини 1 статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до статті 322 ГПК України заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами за формою і змістом повинні відповідати вимогам цього Кодексу щодо оформлення позовних заяв до суду першої інстанції. У заяві про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами зазначаються: 1) найменування суду, якому адресується заява, номер справи; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, за наявності; 3) інші учасники справи; 4) судове рішення, про перегляд якого подано заяву; 5) нововиявлені або виключні обставини, якими обґрунтовується вимога про перегляд судового рішення, і дата їх відкриття або встановлення; 6) посилання на докази, що підтверджують наявність нововиявлених або виключних обставин.

До заяви додаються: 1) документи, що підтверджують надіслання іншим учасникам справи копії заяви та доданих до неї документів; 2) документ про сплату судового збору; 3) докази, що підтверджують наявність нововиявлених або виключних обставин; 4) документ, який підтверджує повноваження представника особи, яка подає заяву, - якщо заява підписана таким представником; 5) клопотання особи про витребування копії рішення міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, в органу, відповідального за координацію виконання рішень міжнародної судової установи, якщо її немає у розпорядженні особи, яка подала заяву, - у разі подання заяви про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статті 320 цього Кодексу; 6) у разі пропуску строку на подання заяви - клопотання про його поновлення.

Як зазначає заявник, про те, що спірне приміщення, власником якого є ОСОБА_1 , стало предметом мирової угоди, йому стало відомо тільки після ознайомлення 28.03.2023 представника з матеріалами справи № 465/4388/20 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Господарський суд Львівської області, розглядаючи справу №5015/2913/12, не залучив його як власника приміщення, не повідомив його про розгляд справи та не надав йому можливості захищати свої права і законні інтереси. Позивач не був повідомлений про розгляд справи ніяким способом, не отримував жодних документів від суду, не брав участі у судовому засіданні та не мав змоги ознайомитися з матеріалами справи.

Правовою підставою для перегляду ухвали суду від 09.09.2013 заявник зазначив п.1 ч.2 ст.320 ГПК України, а саме: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Пунктом 1 частини 1 статті 321 ГПК України встановлено, що заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини 2 статті 320 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Відповідно до статті 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно статті 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до статті 115 ГПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Слід зазначити, що процесуальний строк виступає одним з ключових елементів господарсько-процесуальної форми та направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження господарського процесу у визначених ГПК України часових рамках.

Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків. З початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.

Отже, норми, які регламентують процесуальні строки передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

З огляду на системний аналіз ГПК України, під процесуальними строками розуміють проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.

Положеннями частини 1 статті 116 ГПК України передбачено, що перебіг процесуальних строків починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином, передбачений пунктом 1 частини 1 статті 321 ГПК України строк для подання заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами з огляду на вказане починає обчислюватися з 29.03.2023 та діє до 27.04.2023 включно. Натомість, цю заяву було надіслано 01.08.2023 через систему «Електронний суд».

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.07.1989 по справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007, та "Трух проти України" (ухвала), заява № 50966/99, від 14.10.2003).

Викладені у заяві обставини щодо дотримання строків звернення, що передбачені пунктом 1 частини 1 статті 321 ГПК України, мають суто суб`єктивний характер, не підтверджені належними доказами, і переконливо свідчать про те, що своєчасне подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами залежало виключно від волевиявлення заявника.

Наведене свідчить про те, що відповідна заява подана до суду після закінчення строку, встановленого пунктом 1 частини 1 статті 321 ГПК України.

Пунктом 6 частини 3 статті 322 ГПК України визначено перелік документів, які додаються до заяви, зокрема, у разі пропуску строку на подання заяви - клопотання про його поновлення.

Відповідно до частини 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Разом з тим, згідно з частиною 4 статті 119 ГПК України одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Варто зазначити, що норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, процесуальною пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення кожного із процесуальних строків.

Втім, нормами ГПК України не передбачається автоматичного та безумовного поновлення процесуального строку. Тобто, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку, проте для цього важливо вчинити процесуальну дію та заявити відповідне клопотання, обґрунтувати поважність причин пропуску такого строку та надати суду відповідні докази.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності заяв, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Враховуючи прецедентну практику Європейського суду з прав людини та імперативні приписи процесуального законодавства, можливість поновлення судом пропущеного строку не є необмеженою.

Таким чином, пропущений процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було визначено строк, одночасного подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та відповідних доказів в її обґрунтування, а також визнання причин пропуску строку поважними, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 04.04.2022 по справі №911/2257/20.

Натомість клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку з наведенням обґрунтувань поважності причин пропуску визначеного законом строку та подання належних доказів, що підтверджують відповідні обставини, матеріали заяви не містять, як і не зазначено про поновлення і в ухвалі про усунення недоліків заяви.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

За змістом частини 1, 2 статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 4статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин, оскільки заяву про перегляд ухвали Господарського суду Львівської області від 09.09.2013 у справі №5015/2913/12 за нововиявленими обставинами подано після закінчення строку, встановленого пунктом 1 частини 1 статті 321 ГПК України, без відповідного клопотання про його поновлення, суд дійшов висновку про залишення вказаної заяви без розгляду.

Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 21.01.2022 по справі № 917/733/20; від 10.11.2021 по справі №910/1458/20.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 118, 234, 235, 321 Господарського процесуального кодексу України, суддя

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Господарського суду Львівської області від 09.09.2013 у справі №5015/2913/12 за нововиявленими обставинами, залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена в порядку статей 255-257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Суддя Козак І.Б.