Ухвала

від 31.08.2023 по справі 398/5299/21

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/5299/21

провадження №: 1-кс/398/1132/23

УХВАЛА

Іменем України

"31" серпня 2023 р. м.Олександрія

Слідчий суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Олександрійського ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022120000000042 від 16.02.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

29.08.2023 року до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області надійшло клопотання слідчого СВ Олександрійського ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_3 про арешт майна.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого у великих розмірах, де потерпілим є Олександрійська районна рада Кіровоградської області.

Так, ОСОБА_4 підозрюється в тому, що внаслідок зловживання своїм службовим становищем, як директора ТОВ «Торгівельна виробнича компанія «Вугілля Дон Прайм», тобто товариства постачальника, шляхом не належного виконання даним товариством постачання 81,78 тони товару (вугілля) відповідної якості, замовником, в особі КУ «Олександрійський районний центр із обслуговування закладів освіти» Олександрійської районної ради Кіровоградської області, на підставі офіційних документів, було організовано і безпідставно перераховано кошти на банківський рахунок ТОВ «Торгівельна виробнича компанія «Вугілля Дон Прайм», на суму 374824 гривень 73 копійки, якими ОСОБА_4 , як директор товариства розпорядився на власний розсуд, тим самим, заволодів державними коштами, спричинивши цим державі в особі Олександрійської районної ради Кіровоградської області майнову шкоду у великих розмірах на загальну суму 374 824 гривень 73 копійки.

25.08.2023 року представником потерпілого ОСОБА_5 у кримінальному провадженні в інтересах Олександрійської районної ради Кіровоградської області до ОСОБА_4 заявлено цивільний позов у порядку ст.128 КПК України з метою відшкодування збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням, у розмірі 374 824 грн. 73 коп.

Згідно з інформаційною довідкою Територіального сервісного центру МВС (3542) за ОСОБА_4 станом на 10.08.2023 року зареєстровані наступні транспортні засоби:

-03.02.2012 року автобус Богдан А 092052, днз НОМЕР_1 ;

-14.05.2019 року автомобіль HYUNDAI TUCSON, днз НОМЕР_1 .

Слідчий просить накласти арешт на вищевказані об`єкти нерухомого майна, належні підозрюваному ОСОБА_4 , посилаючись на те, щоб запобігти можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, яке може бути використане для відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення Олександрійській районній раді Кіровоградської області.

В судове засідання слідчий та прокурор подали заяву про розгляд клопотання у його відсутність та просили клопотання задовольнити в повному обсязі.

Клопотання про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, розглядалось без повідомлення власника майна, відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Відповідно до ч.4 ст.107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Клопотання про арешт майна відповідає вимогам ст.171 КПК України.

Встановлено, що провадженні слідчого управління ГУНП в Кіровоградській області перебуває кримінальне провадження №12022120000000042 від 16.02.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

З повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри вбачається, що ОСОБА_4 підозрюється в тому, що внаслідок зловживання своїм службовим становищем, як директора ТОВ «Торгівельна виробнича компанія «Вугілля Дон Прайм», тобто товариства постачальника, шляхом не належного виконання даним товариством постачання 81,78 тони товару (вугілля) відповідної якості, замовником, в особі КУ «Олександрійський районний центр із обслуговування закладів освіти» Олександрійської районної ради Кіровоградської області, на підставі офіційних документів, було організовано і безпідставно перераховано кошти на банківський рахунок ТОВ «Торгівельна виробнича компанія «Вугілля Дон Прайм», на суму 374824 гривень 73 копійки, якими ОСОБА_4 , як директор товариства розпорядився на власний розсуд, тим самим, заволодів державними коштами, спричинивши цим державі в особі Олександрійської районної ради Кіровоградської області майнову шкоду у великих розмірах на загальну суму 374 824 гривень 73 копійки.

З матеріалів клопотання вбачається, що 25.08.2023 року представником потерпілого ОСОБА_5 у кримінальному провадженні в інтересах Олександрійської районної ради Кіровоградської області до ОСОБА_4 заявлено цивільний позов у порядку ст.128 КПК України з метою відшкодування збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням у розмірі 374 824 грн. 73 коп.

Статтею 131 КПК Українивизначено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості провадження. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.6 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до вимог ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Слідчим суддею встановлено, що 20.06.2023 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Згідно з інформаційною довідкою Територіального сервісного центру МВС (3542) за ОСОБА_4 станом на 10.08.2023 року зареєстровані наступні транспортні засоби:

- 03.02.2012 року автобус Богдан А 092052, днз НОМЕР_1 ;

- 14.05.2019 року автомобіль HYUNDAI TUCSON, днз НОМЕР_1 .

Частина 8 статті 170 КПК України передбачає, що вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

Проте в клопотанні відсутні будь-які дані про вартість транспортних засобів, також відсутні дані про те, хто користується вказаними транспортними засобами, внаслідок чого слідчий суддя позбавлений можливості встановити чи співмірним буде обмеження права власності та які наслідки арешту будуть для підозрюваного чи третіх осіб.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»),

Враховуючи відсутність даних про вартість майна, відомостей про користувачів майна, що унеможливлює встановлення співмірності обмеження права власності, зважаючи, що слідчим суддею вже накладено арешт на частину майна ОСОБА_4 , суд дійшов висновку про відмову в клопотанні слідчого про накладення арешту на майно.

Керуючись 94, 128, 131, 132, 170, 171, 173 КПК України, ст. 149, 150, 153, 157 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання слідчого СВ Олександрійського ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_3 про арешт майна на транспортні засоби, які згідно інформації від 10.08.2023 року зареєстровані за підозрюваним ОСОБА_4 , - відмовити.

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга протягом п`яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1