Ухвала

від 07.09.2023 по справі 753/8830/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №753/8830/21 Головуючий у 1-й інст. Українець В.В.

Категорія 63 Доповідач Коломієць О. С.

У Х В А Л А

07 вересня 2023 року м. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі судді Коломієць О.С., вирішуючи питання про відвід суддів Трояновської Г.С., Галацевич О.М., Павицької Т.М., заявлений ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у справі № 753/8830/21

в с т а н о в и в :

В провадженні Житомирського апеляційного суду перебуває цивільна справа № 753/8830/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 14 квітня 2023 року.

05 вересня 2023 року від скаржників надійшла заява про відвід складу суду: головуючого судді Трояновської Г.С., суддів Галацевич О.М., Павицької Т.М. В обґрунтування якого, апелянти зазначили, що апеляційний суд здійснює розгляд вказаної цивільної справи з порушенням норм процесуального законодавства, оскільки суд вчинив підробку офіційних документів справи під час надсилання поштової кореспонденції у вказаній справі. Вважають, що такі дії суду викликають сумніви у об`єктивності та неупередженості колегії суддів.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року заявлений скаржниками відвід визнано необґрунтованим, передано цивільну справу №753/8830/21 для вирішення питання про відвід на розгляд судді визначеному в порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Перевіривши доводи заяви про відвід колегії суддів, вважаю, що підстав для задоволення відводу немає.

Положеннями ст.ст.36, 37, 39 ЦПК України передбачені підстави для відводу та самовідводу суддів.

Відповідно до приписів п.3, 5 ч.1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Частиною 4 статті 39 ЦПК України передбачено, що встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 36 цього Кодексу, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.

Отже, аналіз змісту вказаної норми свідчить про те, що, заявляючи відвід на підставі п.3, 5 ч.1 ст. 36 ЦПК України, учасник справи зобов`язаний надати докази щодо наявності обставин, які викликають сумнів в неупередженості та об`єктивності судді або заінтересованості суддів у результаті розгляду справи.

Однак, на підтвердження вказаних обставин заявники не навели об`єктивні причини щодо наявності в діях суддів фактору зацікавленості в результаті розгляду справи, а також не навели дійсні обставини, які б викликали сумнів в неупередженості або об`єктивності суддів при розгляді відповідної справи.

Зі змісту заяви Блонських вбачається, що вони не погоджуються з тим, що перелік поштової кореспонденції, яка надійшла на їхню адресу 25.08.2023 у вказаній справі, не відповідає опису супровідного листа до цієї кореспонденції.

Таким чином, заявниками не наведено жодного доказу, на підставі якого можна було б зробити висновок про упередженість та необ`єктивність суддів.

Згідно практики ЄСПЛ, несприятлива позиція суду з питань права сама по собі не породжує сумнівів в неупередженості (Castillo Algar 44). Сумніви мають бути засновані на фактичних обставинах; неприпустимими є гіпотези про можливий розвиток подій (Bulut).

Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (п. 45-50 рішення ЄСПЛ у справі «Морель проти Франції»; п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Пескадор Валеро проти Іспанії») або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (п. 40 рішення ЄСПЛ у справі «Лука проти Румунії»), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (п. 44 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»; п. 30 рішення ЄСПЛ у справі «Пабла Кю проти Фінляндії»; п. 96 рішення ЄСПЛ у справі «Мікалефф проти Мальти»).

Європейським судом з прав людини в рішенні по справі «Білуха проти України» (Заява № 33949/02) від 09 листопада 2006 року зазначено, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».

Враховуючи наведене і приймаючи до уваги, що заявники обґрунтовують свою заяву про упередженість та необ`єктивність суддів на не підтверджених жодними належними та допустимими доказами припущеннях, які не можуть бути підставою для відводу суддів, а дійсних обставин для задоволення відводу або самовідводу не встановлено, суддя приходить до висновку, що заявлені підстави для відводу суддів не ґрунтуються на законі та є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 381 ЦПК України, суддя

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Трояновської Г.С., суддів Галацевич О.М., Павицької Т.М. у справі № 735/8830/21 - відмовити.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя О.С. Коломієць