Ухвала

від 06.09.2023 по справі 910/10939/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/10939/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Вронська Г.О., Губенко Н.М.

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Іванцової Марини Валеріївни

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Мальченко А.О., судді - Агрикова О.В., Скрипка І.М.)

від 01.05.2023

у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Іванцової Марини Валеріївни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіоніт Груп"

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

1. У листопаді 2021 року Фізична особа-підприємець Іванцова Марина Валеріївна (далі - позивачка) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіоніт Груп" (далі - відповідач) про визнання договору недійсним.

2. Позов мотивовано непогодженням істотних умов договору оренди, передбачених статтею 284 ГК України. Також позов обґрунтовано тим, що оспорюваний договір був підписаний внаслідок обману з боку відповідача, оскільки на день підписання договору був дійсний інший договір оренди того ж приміщення, укладений між відповідачем та Самойленко А.В.

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Суд дійшов висновку щодо необґрунтованості позовних вимог, оскільки сторонами погоджено усі істотні умови договору оренди. З матеріалів справи вбачається наявність заборгованості у позивачки зі сплати орендної плати, що підтверджує використання позивачкою орендованого приміщення та відповідно вказує на виконання сторонами умов цього договору.

5. Позивачка звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2023, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

6. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 17.04.2023 апеляційну скаргу позивачки залишив без руху, оскільки скаржниця не надала докази сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, а також докази направлення копії скарги і доданих до неї документів листом з описом вкладення відповідачу. Позивачці було запропоновано усунути вказані недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

7. 24.04.2023 до суду апеляційної інстанції від скаржниці надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, в тексті якої викладено клопотання про звільнення останньої від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі.

8. Заява мотивована тим, що позивачка не може сплатити судовий збір, оскільки її доходу недостатньо для утримання родини та сплати судового збору у сумі, яка передбачена ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2023, що підтверджує копією довідки Пенсійного фонду України ОК-5 від 19.04.2023 та копією довідки Державної податкової служби України № 2653-22-04605 від 15.09.2022.

9. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2023 відмовлено заявниці у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 у справі № 910/10939/22 та повернув скаргу.

10. Ухвалу суду апеляційної інстанції обґрунтовано таким:

- довідка Державної податкової служби України № 2653-22-04605 від 15.09.2022 не може бути підставою для звільнення від сплати судового збору, оскільки відображені у ній відомості підтверджують відсутність доходу за період з 1 кварталу 2021 року по 2 квартал 2022 року, але не відображають відсутність доходу позивачки за 2022 календарний рік в цілому;

- довідка Пенсійного фонду України ОК-5 від 19.04.2023 відображає інформацію щодо доходу позивачки за звітні періоди з 2017 по 2018 роки, що унеможливлює встановити факт відсутності доходу в останньої за 2022 рік;

- можливість звільнення від сплати судового збору передбачена статтею 8 Закону України "Про судовий збір", частина перша якої визначає однією з таких підстав випадок, коли розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік;

- оскільки позивачка не надала доказів того, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків її річного доходу за весь попередній календарний рік (2022), то підстави для звільнення від сплати судового збору відсутні.

11. У зв`язку з не усуненням недоліків, суд повернув апеляційну скаргу позивачці на підставі частини четвертої статті 174 та частини другої статті 260 ГПК України.

12. 08.05.2023 позивачка звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду апеляційної скарги.

13. Касаційна скарга мотивована порушенням вимог частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", частини четвертої статті 174 та частини другої статті 260 ГПК України судом апеляційної інстанції, оскільки:

- позивачка надала відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків за 2022 рік станом на момент подання позовної заяви та довідку з Пенсійного фонду України;

- скаржниці не було відомо щодо необхідності подання відомостей за весь 2022 рік;

- суд апеляційної інстанції не просив додатково надати йому необхідний документ і не збільшив для цього строк для усунення недоліків.

14. 21.08.2023 до Верховного Суду від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому сторона просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

15. Відзив мотивовано таким:

- особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі;

- в порушення положень частини першої статті 74 ГПК України позивачка не надала належних та допустимих доказів, а також не довела обставини, які б давали підстави для її звільнення від сплати судового збору;

- надані позивачкою докази, на підтвердження обставин щодо відсутності у неї можливості сплатити судовий збір, не є підставою для звільнення її від сплати судового збору, оскільки такі не містять відомостей про відсутність у заявниці відповідного доходу за 2022 календарний рік в цілому.

16. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справі №503/1904/16-ц, аналізуючи положення частини першої статті 121 ЦПК України (Залишення позовної заяви без руху, повернення заяви) 2004 року, дійшов висновку, що подаючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, особа вправі очікувати задоволення судом такого клопотання, що очевидно надає їй підстави не сплачувати судовий збір, тому одночасна відмова у задоволені клопотання про звільнення від сплати судового збору та визнання неподаною і повернення апеляційної скарги, чи іншого процесуального звернення, є невиправданим, оскільки у разі відмови у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд може продовжити строк заявнику для сплати судового збору. Реалізацією особою процесуального права на подання клопотання про звільнення від сплати судового збору не може оцінюватись судом як невиконання вимог ухвали суду про сплату судового збору та мати наслідком повернення апеляційної скарги, оскільки це за процедурою порушує право на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції.

У такому випадку суд, розглядаючи клопотання про звільнення від сплати судового збору та відмовляючи у його задоволенні, повинен був діяти відповідно до вимог статті 121 ЦПК України 2004 року: продовжити строк на усунення недоліків, а не одразу повертати апеляційну скаргу заявникам, адже у останніх не було можливості усунути зазначені недоліки з урахуванням прийнятого в оскаржуваному рішенні відповідного процесуального рішення за клопотанням про звільнення від сплати судового збору.

17. У наведеній справі розглядався випадок, коли скаржник, звертаючись до суду апеляційної інстанції зі скаргою, не сплатив судовий збір і не зазначив про наявність підстав для його звільнення від сплати судового збору, а усуваючи недоліки, зазначені судом в ухвалі про залишення скарги без руху (необхідність сплати судового збору у визначеному законом розмірі), заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі статті 8 Закону України "Про судовий збір".

18. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справі №503/1904/16-ц скасував ухвалу суду апеляційної інстанції, якою було відмовлено у задоволенні клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору і повернуто скаргу заявнику, а справу направив до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

19. Подібні висновки викладено і в інших постановах Касаційного цивільного суду за правовідносинами, які виникли після внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України у 2017 році (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017), а саме:

- постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.05.2020 у справі № 758/8383/15-ц, від 11.11.2020 у справі № 128/1213/20 (суд повинен був діяти відповідно до вимог частини другої статті 127 ЦПК України: продовжити строк на усунення недоліків, а не одразу повертати апеляційну скаргу заявнику);

- постанови від 21.04.2021 у справі № 216/4979/19, від 28.09.2022 у справі № 755/17444/20, від 30.11.2022 у справі № 185/463/22 (суд повинен був діяти відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України і продовжити заявнику строк на усунення недоліків).

20. У вказаних справа суд касаційної інстанції скасував ухвали судів апеляційної інстанції і направив справи для продовження розгляду.

21. Також Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постановах від 17.02.2022 у справі № 500/1704/21, від 19.12.2022 у справі № 280/10087/21, від 02.02.2023 у справі № 320/2083/21 послався на висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладені в постановах від 01.04.2020 у справі № 503/1904/16-ц та від 21.04.2021 у справі № 216/4979/19, що реалізація права на подання клопотання про відстрочення сплати судового збору або зменшення його розміру не може оцінюватись судом, як невиконання вимог ухвали суду про сплату судового збору і мати наслідком повернення апеляційної скарги.

22. Такі висновки зроблено з урахуванням редакції Кодексу адміністративного судочинства України, яка набула чинності після 2017 року. У вказаних справах суд касаційної інстанції розглядав аналогічні ситуації, коли суд апеляційної інстанції після залишення апеляційної скарги без руху, у зв`язку з несплатою судового збору та усунення недоліків скарги, в яких заявлялось клопотання про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору, відмовляв у задоволенні такого клопотання і повертав скаргу заявнику, без повторного залишення скарги без руху. Суд касаційної інстанції скасовував ухвали судів апеляційної інстанції і направляв справи для продовження розгляду.

23. Водночас Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 09.02.2023 у справі № 295/14365/19 розглядав подібні правовідносини щодо правомірності постановлення ухвали про відмову у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та повернення скарги (коли в апеляційній скарзі не було заявлено відповідного клопотання, а про нього скаржник заявив усуваючи недоліки). Суд касаційної інстанції вказав, що викладені у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 503/1904/16-ц висновки не є релевантними до застосування за обставин справи, що переглядається, оскільки норми ЦПК України, на підставі яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних висновків, були в редакції на час звернення до суду (2016 рік), та які не кореспондуються із нормами КАС України в редакції на час виникнення правовідносин у справі, що розглядається.

24. Також Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі № 295/14365/19 виходив з того, що відповідно до частини другої статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Таким чином, продовження встановленого судом строку є правом, а не обов`язком суду.

25. Подібні висновки викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2022 у справі № 910/12556/20, а саме суд відхилив посилання на висновок Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 01.04.2020 у справі №503/1904/16-ц, оскільки у вказаній постанові викладено висновок про застосування положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції 2004 року, втім не тих чинних норм ГПК України, про неправильне застосування яких зазначав скаржник.

26. Крім того, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 910/12556/20 зазначив, що недотримання скаржником процесуальної дисципліни заявлення про розстрочення сплати судового збору з одночасним поданням апеляційної скарги (коли сплата судового збору вимагається від сторони, а докази такої сплати мають надаватися разом зі скаргою), хоча й не позбавляє таку особу можливості в подальшому заявити відповідне клопотання, водночас обмежує реалізацію цього права встановленим судом строком на усунення недоліків апеляційної скарги (п. 3.15. постанови).

Оскільки у процесуальному законодавстві (стаття 119 ГПК) унормовано можливість вчинення процесуальних заяв за межами встановлених судом строків лише у спосіб їх (строків) продовження, і не передбачено повторного залишення апеляційної скарги без руху після невиконання особою вимог першої відповідної ухвали суду, аргументи скаржника не є слушними. В контексті викладеного колегія суддів відзначає, що наслідком порушення встановленого судом строку на усунення недоліків апеляційної скарги, ГПК України встановлено такий процесуальний наслідок, як її повернення заявнику (п. 3.18. постанови).

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 910/12556/20 виснував, що непродовження судом апеляційної інстанції, з власної ініціативи, процесуального строку на усунення недоліків апеляційної скарги, що є його ініціативною дискрецією, після відмови у задоволенні клопотання апелянта про розстрочення сплати судового збору, за обставин, коли про продовження цього строку не клопотав сам заявник, не може свідчити ні про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, ні про порушення прав апелянта на доступ до правосуддя, адже: по-перше, таке продовження строку є правом, а не обов`язком суду; по-друге, повернення апеляційної скарги після відмови у задоволенні клопотання про розстрочення сплати судового збору стало наслідком, зокрема, дій самого заявника, який не подав клопотання про розстрочення сплати судового збору одночасно із апеляційною скаргою та не клопотав про продовження процесуального строку, встановленого апеляційним судом на усунення недоліків скарги.

27. Щодо нормативного регулювання.

28. Відповідно до частини першої, другої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

29. Аналогічне регулювання передбачено і в Цивільному процесуальному кодексі України (частини перша, друга статті 127), і в Кодексі адміністративного судочинства України (частини перша, друга статті 121).

30. Відповідно до частин першої - третьої статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. У разі надходження до суду справи, що підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, після закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляційної інстанції в порядку цивільного чи адміністративного судочинства, суд перевіряє наявність підстав для залишення позовної заяви без руху відповідно до вимог господарського процесуального закону, чинного на дату подання позовної заяви.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.

31. Аналогічні положення містить Цивільний процесуальний кодекс України (частини перша - третя статті 185) і Кодекс адміністративного судочинства України (частини перша - третя статті 169).

32. Питання звільнення (відстрочення) від сплати судового збору урегульовано положеннями статті 8 Закону України "Про судовий збір".

33. Верховний Суд зазначає, що суди касаційної інстанції за однакового правового регулювання питання залишення апеляційної скарги без руху, у разі несплати судового збору і заявлення клопотання про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору в заяві про усунення недоліків апеляційної скарги, дійшли різних висновків щодо можливості повторного залишення апеляційної скарги вдруге без руху із наданням часу для усунення недоліків апеляційної скарги у разі, коли у задоволенні клопотання про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору було відмовлено.

34. При цьому положення статті 119 ГПК України (статті 127 ЦПК України і статті 121 КАС України) передбачають можливість поновлення процесуального строку тільки за клопотанням сторони, а продовження за клопотанням сторони або з власної ініціативи тільки в межах визначеного строку. Тобто продовження строку можливе і за ініціативою суду, але в межах визначеного судом строку для усунення недоліків апеляційної скарги і який також обмежений строком, визначеним законом (не більше десяти днів з дня вручення ухвали про залишення скарги без руху) (частина друга статті 174 ГПК України, частина друга статті 185 ЦПК України, частина друга статті 169 КАС України).

35. Тобто у разі, коли заяву про усунення недоліків апеляційної скарги подано в останній день, визначений судом або раніше, але така заява надійшла до суду поза межами строку встановлено судом і передбаченим законом (частина друга статті 174 ГПК України, частина друга статті 185 ЦПК України, частина друга статті 169 КАС України), то суд обмежений в праві продовжити строк, який вже сплив.

36. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм статтей 127, 185 ЦПК України, статтей 121, 169 КАС України) у подібних правовідносинах (аналогічне регулювання передбачено статтями 119, 174 ГПК України), що був викладений у постановах Касаційного цивільного суд у складі Верховного Суду від 06.05.2020 у справі № 758/8383/15-ц, від 11.11.2020 у справі № 128/1213/20, від 21.04.2021 у справі № 216/4979/19, від 28.09.2022 у справі № 755/17444/20, від 30.11.2022 у справі № 185/463/22 та постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.02.2022 у справі № 500/1704/21, від 19.12.2022 у справі № 280/10087/21, від 02.02.2023 у справі № 320/2083/21, а саме: одночасна відмова у задоволені клопотання про зменшення (звільнення) суми сплати судового збору та визнання неподаною і повернення апеляційної скарги, чи іншого процесуального звернення (у разі коли таке клопотання заявлено не в апеляційній скарзі, а в заяві про усунення недоліків апеляційної скарги), є невиправданим, оскільки у разі відмови у задоволенні клопотання про зменшення суми судового збору, суд може продовжити строк заявнику для сплати судового збору. Тому в таких випадках суд має продовжити строк на усунення недоліків, а не одразу повертати апеляційну скаргу заявнику.

37. Наведене є підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду згідно з частиною третьою статті 302 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Справу № 910/10939/22 разом із касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Іванцової Марини Валеріївни на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2023 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.

Головуючий І. Кондратова

Судді Г. Вронська

Н. Губенко