Ухвала

від 11.09.2023 по справі 728/1905/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

11 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 728/1905/16-ц

провадження № 61-3757св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - керівник Бахмацької місцевої прокуратури Чернігівської області в інтересах держави,

відповідачі: Тиницька сільська рада Бахмацького району Чернігівської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації, Міністерство культури України, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, Бахмацька районна рада Чернігівської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Зімін Максим Вікторович, на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 16 квітня 2020 року у складі судді Пархоменка П. І. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Бечка Є. М., Євстафіїва О. К., Губар В. С., у справі за позовом керівника Бахмацької місцевої прокуратури Чернігівської області в інтересах держави до Тиницької сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації, Міністерство культури України, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, Бахмацька районна рада Чернігівської області, про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсними державних актів на право власності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та витребування земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року керівник Бахмацької місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до суду із позовом до Тиницької сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації, Міністерство культури України, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, Бахмацька районна рада Чернігівської області, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Тиницької сільської ради

від 18 червня 2003 року в частині передачі у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки на АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1686 га, та в частині передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки на АДРЕСА_1 , загальною площею 0,6682 га;

- визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії IV-ЧН № 026956 для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства, площею 0,79 га, що розташована на території Тиницької сільської ради Бахмацького р-ну Чернігівської обл., виданий 03 жовтня 2003 року ОСОБА_2 ;

- визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії IV-ЧН № 026958 для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства, площею 0,88 га, що розташована на території Тиницької сільської ради Бахмацького р-ну Чернігівської обл., виданий 03 жовтня 2003 року ОСОБА_3 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 04 вересня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про відчуження земельної ділянки, площею 0,79 га, що знаходиться на території Тиницької сільської ради Бахмацького р-ну Чернігівської обл., та посвідчений приватним нотаріусом Бахмацького районного нотаріального округу Кухтою Д. О.;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 12 вересня 2012 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , про відчуження земельної ділянки, площею 0,88 га, що знаходиться на території Тиницької сільської ради Бахмацького р-ну Чернігівської обл., та посвідчений приватним нотаріусом Бахмацького районного нотаріального округу Кухтою Д. О.;

- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави земельну ділянку з кадастровим номером 7420388500:01:001:0266, площею 0,124 га, земельну ділянку з кадастровим номером 7420388500:01:001:0267, площею 0,0446 га, земельну ділянку з кадастровим номером 7420388500:01:001:0281, площею 0,25 га, земельну ділянку з кадастровим номером 7420388500:01:001:0282, площею 0,0415 га, земельну ділянку з кадастровим номером 7420388500:01:001:0283, площею 0,1267 га.

Позов мотивовано тим, що спірні землі знаходяться в межах охоронної зони пам`ятника архітектури XVIII століття «Скарбниця» та «Будинок Кочубея з парком», тому сільською радою при прийнятті рішення від 18 червня 2003 року про передачу у власність вказаних земельних ділянок були допущені порушення статей 83, 84, 150 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статті

17 Закону України «Про охорону культурної спадщини», оскільки землі комунальної власності історико-культурного призначення є особливо цінними землями і не можуть передаватися у приватну власність.

Справа переглядалася судами неодноразово.

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 01 листопада 2016 року у задоволенні позову керівника Бахмацької місцевої прокуратури

в інтересах держави відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 27 лютого 2017 року апеляційну скаргу заступника прокурора Чернігівської області відхилено,

а рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 01 листопада 2016 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 13 листопада 2019 року рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 01 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 27 лютого 2017 року скасовано,

а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 16 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року, позов керівника Бахмацької місцевої прокуратури Чернігівської області в інтересах держави задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Тиницької сільської ради Бахмацького району Чернігівської області від 18 червня 2003 року в частині передачі у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки

на АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1686 га, та в частині передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки на АДРЕСА_1 , загальною площею 0,6682 га.

Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії IV-ЧН № 026956 для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства, площею 0,79 га, що розташована на території Тиницької сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, виданий 03 жовтня 2003 року ОСОБА_2 .

Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії IV-ЧН № 026958 для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства, площею 0,88 га, що розташована на території Тиницької сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, виданий 03 жовтня 2003 року ОСОБА_3 .

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 04 вересня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про відчуження земельної ділянки, площею 0,79 га, що знаходиться на території Тиницької сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, та посвідчений приватним нотаріусом Бахмацького районного нотаріального округу

Кухтою Д. О.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 12 вересня 2012 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , про відчуження земельної ділянки, площею 0,88 га, що знаходиться на території Тиницької сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, та посвідчений приватним нотаріусом Бахмацького районного нотаріального округу

Кухтою Д. О.

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави земельну ділянку з кадастровим номером 7420388500:01:001:0266, площею 0,124 га, земельну ділянку з кадастровим номером 7420388500:01:001:0267, площею 0,0446 га, земельну ділянку з кадастровим номером 7420388500:01:001:0281, площею 0,25 га, земельну ділянку з кадастровим номером 7420388500:01:001:0282, площею 0,0415 га, земельну ділянку з кадастровим номером 7420388500:01:001:0283, площею 0,1267 га.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що спірні земельні ділянки знаходяться на території охоронної зони пам`яток архітектури національного значення «Скарбниця» та «Будинок Кочубея з парком». ОСОБА_1 використовує вказані земельні ділянки без погодження із відповідними органами виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, всупереч їх цільового призначення, що підтверджує незаконність відчуження земельних ділянок та прийняття оскаржуваного рішення. Неправомірність вказаного рішення щодо передачі земельної ділянки має наслідком незаконність подальшого оформлення права власності на неї та недійсність договорів купівлі-продажу такої земельної ділянки.

При цьому суди вважали, що у зв`язку зі встановленням незаконності рішення Тиницької сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, обраний позивачем спосіб захисту є ефективним для спірної ситуації і вимоги прокурора в повному обсязі підлягають задоволенню.

У березні 2021 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат

Зімін М. В., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 16 квітня 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: статей 330, 388 ЦК України без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження №12-14звг19) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), та вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: частини першої статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, судами помилково застосовано реституцію і віндикацію одночасно.

Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У липні 2021 року справу № 728/1905/16-ц передано до Верховного Суду.

26 липня 2021 року справу розподілено колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Воробйової І. А.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи від 19 січня

2023 року на підставі розпорядження № 70/0/226-23 справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, врахувавши аргументи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду робить висновок про наявність правових підстав для зупинення касаційного провадження у справі з огляду на таке.

Частиною другою статті 415 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 червня 2023 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 927/1206/21 за позовом керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, товариства

з обмеженою відповідальністю «Івангородське» про визнання незаконним

і скасування наказу, скасування рішення про державну реєстрацію, припинення права власності та визнання недійсними договорів оренди.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 16 серпня 2023 року справу

№ 927/1206/21 (провадження № 12-31гс23) прийнято та призначено до розгляду.

Змістом абсолютних правовідносин власності у справі, що передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, є право власності держави на земельні ділянки, на яких розташовані пам`ятки археології, та обов`язки інших суб`єктів (зокрема, територіальної громади, юридичної особи-орендаря) не перешкоджати власникові користуватися та розпоряджатися цими ділянками. Об`єктами спірних правовідносин є земельні ділянки, у межах яких розміщені пам`ятки археології, а суб`єктами цих відносин - держава, територіальна громада-набувач і юридична особа-орендар.

Підставою для передачі зазначеної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду визначено необхідність відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 557/303/21 і від 17 травня 2023 року у справі

№ 748/1335/20. Згідно з цими висновками землі історико-культурного призначення, на яких розташовані пам`ятки археології, віднесені до категорії особливо цінних земель; повернення земельної ділянки історико-культурного призначення державі слід розглядати не як віндикаційний, а як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки. У свою чергу Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського вважає, що негаторний позов можна заявити тоді, коли майно не вибуває з володіння власника, тобто коли порушені права останнього користуватися та розпоряджатися відповідним майном. У разі, якщо публічний власник втратив як фізичне, так і юридичне володіння (інша особа зареєструвала на своє ім`я право в державному реєстрі прав на нерухоме майно, як у справі, що розглядається, так і у справі № 748/1335/20), для захисту права власності треба застосовувати віндикаційний позов. Тому задоволення вимоги про витребування земель історико-культурного призначення, на яких розташовані пам`ятки археології, з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи

№ 927/1206/21, з урахуванням принципу верховенства права, повинна роз`яснити, який спосіб захисту є належним й ефективним у спорах про захист права державної власності на земельні ділянки, на яких розташовані пам`ятки археології.

У цій справі предметом спору є землі культурно-історичного призначення, що знаходяться на території охоронної зони пам`яток архітектури національного значення «Скарбниця» та «Будинок Кочубея з парком», а доводами касаційної скарги є, в тому числі, необхідність вирішення питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту.

Ураховуючи зазначене, вбачається, що оскаржувані судові рішення у цій справі та судові рішення, які передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, ухвалені у подібних правовідносинах, вирішенню підлягає правове питання щодо належного й ефективного способу захисту у спорах про захист права державної власності на земельні ділянки, на яких розташовані пам`ятки археології.

Пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України визначено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі)

у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Оскільки справа у подібних правовідносинах передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне зупинити касаційне провадження

№ 61-3757св21 у справі № 728/1905/16-ц до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Судусправи № 927/1206/21 (провадження № 12-31гс23).

Керуючись статтями 252, 253, 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Зупинити касаційне провадження у справі № 728/1905/16-ц за позовом керівника Бахмацької місцевої прокуратури Чернігівської області в інтересах держави до Тиницької сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації, Міністерство культури України, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, Бахмацька районна рада Чернігівської області про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсними державних актів на право власності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та витребування земельних ділянок, до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 927/1206/21 (провадження № 12-31гс23).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко