Постанова

від 02.02.2021 по справі 728/1905/16-ц

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

02 лютого 2021 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 728/1905/16-ц

Головуючий у першій інстанції - Пархоменко П. І.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/6/21

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Бечка Є.М.,

суддів: Євстафіїва О.К., Губар В.С.

секретарі: Кривопиша Я.О., Шапко В.М., Бивалькевич Т.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 16 квітня 2020 року у справі за позовом керівника Бахмацької місцевої прокуратури Чернігівської області в інтересах держави до Тиницької сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та договорів купівлі-продажу,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації, Міністерство культури України, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, Бахмацька районна рада Чернігівської області

дата та місце складання повного тексту рішення: 21 квітня 2020 року, м.Бахмач,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2016 року керівник Бахмацької місцевої прокуратури Чернігівської області звернувся з позовною заявою в інтересах держави до Тиницької сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та уточнивши в січні 2020 року свої позовні вимоги просив: визнати незаконним та скасувати рішення Тиницької сільської ради від 18 червня 2003 року в частині передачі у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1686 га та в частині передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,6682 га; визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії IV-ЧН №026956 для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства площею 0,79 га, що розташована на території Тиницької сільської ради Бахмацького р-ну Чернігівської обл., виданий 03 жовтня 2003 року ОСОБА_2 ; визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії IV-ЧН № 026958 для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства площею 0,88 га, що розташована на території Тиницької сільської ради Бахмацького р-ну Чернігівської області, виданий 03 жовтня 2003 року ОСОБА_3 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 04 вересня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про відчуження земельної ділянки площею 0,79 га, що знаходиться на території Тиницької сільської ради Бахмацького р-ну Чернігівської області, та посвідчений приватним нотаріусом Бахмацького районного нотаріального округу Кухтою Д.О.; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 12 вересня 2012 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про відчуження земельної ділянки, площею 0,88 га, що знаходиться на території Тиницької сільської ради Бахмацького р-ну Чернігівської області, та посвідчений приватним нотаріусом Бахмацького районного нотаріального округу Кухтою Д.О.; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави земельну ділянку з кадастровим номером 7420388500:01:001:0266 площею 0,124 га, земельну ділянку з кадастровим номером 7420388500:01:001:0267 площею 0,0446 га, земельну ділянку з кадастровим номером 7420388500:01:001:0281 площею 0,25 га, земельну ділянку з кадастровим номером 7420388500:01:001:0282 площею 0,0415 га, земельну ділянку з кадастровим номером 7420388500:01:001:0283 площею 0,1267 га,

Позов мотивовано тим, що рішенням Тиницької сільської ради Бахмацького р-ну Чернігівської області від 18 червня 2003 року були передані у приватну власність земельні ділянки в межах с. Тиниця: ОСОБА_3 - загальною площею 0,95 га по АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 загальною площею 0,79 га по АДРЕСА_3 . На підставі вищевказаного рішення сільської ради ОСОБА_3 03 жовтня 2003 року отримав державний акт серії IV- ЧН № 026958 на право приватної власності на землю, яка складається із 5 земельних ділянок, розташованих по АДРЕСА_1 загальною площею 0, 88 га для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства (в тому числі 0,81 га сільськогосподарських угідь та 0,07 га - під будівлями), а ОСОБА_2 03 жовтня 2003 року отримала державний акт серії IV- ЧН №026956 на право приватної власності на землю, яка складається із 5 земельних ділянок, розташованих по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,79 га для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства (в тому числі 0,70 га сільськогосподарських угідь та 0,09 га під будівлями). У подальшому вищевказані земельні ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були відчужені ними на користь ОСОБА_1 за договорами купівлі-продажу від 04 вересня 2008 року та від 12 вересня 2012 року відповідно, однак, як з`ясувалося у 2016 році, дві земельні ділянки, придбані ОСОБА_1 у ОСОБА_3 та три земельні ділянки, придбані у ОСОБА_2 , знаходяться в межах охоронної зони пам`ятника архітектури XVIII століття Скарбниця та Будинок Кочубея з парком , тому сільською радою при прийнятті рішення від 18 червня 2003 року про передачу у власність вказаних земельних ділянок були допущені порушення статей 83, 84, 150 ЗК України та статті 17 Закону України Про охорону культурної спадщини , оскільки землі комунальної власності історико-культурного призначення є особливо цінними землями і не можуть передаватися у приватну власність.

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 16 квітня 2020 року задоволено позов керівника Бахмацької місцевої прокуратури Чернігівської області в інтересах держави:

визнано незаконним та скасовано рішення Тиницької сільської ради Бахмацького району Чернігівської області від 18 червня 2003 року в частині передачі у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1686 га та в частині передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_3 , загальною площею 0,6682 га;

визнано недійсним Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії IV-ЧН №026956 для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства, площею 0,79 га, що розташована на території Тиницької сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, виданий 3 жовтня 2003 року ОСОБА_2 ;

визнано недійсним Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії IV-ЧН № 026958 для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства, площею 0,88 га, що розташована на території Тиницької сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, виданий 3 жовтня 2003 року ОСОБА_3 ;

визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 04 вересня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про відчуження земельної ділянки площею 0,79 га, що знаходиться на території Тиницької сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, та посвідчений приватним нотаріусом Бахмацького районного нотаріального округу Кухтою Д.О.;

визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 12 вересня 2012 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , про відчуження земельної ділянки площею 0,88 га, що знаходиться на території Тиницької сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, та посвідчений приватним нотаріусом Бахмацького районного нотаріального округу Кухтою Д.О.;

витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави земельну ділянку з кадастровим номером 7420388500:01:001:0266 площею 0,124 га, земельну ділянку з кадастровим номером 7420388500:01:001:0267 площею 0,0446 га, земельну ділянку з кадастровим номером 7420388500:01:001:0281 площею 0,25 га, земельну ділянку з кадастровим номером 7420388500:01:001:0282 площею 0,0415 га, земельну ділянку з кадастровим номером 7420388500:01:001:0283 площею 0,1267 га. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що земельні ділянки, які були надані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 оспорюваним рішенням Тиницької сільської ради, знаходяться на території охоронної зони пам`яток архітектури національного значення Скарбниця та ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується інформацією Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 20 лютого 2017 року. Також вказані земельні ділянки використовуються ОСОБА_1 без погодження із відповідними органами виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, всупереч їх цільового призначення, що підтверджує незаконність відчуження земельних ділянок та прийняття оскаржуваного рішення, що випливає із матеріалів справи та вказівок суду касаційної інстанції та вимагає захисту суспільних інтересів.

Оскільки судом було встановлено незаконність відповідного рішення Тиницької сільської ради та незаконність відчуження земельних ділянок, з врахуванням принципу верховенства права (ст.8 Конституції України, його складового елементу - принципу правової визначеності , п.2.4. рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року №3-рп/2016), саме задоволення обраного способу захисту у вигляді визнання недійсними державних актів може бути дієвим ефективним засобом по відновленню порушеного права і уникнення невизначеності в правовідносинах та можливого зловживання учасниками правовідносин, а не застосування такого способу захисту може призвести до неефективності судового захисту.

Суд зазначив, що неправомірність рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі земельної ділянки має наслідком незаконність подальшого оформлення права власності на неї та недійсність договорів купівлі-продажу такої земельної ділянки (висновок Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2019 року по справі №487/10129/14-ц), тому слід визнати недійсними укладені щодо вказаних ділянок договори.

При цьому в спірних правовідносинах відчуження спірних земельних ділянок на підставі договору купівлі-продажу відбулось лише один раз: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_1 та відсутній ланцюг відчужень .

Крім того, встановивши, що спірні земельні ділянки вибули із володіння власника поза його волею на підставі рішення органу місцевого самоврядування, прийнятого поза межами його компетенції, яке визнано судом незаконним, суд прийшов до висновку про те, що позивач має право витребувати спірну земельну ділянку від добросовісного набувача ОСОБА_1 на підставі ст.388 ЦК України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням представник ОСОБА_1 - адвокат Зімін М.В. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити керівнику Бахмацької місцевої прокуратури у задоволенні його позовних вимог повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд не взяв до уваги той факт, що передача у приватну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 спірних земельних ділянок з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку було зумовлено тим, що в межах цих ділянок розташований двоквартирний, одноповерховий будинок, квартири в якому, на момент видачі актів на землю, на праві власності належали ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 27 липня 1994 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , які згодом придбав ОСОБА_1 .

Особа, яка подає апеляційну скаргу вважає, що суд також не звернув уваги на положення п. в ч.4 ст.83, п. г ч.4 ст.84 ЗК України від 25 жовтня 2001 року, що з державної та комунальної власності не можуть передаватись у приватну власність землі під об`єктами історико-культурного призначення, проте на земельній ділянці, які придбав ОСОБА_1 , розташований один об`єкт - одноповерховий, двоквартирний будинок, який історико-культурного призначення не має, відповідно і земельні ділянки, розташовані під цим будинком, не є об`єктом культурної спадщини в розумінні ч.1 Закону України Про охорону культурної спадщини .

Представник ОСОБА_1 звертає увагу, що судом не взяті до уваги обставини, встановлені окремою ухвалою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 01 листопада 2016 року по даній справі, в якій встановлено відсутність кадастрової зйомки земельної ділянки, на якій розташований пам`ятник архітектури VIII століття Будинок Кочубея з парком та Скарбниця, а також технічної документації з проекту землеустрою щодо встановлення меж охоронної зони вказаного пам`ятника. Межі охоронної зони не визначені, матеріали справи не містять іншого, тому не зрозуміло з чого виходив суд першої інстанції зазначивши, що спірні земельні ділянки знаходяться на території охоронної зони пам`ятки архітектури національного значення. Звертає увагу, що суд в даному випадку встановив обставини справи на підставі візуально зроблених висновків посадовця, що суперечить вимогам ЦПК України та не відповідає обставинам справи.

При цьому, особа яка подає апеляційну скаргу звертає увагу, що Касаційний цивільний суд Верховного Суду переглядаючи дану справу, скасував рішення судів лише з підстав порушення норм процесуального права, вважав застосування норм матеріального права при вирішенні спору правильними, тобто погодився з висновками, що кадастрові зйомки спірної земельної ділянки, на якій розташований пам`ятник архітектури, а також зона охорони цієї пам`ятками, не проводились; проект землеустрою відсутній, відсутня експертиза проекту; на даний час наявний лише документ датований 1983 роком, яким встановлена охоронна зона, який не є проектом землеустрою та не доводить, що землі, передані у власність ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а потім відчужені на користь ОСОБА_1 , відносяться до земель історико-культурного призначення.

Підсумовуючи, адвокат зазначає, що ОСОБА_1 визнаний добросовісним набувачем спірних земельних ділянок, виключного суспільного інтересу у позбавленні його права власності на майно обставинами справи не встановлено, а позбавлення його права власності на земельні ділянки відбулось без будь-якої компенсації.

Бахмацькою місцевою прокуратурою подано відзив на апеляційну скаргу, в якій її керівник просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи відзиву зводяться до того, що рішенням виконкому Чернігівської обласної ради народних депутатів №399 від 19 вересня 1983 року затверджено охоронну зону пам`ятки архітектури XVIII століття Будинок Кочубея з парком , Скарбниця . За інформацією Управління містобудування та архітектури Чернігівської облдержадміністрації від 25 травня 2016 року та 12 липня 2016 року земельні ділянки з кадастровими номерами 7420388500:01:001:0266, 7420388500:01:001:0267, 7420388500:01:001:0281, 7420388500:01:001:0282 та 7420388500:01:001:0283 знаходяться в межах охоронної зони даної пам`ятки архітектури. Вказане також підтверджується інформацією Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській обл. від 20 лютого 2017 року, тобто позивачем підтверджено факт розташування земельних ділянок саме в межах охоронної зони пам`ятки архітектури, що наведено і в постанови Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 13 листопада 2019 року.

Протокольною ухвалою апеляційного суду від 15 січня 2021 року Бахмацьку міську раду залучено до участі у справі у якості відповідача, як правонаступника Тиницької сільської ради.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, перевіривши законність рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.263 ЦПК України передбачено, що рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Даним вимогам відповідає рішення суду першої інстанції.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Тиницької сільської ради Бахмацького району Чернігівської області від 18 червня 2003 року ОСОБА_3 у приватну власність безкоштовно передано земельну ділянку розміром 0,95 га для ведення особистого селянського господарства та обслуговування жилого будинку і господарських споруд у межах населеного пункту по АДРЕСА_2 , а ОСОБА_2 у приватну власність безкоштовно передано земельну ділянку розміром 0,79 га в межах населеного пункту для ведення особистого селянського господарства та обслуговування жилого будинку і господарських споруд по АДРЕСА_3 (а.с.12 т.1).

На підставі вищевказаного рішення сільської ради 03 жовтня 2003 року ОСОБА_3 отримав державний акт серії IV- ЧН №026958 на право приватної власності на землю, яка складається із 5 земельних ділянок, розташовану по АДРЕСА_3 загальною площею 0,88 га для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства (в тому числі 0,81 га сільськогосподарських угідь та 0,07 га - під будівлями) з кадастровими номерами: 7420388500:01:001:0267, 7420388500:01:001:0266; 7420388500:01:001:0265; 7420388500:01:001:0268; 7420388500:01:003:0319.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_2 03 жовтня 2003 року також отримала державний акт серії IV-ЧН №026956 на право приватної власності на землю, яка складається із 5 земельних ділянок, розташовану по АДРЕСА_4 загальною площею 0,79 га для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства (в тому числі 0,70 га сільськогосподарських угідь та 0,09 га під будівлями) за кадастровими номерами: 7420388500:01:001:0281; 7420388500:01:001:0282; 7420388500:01:001:0283; 7420388500:01:001:0284; 7420388500:01:001:0285.

Як вбачається зі змісту договору купівлі-продажу від 04 вересня 2008 року, ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 придбав вказану вище земельну ділянку загальною площею 0,79 га, розташовану по АДРЕСА_4 (а.с.15 т.1).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 12 вересня 2012 року ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_1 придбав земельну ділянку площею 0,88 га, розташовану по АДРЕСА_3 . (а.с.107-108 т.1).

Згідно з повідомленням управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної адміністрації від 12 липня 2016 року земельні ділянки з кадастровими номерами: 7420388500:01:001:0281; 7420388500:01:001:0282; 7420388500:01:001:0283, 7420388500:01:001:0267, 7420388500:01:001:0266 знаходяться на території охоронної зони пам`яток архітектури національного значення Скарбниця та ІНФОРМАЦІЯ_1 . Пам`ятки архітектури національного значення ХVІІІ століття ІНФОРМАЦІЯ_2 з парком в с.Тиниця Бахмацького р-ну Чернігівської обл. візуально по планово картографічному матеріалу (Інвентаризація земель землекористувачів, які розташовані на території Тиницької сільської ради, 1991 року), знаходиться за межами населеного пункту (а.с.10-11 т.1).

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 19 вересня 1983 року була затверджена охоронна зона пам`яток архітектури Скарбниця та ІНФОРМАЦІЯ_1 , межі якої відображені на плані-схемі (а.с.22-31, 78 т.1).

ОСОБА_1 08 грудня 2014 року на підставі його заяви про видачу будівельного паспорта забудови земельної ділянки площею 0,1240 га, яка розташована у с.Тиниця Бахмацького р-ну Чернігівської обл., відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Бахмацької районної державної адміністрації був виданий будівельний паспорт на реконструкцію житлового будинку, який, окрім іншого, містить пам`ятку забудовника із зазначенням обов`язку останнього перед початком виконання земляних та будівельних робіт взяти висновок або погодження органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, оскільки об`єкт знаходиться в охоронній зоні пам`ятки історії, археології та архітектури с.Тиниця (а.с.141-144 т.1).

Відповідно до інформації Відділу Держземагенства у Бахмацькому районі Чернігівської області від 24 квітня 2015 року за №18-28-0.3-2019/2-15 вбачається, що згідно Проекту роздержавлення земель колективного сільськогосподарського підприємства Світанок Тиницької сільської Ради Бахмацького району Чернігівської області, земельна ділянка Тиницького дендропарку знаходиться за межами населеного пункту с.Тиниця Бахмацького району Чернігівської області (а.с.174 т.1)

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно пункту а частини 1 статті 53 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, меморіальні парки, меморіальні (цивільні та військові) кладовища, могили, історичні або меморіальні садиби, будинки, споруди і пам`ятні місця, пов`язані з історичними подіями.

Статтею 54 ЗК України передбачено, що землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Навколо історико-культурних заповідників, меморіальних парків, давніх поховань, архітектурних ансамблів і комплексів встановлюються охоронні зони з забороною діяльності, яка шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання цих земель. Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Згідно з пунктом г частини 4 статті 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 150 ЗК України визначено, що до особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного фонду; землі історико-культурного призначення.

Постановою Ради міністрів Української РСР від 06 вересня 1979 року №442 Про доповнення списку пам`яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави прийнято пропозицію Держбуду УРСР і Міністерства культури УРСР про доповнення затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 24 серпня 1963 року 970 списку пам`яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави. У доповненні до списку під охоронним номером 1771 значиться ІНФОРМАЦІЯ_1 , під охоронним номером 1772 значиться ІНФОРМАЦІЯ_2 споруджені у 18 століття, що розташовані у с.Тиниця Бахмацького району.

Аналізуючи докази у їх сукупності місцевий суд, з яким погоджується апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що земельні ділянки, які були надані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскаржуваним рішенням Тиницької сільської ради, знаходяться на території охоронної зони пам`яток архітектури національного значення Скарбниця та Будинок Кочубея з парком . ОСОБА_1 використовує вказані земельні ділянки без погодження із відповідними органами виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, всупереч їх цільового призначення, що підтверджує незаконність відчуження земельних ділянок та прийняття оскаржуваного рішення. Неправомірність вказаного рішення щодо передачі земельної ділянки має наслідком незаконність подальшого оформлення права власності на неї та недійсність договорів купівлі-продажу такої земельної ділянки, тому суд визнав недійсними договори, а також витребував спірну земельну ділянку від добросовісного набувача ОСОБА_1 на підставі ст.388 ЦК України.

Враховуючи наведене, матеріали справи містять належні та допустимі докази того, що земельні ділянки з кадастровими номерами 7420388500:01:001:0266, 7420388500:01:001:0267, 7420388500:01:001:0281; 7420388500:01:001:0282; 7420388500:01:001:0283 знаходяться в межах охоронної зони пам`яток архітектури Будинок Кочубея з парком та Скарбниця .

З вищевикладених підстав апеляційний суд не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо неповного з`ясування судом першої інстанції обставини по справі, оскільки судом першої інстанції повно та об`єктивно досліджені усі наявні у справі докази, а висновки суду відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги, що положеннями п. в ч.4 ст.83, п. г ч.4 ст.84 ЗК України від 25 жовтня 2001 року передбачено, що з державної та комунальної власності не можуть передаватись у приватну власність землі під об`єктами історико-культурного призначення, проте на земельній ділянці, які придбав ОСОБА_1 , розташований один об`єкт - одноповерховий, двоквартирний будинок, який історико-культурного призначення не має, відповідно і земельні ділянки, розташовані під цим будинком, не є об`єктом культурної спадщини в розумінні ч.1 Закону України Про охорону культурної спадщини , є необґрунтованими, оскільки спростовуються наведеними у рішенні доказами про його знаходження в межах території історико-культурного призначення, а тому на такі правовідносини поширюється дія зазначеного спеціального законодавства.

Доводи щодо того, що встановлення меж земельної ділянки історико-культурного призначення неможливе, на якій розташована пам`ятка архітектури, внаслідок відсутності кадастрової зйомки та проекту землеустрою на неї, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки в матеріалах справи міститься паспорт охоронної зони пам`ятника архітектури від 19 вересня 1983 року та план-схема, з яких вбачається розташування та межі охоронної зони пам`ятки архітектури.

Інші доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду також не спростовують і не містять посилань на такі порушення, які б слугували підставою для скасування рішення суду.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 16 квітня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 05 лютого 2021 року.

Головуючий: Судді: