Рішення

від 24.10.2007 по справі 47/300

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

47/300

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  47/300

24.10.07

За позовом     Закритого акціонерного товариства "Югтрансавто"

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестрейд 2006"

про                    стягнення 11 441,87 грн.

Суддя  Станік С.Р.

Представники:

Представники:

Від позивача: Танасійчук Т.Б.- предст. (дов. у справі);

Від відповідача: Шанюк І.В. –дир. (особу встановлено);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по договору №б/н від 01.08.2006р. у розмірі 7 470,49 грн. пені у розмірі 1 298,59 грн., 3% річних у сумі 229,17 грн., 943,62 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції, 1 500 грн., за правову допомогу, а також витрат по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з їх правами та обов'язками у відповідності із ст.22 ГПК України.

В судовому засіданні 24.10.2007р. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в засідання суду 24.10.2007р. з”явився, вимог суду, викладених в ухвалі від 21.09.2007р. не виконав, відзив на позовну заяву не надав, однак проти заявленої суми основного боргу не заперечив.

Судом, у відповідності з вимогами ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, розглянувши у судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва,-          

ВСТАНОВИВ:

01.08.2006 р. між позивачем, в якості експедитора/повіреного, з однієї сторони, і відповідачем, в якості замовника, з іншої, був укладений договір на транспортно-експедиторське обслуговування, у відповідності до умов якого замовник доручив, а експедитор зобов”язався виконати від імені та за рахунок замовника юридичні дії, що полягають у виконанні або в організації виконання визначених цим договором і договором –заявкою, транспортно-експедиторських послуг, які пов”язані з перевезенням вантажів в міжнародному сполученні.

Відповідно до п. 2.2. цього ж договору розрахунки за транспортно-ескпедиторські послуги виконуються безпосередньо між замовником (відповідачем) та експедитором (позивачем) на умовах та в строки, обумовлені в договорі –заявці, який є невідє”мним додатком до даного договору.

Графа «ставка перевезення»заявки №01.08 від 01.08.2006р. встановлює, що вартість наданих позивачем послуг складає 1 350 євро по курсу НБУ станом на день

Графою «умови оплати» заявки №01.08 від 01.08.2006р. встановлено, що оплата послуг проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок перевізника, протягом 5 днів після проходження вантажем митного оформлення.

На виконання умов договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.08.2006р. та заявки №01.08 від 01.08.2006р. позивач (ЗАТ „Югтрансавто”) здійснив перевезення, що підтверджується відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу в графі 24 CMR № 00520/1 та CMR № 00514/3.

10.08.2006р. був підписаний та скріплений печатками акт виконаних робіт по транспортно-експедиторським послугам на суму 9 470,49 грн. повноваженими представниками сторін діючих господарюючих суб'єктів. В даному акті зазначено, що відповідач (експедитор №1) не має жодних претензій до позивача (експедитора №2).

10.08.2006р. позивачем було надано відповідачу рахунок №14 на оплату послуг по транспортному експедируванню на загальну суму 9 470,49 грн.

Відповідачем, згідно вказаного рахунку позивача, було сплачено на користь останнього 2 000 грн., що підтверджується відповідною випискою банківської установи від 06.11.2006р.

24.04.2007р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію вих.№б/н, в якій позивач вимагав оплатити заборгованість по наданим послугам у розмірі, що складає 7 470,49 грн. Відповідач отримав дану претензію 14.05.2007р., що підтверджується відміткою в повідомленні про вручення поштового відправлення датованого – 14.05.2007р.

Як стверджує позивач у позовнй заяві, відповідач залишив вищезазначену претензію без відповіді та суму боргу не сплатив.

Таким чином, за розрахунком позивача, відповідач повинен сплатити заборгованість у розмірі 7 470,49 грн.

Так, 9 470,49 грн. (загальна вартість наданих послуг) –2 000 грн. (часткова оплата за надані послуги) = 7 470,49 грн. (розмір основної заборгованості).

Господарським кодексом України у статті 175 визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а друга сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку і визначені майнові зобов'язання, які  виникають  між  учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності  конкретних  вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських  договорів  застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексу.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 316 Господарського кодексу України та ст. 929 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Статтею 931 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач свої зобов'язання згідно договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.08.2006р. та заявки №01.08 від 01.08.2006р. щодо надання транспортно –експедиційних послуг виконав в повному обсязі, а відповідач свої обов'язки за зазначеними договором та заявкою по оплаті вартості наданих позивачем послуг у розмірі 9 470,49 грн. (рахунок №14 від 10.08.2006р.) виконав частково та оплатив позивачу за надані послуги 2 000,00 грн. На даний час у відповідача перед позивачем існує заборгованість у розмірі 7 470,49 грн., яка підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестрейд 2006” у судовому порядку. А тому суд визнав вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості по оплаті наданих послуг за договором на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.08.2006р. та заявки №01.08 від 01.08.2006р. в розмірі 7 470,49 грн. законною, обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Також, у позовній заяві позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1 298,59 грн. пені.

Відповідно до п.2.3. договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.08.2006р. у разі прострочки оплати вартості послуг експедитора (позивача) замовник (відповідач) сплачує пеню у розмірі 0,3% суми, яка підлягає оплаті, за кожен день прострочки платежу.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 611 вищезазначеного Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України, штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, ща штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно розрахунку позивача, з яким погоджується суд, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за прострочення виконання зобовязання по оплаті послуг по договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.08.2006р. складає 1 298,59 грн., що визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню у визначеному розмірі.

Стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який, прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, через що суд дійшов висновку, що оскільки відповідач свої зобов'язання за договором на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.08.2006р. в повній мірі не виконав, а позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача як суми 3 % річних за невиконання зобов'язання відповідачем за даним договором так і витрат з урахуванням індексу інфляції, суд вважає ці позовні вимоги законними та обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, у зв'язку з тим, що розрахунок витрат з урахуванням індексу інфляції і 3% річних, здійснений судом, перевищує розраховану позивачем суму витрат з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, через що суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача в розмірах заявлених останнім у позовній заяві, а саме 3% річних у розмірі –229,17 грн. та витрат з урахуванням індексу інфляції у розмірі –943,62 грн. відповідно.

До того ж, позивач просить, стягнути з відповідача в якості збитків витрати на надання юридичної допомоги ТОВ “Юридична фірма “Фактотум” у розмірі 1 500 грн., підтверджуючи зазначені витрати, договором про надання правових послуг №10 укладеного між позивачем та ТОВ “Юридична фірма “Фактотум” 17.07.2007р.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стаття 225 Господарського кодексу України визначає що, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Суд, розглянувши вищезазначену вимогу позивача, встановив, що позивачем не надано суду доказів які б підтверджували фактичне понесення ним зазначених витрат, а саме платіжних доручень про сплату ТОВ “Юридична фірма “Фактотум” грошових коштів у розмірі 1 500 грн, виписок банку з особового рахунку позивача тощо.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача 1 500 грн. витрат на надання юридичної допомоги ТОВ “Юридична фірма “Фактотум”, оскільки позивачем не доведено суду факт понесення цих витрат.          

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестрейд 2006” (код ЄДРПОУ 34298220, юридична адреса: 04112, м. Київ, вул. Оранжерейна, 3, фактична адреса: м. Київ, вул.Сирецька, 37-А, оф. 105; р/р 26007003458 в Київській філії ВАТ „СКБ ”Дністер”, МФО 300722, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Закритого акціонерного товариства „Югтрансавто” (код ЄДРПОУ 24544029, місцезнаходження: 65005, м. Одеса, вул. Михайлівська, 25, р/р 26002227220001 в філії „Южне головне регіональне управління” ЗАТ КБ “ПриватБанк”, МФО 328704) 7 470 (сім тисяч чотириста сімдесят) грн. 49 коп. основного боргу, 1 298 (одна тисяча двісті дев”яносто вісім) грн. 59 коп. пені, 943 (дев”ятсот сорок три) грн. 62 коп. витрат з урахуванням індексу інфляції, 3% річних у розмірі 229 (двісті двадцять дев”ять) грн. 17 коп., а також 99 (дев'яносто дев”ять) грн. 42 коп. витрат по сплаті державного мита та 102 (сто дві) грн. 53 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України

4.          В задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

5.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                             С.Р.Станік