Рішення

від 14.11.2007 по справі 46/405

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

46/405

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2007 р.   Справа 46/405

За позовомПриватного підприємства “Онікс”

доДочірнього підприємства “Фасадреставрація” Відкритого акціонерного товариства “Акціонерне компанія “Київреконструкція”

простягнення 136 287,66 грн.  

                                                                                                               Суддя Шабунін С.В.

Представники:

від позивачаЛещенко Ю.В. —представник за довіреністю від 10.06.2007 р. № 34 р.,  Омехін В.Ю. —директор

від відповідача Євстіфєєв Ю.В. —представник за довіреністю від 31.10.2007 р.  

У судовому засіданні, яке відбулося 12.11.2007 р., за згодою присутніх представників сторін судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2007 року Приватне підприємство “Онікс” звернулося до Дочірнього підприємства “Фасадреставрація” Відкритого акціонерного товариства “Акціонерне компанія “Київреконструкція” з позовом від 04.10.2007 р. про стягнення 31 099,25 грн. заборгованості за виконані роботи відповідно до договору підряду № 40 від 14.12.2005 р. та 105 188,41 грн. пені, а також 1 000,00 грн. судових витрат на правову допомогу.

Провадження за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2007 р. № 46/405 та призначено справу до розгляду на 12.11.2007 р.

Заявою від 12.11.2007 р. позивачем уточнено позовні вимоги, у зв'язку з чим, заявленими до стягнення є 31 099,25 грн. боргу та 95 236,41 грн. пені.

12.11.2007 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 14.11.2007 р. для підготовки представниками сторін додаткових пояснень, а також обґрунтувань та підтверджень своїх позицій у спорі з врахуванням поданих уточнень та відзиву на позов.

Під час розгляду спору по суті представник та керівник Приватного підприємства “Онікс” позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 12.11.2007 р., якою розмір нарахованої відповідачу пені зменшено до 95 236,41 грн.    

Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача заявлені вимоги мотивовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати робіт, що були проведені позивачем на користь відповідача відповідно до субпідрядного договору № 40 від 14.12.2005 р. Обґрунтовуючи заявлений позов, представник позивача зауважив, що в порушення умов домовленості відповідач частково оплатив вартість виконаних робіт. У зв'язку з наведеними обставинами, позивач просить стягнути на свою користь визнану відповідачем суму заборгованості в розмірі 31 099,25 грн., а також 95 236,41 грн. пені, нарахованої згідно з п.п. 7.1 договору № 40 від 14.12.2005 р.  Вимоги про стягнення 1 000,00 грн. судових витрат на правову допомогу в позовній заяві та під час розгляду спору по суті нормативно не обґрунтовані.   

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву № 400 від 12.11.2007 р., відповідно до якого Дочірнім підприємством “Фасадреставрація” Відкритого акціонерного товариства “Акціонерне компанія “Київреконструкція” не заперечується наявність боргу перед позивачем в розмірі 31 099,25 грн. станом на 21.08.2007 р. Зважаючи на сплату у вересні-жовтні 2007 року на рахунок позивача 3 099,25 грн., відповідач визнає заявлені вимоги лише в частині стягнення основного боргу в сумі 28 000,00 грн. Стосовно нарахованої пені представником відповідача подано заяву про застосування позовної давності, у зв'язку з чим відповідач просить відмовити у позові в цій частині.    

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

                                                         ВСТАНОВИВ:

14.12.2005 р. між Дочірнім підприємством “Фасадреставрація” Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київреконструкція” в якості замовника та Приватним підприємством “Онікс” в якості підрядника укладено субпідрядний договір № 40, за умовами якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання по виконанню робіт з реконструкції сан вузлових приміщень адмінбудинку по вул. Пугачова, 12/2.

Підпунктом 3.1 вказаного договору сторони погодили перерахування замовником 30-відсоткової передоплати вартості обсягу ремонтних робіт не пізніше 10 днів до початку їх виконання. Такі кошти повинні бути використані підрядчиком на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів не пізніше 1 місяця з для отримання передоплати.

Відповідно до п.п 3.2 договору № 40 від 14.12.2005 р. розрахунки за виконані роботи проводяться між сторонами щомісячно на підставі акту (форма № КБ-2в та КБ-3), а оплата робіт здійснюється на протязі п'яти днів після підписання акту.

Факт здавання-приймання виконаних робіт фіксується в акті, який підписується обома сторонами з фактичною датою закінчення робіт та фактичною їх вартістю.

Позивач зазначає, що загальна вартість виконаних ним робіт за договором № 40 від 14.12.2005 р. становить 217 347,40 грн., а фактична їх оплата відповідачем за даними виписки з банку складає 186 248,14 грн.

З приєднаних до матеріал справи актів приймання виконаних робіт та довідок форми КБ-3, а саме: за січень 2006 року на суму 93 754,52 грн., травень 2006 року 2006 року на суму 37 965,96 грн., червень 2006 року на суму 24 164,01 грн., липень 2006 року на суму 16 712,40 грн., грудень 2006 року на суму 74 357,30 грн. слідує, що позивачем виконано для відповідача згідно з договором № 40 від 14.12.2005 р. робіт з реконструкції санвузлів на суму 246 954,19 грн.      

Виходячи з наданих позивачем виписок з його особового рахунку за виконання умов п.п. 5.2.1 договору, яким закріплено обов'язок відповідача прийняти виконані роботи і провести розрахунки з підрядником, відповідачем перераховано позивачу 154 248,14 грн.., а саме: 46 000,00 грн. 28.12.2005 р., 5 248,14 грн. 26.09.2006 р., 8 000,00 грн. 21.09.2006 р., 6 000,00 грн. 28.07.2006 р., 18 000,00 грн. 16.08.2006 р., 24 000,00 грн. 19.07.2006 р., 10 000,00 грн. 26.06.2006 р., 7 000,00 грн. 03.03.2006 р., 10 000,00 грн. 16.02.2006 р., 20 000,00 грн. 22.02.2006 р.   

Як вбачається з матеріалів справи заборгованість відповідача перед позивачем за результатами звіряння розрахунків за договором № 40 від 14.12.2005 р. та після проведення взаємозаліку станом на 21.08.2007 р. становить 31 099,25 грн. (копія акту в матеріалах справи). Документи на підтвердження сум, віднесених до взаємозаліку, позивачем та відповідачем суду не надано.

Відповідно до відзиву на позовну заяву відповідач не заперечує визначений актом звірки взаєморозрахунків розмір 31 099,25 грн. основного боргу станом на 21.08.2007 р., але зауважує, що платіжними дорученнями № 436 від 28.09.2007 р. на суму 1 099,25 грн., № 477 від 10.10.2007 р. на суму 500,00 грн., № 520 від 19.10.2007 р. на суму 500,00 грн., № 550 від 31.10.2007 р. на суму 1 000,00 грн. перерахував позивачу 3 099,25 грн., а тому вважає обґрунтованою та визнає суму основного боргу в розмірі 28 000,00 грн. Щодо зазначення у вказаних платіжних дорученнях в графі призначення платежу “оплата за будівельні роботи згідно з договором СП-6 від 05.07.2006 р.” відповідач надав лист № 9/259 від 08.11.2007 р., адресований Київській міській філії АКБ “Укрсоцбанк”, яким просить банківську установу внести зміни до реквізити “Призначення платежу” у платіжних дорученнях № 436, 447, 520 та 550, виклавши його в наступній редакції: “оплата за будівельні роботи згідно з договором № 40 від 14.12.2005 р.”.

Оскільки відповідно до діючого законодавства (п.п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22) за достовірність даних такого реквізиту платіжного доручення як “Призначення платежу” відповідальність несе платник, вимога позивача, викладена в листі № 9/259 від 08.11.2007 р. про внесення банківською установою виправлень в платіжні доручення № 436 від 28.09.2007 р., № 477 від 10.10.2007 р., № 520 від 19.10.2007 р., № 550 від 31.10.2007 р. не видаються порушенням законодавства, у зв'язку з чим, суд вважає, що 3 099,25 грн. слід враховувати при визначенні розміру основної заборгованості відповідача перед позивачем за роботи, виконані за договором № 40 від 14.12.2005 р.     

Виходячи з положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Зважаючи на встановлені судом обставини справи та викладені положення діючого законодавства, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 28 000,00 грн. основної заборгованості за договором № 40 від 14.12.2005 р.

Щодо посилань позивача на порушення відповідачем умов договору в частині невнесення передплати-авансу слід зауважити, що відповідно до параграфу № 7 глави 49 Цивільного кодексу України притримання є правом, а не обов'язком сторони зобов'язання, у зв'язку з чим, суд доходить висновку, що дії позивача по виконанню ремонтних робіт до отримання попередньої оплати не суперечать законодавству та укладеному сторонами правочину.   

Крім суми основного боргу позивач також просить стягнути з відповідача неустойку (пеню) за порушення термінів розрахунків за договором в сумі 95 236,41 грн., розрахунок якої приєднано до заяви про уточнення позовних вимог.  

Згідно з п. 7.1 договору № 40 від 14.12.2005 р. у разі порушення з вини замовника передбачених договором строків перерахування авансів і платежів за виконані роботи, замовник сплачує підрядникові за кожний день прострочення неустойку у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, але не нижче облікової ставки НБУ.

Виходячи з розрахунку позивача, пеня ним нараховується за період з 24.12.2005 р. по 06.09.2007 р., згідно з уточненнями —з 24.12.2005 р. по 04.07.2007 р.

У ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п. 5 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р.  № 02-5/293 вказується, що пеня встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобов'язання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності.

Для вимог про стягнення пені п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлено спеціальну позовну давність тривалістю в один рік.  

Заявою від 12.11.2007 р. № 411 відповідач просить суд застосувати до вимог про стягнення пені позовну давність, згідно з положеннями ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Зобов'язання по сплаті виконаних робіт по акту за січень 2006 року мало бути виконане відповідачем 05.02.2006 р., за травень 2006 р. —05.06.2006 р., за червень 2006 р. — 05.07.2006 р., за липень 2006 р. —05.08.2006 р., а пені по ним —не більше ніж за шість місяців прострочення. Враховуючи дату звернення позивача до суду з даним позовом та  строки виконання зобов'язань з оплати виконаних за договором № 40 від 14.12.2005 р. робіт та період, нарахована позивачем пеня за вказаний період не може бути стягнута з відповідача внаслідок сплину строку позовної давності.

Зобов'язання по оплаті виконаних робіт відповідно до акту КБ-2 за грудень 2006 року виникають у відповідача з 05.01.2007 р., отже останнім днем строку для нарахування пені є 05.07.2007 р, а заявлення вимоги про стягнення пені за цей період —05.01.2008 р. Разом з тим, вимоги про стягнення пені за час прострочення виконання зобов'язання по акту за грудень 2006 року в розмірі 27 990,00 грн. підлягають залишенню без розгляду в порядку п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки  не підтверджені належними доказами та обґрунтованим розрахунком. Так, виходячи з розрахунку позивача, нарахування 0,5 % відбувається за 180 днів з 05.01.2007 р. по 04.07.2007 р. на суму 31 099,26 грн. Разом з тим, вартість виконаних робіт по акту та довідці за грудень 2006 року складає 74 357,30 грн., а не 31 099,26 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З матеріалів справи не вбачається доказів часткових розрахунків відповідача за вказаний період. Тобто, позивачем, без поважних причин не надано суду доказів на підтвердження заборгованості відповідача по акту за грудень 2006 року в сумі 31 099,26 грн., що також унеможливлює провести уточнюючий розрахунок.

Розглядаючи даний спір, суд звертає увагу на те, що відповідач не є замовником робіт з реконструкції санвузлів адмінбудівлі, оскільки між сторонами укладено саме субпідрядний договорів, тобто позивач виконував лише певний етап робіт щодо реконструкції всього об'єкту, замовником робіт по якому виступала Національна академія державного управління при Президентові України. Фінансування робіт проводилось за рахунок коштів державного бюджету, а тому розрахунки між сторонами напряму залежать від надходження коштів від замовника. Матеріалами справи стверджується, що відповідач не відмовлявся від виконання своїх зобов'язань, адже  протягом всього часу взаємовідносин з позивачем проводив розрахунки за виконані роботи в межах сум, що надходили до нього від замовника.

З приводу вимог позивача про стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу, суд виходить з того, що ст. 44 Господарського процесуального кодексу України до судових витрат відносить державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплату послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи.

Позивачем не надано доказів понесення ним витрат на оплату юридичної допомоги, отриманої від адвоката.      

Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Виходячи з п. 3 ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що понесення позивачем витрат по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу обумовлене необхідністю звернення до господарського суду через невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, судові витрати підлягають перерахуванню у відповідності з п. 2 та п. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, переплачена сума державного підлягає поверненню позивачу згідно з положеннями ст. 47 Господарського процесуального кодексу України.  

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд —

В И Р І Ш И В:

1.          Позовну заяву, в частині вимог про стягнення 27 990,00 грн. пені залишити без розгляду.  

2.          Позов задовольнити частково.

3.          Стягнути з Дочірнього підприємства “Фасадреставрація” Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київреконструкція” (01032, м. Київ, вул. Старовокзальна, 13-б, ідентифікаційний код 24100479) на користь Приватного підприємства “Онікс” (02160, м. Київ, вул. Каунаська, 10-а, ідентифікаційний код 19254186) 28 000 (двадцять вісім тисяч) грн. 00 коп. боргу, 281 (двісті вісімдесят одну) грн. 11 коп. державного мита та 24 (двадцять чотири) грн. 24 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В іншій частині позову відмовити повністю.

5.          Повернути з Державного бюджету України Приватному підприємству “Онікс” (02160, м. Київ, вул. Каунаська, 10-а, ідентифікаційний код 19254186) зайво сплачене державне мито в розмірі 81 (вісімдесят одна) грн. 72 коп., перераховане квитанцією № 000052 від 19.06.2007 р., оригінал якої знаходиться в матеріалах справі № 46/405.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня   підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                            С.В. Шабунін

Дата підписання: 16.11.2007 р.

справа №  46/405

14.11.07

За позовом     Приватне підприємство "Онікс"

до                     Дочірне підприємство "Фасадреставрація"ВАТ "Київреконструкція"

про                    стягнення 136 287,66 грн.

Суддя  Шабунін С.В.

                                                                                                 Шабунін С.В.