Постанова

від 19.09.2023 по справі 910/7278/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/7278/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кондратова І.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Балли Л.М.,

представників учасників справи:

представників учасників справи:

від позивача: Саліхов О.О.,

від відповідача: Кібець Р.Р.,

від третьої особи на стороні позивача: Ковальов В.М.,

від третьої особи на стороні відповідача 1: не з`явився,

від третьої особи на стороні відповідача 2: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Конклавеко Холдінгз Лімітед (Conclaveco Holdings Limited)

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Хрипун О.О., Чорногуз М.Г., Агрикова О.В.

від 21.02.2023

за позовом Приватного підприємства "Ремпромбуд-Сервіс"

до Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" в особі уповноваженої особи на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Конклавеко Холдінгз Лімітед (Conclaveco Holdings Limited)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста"

про визнання правовідносин припиненими та зобов`язання вчинити дії,-

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2019 року Приватне підприємство "Ремпромбуд-Сервіс" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" (далі - Відповідач) про визнання правовідносин припиненими та зобов`язання вчинити дії, а саме:

- визнати припиненими правовідносини за кредитними договорами № 013/1-2012/840 від 17.08.2012, № 037/1-2012/840 від 18.12.2012, № 014/1-2013/840 від 09.07.2013, що укладені між Позивачем та Відповідачем (далі - Кредитні договори);

- зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" виключити із ліквідаційної маси ПАТ "Банк Камбіо" активи у вигляді права вимоги за Кредитними договорами.

2. В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що внаслідок укладення договорів відступлення права вимоги, кредитором по відношенню до Позивача за всіма Кредитними договорами замість Відповідача стала компанія -нерезидент - Конклавеко Холдінгз Лімітед (Conclaveco Holdings Limited) (далі - Третя особа на стороні Позивача), а Відповідач вибув із суб`єктного складу кредитних правовідносин, отже правовідносини за Кредитними договорами є такими, що припинилися. Разом з цим, повідомлення Відповідача про визнання правочинів нікчемними, які направлялися Відповідачем на адресу Позивача, а також дії Відповідача щодо продажу прав вимоги за Кредитними договорами з електронних торгів, свідчать, що Відповідач все ще вважає себе стороною Кредитних договорів і не визнає правовідносин за ними припиненими.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 позовні вимоги задоволено; визнано припиненими правовідносини за Кредитними договорами, що укладені між Позивачем та Відповідачем; зобов`язано Відповідача виключити із ліквідаційної маси ПАТ "Банк Камбіо" активи у вигляді прав вимоги за Кредитними договорами; стягнуто з Відповідача на користь Позивача судовий збір в розмірі 7 684,00 грн.

4. Місцевий господарський суд дійшов висновків про правомірність та обґрунтованість доводів Позивача стосовно того, що ПАТ "Банк Камбіо" вибуло зі складу сторін Кредитних договорів внаслідок передання всіх своїх прав за цими договорами новому кредитору - Конклавеко Холдінгз Лімітед, що, відповідно, враховуючи факт повного погашення Конклавеко Холдінгз Лімітед заборгованості ПП "Ремпромбуд-Сервіс", означає припинення для ПАТ "Банк Камбіо" правовідносин, опосередкованих Кредитними договорами. Суд також дійшов висновку про відсутність правових підстав для визначення укладених між ПАТ "Банк Камбіо" із Конклавеко Холдінгз Лімітед договорів відступлення права вимоги нікчемними відповідно до п.п. 1, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 у справі № 910/7278/19 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю.

6. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що здійснення банком, віднесеним до проблемних, внутрішньобанківських розрахунків усупереч заборонам, визначеним у постанові Національного банку України про віднесення цього банку до проблемних, не відповідає законодавству і є незаконними діями. Також апеляційний суд виходив з того, що корегування структури банківського балансу (зміна обліку грошових зобов`язань шляхом переведення коштів з одного рахунку на інший у межах одного банку без реального надходження коштів та без відображення їх на кореспондентському рахунку за наявності відповідного обмеження), за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11.01.2022 у справі №910/10784/16, свідчить про безоплатність операції (розрахунку за договором) та разом з іншими обставинами цієї справи вказує на нікчемність договорів відступлення на підставі п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Крім того, за пунктом 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочин вважається нікчемним, якщо умови правочину передбачають платіж чи передачу майна банку з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), кошти для оплати яких надійшли з рахунків, відкритих у цьому ж банку, у тому числі за правочинами про відступлення права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення. Судом апеляційної інстанції враховано доводи про те, що договори про відступлення прав вимоги за кредитними договорами Позивача надають переваги набувачу активів, визначеному у цих договорах як кредитору банку порівняно з іншими кредиторами, оскільки передача права вимоги за нікчемними договорами одному з кредиторів банку всупереч законній процедурі продажу активів банку у випадку його ліквідації та розподілу отриманих коштів є такою, що порушує права інших кредиторів. За таких обставин, апеляційний суд зазначив, що наявні у справі докази не дають підстав для висновку, що виконання зобов`язань Позивачем перед Відповідачем за Кредитними договорами було проведено належним чином. Зазначені обставини спростовують факт повного погашення Конклавеко Холдінгз Лімітед заборгованості Позивача та припинення для Відповідача правовідносин, опосередкованих Кредитними договорами.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та аргументи учасників справи

7. Конклавеко Холдінгз Лімітед (Conclaveco Holdings Limited) (далі - Скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 у справі №910/7278/19, в якій просило її скасувати та залишити в силі судове рішення першої інстанції.

8. Підставами касаційного оскарження Скаржник визначив пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України:

- пункт 1: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми матеріального права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №910/14596/19, від 21.07.2020 у справі №910/16476/18, від 29.10.2019 у справі №910/16152/18, від 05.06.2020 у справі №920/653/18, від 18.05.2021 у справі №911/2711/18, від 12.08.2019 у справі №904/4953/18, від 29.10.2019 у справі №910/16477/18, від 19.12.2019 у справі №910/15740/18, від 26.05.2020 у справі №826/17586/16 та від 18.10.2019 у справі №826/17410/16;

- пункт 4: суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме:

розглянув справу за відсутності учасника справи - Конклавеко Холдінгз Лімітед, не повідомляв учасника справи про дату, час і місце судового засідання, не надсилав жодні судові акти компанії-нерезиденту та не застосував з цього приводу правові висновки Верховного Суду, що викладені в постанові від 02.06.2020 у справі №910/17792/17 (пункт 5 частини першої статті 310 ГПК України);

не зобов`язав апелянта направити апеляційну скаргу Конклавеко Холдінгз Лімітед та не застосував з цього приводу правові висновки Верховного Суду, що викладені в постановах від 16.09.2021 у справі №916/662/20, від 22.02.2019 у справі №910/7308/16;

прийняв апеляційну скаргу з пропущенням строків на апеляційне оскарження та не застосував з цього приводу правові висновки Верховного Суду, що викладені в постанові від 07.12.2022 у справі №280/5978/19;

не дослідив зібрані у справі докази, не надав їм правильну оцінку, відхилив їх та надав перевагу доказам Відповідача та третіх осіб на стороні Відповідача без викладення жодних мотивів щодо цього в мотивувальній частині постанови та не застосував з цього приводу правові висновки Верховного Суду, що викладені в постановах від 17.02.2021 у справі №463/4015/18, від 25.04.2023 у справі №911/950/16 (911/3488/20), від 14.02.2023 у справі №380/18653/21, від 25.05.2021 у справі №925/1441/20 та постанови пленуму ВГСУ від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" та постанови від 20.05.2014 у справі №64/366-10 (3-20гс14) та від 18.05.2016 у справі №922/51/15 (3-194гс16) (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).

9. Позивачем подано до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому він просив касаційну скаргу задовольнити, скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі судове рішення першої інстанції.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. 17 серпня 2012 року між ПП "Ремпромбуд-Сервіс" (позичальник) та ПАТ "Банк Камбіо" (позикодавець) був укладений кредитний договір № 013/1-2012/840, за яким позикодавець зобов`язався надати позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредиту в розмірі 339 000, 00 доларів США на ведення фінансово-господарської діяльності та поповнення обігових коштів. Строк повернення кредиту, з урахуванням додаткових угод від 09.08.2013, від 08.07.2014 - 07.07.2015.

11. 18 грудня 2012 року між ПП "Ремпромбуд-Сервіс" (позичальник) та ПАТ "Банк Камбіо" (позикодавець) був укладений кредитний договір № 037/1-2012/840 (відзивна невідновлювальна кредитна лінія), згідно з умовами якого позикодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти. Ліміт кредитної лінії не може перевищувати 465 000,00 доларів США. Дата видачі кредиту - 18.12.2012. Дата повернення кредиту з урахуванням додаткових угод від 20.06.2013, від 08.07.2014 - 07.07.2015.

12. 09 липня 2013 року між ПП "Ремпромбуд-Сервіс" (позичальник) та ПАТ "Банк Камбіо" (позикодавець) був укладений кредитний договір № 014/1-2013/840, згідно з умовами якого позикодавець надав позичальнику кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти. Ліміт кредитної лінії не може перевищувати 568 075,90 доларів США. Дата видачі кредиту - 09.07.2013. Дата повернення кредиту з урахуванням додаткової угоди від 08.07.2014 - 07.07.2015.

13. Для забезпечення виконання зобов`язань ПП "Ремпромбуд-Сервіс" перед банком за Кредитними договорами 08 липня 2014 року між Конклавеко Холдінгз Лімітед (заставодавець) та ПАТ "Банк Камбіо" (заставодержатель) було укладено договори застави № 013/1-2012/840/2, 037/1-2012/840/2, № 014/1-2013/840/2, за якими заставодавець передав у заставу належні йому на момент укладення договорів майнові права - право вимоги грошових коштів, що знаходяться на депозитному рахунку заставодавця згідно договору інвестиційного вкладу №010д/2014 від 08.07.2014.

14. Відповідно до порядку задоволення вимог заставодержателя із заставленого майна, заставодержатель набуває право вимоги у день невиконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором; заставодержатель з дня виникнення у нього права вимоги має право задовольнити свої вимоги шляхом списання коштів з депозитного рахунку заставодавця згідно договору інвестиційного вкладу №010д/2014 від 08.07.2014 на свою користь; заставодавець доручає заставодержателю здійснити в порядку договірного списання переказ грошових коштів, розміщених на депозитному рахунку відповідно до договору інвестиційного вкладу № 010д/2014 від 08.07.2014 на користь заставодержателя та направити зазначені грошові кошти на погашення зобов`язання за кредитним договором та витрат, передбачених п. 3.1 цього договору.

15. 19 серпня 2014 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 510/БТ "Про встановлення режиму контролю за діяльністю ПАТ "Банк Комбіо" шляхом призначення куратора" (доведена до відома банку 20.08.2014), якою заборонено ПАТ "Банк Камбіо" використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки; зобов`язано ПАТ "Банк Камбіо" здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий в Національному банку України.

16. 02 вересня 2014 року ПАТ "Банк Камбіо" вручено керівнику ПП "Ремпромбуд-Сервіс" вимоги щодо повернення кредиту та повного розрахунку за договорами № 013/1-2012/840 від 17.08.2012 (кредит в сумі 339 000,00 доларів США та заборгованість за процентами в сумі 55 082,79 доларів США), № 037/1-2012/840 від 18.12.2012 (кредит в сумі 392 300,00 доларів США та заборгованість за процентами в сумі 63 691,03 доларів США), № 014/1-2013/840 від 09.07.2013 (кредит в сумі 385 500,00 доларів США та заборгованість за процентами в сумі 56 679,23 доларів США).

17. 10 вересня 2014 року між ПАТ "Банк Камбіо" (первісний кредитор) та Конклавеко Холдінгз Лімітед (новий кредитор) були укладені:

- договір № 013/1-2012/840 про відступлення права вимоги, згідно з яким ПАТ "Банк Камбіо" повністю передав новому кредитору права вимоги за кредитним договором № 013/1-2012/840 17.08.2012 до боржника - ПП "Ремпромбуд-Сервіс" щодо повернення новому кредиторові боргу у розмірі 395 674,21 доларів США;

- договір № 037/1-2012/840 про відступлення права вимоги, згідно з яким ПАТ "Банк Камбіо" повністю передав новому кредитору права вимоги за кредитним договором №037/1-2012/840 від 18.12.2012 до боржника - ПП "Ремпромбуд-Сервіс" щодо повернення новому кредиторові боргу у розмірі 457 832,67 доларів США;

- договір № 014/1-2013/840 про відступлення права вимоги, згідно з яким ПАТ "Банк Камбіо" повністю передав новому кредитору права вимоги за Кредитним договором № 014/1-2013/840 від 09.07.2013 до боржника - ПП "Ремпромбуд-Сервіс" щодо повернення новому кредиторові боргу у розмірі 443 988,94 доларів США.

18. Листами від 12.09.2014 ПАТ "Банк Камбіо" інформувало ПП "Ремпромбуд-Сервіс", що в рахунок погашення заборгованості позичальника перед банком 08.09.2014 банк списав з депозитного рахунку Конклавеко Холдінгз Лімітед (заставодавця) грошові кошти в сумі відповідно 395 674,21 доларів США, 457 832,67 доларів США та 443 988,94 доларів США, що були розміщені Конклавеко Холдінгз Лімітед в ПАТ "Банк Камбіо" за договором інвестиційного вкладу; заборгованість перед банком погашена за рахунок застави в повному обсязі, всі зобов`язання перед ПАТ "Банк Камбіо" за договором застави Конклавеко Холдінгз Лімітед виконані в повному обсязі; відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 512 ЦК України відбулась заміна кредитора у кредитному договорі з ПАТ "Банк Камбіо" на Конклавеко Холдінгз Лімітед.

19. На підставі постанови Правління Національного банку України № 782 від 04.12.2014 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 140 від 04.12.2014 про початок з 05.12.2014 процедури виведення ПАТ "Банк Камбіо" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації.

20. Відповідно до постанови Правління Національного банку України № 144 від 27.02.2015 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 46 від 02.03.2015 про початок з 02.03.2015 процедури ліквідації ПАТ "Банк Камбіо".

21. 21 вересня 2018 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" повідомила ПП "Ремпромбуд-Сервіс" про виявлену нікчемність договорів застави майнових прав № 013/1-2012/840/2, № 037/1-2012/840/2, № 014/1-2013/840/2 від 08.07.2014, укладених ПАТ "Банк Камбіо" та Конклавеко Холдінгз Лімітед, та договорів відступлення права вимоги № 013/1-2012/840, № 037/1-2012/840, № 014/1-2013/840 від 10.09.2014, укладених ПАТ "Банк Камбіо" та Конклавеко Холдінгз Лімітед. ПАТ "Банк Камбіо" було застосовано наслідки нікчемності зазначених правочинів, в т.ч. здійснено зворотні транзакції по рахунку за нікчемним правочином. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" повідомила ПП "Ремпромбуд-Сервіс" про необхідність повного та належного виконання умов Кредитних договорів.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

22. Цивільний кодекс України

Стаття 11. Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків

1. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

2. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. …

Стаття 15. Право на захист цивільних прав та інтересів

1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 203. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204. Презумпція правомірності правочину

1. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 215. Недійсність правочину

1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. …

Стаття 525. Недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання

1. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526. Загальні умови виконання зобов`язання

1. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 598. Підстави припинення зобов`язання

1. Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

2. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 599. Припинення зобов`язання виконанням

1. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 610. Порушення зобов`язання

1. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 625. Відповідальність за порушення грошового зобов`язання

1. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

2. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 627. Свобода договору

1. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629. Обов`язковість договору

1. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 1046. Договір позики

1. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Стаття 1048. Проценти за договором позики

1. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Стаття 1050. Наслідки порушення договору позичальником

1. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Стаття 1054. Кредитний договір

1. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

2. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

23. Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"

Стаття 38. Заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку

1. Уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити збереження активів та документації банку.

2. Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

3. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

4. Уповноважена особа Фонду:

1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;

2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;

3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

5. У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

6. Уповноважена особа Фонду вживає передбачені законодавством заходи щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників банку.

24. Господарський процесуальний кодекс України

Стаття 74. Обов`язок доказування і подання доказів

1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стаття 86. Оцінка доказів

1. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

2. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

3. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 300

1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

25. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, й дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

26. Згідно з положеннями статті 300 ГПК України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

27. Як зазначено Судом вище, першою підставою касаційного оскарження Скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми матеріального права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №910/14596/19, від 21.07.2020 у справі №910/16476/18, від 29.10.2019 у справі №910/16152/18, від 05.06.2020 у справі №920/653/18, від 18.05.2021 у справі №911/2711/18, від 12.08.2019 у справі №904/4953/18, від 29.10.2019 у справі №910/16477/18, від 19.12.2019 у справі №910/15740/18, від 26.05.2020 у справі №826/17586/16 та від 18.10.2019 у справі №826/17410/16.

28. Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

29. Водночас, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з подібними правовідносинами у справі, що переглядається.

30. Суд зазначає, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів слід звертатися до правових висновків, що викладені у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.

31. Задля юридичної визначеності в застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 (пункт 39) конкретизувала свої висновки щодо подібності правовідносин, зазначивши таке.

32. На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то в такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

33. Подібність правовідносин може мати місце не лише у разі тотожності (аналогічності), тобто ідентичності (однаковості) суб`єктного, об`єктного і змістовного критеріїв, але й також у разі їх схожості, що визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

34. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

35. Так, у справі №910/14596/19 предметом позову були вимоги про визнання незаконним рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження ліквідної маси банку, зокрема, в частині включення до ліквідної маси банку кредитних договорів, і договорів забезпечення до них, та про - заборону здійснювати продаж прав вимоги/майнових прав за вищевказаними договорами. Причиною спору у зазначеній справі стало питання щодо наявності або відсутності підстав для прийняття рішення про затвердження ліквідаційної маси банку в частині включення до ліквідаційної маси кредитних договорів, укладених між позивачем і відповідачем, та договорів забезпечення до них. Верховний Суд залишаючи без змін судові рішення першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову виходив з того, що оскільки в іншій справі №910/6618/19 було встановлено факт припинення правовідносин сторін за кредитними договорами у зв`язку з повним виконанням зобов`язання, наведені обставини є преюдиціальними та не потребують повторного доведення в силу вимог частини 4 статті 75 ГПК України. Зазначено, що оскільки правовідносини між позивачем та банком за вказаними кредитними договорами та договорами забезпечення припинилися, включення до ліквідаційної маси банку цих договорів (права вимог за ними) є неправомірним.

36. У вищевказаній справі Верховний Суд не викладав висновків, щодо припинення правовідносин за кредитними договорами, оскільки факт припинення таких правовідносин був встановлений рішенням суду в іншій справі, яке набрало законної сили.

37. Натомість, у справі, що розглядається, відсутнє таке судове рішення та судом апеляційної інстанції правильно зазначено, що Позивачем не доведено факту припинення правовідносин сторін за Кредитними договорами у зв`язку з повним їх виконанням.

38. У справах №910/16476/18, №904/4953/18, 910/16477/18 та №910/16152/18 предметом позову були вимоги про визнання припиненими зобов`язання між позивачем та відповідачем (банком) за кредитним договором та договорами забезпечення у зв`язку з їх повним виконанням фізичними особами. Верховний Суд залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, в частині задоволення позову, виходив з того, що станом на час повного виконання зобов`язання за кредитним договором фізичними особами були відсутні будь-які заборони чи обмеження щодо розпорядження цими фізичними особами своїми депозитними коштами, тому договірне списання банком коштів з їх рахунків в рахунок погашення кредитного договору не суперечить приписам чинного законодавства. Крім того, визнання Уповноваженою особою нікчемними правочинів, на підставі яких припинилося зобов`язання позивача перед відповідачем після спливу майже 4 років та відновлення заборгованості останнього за кредитним договором та нарахування процентів за прострочення виконання зобов`язання має наслідком посягання на мирне розпорядження майном - грошовими коштами. Щодо позовних вимог про визнання відсутності у банку прав іпотекодержателя за іпотечними договорами, укладеними між банком та фізичними особами, суд дійшов висновку, що позивач (боржник) за вказаними вимогами щодо договорів іпотеки з фізичними особами не є належним позивачем, у зв`язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків щодо відмови у задоволенні таких позовних вимог.

39. Проте, у справі, що розглядається №910/7278/19, судом апеляційної інстанції навпаки встановлено що станом на час зміни обліку грошових зобов`язань шляхом переведення коштів з одного рахунку на інший у межах одного банку без реального надходження коштів та без відображення їх на кореспондентському рахунку було здійснено усупереч існуючій забороні та встановленим обмеженням, визначеним у постанові Національного банку України про віднесення цього банку до проблемних, що не відповідає законодавству і є незаконними діями. Також апеляційний суд у цій справі виходив з того, що корегування структури банківського балансу (зміна обліку грошових зобов`язань шляхом переведення коштів з одного рахунку на інший у межах одного банку без реального надходження коштів та без відображення їх на кореспондентському рахунку за наявності відповідного обмеження), за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11.01.2022 у справі №910/10784/16, свідчить про безоплатність операції (розрахунку за договором) та разом з іншими обставинами цієї справи вказує на нікчемність договорів відступлення на підставі п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Зазначені обставини спростовують факт повного погашення Конклавеко Холдінгз Лімітед заборгованості Позивача та припинення для Відповідача правовідносин, опосередкованих Кредитними договорами.

40. У справі №920/653/18 предметом позову були вимоги про визнання недійсним нікчемного правочину - договору купівлі-продажу часток об`єктів нерухомого майна, і застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом скасування рішень про державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомості. Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, залишаючи рішення судів попередніх інстанцій про відмову в позові без змін, виходила з того, що позивачем не доведено наявності підстав для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу часток об`єктів нерухомого майна недійсним з огляду на положення статті 215 Цивільного кодексу України. Господарські суди першої та апеляційної інстанції у вказаній справі установили, що оспорюваний договір посвідчено нотаріально, як того вимагають положення статті 657 ЦК України, та зареєстровано в реєстрі правочинів і Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно та їх обтяжень, що відповідає положенням статті 210 ЦК України; зазначений договір вчинено повноважними особами, які мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі; такий правочин було спрямовано на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, та виконано у повному обсязі.

41. Тобто, у цій справі та справі №920/653/18 зовсім інші предмет, підстави позову та зміст позовних вимог, що свідчить про неподібність правовідносин.

42. У справах №920/653/18 та №911/2711/18 предметом позову були вимоги про визнання зобов`язання за кредитним договором повністю припиненим, визнання відсутності прав кредитора за кредитним договором, визнання відсутності прав іпотеки за іпотечним договором, скасування державної реєстрації речових прав на земельні ділянки, скасування припинення прав власності, скасування державної реєстрації іпотеки. Верховний Суд переглядаючи справу в касаційному порядку, скасував судові рішення попередніх інстанцій в частині задоволення позову про визнання зобов`язання за кредитним договором повністю припиненим та визнання відсутності прав кредитора за кредитним договором, ухвалив в цій частині нове рішення - про відмову в позові. Верховний Суд виходив з того, що оскільки позивач не є стороною кредитних відносин і такі вимоги лише опосередковано направлені на захист його прав, дійшов висновку про відсутність порушеного або оспорюваного права позивача в частині вимог про визнання припиненими зобов`язання за кредитним договором, що стало підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

43. У справі №910/15740/18 предметом позову були вимоги про застосування наслідків недійсності правочинів шляхом: скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та запису про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо права власності з одночасним поновленням попереднього запису щодо права власності на спірне майно. Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, виходив з того, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій не встановили, з якого саме моменту позивач мав можливість довідатися (довідались) про порушення своїх прав, тобто не з`ясували початку перебігу строку позовної давності щодо позовних вимог у цій справі, хоча з`ясування цих обставин є суттєвим для правильного вирішення такого спору.

44. Суд зазначає, що у вищезазначеній Скаржником постанові від 19.12.2019 у справі №910/15740/18 Верховний Суд не формував жодних висновків щодо застосування норм права, натомість скасував судові рішення попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд, що не означає остаточного вирішення справи. Отже, посилання Скаржника на вказану постанову Верховного Суду від 19.12.2019 у справі №910/15740/18 відхиляються Судом. Крім того, у зазначеній справі, зовсім інші предмет, підстави позову та зміст позовних вимог, ніж у справі, що розглядається.

45. У справах 826/17586/16 та №826/17410/16 предметом позову були вимоги фізичної особи до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (відповідач, Фонд) про визнання незаконним та нечинним абзацу другого пункту 5 розділу ІІ Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, № 826, який затверджено рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26 травня 2016 року, та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 15 червня 2016 року за №863/28993. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, виходив з того, що абзац 2 пункту 5 розділу ІІ Порядку № 826 не відповідає нормам статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у зв`язку з чим залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову.

46. Суд зазначає, що у справах №826/17586/16 та №826/17410/16 висновки, на які посилається Скаржник у своїй касаційній скарзі, жодним чином не суперечать висновкам суду апеляційної інстанції, у справі що розглядається, оскільки абзац 2 пункту 5 розділу ІІ вищевказаного Порядку № 826 не застосовувався судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові.

47. Крім того, Суд виходить з того, що відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

48. Суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (такий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17).

49. З огляду на викладене, під час розгляду цієї справи Суд враховує саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постанові від 11.01.2022 у справі №910/10784/16.

50. Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.01.2022 у справі № 910/10784/16 вказала, що саме по собі невиконання посадовими особами банку припису щодо здійснення розрахунків через кореспондентський рахунок Національного банку України, наведених у постанові про віднесення банку до категорії проблемних, за "буквальним змістом" не є підставою для висновку про нікчемність спірного правочину, але встановлення судом цього факту поряд з іншими встановленими фактичними обставинами справи може свідчити про наявність таких підстав.

51. Аналіз функцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, викладених у статтях 4, 26, 27, 37, 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", свідчить про те, що Фонд бере участь у правовідносинах між учасниками ринку фінансових послуг у різних статусах: з одного боку, він ухвалює обов`язкові для банків та інших фінансових установ рішення, а з іншого - здійснює повноваження органів управління банку, який виводиться з ринку, тобто представляє банк у приватноправових відносинах з третіми особами.

52. Відповідно до частини другої статті 38 зазначеного Закону уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити збереження активів і документації банку, у тому числі шляхом перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

53. За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 цього Закону, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними, оскільки відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків і є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема в постановах від 16.05.2018 у справі № 910/24198/16, від 04.07.2018 у справі № 819/353/16, від 05.12.2018 у справі № 826/23064/15, від 27.02.2019 у справі №826/8273/16.

54. За пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочин вважається нікчемним, якщо умови правочину передбачають платіж чи передачу майна банку з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), кошти для оплати яких надійшли з рахунків, відкритих у цьому ж банку, у тому числі за правочинами про відступлення права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення.

56. Судом враховано також те, що договори про відступлення прав вимоги за Кредитними договорами надають переваги набувачу активів, визначеному у цих договорах як кредитору банку порівняно з іншими кредиторами, оскільки передача права вимоги за нікчемними договорами одному з кредиторів банку всупереч законній процедурі продажу активів банку у випадку його ліквідації та розподілу отриманих коштів є такою, що порушує права інших кредиторів.

57. За таких обставин, Суд погоджується з висновком апеляційного суду, що корегування структури банківського балансу (зміна обліку грошових зобов`язань шляхом переведення коштів з одного рахунку на інший у межах одного банку без реального надходження коштів та без відображення їх на кореспондентському рахунку за наявності відповідного обмеження) свідчить про безоплатність операції (розрахунку за договором) та разом з іншими обставинами цієї справи вказує на нікчемність договорів відступлення на підставі пункту першого частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що повністю відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, що викладено у постанові від 11.01.2022 у справі № 910/10784/16.

58. З огляду на викладене, Всі наведені Скаржником у касаційній скарзі постанови Верховного Суду, які стали підставою для відкриття касаційного провадження за його касаційною скаргою за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, жодним чином не суперечать висновкам апеляційного суду, які покладені в основу оскаржуваного судового рішення апеляційної інстанції.

59. Отже, доводи Скаржника про наявність передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження є необґрунтованими, а наявність такої виключної підстави для касаційного перегляду судових рішень є недоведеною.

60. Як зазначено судом вище, другою підставою касаційного оскарження Скаржник визначив відповідно до частини другої статті 287 ГПК України пункт 4, посилаючись, зокрема, на те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності учасника справи - Конклавеко Холдінгз Лімітед, не повідомляв учасника справи про дату, час і місце судового засідання, не надсилав жодні судові акти компанії-нерезиденту (пункт 5 частини першої статті 310 ГПК України).

61. Натомість, вищевказані доводи Скаржника відхиляються Судом, оскільки повністю спростовуються наявними в матеріалах справи зворотними поштовими повідомленнями про отримання Конклавеко Холдінгз Лімітед за адресою місцезнаходження (Cyprus, Nicosia, 5 Esperidon street, 4 floor, 2001 Strovolos) ухвал апеляційного суду від 04.11.2022 (про призначення апеляційної скарги до розгляду), від 13.12.2022 (про відкладення розгляду справи на 21.02.2023) та від 21.02.2023 про відмову в задоволення клопотання Позивача про залишення апеляційної скарги без розгляду.

62. Також Судом відхиляються доводи Скаржника з приводу того, що апеляційний суд прийняв апеляційну скаргу Відповідача з пропущенням строків на апеляційне оскарження та не зобов`язав його направити апеляційну скаргу Конклавеко Холдінгз Лімітед, з огляду на таке.

63. Під час проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення першої інстанції представник Відповідача присутній не був.

64. Як вбачається з поштового повідомлення наявного в матеріалах справи, копію повного тексту судового рішення першої інстанції Відповідачем було отримано 03.06.2022.

65. Відповідно до штампу вхідної кореспонденції Північного апеляційного господарського суду, з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції Відповідач звернувся до суду 22.06.2022.

66. Суд погоджується з судом апеляційної інстанції, що апеляційна скарга Відповідачем подана у строк визначений статтею 256 ГПК України, а саме протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

67. Крім того, до апеляційної скарги в якості додатків Відповідачем було надано докази, що підтверджують направлення копії апеляційної скарги усім учасникам справи, зокрема і Конклавеко Холдінгз Лімітед, а саме: описи вкладення у цінний лист, список листів з оголошеною цінністю та копію фіскального чеку про оплату поштових послуг.

68. Аналіз положень статей 174, 258, 259, 260 ГПК України дозволяє зробити висновок про те, що апеляційна скарга приймається до розгляду у випадку виконання апелянтом вимог статей 258, 259 ГПК України, зокрема, подання доказів надсилання копії скарги іншим учасникам справи і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення. Нормами ГПК України не передбачено обов`язку суду перевіряти факт отримання/не отримання учасниками справи надісланої апеляційної скарги.

69. Отже, станом на час вирішення питання щодо прийняття апеляційної скарги Позивача до розгляду, в апеляційного суду були відсутні підстави для залишення такої апеляційної скарги без руху.

70. Щодо інших доводів касаційної скарги стосовно того, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, не надав їм правильну оцінку, відхилив їх та надав перевагу доказам Відповідача та третіх осіб на стороні Відповідача без викладення жодних мотивів щодо цього в мотивувальній частині постанови, Суд наголошує на тому, що звертаючись до суду, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 ГПК України).

71. Відповідно до частини 1 статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

72. Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

73. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина 2 статті 86 ГПК України).

74. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

75. Таким чином, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

76. За таких обставин, безпідставними є інші доводи Скаржника викладені в касаційній скарзі останнього у зв`язку з непідтвердженням підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

77. Суд відхиляє всі інші аргументи Скаржника, що викладені у касаційній скарзі, оскільки такі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, а зводяться до переоцінки доказів, тоді як Суд, в силу частини 2 статті 300 ГПК України наголошує, що переоцінка вже оцінених судами доказів виходить за межі повноважень касаційного суду.

78. Крім того, посилання Скаржника на висновки, вкладені у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" та постановах Вищого господарського суду України від 20.05.2014 у справі №64/366-10 (3-20гс14) та від 18.05.2016 у справі №922/51/15 (3-194гс16) Суд не бере до уваги, як такі, що не є джерелами правозастосовної практики у розумінні частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

79. Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Скаржника, вважає, що оскаржувану постанову апеляційного суду слід залишити без змін, а касаційну скаргу Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача - без задоволення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

80. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

81. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судові рішення, переглянуті в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

82. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача.

Судові витрати

83. Понесені Скаржником у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Конклавеко Холдінгз Лімітед (Conclaveco Holdings Limited) залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 у справі №910/7278/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді Н. Губенко

І. Кондратова