Ухвала

від 15.09.2023 по справі 314/3019/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

15 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 314/3019/16-ц

провадження № 61-12830ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 18 травня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_1 , про повернення боргу,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Вільнянського районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_1 , про повернення боргу.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 09 червня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1 000 000,00 грн основного боргу, 637 00,00 грн інфляційного збільшення основного боргу, 3% річних в сумі 135 920,00 грн, плату за користування коштами в сумі 517 200,00 грн, а всього -

2 290 120,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 26 березня 2019 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 22 червня 2020 року, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 09 червня 2016 року.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 05 листопада 2021 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 09 червня 2016 року задоволено. Поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 09 червня 2016 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 09 червня 2016 року залишено без руху. Надано заявнику строк для виправлення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 26 листопада 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 09 червня 2016 року.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 21 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 09 червня 2016 року в цій справі скасовано. В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 05 листопада 2021 року в частині поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження, ухвалу Запорізького апеляційного суду від 26 листопада 2021 року про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , постанову Запорізького апеляційного суду від 21 вересня 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 18 травня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 09 червня 2016 року в цій справі.

ОСОБА_1 24 серпня 2023 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Запорізького апеляційного суду від 18 травня 2023 року та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

У касаційній скарзі заявник просить поновити строк на касаційне оскарження судового рішення, посилаючись на те, що копію оскаржуваної ухвали ним отримано 19 серпня 2023 року, що підтверджується наданими доказами.

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.(частина третя статті 390 ЦПК України).

Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження судового рішення заявником пропущено з поважних причин, колегія суддів вважає за можливе його поновити.

Касаційна скарга мотивована тим, що в порушення вимог частини третьої статті 357 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не залишив апеляційну скаргу без руху та не надав можливості вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову

у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Судами апеляційної та касаційної інстанції встановлено, що рішення Вільнянського районного суду Запорізької області ухвалено 09 червня 2016 року, повний текст судового рішення також складено 09 червня 2016 року.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подана представником ОСОБА_1 - адвокатом Тивоненком Д.Р. 27 вересня 2021 року, тобто з пропуском річного (присічного) строку апеляційного оскарження.

ОСОБА_1 є третьою собою у справі, а отже є особою, залученою до участі в ній.

У відповідності до статті 74 ЦПК України (в редакції чинній на час розгляду справи судовим першої інстанції) ОСОБА_1 повідомлявся про розгляд справи в суді першої інстанції належним чином.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з частиною першою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Відповідно до частин першої та другої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно з частиною третьою та четвертою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною другою статті 358 ЦПК України передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Апеляційна скарга не містила посилань на випадки, які передбачені частиною другою статті 358 ЦПК України.

При цьому, застосовуючи вказану норму суд не зобов`язаний залишати апеляційну скаргу без руху, оскільки такі вимоги стосуються лише строків які зазначені в статті 354 ЦПК України.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі частини другої статті 358 ЦПК України.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваної ухвали апеляційного суду убачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судом апеляційної інстанції норми процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення.

Керуючись статтею 390, частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Запорізького апеляційного суду від 18 травня 2023 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 18 травня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_1 , про повернення боргу.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді:М. Є. Червинська А. Ю. Зайцев В. М. Коротун