Рішення

від 25.09.2023 по справі 160/18786/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2023 року Справа № 160/18786/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

26 липня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 05.07.2023 року № 122950002274 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 ОСОБА_1 відповідно до заяви про призначення пенсії від 06.06.2022 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком з 06.06.2022 року на пільгових умовах у відповідності до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 06.06.2022 року з урахуванням правових висновків суду, зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи ОСОБА_1 в структурному підрозділі шахта «Карбоніт» ДП «Первомайськвугілля» електрослюсарем підземним з 28.01.2004 по 19.10.2005, з 19.06.2006 по 30.09.2014, з 01.12.2014 по 31.01.2015, з 01.04.2015 по 30.09.2021 року з повним робочим днем під землею, та страхового стажу період роботи в структурному підрозділі шахта «Карбоніт» ДП «Первомайськвугілля» з 20.10.2005 до 18.06.2006, з 01.10.2014 до 30.11.2014, з 01.02.2015 до 31.03.2015, з 01.04.202 по 06.06.2022 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 згідно ч. 3 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до заяви про призначення пенсії від 06 червня 2022 року.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 05.07.2023 року № 122950002274 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії в зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. При цьому в рішенні не зазначено про незгоду з відомостями, які зазначені в документах, поданих розивачем для призначення пенсії.

Позивачем зауважено, що його трудова книжка містить усі необхідні записи, що підтверджують період виконуваної роботи, її характер - з повним робочим днем під землею, та зайнятість за професіями, які віднесені до Списку № 1. В трудовій книжці є посилання на відповідні накази, як на підставу внесення записів, вони завірені підписом повноважної особи та печаткою, не містять виправлень, підчисток, тобто оформлені належним чином.

Звернуто увагу на те, що страховий стаж особи за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004) обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-ІV, - за даними трудової книжки; після впровадження системи персоніфікованого обліку (після 01.01.2004) - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

У спірний період позивач мав безпосередньо спеціальний стаж на підприємствах за кодами підстави обліку спецстажу - ЗПЗ013А1 та роботодавцями сплачувались страхові внески за цим кодом.

Отже, позивач вважає, що відповідач безпідставно не зарахував до пільгового стажу роботи спірні періоди.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Також даною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення в якості третьої особи Головного управління ПФУ в Луганській області по справі №160/18786/23.

13.09.2023 року від відповідача 1 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо заявленого позову. Вказав, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не розглядало заяву позивача про призначення пенсії по суті та не приймало рішення про відмову в призначенні пенсії.

Відповідач 2 заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 Кодексу адміністративного судочинства України, до суду не надав, про розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін повідомлявся належним чином, шляхом направлення ухвали про відкриття спрощеного провадження в адміністративній справі в електронний кабінет відповідача 26.07.2023 .

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.01.2023 у справі № 160/11523/22 відповідачем 2 було повторно розглянуто заяву позивача від 06.06.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з частиною 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням ГУ ПФУ в Рівненській області №122950002274 від 05.07.2022 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком. В рішенні зазначено, що: «Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 06.06.2022.

Вік заявника 46 років 4 місяці 29 днів.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.01.2023 у справі № 160/11523/22 повторно розглянуто заяву від 06.06.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з частиною 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професії, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років, при цьому відомості про результати атестації робочих місць за умовами праці не вимагаються. Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 № 202.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку- на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (01.01.2004).

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі-Порядок № 637) передбачено, що у таких випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають права на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючи довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, у яких зазначаються періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номер, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Таким чином період, який підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи визначає підприємство шляхом надання оформленої належним чином уточнюючої довідки у відповідності зі Списками, затверджуваними Кабінетом Міністрів України на підставі первинних документів за час роботи особи на відповідному підприємстві.

Зміни до пункту 20 Порядку № 637, щодо підтвердження стажу у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій Російською Федерацією території, в районі проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, а також на територіях територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, за даними наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування, внесено постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2022 №1058.

Під час повторного розгляду заяви страховий стаж зараховано на підставі трудової книжки, диплому, пільгової довідки та даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Загальний страховий стаж складає 28 років 8 місяці 4 дні.

Пільговий стаж складає 7 років 9 місяців 19 днів:

- з них роботи підземні, професії за постановою №202 (25) складає 4 роки 1 місяць 19 днів,

- навчання за фахом складає 3 роки 8 місяців.

До пільгового підземного стажу не зараховано періоди роботи:

- на шахті Радуга виробничого об`єднання Первомайськвугілля з 05.05.1998 по 29.05.1998, з 22.06.1998 по 30.06.1998, з 02.02.1999 по 07.02.1999, з 17.02.1999 по 12.03.1999, з 09.04.1999 по 12.04.1999, оскільки пільговими довідками від 25.08.2021 № 1126, № 1127 зазначені періоди визначені, як страйки;

- на шахті Карбоніт Державного підприємства Первомайськвугілля електрослюсарем підземним з 28.01.2004 по 19.10.2005, з 19.06.2006 по 30.09.2014, з 01.12.2014 по 31.01.2015, з 01.04.2015 по 30.09.2021, оскільки пільгової довідки за вказані періоди роботи заявником не надано, за трудовою книжкою від 29.05.1995 АВ № 009900 не можливо встановити зайнятість протягом повного робочого дня на підземних роботах, відсутня інформація про відволікання від роботи (знаходження у відпустках без збереження заробітної плати, участь у страйках, переведення на роботи з неповним робочим днем чи на інші роботи, про перебування підприємства в простої).

Шахта Карбоніт Державного підприємства Первомайськвугілля знаходиться в м. Золоте Луганської області, яке станом на дату звернення 06.06.2022 віднесено до території, де ведуться бойові дії, що унеможливлює здійснити запити щодо витребування пільгових довідок або інших документів для призначення пенсії. Відповідно до даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування код підстави для обліку спеціального стажу в розділі Відомості по спеціальному стажу вказаний період роботи визначений підприємством за кодом ЗПЗ013А1. Відповідно до Довідника кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб, що затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 № 460/26905 визначено, що код підстави ЗПЗ013А1 відповідає роботі за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці.

Зарахування зазначених періодів роботи за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування не можливе, оскільки зміни до пункту 20 Порядку № 637 внесені постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2022 № 1058 після дати звернення за призначенням пенсії.

До страхового та пільгового стажу роботи ОСОБА_1 не зараховано періоди з 20.10.2005 по 18.06.2006, з 01.10.2014 по 30.11.2014, з 01.02.2015 по 31.03.2015, з 01.04.2022 по 06.06.2022 у звязку з відсутністю в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про заробітну плату та період з 01.10.2021 по 31.03.2022 за відсутності сплати страхових внесків.

Враховуючи вищезазначене, гр. ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, в зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу (25 років).»

Не погоджуючись з цим рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (стаття 46 Конституції України).

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закону №1058-ІV).

Закон №1788-ХІІ був введений в дію з 01 січня 1992 року - в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01 квітня 1992 року - в повному обсязі.

01 січня 2004 року набув чинності Закон №1058-ІV.

Відповідно до частини 2 статі 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Система персоніфікованого обліку була введена в дію 01 січня 2004 року на виконання Указу Президента України від 4 травня 1998 року №401 «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов`язкового державного пенсійного страхування» згідно постанов Кабінету Міністрів України №1854 від 12 грудня 2002 року та №303 від 12 березня 2003 року.

Отже, страховий стаж особи за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004) обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-ІV, - за даними трудової книжки; після впровадження системи персоніфікованого обліку (після 01.01.2004) - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 10 червня 2004 року №7-6 «Про затвердження Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2004 року за №1000/9599 та постанови правління Пенсійного фонду України від 05 листопада 2009 року № 26-1 «Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2009 року за № 1136/17152:

- код ЗПЗ013А1 - працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці -жінкам;

Вказані норми кореспондуються з приписами частини третьої статті 114 Закону № 1058-IV.

Списки №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджені Кабінетом Міністрів України, які були чинними в період з 1998 року по грудень 2022 року включали в себе як професії працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, так і провідні професії: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, які безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих по видобутку вугілля.

Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року №202 (далі - Список).

Згідно зі Списком усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю) мають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних гірничих роботах, пов`язаних з видобутком вугілля терміном не менше 25 років

Абзацами першим та другим пункту 2 розділу XV Закону №1058-ІV визначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Частиною 3 статті 114 Закону №1058-ІV встановлено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 62 Закону № 1788-ХІІ).

На виконання вимог статті 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637), пунктом 3 якого визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пункт 20 Порядку №637 доповнено 7 абзацом згідно з постановою КМУ №1028 від 09.12.2015 наступного змісту: у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону № 1058-IV, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

Відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 працював у структурному підрозділі шахта «Карбоніт» ДП «Первомайськвугілля» з 28.01.2004 (наказ № 17к від 28.01.2004) до 19.10.2005 (наказ № 228к від 05.10.2005) та з 19.06.2006 (наказ № 166к від 19.06.2006) електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею. У трудовій книжці наявні записи про підтвердження атестацією робочих місць пільгового характеру роботи позивача за Списком №1 (накази про атестацію робочих місць №175к від 29.08.2000, №292 від 04.09.2005, №205 від 16.04.2010, №74 від 16.04.2015, №547 від 13.04.2020).

Крім того, в Індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5) з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування містяться відомості про сплату шахтою «Карбоніт» відокремлений підрозділ ДП «Первомайськвугілля» (код ЄДРПОУ 26402983) страхових внесків за ОСОБА_1 за такі періоди: 2004 рік, січень-жовтень 2005 року, червень-грудень 2006 року, 2007-2013 роки, січень-вересень 2014 року, грудень 2014 року, січень 2015 року, квітень-грудень 2015 року, 2016-2020 роки, січень-вересень 2021 року. За період з 01.10.2021 року по 31.03.2022 року відсутня сплата страхових внесків.

Також, з матеріалів справи встановлено, що відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) на ім`я ОСОБА_1 , у спірні періоди з 28.01.2004 по 19.10.2005, з 19.06.2006 по 30.09.2014, з 01.12.2014 по 31.01.2015, з 01.04.2016 по 30.09.2021 позивач працював у роботодавця за кодом ЄДРПОУ 00177326, 26402983, що відповідно до відомостей про страхувальника відповідає шахті ДВАТ ш. «Радуга» ДП ДХК «Первомайськвугілля» та ВП шахта «Карбоніт» ДП «Первомайськвугілля».

Також, з вищевказаного реєстру вбачається, що позивач у вказаний період мав спеціальний стаж на підприємстві за кодами підстави обліку спецстажу ЗПЗ013А1.

Суд зазначає, що пріоритетним в застосуванні є Закон №1058, нормами якого передбачено, що після впровадження системи персоніфікованого обліку страховий стаж особи обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Також суд зазначає, що позивач не може нести відповідальність і зазнавати негативних наслідків через неналежне виконання роботодавцем-страхувальником свого обов`язку в частині належного подання до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування необхідних відомостей, в тому числі щодо спеціального стажу роботи.

Разом з тим, суд звертає увагу, що ДВАТ шахта «Радуга» ДП ДХК «Первомайськвугілля» (Шахта «Радуга» ВО «Первомайськвугілля») та ВП шахта «Карбоніт» ДП «Первомайськвугілля» звітували щодо спецстажу позивача, вся інформація щодо стажу за спірні періоди є в системі персоніфікованого обліку.

Крім того, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особупозивача (форма ОК-5) відомостей про сплату роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за спірний період не є підставою для позбавлення особи права на пенсію, оскільки ця особа не може нести відповідальність замість роботодавця.

Несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати її право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії особи періодів її роботи на такому підприємстві.

Позбавлення працівника соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на підприємстві внаслідок невиконання підприємством обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України є неприпустимим та суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 535/1031/16-а, від 30.09.2019 у справі № 316/1392/16-а, від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16) /п.14/, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі № 688/947/17, які відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Верховний Суд в постанові від 10.04.2018 у справі № 348/2160/15-а (провадження № К/9901/32093/18) дійшов висновку, що обов`язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Суд зауважує, що при розрахунку пільгового стажу відповідачем 2 не прийнято до уваги індивідуальних відомостей відносно позивача та відомостей про спецстаж з кодом підстави ЗПЗ013А1.

Наведені обставини свідчать про неналежну перевірку відповідачем 2 документів, не забезпечення повного, всебічного та об`єктивного розгляду заяви позивача, бездіяльність відповідача при не зарахуванні певних періодів стажу, передчасні висновки про недостатність у позивача пільгового стажу для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, без належного дослідження документів та без врахування норм права, що регулюють спірні правовідносини.

Мотивам, з яких виходив відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, що зазначені відповідачем у рішенні, суд не надає оцінки та відхиляє, оскільки, оцінка рішенню суб`єкта владних повноважень на відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, надається судом виключно виходячи зі змісту такого рішення.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про невідповідність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 05.07.2023 року про відмову у призначенні пенсії критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень в контексті частини другої статті 2 КАС України, а отже, таке рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Разом з тим, обчислення страхового стажу та визначення розміру пенсії є дискреційними повноваженнями відповідного територіального органу ПФУ; суд не є органом, уповноваженим на призначення пенсії, а лише має компетенцію на здійснення судового контролю за відповідністю чинному законодавству оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб`єкта владних повноважень (постанови Верховного Суду від 1 жовтня 2019 року у справі № 804/3646/18 та від 21 грудня 2019 року у справі № 663/574/17).

Тому, суд, з метою повного захисту порушених прав позивача, вважає за необхідне задовольнити позов шляхом визнання протиправним та скасування спірного рішення та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно із статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За приписами статті 249 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідачем 2 не доведено правомірності своїх дій (рішення) у спірних правовідносинах.

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої та третьої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 05.07.2023 року № 122950002274.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначенням пенсії за віком від 06.06.2022, зурахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подання даної позовної заяви, у розмірі 536,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбаченістаттею295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник