Рішення

від 21.09.2023 по справі 395/334/21

НОВОМИРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 395/334/21 Провадження № 2/395/3/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2023 року м. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Володимира Орендовського,

з участю секретаря судового засідання - Наталії Піддубної,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргороді в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Бабіч Лідія Юріївна про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИВ:

До Новомиргородського районного суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Бабіч Лідія Юріївна про визнання заповіту недійсним. У позові вказано, що відповідно до свідоцтва про народження позивач є сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В 2013 році батько позивача склав заповіт на користь позивача на все своє майно, зокрема і на земельну ділянку за кадастровим номером: 3523881800:02:000:2772, що знаходиться на території Миролюбівської (Жовтневої) сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області. ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 69 років батько позивача, ОСОБА_3 , помер. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на земельну ділянку, площею 5,4489 га, що знаходиться на території Миролюбівської (Жовтневої) сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, з кадастровим номером: 3523881800:02:000:2772. Позивачу стало відомо, що вищезазначену земельну ділянку відповідно до заповіту № 880 від 04 березня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Бабіч Л.Ю., ОСОБА_3 залишив ОСОБА_2 . Однак, вважає, що даний заповіт було складено в момент, коли спадкодавець не міг повною мірою розуміти значення своїх дій та керувати ними, оскільки, останні роки тяжко хворів у зв`язку з ускладненням невиліковної хвороби - цукрового діабету. Крім того, хвороба давала ускладнення на нижні кінцівки, що в подальшому призвело до ампутації ноги. Усі зміни на стопах, нижніх кінцівках у пацієнтів з цукровим діабетом можуть вважатися синдромом діабетичної стопи, що призводить до ампутації нижніх кінцівок з приводу цукрового діабету. Ампутація нижньої кінцівки викликана наявністю болючих, майже не виліковних, виразок на ногах. Незважаючи на ампутацію ноги, батько погано себе почував, цукровий діабет прогресував, через що він приймав медичні препарати, в комплекс яких входили транквілізатори з анксіолітичним ефектом, нейролептики, антидепресанти, а це могло викликати психологічну зміну свідомості у ОСОБА_3 , зруйнувати його пам`ять, інтелект, пригнічуючи відчуття й емоції. Більше того, ОСОБА_3 перебував у комі вісім разів, що також певною мірою могло вплинути на стан його психіки та пам`яті. Позивач вважає, що у зв`язку з наявним захворюванням та в результаті прийому лікарських препаратів, ОСОБА_2 , скориставшись безпорадністю ОСОБА_3 , вплинула на його волю та спонукала скласти заповіт на її користь. Таким чином, заповіт № 880 від 04 березня 2020 року порушує права позивача, як спадкоємця за законом щодо спадкового майна ОСОБА_3 .

На підставі вищевикладеного позивач просила суд визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 , який складений на користь ОСОБА_2 , посвідчений 04 березня 2020 року приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Бабіч Л.Ю., зареєстрований у реєстрі за № 880.

Представник позивача адвокат Мельник О.В. у судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити.

Представник відповідача адвокат Прокопенко В.В. усудовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні, при цьому подав до суду відзив на позовну заяву.

Третя особа приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Бабіч Л.Ю.,повідомлена у встановленому законом порядку про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася, проте направила до суду заяву з проханням розглядати справу без її участі.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показала, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 від попереднього шлюбу, а ОСОБА_2 її похресниця, з якою вона перебуває у хороших відносинах. З своїм чоловіком ОСОБА_3 вона проживала разом до дня його смерті. ОСОБА_1 з своїм батьком ОСОБА_3 не спілкувався. Неприязних відносин у неї з ОСОБА_1 не було і немає.

З ОСОБА_3 вона прожила 14 років. На початку спільного проживання 2 роки вони жили у нього в м. Кіровограді. Потім переїхали у с. Жовтневе Новомиргородського району, там прожили 4 роки. На цукровий діабет ОСОБА_3 хворів з 2010 року, який у нього виявили коли відрізали ногу, інших захворювань не було. Коли вона познайомилася з ОСОБА_3 , то він працював охоронником в аптеці у м. Кіровограді; за спеціальністю він інженер, мав вищу освіту. Бюджет був спільний. Коштами розпоряджався ОСОБА_3 . Після того, як ОСОБА_3 відрізали ногу плануванням бюджету займався ОСОБА_3 , а вона знімала гроші з картки та віддавала чоловіку щоб розпланувати бюджет. У Смілу вони переїхали бо там є лікарня, ОСОБА_3 туди приїхав вже без ноги. ОСОБА_3 мав підвищений тиск, цікавився постійно політичною ситуацією, дивився новини. Інсулін для ОСОБА_3 вона отримувала у поліклініці і сама колола його. Інсулін почали колоти після того, як в м. Новомиргороді ОСОБА_3 відрізали ногу. Діабетичних ком у ОСОБА_3 не було. Цукор міряли кожного дня, мали апарат для виміру тиску. Був випадок коли ОСОБА_3 було погано, бо піднявся цукор, тому він провів цілу ніч в реанімації, а на ранок його забрали додому. ОСОБА_3 свого сина не любив. ОСОБА_3 був великим - 106 кг, вдома він пересувався на колясці, пізніше отримав протез і ходив на костилях. Вдома ОСОБА_3 все робив сам, був у свідомості до смерті; він вдома міг залишитися сам, міг сам собі нагріти чай, поїсти. У той період часу коли був складений заповіт, це березень 2020 року, він також міг залишатися вдома сам, був на колясці у дворі, мав 2 вулики бджіл, доглядав за ними сам кожного дня. До сина ОСОБА_1 ОСОБА_3 телефонував, але той не відповідав. ОСОБА_3 просив у сина гроші, але той відповідав, що грошей немає. Останній раз ОСОБА_3 спілкувався з сином приблизно за 6 років до своєї смерті. До невропатолога ОСОБА_3 не звертався, до лікарні без неї він не їздив. У Новомиргороді був випадок коли ОСОБА_3 було погано, сказали, що піднявся цукор, але діабетичної коми не було і він був у свідомості. Щодо заповіту, то ОСОБА_3 сам подзвонив її племіннику щоб він відвіз його до м. Кропивницького, де проживав його син. ОСОБА_3 до нього телефонував, просив щоб син допоміг грошима, тому що було скрутне матеріальне становище. Заповіт оформляли у м. Кропивницькому тому, що ОСОБА_3 поїхав туди поговорити з сином і не зміг поговорити з своїм сином. Через те, що син не відповідав, вирішили поговорити з ОСОБА_7 , у якого в оренді була земля ОСОБА_3

ОСОБА_3 розізлився на сина і склав заповіт на користь її племінниці ОСОБА_2 , бо треба були гроші. Договір оренди був заключний між ОСОБА_3 і орендарем ОСОБА_7 , який завжди допомагав ОСОБА_3 . За земельну ділянку гроші були отримані як за продану. Земельну ділянку за життя ОСОБА_3 не оформили на ОСОБА_4 , оскільки ОСОБА_3 зазначав, що у такому випадку його син її замучить. Організацією поховання ОСОБА_3 займалися вона з своїм сином. ОСОБА_1 на похороні батька не було. Свідоцтво про смерть ОСОБА_3 вона нікому не давала.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав, що з ОСОБА_3 він познайомився приблизно за п`ять років до того як він помер. ОСОБА_2 він не знає. ОСОБА_3 був адекватний, з 2016 до 2020 року він проживав з його тіткою ОСОБА_4 у с. Жовтневе, останні 2-3 роки вони жили у м. Сміла. Йому відомо, що ОСОБА_3 ампутували ногу, але він не пам`ятає коли. Вони спілкувалися часто, він їздив до ОСОБА_3 у гості раз в місяць, іноді раз у 2-3 місяці, возив його на машині куди треба. ОСОБА_3 розповідав йому про бджіл, про політику, дивився футбол; це було у 2015-2016 роках. Він завіз ОСОБА_3 два пакети бджіл, він до останнього за ними доглядав. Жодних ознак розумових порушень у ОСОБА_3 не було, він навпаки все розповідав що не запитаєш, він був грамотний чоловік. ОСОБА_3 про сина розповідав не багато, розказував що вони посварилися і син йому не допомагав. На похороні ОСОБА_3 його сина не було. Чи було синові відомо про похорон він не знає. До м. Кропивницького ОСОБА_3 він возив своєю машиною. Їздили учотирьох: він, його покійна дружина, ОСОБА_3 , його тітка ОСОБА_4 . До м. Кропивницького вони їхали щоб щось зробити з землею - продати чи віддати в оренду, оскільки їм були потрібні гроші на лікування, а син не допомагав. Коли їхали до м. Кропивницького, то нормально розмовляли по дорозі, а коли приїхали, то ОСОБА_3 з ОСОБА_4 піднялися по сходах до нотаріуса, що там далі відбувалося він не бачив. У той день ОСОБА_3 з сином він не зустрічався. Він не бачив хто ще з ними був у кабінеті у нотаріуса. Коли тітка ОСОБА_4 і дядько ОСОБА_3 вийшли, то вони всі поїхали. ОСОБА_3 нічого не розповідав про те, що було у нотаріуса. Коли вони повернулися до ОСОБА_3 додому, то повечеряли і він з своєю дружиною поїхали додому. Загострень по здоров`ю у ОСОБА_3 не було, розмовляв він нормально і навіть жартував.

На запитання представника позивача свідок ОСОБА_9 відповів, що має середню освіту, є водієм. ОСОБА_4 його рідна тітка (сестра матері). У 2015 році він тісно спілкувався з ОСОБА_3 , який тоді ще мав 2 ноги. Хворів ОСОБА_3 не часто, нога у нього боліла. Спілкувалися вони нормально, жінки окремо, а вони з ОСОБА_3 окремо. Спілкувалися вони до смерті ОСОБА_3 . Він бачив, що у ОСОБА_3 була ампутована нога і був протез. У ОСОБА_3 був цукровий діабет, але йому не відомо щоб останній втрачав свідомість. Приїжджав він до ОСОБА_3 у гості на 3 години поспілкуватися і повертався додому. Про поїздку в м. Кропивницький ОСОБА_3 просив особисто, бо йому потрібні були гроші у лікарню. ОСОБА_4 також просила його дружину про поїздку в м. Кропивницький.

Заслухавши представників сторін, допитавши свідків, дослідивши висновки експертів і письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком позивач ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 20.08.1976 року (т.1 а.с.10).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 21 жовтня 2020 року (т.1 а.с.11).

На момент смерті ОСОБА_3 на праві власності належала земельна ділянка площею 5,4489 га, кадастровий номер: 3523881800:02:000:2772, що знаходиться на території Миролюбівської (Жовтневої) сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, що визнається сторонами та не потребує доказування.

4 березня 2020 року о 12 год. 50 хв. в приміщенні, що є робочим місцем приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Бабіч Лідії Юріївни за адресою: м. Кропивницький, вул. Гоголя, 88/66, вказаним нотаріусом посвідчено заповіт, зареєстровано в реєстрі за № 880, відповідно до якого ОСОБА_3 згадану вище належну йому земельну ділянку площею 5,4489 га заповів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У заповіті вказано, що він до підписання прочитаний уголос заповідачем ОСОБА_3 ; особу ОСОБА_3 встановлено, дієздатність перевірено. На заповіті наявний підпис ОСОБА_3 (т.1 а.с.12, 77). Позивач не оспорює, що підпис на заповіті виконано особисто ОСОБА_3 .

Згідно зі статтею 1233 Цивільного кодексу України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ст.1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем і має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними в статтях 1251-1252 ЦК України.

Заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочини, якщо у книзі шостій ЦК немає відповідного правила. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦК України). Правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені (ч.1 ст.225 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Зокрема, це має місце при підтвердженні доказами наявності таких загальних підстав для визнання правочину недійсним як складення заповіту недієздатною особою або особою, яка в момент його складення не усвідомлювала й не могла усвідомлювати значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, складення заповіту під впливом насильства.

Згідно статті 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України (презумпція психічного здоров`я).

Як підставу для визнання недійсним заповіту, посвідченого 4 березня 2020 року, позивач зазначив те, що ОСОБА_3 при житті тяжко хворів на цукровий діабет і його ускладнення, через що приймав транквілізатори, нейролептики, антидепресанти і як наслідок не міг повною мірою розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Як роз`яснено у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2011 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правила ст. 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до ст. 145 ЦПК України зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК України. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Згідно медичної документації, зокрема амбулаторної картки, медичних карт стаціонарного хворого, вперше у житті підвищення рівня цукру крові було зафіксовано в ОСОБА_3 у 2015р., проте будь-яких терапевтичних втручань не застосовувалось. Влітку 2016р. ОСОБА_3 потрапив на лікування до хірургічного відділення «Новомиргородського» РТМО з діагнозом «Діабетична флегмона правої стопи, трофонекроз 4, 5 пальців правої стопи, тривало незаживаюча рана правої стопи». 23.08.2016р. під час перебування в хірургічному відділенні був консультований ендокринологом, яким було діагностовано вперше в житті цукровий діабет II тип вперше виявлений, середньої тяжкості, інсулінозалежний, посттравматична флегмона правої стопи. ОСОБА_3 за 2016р. у період з 18.08.2016р. по 08.11.2016р. чотири рази лікувався стаціонарно в хірургічному відділенні, переніс два оперативних втручання. На момент виписки з хірургії 08 листопада 2016р. у ОСОБА_3 було діагностовано «Цукровий діабет II тип, інсулінозалежний, тяжкий перебіг, стадія декомпенсації. Діабетична ангіопатія нижніх кінцівок 4 ступеню справа, 3 ступеню зліва, ішемія справа 4 ступеню, зліва 3 ступінь. Діабетична дистальна сенсорна полінейропатія, виражена стадія. Діабетична змішана стопа 4 ступеню справа, 2 А ступеню зліва, волога гангрена правої стопи. ІХС, дифузний кардіосклероз, СН І-ІІ А ступеню. Хронічний бронхіт в стані ремісії. Ампутаційна культя середньої третини правого стегна».

Як свідчить медична документація ОСОБА_3 за 2017р., в січні-лютому 2017р. під час стаціонарного лікування у нього описувались транзиторні (минущі) психічні розлади, обумовлені погіршенням соматичного стану. Зокрема 10 січня 2017р. під час стаціонарного лікування в Новомиргородському РТМО невропатолог на тлі дисциркуляторної енцефалопатії ІІ-ІІІ ступеню змішаного ґенезу вказував на часткову дезорієнтацію ОСОБА_3 , зниження пам`яті на текучі події, фіксованість на своїх відчуттях. 19 лютого 2017р. описувалось раптове погіршення стану, дезорієнтація, неточне виконання команд, судоми. Описані психопатологічні прояви фіксувались на тлі підвищення артеріального тиску до 200/110 мм РС та рівні цукру крові 6 ммоль/л станом на 20 люте 2017р. На день виписки ОСОБА_3 з реанімації РТМО «Новомиргородське» у нього встановлений діагноз «Цукровий діабет II тип інсулінозалежний, стан субкомпенсації, схильність до гіпоглікемії. Дисциркуляторна енцефалопатія ІІ-ІІІ з нахилом до періодичних порушень мозкового кровообігу Цербер.синдром».

За клопотанням представника позивача ухвалою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 4 серпня 2021 року призначено у справі посмертну судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено експертам КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради» (т.1 а.с.83, 84).

Висновком судово-психіатричного експерта № 367 від 12 жовтня 2021 року встановлено, що ОСОБА_3 на момент складання заповіту 4 березня 2020 року страждав на хронічний психічний розлад у вигляді органічного ураження головного мозку судинного ґенезу з вираженим інтелектуально-мнестичним зниженням, судинною деменцією, відповідно (МКХ10 F01), який позбавляв його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (т.1 а.с.127-129).

Такий висновок ґрунтується на досліджених матеріалах цивільної справи, медичній документації: записах в медичній карті амбулаторного хворого (без номера, з місця проживання с. Жовтневе Новомиргоролдського району), медичній карті стаціонарного хворого РТМО «Новомиргородське» № 4878/1018 за 2016 рік, медичній карті стаціонарного хворого РТМО «Новомиргородське» № 4227/913 за 2016 рік, медичній карті стаціонарного хворого РТМО «Новомиргородське» № 347/47 за 2017 рік.

Згідно ст.113 ч.2 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Відповідно до п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» про те, що при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Суд прийшов до висновку, що вказаний вище висновок експерта є недостовірним доказом, суперечить іншим матеріалам справи, а тому викликав обґрунтований сумнів у його правильності, оскільки з показань допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_4 , яка була дружиною померлого ОСОБА_3 на час посвідчення ним спірного заповіту, вбачалось, що останній за життя ніколи не перебував на психіатричному обліку та не скаржився на психічні розлади. Ні особисто ОСОБА_3 , ні його родичі не зверталися за психіатричною допомогою у медичні заклади. У ОСОБА_3 не спостерігалося розумової відсталості, він завжди свідомо приймав рішення та вчиняв свої дії, усвідомлював значення своїх дій та керував ними. Аналогічні показання надав у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 .

Крім того, вказаний вище висновок експертизи викликав сумніви в його правильності і по тій причині, що експерти при проведенні експертизи дослідили медичну документацію щодо ОСОБА_3 за 2016-2017 роки, проте не досліджували психічний стан ОСОБА_3 за період з березня 2017 року до 04 березня 2020 року, тобто за останні три роки до дати складання та посвідчення нотаріусом заповіту.

Враховуючи наведене, за клопотанням представника відповідача ухвалою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 1 лютого 2023 року призначено повторну посмертну судово-психіатричну експертизу, проведення якої було доручено експертам Черкаської філії судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інституту психіатрії, судово-психіатричних експертиз та моніторингу наркотиків» Міністерства охорони здоров`я України (т.2 а.с.31-34).

Висновком судово-психіатричного експерта № 353 від 11.07.2023 року встановлено, що у ОСОБА_3 на момент посвідчення заповіту 4 березня 2020 року в наданих на дослідження матеріалах відсутні дані про наявність стійких, тривалих когнітивних порушень, психотичних-галюцинаторно-маячних розладів, порушень свідомості. ОСОБА_3 на момент посвідчення заповіту 4 березня 2020 року міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (т.2 а.с.91-95).

Такий висновок ґрунтується на досліджених матеріалах цивільної справи, показаннях свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , медичній документації: записах в медичній карті амбулаторного хворого (без номера, з місця проживання с. Жовтневе Новомиргоролдського району), медичній карті стаціонарного хворого РТМО «Новомиргородське» № 4878/1018 за 2016 рік, медичній карті стаціонарного хворого РТМО «Новомиргородське» № 4227/913 за 2016 рік, медичній карті стаціонарного хворого РТМО «Новомиргородське» № 347/47 за 2017 рік.

У висновку судово-психіатричного експерта № 353 від 11.07.2023 року зазначено, що за результатами дослідження станом на лютий 2017р. у ОСОБА_3 діагностувались прояви дисциркуляторної енцефалопатії ІІ-ІІІ ступеню змішаного ґенезу, яка виникла внаслідок цукрового діабету II типу, інсулінозалежного з проявами діабетичної ангіопатії та полінейропатії, та гіпертонічної хвороби (а також на тлі ішемічної хвороби серця та хронічного бронхіту). Декомпенсація вказаної енцефалопатії в січні-лютому 2017 року (на тлі підбору необхідної дози інсуліну, після важкого оперативного втручання, тощо) у ОСОБА_3 , супроводжувалась дезорієнтацією зниженням пам`яті на поточні події, загальною слабкістю, головними болями та судомами казані психопатологічні феномени, згідно дослідженій медичній документації мали минущий та транзиторний характер. Відсутні будь-які дані про те, що вказані розлади відмічались у підекспертного після покращення соматичного стану та виписки зі стаціонару.

Аналізуючи пояснення позивача, слід вказати, що він в своїй заяві наводив лише дані про соматичні страждання батька. Будь-які конкретні описи хворобливих змін психічної діяльності відсутні. Дослідження медичної документації не підтверджувало наявність у ОСОБА_3 перенесених до юридично значимого періоду ком у кількості 8.

Аналіз показань ОСОБА_4 (дружини підекспертного) та свідка ОСОБА_9 дозволяє оцінити психічний стан та рівень адаптованості, адекватності підекспертного після переїзду до Смілянського району (тобто з 2017р. і до моменту правочину). Так, згідно вказаних показань, ОСОБА_3 , маючи важкі соматичні хвороби та будучи значно обмеженим у самостійному пересуванні через ампутацію правої ноги, досить успішно реабілітувався, отримував адекватну терапію інсуліном, користувався протезом, милицями, інвалідним візком. В межах будинку міг приготувати собі їжу, в межах двору активно займався своїм захопленням - бджолярством. Щодо поведінкових, когнітивних спроможностей підекспертного, слід звернути увагу, що згідно показанням дружини, ОСОБА_3 адекватно вів родинний бюджет, активно звертався письмово та телефоном до відповідних органів, інстанцій з приводу нібито неналежного розміру пенсії, активно цікавився політикою, футболом, залюбки розмовляючи про це, в тому числі зі свідком ОСОБА_9 . Щодо безпосередньо юридично значимого періоду часу, показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_9 не містять будь-яких згадок про неадекватності психічного характеру, які могли б відображатись в поведінці чи висловлюваннях підекспертного ні по дорозі до м Кропивницького, ні під час перебування в м. Кропивницькому, ні під час повернення до м. Сміли (Смілянського р-ну с. Плоске). Вказані свідки повідомляють про підготовку підекспертного до поїздки в м. Кропивницький, підтримання по дорозі та під час перебування у м. Кропивницькому адекватного мовного контакту під експертним, з відсутністю згадок про будь-які психопатологічні феномени по дорозі з м. Кропивницького до місця проживання.

Висновок повторної посмертної комісійної судово-психіатричної експертизи за № № 353 від 11.07.2023 року є повним, обґрунтованим, зробленим на підставі дослідження цивільної справи, всіх медичних документів, показань свідків та не суперечить іншим матеріалам справи.

Відповідно до ст.ст.12 ч.3, 81 ч.ч.1, 6 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано належних, допустимих, достовірних доказів підтвердження своїх доводів про те, що на момент складення заповіту 4 березня 2020 року на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а тому у задоволені позову необхідно відмовити.

Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року в справі № 392/442/15-ц.

Згідно до ч.1 ст.141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Документально підтверджено, що відповідач ОСОБА_2 понесла витрати на оплату повторної посмертної судово-психіатричної експертизи в розмірі сумі 45 724 грн. 90 коп. та оплату банківської комісії за переказ вказаної суми готівки без відкриття рахунку на користь експертної установи у розмірі 594 грн. 42 коп. (т.2 а.с.84, 125, 126). У зв`язку з наведеним, вказані витрати підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

З огляду на те, що позивач сплатив судовий збір при подачі позову та двох апеляційних скарг, поніс витрати у зв`язку із залученням експертів (висновок судово-психіатричного експерта № 367 від 12.10.2021 року) і йому в задоволенні позову відмовлено, то відповідно такі судові витрати позивачу не відшкодовуються та покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Бабіч Лідія Юріївна про визнання заповіту недійсним - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на проведення судової експертизи в сумі 46 319 (сорок шість тисяч триста дев`ятнадцять) гривень 32 копійки.

Судові витрати по справі, які понесені позивачем, покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлений27 вересня 2023 року.

Суддя Новомиргородського районного суду

Кіровоградської області Володимир Орендовський