Ухвала

від 11.10.2023 по справі 750/3192/14

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 жовтня 2023 року

м. Київ

Cправа № 750/3192/14

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Багай Н. О.,

розглянувши заяву ОСОБА_1

про відвід суддів Студенця В. І. та Погребняка В. Я.

у справі № 750/3192/14

за позовом ОСОБА_1

до Адвокатського об`єднання "Чернігівська обласна колегія адвокатів"

про визнання незаконними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, стягнення відшкодування завданої шкоди,

ВСТАНОВИВ:

25.09.2023 від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла заява про прийняття додаткових ухвал до ухвали судді Погребняка В. Я. від 28.08.2023 і до ухвал судді Студенця В. І. від 29.08.2023, 07.08.2023, 15.08.2023, 21.08.2023 у справі № 750/3192/14. Крім того, у наведеній заяві ОСОБА_1 заявив відвід суддям Верховного Суду Студенцю В. І. та Погребняку В. Я. у справі № 750/3192/14.

Подана заява мотивована тим, що:

- вимоги касаційних скарг і заяв розглянуті і вирішені 15.08.2023, 24.08.2023 та 29.08.2023 неповноважним складом суду, а саме суддями Бакуліною С. В. і Кібенко О. Р. замість визначених автоматизованою системою суддів Баранця О. М. і Вронської Г. О. з мотивів відпустки суддів Баранця О. М. і Вронської Г. О. станом на 15.08.2023, 24.08.2023 та 29.08.2023;

- суддя Погребняк В. Я. 28.08.2023 з мотивів особистої заінтересованості та упередженості не витребував з місцевого господарського суду справу, не прийняв знищені матеріали заяви від 17.08.2023, не розглянув їх, а тому, на думку заявника, не виконав вимоги ухвали Верховного Суду від 24.08.2023 про необхідність ухвалення додаткових рішень, ухвал до ухвали Верховного Суду від 10.07.2023 за матеріалами заяви від 17.08.2023 щодо порядку, способу, строку виконання судового наказу стосовно повернення ОСОБА_1 робочого місця;

- суддя Погребняк В. Я. не врахував, не оцінив численні порушення судді Студенця В. І. у справі, які, на думку заявника, наведені у заявах ОСОБА_1 від 07.08.2023 та 17.08.2023 з доданими доказами, документами до них на 372 аркушах, які до справи не додані, знищені;

- суддя Погребняк В. Я. не врахував норми міжнародного права з цього приводу та міжнародну судову практику, які наведені у заяві від 17.08.2023 та викладені у цій заяві.

Зазначені обставини, на думку ОСОБА_1 , свідчать про особисту заінтересованість, упередженість та необ`єктивність суддів Студенця В. І. та Погребняка В. Я. при розгляді справи № 750/3192/14.

В ухвалі від 09.10.2023 у справі № 750/3192/14 Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого ОСОБА_1 відводу суддів Студенця В. І. та Погребняка В. Я. від розгляду справи № 750/3192/14, матеріали заяви передав на авторозподіл для визначення судді з розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Студенця В. І. та Погребняка В. Я. від розгляду справи № 750/3192/14.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2023 для розгляду заяви про відвід суддів Студенця В. І. та Погребняка В. Я. у справі № 750/3192/14 визначено суддю Верховного Суду Багай Н. О.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Студенця В. І. та Погребняка В. Я. у справі № 750/3192/14, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначено статтями 35, 36 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень частин 2 та 3 статті 38 Господарського процесуального кодексу України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.

Відповідно до частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Водночас особиста безсторонність суду презюмується, поки не доведено протилежне. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими" (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" (Belukha v. Ukraine), заява № 33949/02).

Європейський суд з прав людини зазначив, що "безсторонність" в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Булут проти Австрії" від 22.02.1996, у справі "Томан проти Швейцарії" від 10.06.1996). Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.

При цьому особиста безсторонність суду як суб`єктивний критерій презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).

У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. При оцінці об`єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення Європейського суду з прав людини "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.07.2010).

Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Суд зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджені належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв`язку з розглядом цієї чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.

Таким чином, щодо суб`єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для його відводу, оскільки існує презумпція неупередженості судді. І тільки якщо з`являються об`єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу під час об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Щодо заяви ОСОБА_1 про відвід судді Погребняка В. Я. у справі № 750/3192/14 слід зазначити, що суддя Погребняк В. Я. не є членом колегії суддів, яка розглядає справу № 750/3192/14. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2023 визначено такий склад колегії суддів у цій справі: Студенець В. І. - головуючий, Кібенко О. Р., Кондратова І. Д.

Суддя Погребняк В. Я. розглядав заяву про відвід судді Студенця В. І. у справі № 750/3192/14, передану йому згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2023 відповідно до вимог статей 32, 39 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

З урахуванням наведеного судді Погребняку В. Я. не може бути заявлений відвід відповідно до частини 3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України, про що зазначено в ухвалі Верховного Суду від 09.10.2023 у цій справі.

Доводи заявника щодо розгляду його касаційних скарг і заяв неповноважним складом суду спростовуються наявними в матеріалах справи документами, а саме розпорядженням заступникам керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 14.08.2023 №29.2-02/2196 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 750/3192/14, яким передбачено призначення повторного автоматизованого розподілу цієї судової справи у зв`язку з відпусткою суддів Баранця О. М. (згідно з наказом Голови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.07.2023 № 82-к) та ОСОБА_2 (згідно з наказом Голови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.07.2023 № 84-кв). Тому такі доводи заявника є безпідставними та спростовуються матеріалами справи № 750/3192/14.

Щодо посилань заявника на численні порушення судді Студенця В. І. при розгляді цієї справи слід зазначити таке.

ОСОБА_1 4 рази звертався з касаційними скаргами на судові рішення у справі № 750/3192/14. Верховним Судом було відмовлено скаржнику у відкритті касаційних проваджень щодо кожної з 4-х касаційних скарг.

Так, ухвалою Верховного Суду від 28.11.2022 було відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 07.09.2022 у справі № 750/3192/14 на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки оскаржувану ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку ще не було переглянуто, що виключало можливість її касаційного перегляду. Крім того зазначено, що оскаржувана ухвала відсутня у переліку ухвал, який міститься у пункті 2 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Верховного Суду від 07.12.2022 було відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 15.09.2022 у справі № 750/3192/14 на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки оскаржувану ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку також ще не було переглянуто, що виключало можливість її касаційного перегляду, та оскаржувана ухвала відсутня у переліку ухвал, який міститься у пункті 2 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

У кожній з цих 2-х ухвал Верховним Судом було зазначено, що оскаржувані ухвали відсутні у переліку ухвал, який міститься у пункті 2 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Проте заявник все ж звернувся до Верховного Суду з касаційними скаргами на ті ж ухвали суду першої інстанції після їх апеляційного перегляду.

Ухвалами Верховного Суду від 10.07.2023 було відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 07.09.2022 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 та за касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 15.09.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 у справі №750/3192/14 на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки касаційні скарги було подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Верховний Суд виходив із того, що згідно з вимогами частини 1 статті 304 Господарського процесуального кодексу України, ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини 1 статті 287 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини 1 статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

У цій справі скаржником у касаційному порядку оскаржувалися постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2023, ухвалені за результатами перегляду ухвали Господарського суду Чернігівської області від 07.09.2022 у справі № 750/3192/14 про відмову у задоволенні заяви про встановлення порядку, способу та строку виконання виконавчого документа та ухвали Господарського суду Чернігівської області від 15.09.2022 у справі № 750/3192/14 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, які відповідно до вимог статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному скарженню, адже ухвали зазначені у пунктах 23, 24 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України не входять до переліку ухвал, визначений пунктом 2 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому колегією суддів було враховано прецедентну практику Європейського суду з прав людини, яка згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France від 23.10.1996; Brualla Gomes de la Torre v. Spain від 19.12.1997).

Наявність вичерпного переліку ухвал суду першої інстанції, які після їх перегляду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені до касаційного суду, не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" у праві на звернення до касаційного суду зумовлено виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким має на меті забезпечити сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду", що повністю узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, положеннями Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.

Крім того, ухвалами Верховного Суду від 21.08.2023 та від 29.08.2023 було відмовлено у задоволенні заяв ОСОБА_1 про ухвалення додаткових рішень, ухвал у справі № 750/3192/14.

При цьому колегія суддів врахувала, що відповідно до частин 1, 2 статті 244 Господарського процесуального кодексу України Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Оскільки Судом було відмовлено у відкритті касаційних проваджень, а не прийнято постанову за результатами розгляду справи, тому правові підстави для ухвалення додаткових рішень, ухвал у порядку, передбаченому статтею 244 Господарського процесуального кодексу України, були відсутні.

Таким чином, доводи ОСОБА_1 про те, що суддя Верховного Суду Студенець В. І. має особисту заінтересованість у результаті розгляду цієї справи та про те, що ним було розглянуто його скарги та заяви з численними порушеннями, є необґрунтованими і такими, що зводяться до оцінки процесуальних дій та рішень судді.

При цьому відповідно до частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони із процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Отже, обґрунтованих обставин, які би свідчили про упередженість, необ`єктивність та особисту заінтересованість судді Студенця В. І. заявник не навів, а Верховний Суд не установив. Водночас судді Погребняку В. Я. не може бути заявлений відвід у цій справі згідно з вимогами частини 3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Студенця В. І. та Погребняка В. Я. у справі № 750/3192/14 слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтями 35, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Студенця В. І. та Погребняка В. Я. у справі № 750/3192/14 відмовити.

Ухвала набирає сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Н. О. Багай