Рішення

від 29.10.2007 по справі 26/193

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

26/193

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

29.10.07 р.                                                                               Справа № 26/193                               

Суддя господарського суду Донецької області Наумова К.Г.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Інженерінг” ( м. Донецьк)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Галузева промислова компанія” ( м. Донецьк)

про стягнення 21989 грн. 37 коп.

за участю:

Прокурора     

Представників сторін:

від позивача: Каліущенко Д.М. за дов. від 29.05.07р.

від відповідача: Мітрюшин Д.Ф. за дов. від 06.07.2007р.

У судовому засіданні 23.07.07р. оголошувалась перерва до 03.09.07р., з 03.09.07р. до 07.09.2007р., з 07.09.07р. до 04.10.07р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Інженерінг” ( м. Донецьк) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Галузева промислова компанія” ( м. Донецьк) про стягнення 21989грн. 37коп., з них: 20000грн. за поставлену відповідачу вугільну продукцію згідно договору № 4 від 15.01.07р., індексу інфляції у сумі 160грн., трьох відсотків річних у сумі 141грн. 37коп., штрафу у сумі 1000грн. та пені у сумі 688грн.

Заявою від 05.07.07р. позивач зменшив позовні вимоги у зв'язку зі сплатою відповідачем 500грн. та просив стягнути заборгованість за поставлену вугільну продукцію у сумі 19500грн., індекс інфляції у сумі 160грн., три відсотки річних у сумі 141грн. 37коп., штраф у сумі 1000грн. та пеню у сумі 688грн.

Заявою від 29.10.07р. позивач зменшив позовні вимоги у зв'язку зі сплатою відповідачем частини боргу та просить стягнути заборгованість за поставлену вугільну продукцію у сумі 18000грн., індекс інфляції у сумі 160грн., три відсотки річних у сумі 141грн. 37коп., штраф у сумі 1000грн. та пеню у сумі 688грн.

Зменшення позовних вимог приймається судом, оскільки ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наступне.

Згідно договору постачання № 4 від 15.01.2007р. позивач поставив відповідачу вугільну продукцію, що підтверджується актами приймання-передачі № 4-р від 23.01.07р. та № 5-р від 13.02.07р., підписаними обома сторонами.

П. 5.1 Договору № 4 від 15.01.2007р. передбачено, що остаточний розрахунок за поставлений товар провадиться у трьох денний строк після надання документів, які передбачені у п.2.4 договору.

Відповідач частково оплатив поставлену вугільну продукцію у сумі 88257грн. 98коп.

Позивач 26.04.07р. направив відповідачу претензію № 17-11 про погашення заборгованості у сумі 20000грн., відповіді на яку не отримав.

Після подання позову, відповідач сплатив заборгованість за поставлену вугільну продукцію у сумі 2000грн.

Посилаючись на ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути індекс інфляції у сумі 160грн. та три відсотки річних у сумі 141грн. 37коп.

Пунктом 7.2 Договору № 4 від 15.01.2007р. встановлено, що у випадках не передбачених договором, сторони керуються діючим законодавством України та Положенням про постачання продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого Постановою ради міністрів СРСР від 25.07.1988р. № 888. У зв'язку з цим, позивач вважає можливим застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення пені у розмірі 0,04% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення - у сумі 688грн., а також, у разі відмови від оплати продукції - у вигляді стягнення штрафу у розмірі 5% суми, від оплати якої він (Покупець) відмовився – у сумі 1000грн., відповідно до п. 66 Положення про постачання  продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого Постановою ради міністрів СРСР від 25.07.1988р. № 888.

Відповідач відзив на позов суду не надав. У судовому засіданні представник відповідача посилався на те, що відповідальність у вигляді стягнення штрафу та пені не передбачена умовами договору, докази передачі відповідачу документів, визначених у п.2.4 Договору у матеріалах справи відсутні. Продукція була поставлена позивачем без попередньої оплати, як передбачено п.5.1 Договору, вимога про перерахування коштів позивачем не направлялась, тому, відповідно до ст. 530 ЦК України строк виконання зобов'язання не настав.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд -

ВСТАНОВИВ:

15.01.2007р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 4 (далі – договір), згідно п. 1.1 якого, позивач (Продавець) зобов'язався передати відповідачу, а відповідач (Покупець) прийняти та оплатити вугільну продукцію згідно специфікації.

Пунктами 5.1 договору передбачено, що оплата відбувається шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця в порядку 100% передплати. Остаточний розрахунок проводиться протягом 3-х днів після надання документів, передбачених пунктом 2.4 Договору.

Позивач поставив вугільну продукцію згідно специфікації № 1 від 15.01.07р. - вугілля марки ДГР 0-200мм у кількості 350т., за ціною 191,67грн. за тону без ПДВ, згідно специфікації № 2 від 13.02.07р. - вугілля марки АС 6-13мм, у кількості 140т., за ціною 275грн. за тону без ПДВ, що підтверджується актами приймання-передачі вугільної продукції № 4-р від 23.01.07р., № 5-р від 13.02.07р. підписаними обома сторонами та виписав рахунок-фактуру № И-00000122 від 13.02.07р. податкову накладну від 13.02.07р. № 0000079.

Відповідач доказів оплати отриманої вугільної продукції у сумі 88257грн. 98коп. суду не представив.

Після подання позивачем позову до суду, відповідач частково оплатив вугільну продукцію у сумі у сумі 2000грн., що підтверджено поясненнями позивача.

Таким чином залишок несплаченої суми, яка підлягає стягненню з відповідача складає – 18000грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші  учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних  вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву,  що  зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Також, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з урахуванням індексу інфляції у сумі 160грн. та три відсотки річних у сумі 141грн. 37коп.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням  встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також  три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

За період з березня 2007р. по травень 2007р. сума індексу інфляції на суму заборгованості складає 160грн., сума трьох процентів річних складає 141грн. 37коп., що підтверджується матеріалами справи.

Посилання відповідача на те, що позивачем не надані відповідачу документи за переліком, встановленим п. 2.4 Договору, відповідно, строк оплати, встановлений п. 5.1 Договору не настав, не приймається судом з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається , як на підставу своїх вимог та заперечень.

П.2.5 Договору встановлено, що факт поставки підтверджується актом прийому-передачі, який підписується продавцем та покупцем.

В матеріалах справи є акт прийому-передачі вугільної продукції по договору № 4 від 11.01.07р., № 4-р від 23.01.07р. та № 5-р від 13.02.07р., які підписані директором ТОВ “Галузева промислова компанія” - Ткаченко А.В. та директором ТОВ „Інженерінг” - Біленьким Д.В. без зауважень та які свідчать про передачу вугільної продукції у власність відповідача.

Доказів того, що відповідач звертався до позивача з вимогою про надання наведених у п. 2.4 документів суду не надано.

Акт прийому-передачі є одним з документів, визначених у п. 2.4 Договору. Позивачем у матеріали справи також надані копії податкової накладної від 13.02.07р. № 0000079 на суму 24279,60грн., рахунку-фактури від 13.02.07р. № И-00000122 від 13.02.07р. на суму 24279,60грн., квитанції про приймання вантажу № 49164986, посвідчення про якість вугілля № 2081 (вага 70т. вугілля сорту АС(к-т) 6-13мм відвантажено 08.02.02р.)

Доказів того, що відповідач не зміг реалізувати або використати іншим чином отриману від позивача продукцію внаслідок відсутності зазначених у п. 2.4 договору документів, суду також не надано.

Наведене свідчить, що зазначені у п. 2.4 Договору документи були передані відповідачу у момент підписання акту прийому-передачі.

Посилання відповідача на те, що не настав строк виконання відповідачем зобов'язання судом також не приймається.

П 5.1 Договору передбачено, що цим пунктом також встановлено, що остаточний розрахунок здійснюється у трьох денний строк після надання документів передбачених п. 2.4 Договору.

Таким чином, договором встановлені строки проведення розрахунків.

Порядок розрахунків, який передбачено ст. 530 ЦК України, застосовується у разі, якщо строк виконання боржником зобов'язання не встановлений.

Відповідачу була направлена претензія 26.04.07р. (опис вкладення до цінного листа), доказів направлення відповіді на яку, суду не надано.

З огляду на зазначене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлену вугільну продукцію у сумі 18000грн., а також, індексу інфляції у сумі 160грн. та трьох відсотки річних у сумі 141грн. 37коп. підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договором № 4 від 15.01.2007р. відповідальність у вигляді стягнення пені у розмірі 0,04% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а також у разі відмови від оплати продукції - у вигляді стягнення штрафу у розмірі 5% суми, від оплати якої він (Покупець) відмовився не передбачена.

Законом така відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання по договору постачання також не передбачена.

Посилання позивача на п. 7.2 Договору не приймається судом з огляду на наступне.

Пунктом 7.2 Договору № 4 від 15.01.2007р. встановлено, що у випадках не передбачених договором, сторони керуються діючим законодавством України та Положенням про постачання продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого Постановою ради міністрів СРСР від 25.07.1988р. № 888.

Наведений пункт не свідчить про те, що сторони погодились на те, що у разі невиконання, або неналежного виконання зобов'язань за договором, вони будуть нести відповідальність передбачену зазначеним положенням.

Крім цього, п. 7.1 Договору встановлено, що Сторони несуть відповідальність за заподіяні один-одному збитки у відповідності з діючим законодавством України.

За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 0,04% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення у сумі 688грн., а також штрафу у розмірі 5% суми, від оплати якої він (Покупець) відмовився – у сумі 1000грн. не може вважатися обґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, з відповідача підлягає стягненню сума судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог, а саме: по сплаті державного мита у сумі – 183грн. 10коп., витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 98грн. 21коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193, 231 Господарського кодексу України,

ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України,  господарський суд –

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Галузева промислова компанія” (83096, м. Донецьк, пр-т Олександра Матросова, 24-а, ЄДРПОУ 34304710) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інженерінг” (83004, м. Донецьк, вул. Університетська, 112, ЄДРПОУ 25326228) заборгованість за поставлену вугільну продукцію згідно договору № 4 від 15.01.07р. у сумі 18000грн., індекс інфляції у сумі 160грн., три відсотки річних у сумі 141грн. 37коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Галузева промислова компанія” (83096, м. Донецьк, пр-т Олександра Матросова, 24-а, ЄДРПОУ 34304710) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інженерінг” (83004, м. Донецьк, вул. Університетська, 112, ЄДРПОУ 25326228) витрати по сплаті державного мита у сумі – 183грн. 10коп., витрати на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 98грн. 21коп.

У задоволені позову в інший частині відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписаний 05.11.2007р.

Суддя                                                                         Наумова  К Г.