Ухвала від 09.10.2023 по справі 334/3612/23

Дата документу 09.10.2023

Справа № 334/3612/23

Провадження № 2/334/1744/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Ленінський районний суд міста Запоріжжя у складі

головуючого судді Коломаренко К.А.

при секретарі Цілінко А.С.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні заяву ОСОБА_1 про відвід судді

у справі 334/3612/23

за позовом ОСОБА_1 ,

до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району

про відшкодування шкоди

за участі: позивача - ОСОБА_1 (особисто), представника позивача - адвоката Бєлік І.В. (діє на підставі Доручення для надання безоплатної правової допомоги №675 від 07.07.2023), представника відповідача - Колокол О.О. (діє на підставі Довіреності №01-24/1435 від 21.04.2023)

ВСТАНОВИВ:

09.05.2023 ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду міста Запоріжжя з позовом до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району про відшкодування шкоди, згідно якого просить суд стягнути з Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень.

Ухвалою суду від 11.05.2023 у справі відкрито провадження, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження, підготовче засідання призначене на 12.06.2023, визначено сторонам строк для подання заяв по суті спору.

Справа перебуває на стадії підготовчого провадження.

06.10.2023 року через канцелярію Ленінського районного суду міста Запоріжжя позивачем ОСОБА_1 подано до суду заяву про відвід судді Коломаренко К.А.

Вказану заяву ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що суддею, на думку позивача, допущено дискримінацію за мовною ознакою. З огляду на вказане ОСОБА_1 просить відвести суддю Коломаренко К.А.

Відповідно до ч.ч.1- 3 ст. 40 Цивільного процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

З огляду на те, що відвід складу суду заявлений позивачем пізніше ніж за три робочі дні до судового засідання, яке призначене на 09.10.2023 (07.10.2023, 08.10.2023 вихідні дні), питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

В судовому засіданні позивач на задоволенні відводу наполягав з підстав, викладених в ньому, посилаючись на те, що у зв`язку з вказаними ним обставинами у нього є інші сумніви в неупередженості або об`єктивності судді.

Представник позивача адвокат Бєлік І.В. підтримала позицію позивача, вважає, що є підстави для відводу судді.

Представник відповідача проти задоволення заяви про відвід судді заперечила, посилаючись, що відсутні обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суд, розглянувши матеріали заяви про відвід судді, приходить до наступного.

Підстави для заяви відводу судді передбачені ст.ст.36, 37 ЦПК України.

Так, п.5 ч.1 статті 36ЦПК України визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), в тому числі, якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» «кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом».

Неупереджений та об`єктивний розгляд справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя суддею. Проте учасники справи наділені правом спростування цієї «процесуальної теореми» шляхом заявлення відводу судді, тим самим, забезпечуючи його незалежність в кожному окремому провадженні.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом».

Так, у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

У іншому рішенні, зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Отже у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто вмотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" зазначено, що наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 Конвенції має визначатися за суб`єктивними та об`єктивними критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі. Згідно з об`єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності та неупередженості. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду. Що стосується суб`єктивного критерію, то особиста безсторонність судді презумується, поки не надано доказів протилежного.

Як установлено Бангалорськими принципами поведінки суддів, схваленими резолюцією Економічної і Соціальної Ради ООН № 2006/23 від 27.07.2006 «об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття».

Дослідивши зміст заяви про відвід суд не вбачає підстав для задоволення заяви.

Керуючись ст. ст. 6, 33, 36, 40, 260,261 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді у справі 334/3612/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району про відшкодування шкоди.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Коломаренко К. А.